Вивчено роль світла в регуляції розподілу рибулозобісфосфаткарбоксилази, глутаматоксалоацетаттрансамінази (GOT) та каталази в поперечному розрізі листкової пластинки під час перевертання її нижньою поверхнею до світла. Перевертання листка спричиняє обертання профілів цих ферментів. Досліджено виділення кисню в свіжих парадермальних зрізах листка та вуглекислотний газообмін у цілих листках. На підставі результатів показано, що палісадний мезофіл є відповідальним за полуденну депресію фотосинтезу. Дослідження свіжих парадермальних листкових зрізів за допомогою оптичної мікроскопії дозволяє описати два нових типи паренхіми у шпинату, пірум мезофіл і подушковий губчастий мезофіл. Зазначено, що фотосинтетичний апарат більш чутливий до умов освітлення у порівнянні з дихальним апаратом. Розглянуто форму профілів ферментів і роль світла за стійкості до стресів.

Розглянуто проблему одержання раннього врожаю овочевих культур, без додаткового застосування гербіцидів та інших хімічних засобів, оскільки все це зменшує поживну цінність і користь ранніх овочів. З метою підвищення якості овочів, а також зменшення часу появи дружніх сходів, одержання ранньої продукції, запропоновано посів пророщеним насінням з використанням гідросівалки. Розроблено конструкцію гідросівалки, в якій перебігає процес підготовки насіння до висіву та дозований висів насіння аерогідравлічним способом разом з рідиною без пошкодження паростків. Розглянуто будову гідросівалки та принцип її роботи. Запропонована гідросівалка особливо ефективна у разі застосування висіву зволоженого та пророщеного насіння на присадибних, дачних ділянках, у теплицях під час вирощування овочевих культур та лікарських рослин і є багатофункціональною. Вона може бути використана для поливу безпосередньо культури в рядку малою дозою води або підживлюючим розчином. Розроблена гідросівалка надає змогу також здійснювати передпосівну підготовку насіння і здійснювати процес аерування (барботування) насіння. Надано результати дослідження щодо визначення впливу концентрації пророщеного насіння овочевих культур у робочих ємностях на рівномірність висіву.

Проведено дослідження з метою визначення впливу генотипу і року врожайності на кількість відхідних шкірок від шести болгарських культурних сортів помідорів, і вмісту каротиноїдів у отриманих шкірках. Шість болгарських сортів помідорів вирощувалися у відкритих польових умовах у науково-дослідному інституті овочевих культур Мариця, Пловдів, Болгарія. Дослідження спільної дії досліджуваних факторів на кількість відходів, що утворюються в процесі очищення, проведено двофакторним дисперсійним аналізом. Вміст каротиноїдів у відходах визначено рідинною хроматографією. Встановлено, що генотип помідорів має суттєвий вплив на відсоток отриманих із них шкірок і на вміст каротиноїдів в них. Середня масова частка шкірки помідорів, що зібрані у 2013 р., коливалася від 2,45 +- 0,13 до 5,33 +- 0,09 %. Найбільшу частку шкірок отримано з сортів "Каробета" і "Топаз". Для сортів помідорів, вирощених 2014 р., середня частка отриманих шкірок змінювалася від 2,98 +- 0,13 до 3,50 +- 0,25 %, а найвищу кількість шкірок отримано з сортів "Водолій Ф1" і "Каробета". Отримані шкірки в основному містять лікопен, бета-каротин і лютеїн. У перший рік врожаю найвищий вміст лікопену та лютеїну знайдено в шкірці сорту помідорів "Стелла", а сорт "Каробета" має високий вміст бета-каротину, в той час як на другому році дослідження більшість лікопену містилося в шкірках "Водолій Ф1", а бета-каротину та лютеїну - в шкірках томату "Стелла". Зі шкірки сортів помідорів "Стелла", "Топаз", "Водолій Ф1" і "Жаклін" отримали лікопен і бета-каротин, в той час як шкірки сортів "Меріголд" і "Каробета" були джерелом лише бета-каротину. Результати показали найбільший вплив генотипу помідорів на вміст лютеїну, далі йдуть вміст бета-каротину та частка шкірок. Встановлено, що умови навколишнього середовища сильно впливають на частку шкірок і вміст лікопену, у той час їх вплив на вміст бета-каротину є нижчим і ще нижчим на вміст лютеїну.

Мета роботи - перевірити наявність мобільних генетичних елементів (МГЕ) у бактерії, яка спричиняє гниття вирощеної за польових умов цибулі, та вивчити інтегрон разом з асоційованими з ним касетами генів. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) та секвенування продуктів ПЛР використані для ідентифікації бактерії та МГЕ. Метод аналізу поліморфізму довжини термінально мічених рестрикційних фрагментів ПЛР-продуктів застосовано для визначення ізольованої бактерії у тканинах цибулин. Аналізуючи послідовності нуклеотидів гена 16S рРНК ізоляту з гнилої цибулі, зроблено висновок про те, що бактерія належить до виду S. mаrcescens, відомого фітопатогену. Проте цей ізолят не реагував на специфічні праймери, характерні для фітопатогенних сератій. Інокулювання цибулі (Allium ceрa L.), Arabidopsis thalianа (L.) Heyhn та салату (Lactuca sativa) призвело до зростання біомаси рослин без проявів симптомів захворювання. Інтегрон першого класу виявлено за допомогою ПЛР у геномі фітопатогенної S. marcescens вперше. Касети генів, які містили інтегрон, представлені безпромоторними генами, що кодують форміміноглутаматдеіміназу та фермент IIC аскорбатфосфотрансферазної системи, а також трьома некодуючими послідовностями, фланкованими 59-п. н.-елементом. Висновки: S. marcescens IMBG291 проявляє патогенні властивості або стимулює розвиток рослини залежно від екологічної ситуації, завдяки горизонтально набутим генним касетам, розташованим на інтегроні.

Насіння гарбуза є легкодоступним джерелом білка та інших корисних речовин. Мета дослідження - визначення раціонального режиму його висушування, за якого забезпечується висока схожість матеріалу. Досліджено фізико-механічні властивості насіння гарбуза української селекції з вологістю 0, 6, 16, 46 %. Визначення кінетики процесу сушіння проведено на конвективному сушильному стенді за таких режимів: температура сушильного агента в сушильній камері t = 40 - 80 <^>oC, швидкість руху V = 1,5 м/с, вологовміст повітря d = 10 г/кг с. п. Біохімічні показники висушеного насіння визначено за кількістю насіння, здатного утворювати нормально розвинені проростки за оптимальних умов на 5, 7 і 10 день пророщування. Проведені дослідження властивостей насіння гарбуза сорту "Стофунтовий" показали, що за зміни вологості матеріалу від 0 до 46 % відбувається збільшення геометричних розмірів насіння: довжина збільшується на 38 %, ширина на 10 % і товщина на 8 %, а також змінюються й інші показники. Дослідження процесу сушіння насіння гарбуза показали, що за збільшення температури сушильного агента інтенсивність сушіння збільшується. Так, тривалість сушіння зменшується у 8 разів у разі підвищення температури сушильного агента від 40 до 80 <^>oC. Криві швидкості сушіння в період падаючої швидкості сушіння з попереднім прогріванням показують, що найбільша швидкість сушіння в максимальній критичній точці за температури сушильного агента 80 <^>oC складає 2,32 %/хв,найменша за температури 40 <^>oC - 0,33 %/хв. Прогрівання насіння гарбуза відбувається від 3 до 5 хв залежно від режиму, потім температура матеріалу змінюється несуттєво і відрізняється від температури сушильного агента на 0,1 - 0,5 <^>oC. Узагальнена крива кінетики сушіння насіння гарбуза надає можливість описати загальний процес за різних режимів сушіння. Зроблено висновок, що температура сушильного агента суттєво впливає на схожість насіння гарбуза. Найбільш раціональним режимом сушіння є температура 40 <^>oC і швидкість руху повітря 1,5 м/с.

Introduction. The research was conducted to substantiate the rational drying conditions of tomato seeds. The ratio and drying conditions of the composition from tomato waste with the addition of red beet were substantiated. Materials and methods. The tomato seeds were prepared according to the traditional methodology used in the industry. From red beet and tomato waste compositions with the ratios of components 4:1, 3:1, 2:1, 1:1 were created. Tomato seeds have been dried using the convective method at the air temperature t = 50 - 80 <^>oC, as well as the composition from red beets and pulp of tomatoes - at t = 60 - 100 <^>oC. The quality of dried seeds was estimated on the basis of its germinability, dried mixtures - on the content of betanin in them. Results and discussion. When the temperature of the air increases, the intensity of tomato seeds drying increases too. Thus, the drying time reduces by 2,5 times when the air temperature is raised from 50 to 80 <^>oC. However, qualitative seed material, which gives the germinability of 98 %, has been attained at the drying temperature of 50 <^>oC. Non-waste processing of tomatoes involves the creation of compositions of pulp tomatoes and sliced red beets, their drying, grinding and packing. In industrial conditions, red beets need to be cut into chips, which intensifies the drying process of the composition. The slicing of tomatoes in compositions does not affect the process speed. When the air temperature increases from 60 to 100 <^>oC, the intensity of compositions drying is raised by 1,8 times. Maximum preservation of the useful substances in the finished product results from the choice of a soft drying condition and an air temperature of 60 <^>oC. pH = 3,9 is characteristic for the ratio of red beet-tomato components 3:1 in composition, which ensures the maximum preservation of betanin (94,7 %) at drying. Conclusions. The heat carrier temperature substantially affects the tomato seeds germinability and antioxidant properties of tomato and beet processing products.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*440.4 + П241.71-314.9

Рубрики:

Загальна ботаніка

Огірки

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено зміни фітогормонального балансу у рослин з контрастною солестійкістю - глікофіта Phaseolus vulgaris L. і галофіта Mesembryanthemum crystallinum L. - за дії сольового стресу (NaCl). Зроблено припущення, що солестійкість M. сrystallinum пов'язана з особливостями гормонального балансу, а саме із вкрай низьким вмістом АБК на тлі суттєвих кількостей ІОК і цитокінінів.

Changes in <$E [ roman Ca sup 2+ ] sub cyt> in elicitor-treated cells were determined, and the calcium-dependent increase of chitinase activity and callose accumulation were analyzed. At first, the trigger range of calcium concentration changes was shown. This range limits the callose accumulation, but does not block an increase of chitinase activity in tomato cells.

Наведено результати досліджень культивування гливи звичайної на соломі пшениці озимої. Доведено перспективність вирощування цього гриба на згаданому субстраті у пристосованому приміщенні.

Узагальнено теоретичні і прикладні аспекти вітчизняного та зарубіжного досвіду ефективності застосування енергозберігальних технологій у тепличному господарстві, а також існуючі методичні підходи до оцінювання ефективності енерговитрат та енерговіддачі в овочівництві закритого грунту. Надано порівняльну оцінку застосування альтернативних технологій за елементами витрат виробничих ресурсів та обгрунтовано параметри формування показників ефективності залежно від структури витрат виробництва продукції овочівництва закритого грунту. Розроблено параметри економічної моделі оптимізації витрат енергетичних ресурсів і показників ефективності тепличного господарства залежно від виробничих і природно-кліматичних факторів та запровадження інноваційних проектів, альтернативних джерел енергії.

Увагу приділено вивченню вірусних хвороб, удосконаленню методики виділення длРНК з плодових тіл грибів печериці двоспорової та розробці молекулярно-біологічних тест-систем на міковіруси в закритому грунті. Проведено первинний скринінг зразків печериці за умов закритого грунту на предмет інфікування вірусами методами візуальної діагностики плодових тіл і міцелію та електронної мікроскопії. Показано поширеність міковірусу MVX (Mushroom Virus X) печериці за умов господарств Київської області. Виділено, очищено й ідентифіковано вірусні дволанцюгові РНК (длРНК) з культури грибів. Уперше методом екстракції й очищення длРНК виявлено та ідентифіковано геномну дволанцюгову РНК, яку віднесено до MVX міковірусу печериць. Оптимізовано умови проведення ПЛР для діагностики й ідентифікації MVX. Уперше розроблено власну діагностичну мультиплексну ПЛР тест-систему для виявлення високопатогенного міковірусу MVX. Запропоновано якісний склад субстратів і живильних середовищ для культивування печериці двоспорової за умов закритого грунту, удосконалено біотехнологію виробництва міцелію у промисловому виробництві печериці двоспорової на безвірусній основі.

Наведено теоретичне узагальнення та практичне рішення проблеми інтенсифікації селекційного процесу з використанням у новій технології біотехнологічного процесу з використанням біотехнологічної ланки під час створення, розмноження й ідентифікації вихідного матеріалу для селекції овочевих рослин родин Solanaceae Gals. (томат, перець, баклажан), Alliaceae L. (часник, цибуля шалот, цибуля ріпчаста), Asteraceae Dumort. (якон), Apiaceae Lindl. (морква), Cucurbitaceae Juss. (огірок, гарбуз, кавун). Вперше в Україні встановлено оптимальні умови для клонального мікророзмноження, калюсогенезу та морфогенезу досліджуваних овочевих рослин. Визначено сучасні експериментальні підходи до збереження генофонду овочевих культур ex situ методами біотехнології. Розроблено способи використання методів ізольованих тканин in vitro для подолання таксономічних бар'єрів несумісності, які виникають під час міжвидової гібридизації томата, баклажана та гарбуза, для скринінгу та створення джерел стійкості до грибів роду Fusarium і Alternaria. Визначено ефективність створення нових ліній методами біотехнології. Обгрунтовано теоретичні підходи прискорення селекційного процесу, його інтенсифікації застосуванням клітинних технологій in vitro та використання молекулярно-генетичних маркерів для моніторингу генетичної структури селекційних зразків. Розроблено нові схеми селекційного процесу з використанням методів біотехнології, одержано новий вихідний селекційний матеріал. Впроваджено нові сорти в агропромисловий комплекс України.

З'ясовано закономірності дії добрив як фактора оптимізації мінерального живлення рослин кавуна з урахуванням забезпеченості грунту рухомими поживними елементами для лівобережного Лісостепу України. Обгрунтовано доцільність локального застосування органічних і мінеральних добрив під час вирощування кавуна на типовому малогумусовому важкосуглинковому чорноземі. Виявлено позитивний вплив нових стимуляторів росту "Росток 2МЄ" та "Росток МЄ" на урожайність плодів і насіння. Установлено оптимальну схему розміщення рослин кавуна з урахуванням цілей їх вирощування. Показано позитивну роль дозарювання плодів кавуна стосовно посівних якостей насіння.

Установлено позитивний вплив добрив на поживний режим грунту та врожайнiсть кавуна. Доведено можливiсть зменшення на 30 % витрат азотних, фосфорних i калiйних добрив у разі використання локального їх внесення у порiвнянні з внесенням урозкид. Доведено перевагу внесення бiокому i перегною локально в лунку пiд рослини кавуна в кiлькостi 2 т/га проти внесення 40 т/га перегною врозкид.

Наведено результати дослідження вирощування щеплених рослин помідора в закритому грунті. Визначено особливості росту та розвитку щеплених рослин помідора гібрида Раїса <$Eroman F sub 1>, Алла 2 <$Eroman F sub 1> та ліній Маєва <$Eroman F sub 5>, Рапсодія <$Eroman F sub 8> за наявності впливу підщеп Бьюфорт та RZ N 61-53 за умов продовженої культури зимових гідропонних теплиць IV світлової зони. Наведено їх порівняльну оцінку за скоростиглістю, продуктивністю, товарними, біохімічними та економічними показниками у порівнянні з нещепленими. Визначено кращі способи щеплення рослин помідора, підібрано підщепи, площі живлення та формування рослин в одне та два стебла. Показано, що впровадження у виробництво щеплених гібридів помідора Раїса <$Eroman F sub 1> та Алла 2 <$Eroman F sub 1> забезпечило врожайність 41,2 та <$E39,3~ roman {кг"/"м sup 2 }> відповідно, що на 6,9 та <$E5,4~ roman {кг"/"м sup 2 }> вище за контроль. Встановлено, що поєднане застосування щеплення та формування рослин у два стебла забезпечує можливість одержання у продовженій культурі на 10 жовтня <$E45,7~ roman {кг"/"м sup 2 }> плодів помідора, а також підвищити рівень рентабельності на 46 % у порівнянні з контролем.

Наведено результати досліджень техніки та способів щеплення рослин помідора на різних підщепах за умов закритого грунту косим зрізом та в розщіп.

Приведены результаты исследований техники и способов прививки растений помидора на разных подвоях в условиях защищенного грунта: косым срезом и в расщеп.