Мета роботи - перевірити наявність мобільних генетичних елементів (МГЕ) у бактерії, яка спричиняє гниття вирощеної за польових умов цибулі, та вивчити інтегрон разом з асоційованими з ним касетами генів. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) та секвенування продуктів ПЛР використані для ідентифікації бактерії та МГЕ. Метод аналізу поліморфізму довжини термінально мічених рестрикційних фрагментів ПЛР-продуктів застосовано для визначення ізольованої бактерії у тканинах цибулин. Аналізуючи послідовності нуклеотидів гена 16S рРНК ізоляту з гнилої цибулі, зроблено висновок про те, що бактерія належить до виду S. mаrcescens, відомого фітопатогену. Проте цей ізолят не реагував на специфічні праймери, характерні для фітопатогенних сератій. Інокулювання цибулі (Allium ceрa L.), Arabidopsis thalianа (L.) Heyhn та салату (Lactuca sativa) призвело до зростання біомаси рослин без проявів симптомів захворювання. Інтегрон першого класу виявлено за допомогою ПЛР у геномі фітопатогенної S. marcescens вперше. Касети генів, які містили інтегрон, представлені безпромоторними генами, що кодують форміміноглутаматдеіміназу та фермент IIC аскорбатфосфотрансферазної системи, а також трьома некодуючими послідовностями, фланкованими 59-п. н.-елементом. Висновки: S. marcescens IMBG291 проявляє патогенні властивості або стимулює розвиток рослини залежно від екологічної ситуації, завдяки горизонтально набутим генним касетам, розташованим на інтегроні.

Досліджено зміни фітогормонального балансу у рослин з контрастною солестійкістю - глікофіта Phaseolus vulgaris L. і галофіта Mesembryanthemum crystallinum L. - за дії сольового стресу (NaCl). Зроблено припущення, що солестійкість M. сrystallinum пов'язана з особливостями гормонального балансу, а саме із вкрай низьким вмістом АБК на тлі суттєвих кількостей ІОК і цитокінінів.

Насіння гарбуза є легкодоступним джерелом білка та інших корисних речовин. Мета дослідження - визначення раціонального режиму його висушування, за якого забезпечується висока схожість матеріалу. Досліджено фізико-механічні властивості насіння гарбуза української селекції з вологістю 0, 6, 16, 46 %. Визначення кінетики процесу сушіння проведено на конвективному сушильному стенді за таких режимів: температура сушильного агента в сушильній камері t = 40 - 80 <^>oC, швидкість руху V = 1,5 м/с, вологовміст повітря d = 10 г/кг с. п. Біохімічні показники висушеного насіння визначено за кількістю насіння, здатного утворювати нормально розвинені проростки за оптимальних умов на 5, 7 і 10 день пророщування. Проведені дослідження властивостей насіння гарбуза сорту "Стофунтовий" показали, що за зміни вологості матеріалу від 0 до 46 % відбувається збільшення геометричних розмірів насіння: довжина збільшується на 38 %, ширина на 10 % і товщина на 8 %, а також змінюються й інші показники. Дослідження процесу сушіння насіння гарбуза показали, що за збільшення температури сушильного агента інтенсивність сушіння збільшується. Так, тривалість сушіння зменшується у 8 разів у разі підвищення температури сушильного агента від 40 до 80 <^>oC. Криві швидкості сушіння в період падаючої швидкості сушіння з попереднім прогріванням показують, що найбільша швидкість сушіння в максимальній критичній точці за температури сушильного агента 80 <^>oC складає 2,32 %/хв,найменша за температури 40 <^>oC - 0,33 %/хв. Прогрівання насіння гарбуза відбувається від 3 до 5 хв залежно від режиму, потім температура матеріалу змінюється несуттєво і відрізняється від температури сушильного агента на 0,1 - 0,5 <^>oC. Узагальнена крива кінетики сушіння насіння гарбуза надає можливість описати загальний процес за різних режимів сушіння. Зроблено висновок, що температура сушильного агента суттєво впливає на схожість насіння гарбуза. Найбільш раціональним режимом сушіння є температура 40 <^>oC і швидкість руху повітря 1,5 м/с.

Introduction. The research was conducted to substantiate the rational drying conditions of tomato seeds. The ratio and drying conditions of the composition from tomato waste with the addition of red beet were substantiated. Materials and methods. The tomato seeds were prepared according to the traditional methodology used in the industry. From red beet and tomato waste compositions with the ratios of components 4:1, 3:1, 2:1, 1:1 were created. Tomato seeds have been dried using the convective method at the air temperature t = 50 - 80 <^>oC, as well as the composition from red beets and pulp of tomatoes - at t = 60 - 100 <^>oC. The quality of dried seeds was estimated on the basis of its germinability, dried mixtures - on the content of betanin in them. Results and discussion. When the temperature of the air increases, the intensity of tomato seeds drying increases too. Thus, the drying time reduces by 2,5 times when the air temperature is raised from 50 to 80 <^>oC. However, qualitative seed material, which gives the germinability of 98 %, has been attained at the drying temperature of 50 <^>oC. Non-waste processing of tomatoes involves the creation of compositions of pulp tomatoes and sliced red beets, their drying, grinding and packing. In industrial conditions, red beets need to be cut into chips, which intensifies the drying process of the composition. The slicing of tomatoes in compositions does not affect the process speed. When the air temperature increases from 60 to 100 <^>oC, the intensity of compositions drying is raised by 1,8 times. Maximum preservation of the useful substances in the finished product results from the choice of a soft drying condition and an air temperature of 60 <^>oC. pH = 3,9 is characteristic for the ratio of red beet-tomato components 3:1 in composition, which ensures the maximum preservation of betanin (94,7 %) at drying. Conclusions. The heat carrier temperature substantially affects the tomato seeds germinability and antioxidant properties of tomato and beet processing products.

Описаны 529 видов рода Лук (Allium L.) различного ботанико-географического происхождения. Даны сведения о его происхождении, пищевой ценности, лекарственных свойствах, методах культивирования и выращивания, семенном и вегетативном размножении. Рассмотрены морфологические особенности видов рода Allium L. Освещены вопросы сохранения in vitro биологического разнообразия видов рода Allium.

Проведено дослідження з метою визначення впливу генотипу і року врожайності на кількість відхідних шкірок від шести болгарських культурних сортів помідорів, і вмісту каротиноїдів у отриманих шкірках. Шість болгарських сортів помідорів вирощувалися у відкритих польових умовах у науково-дослідному інституті овочевих культур Мариця, Пловдів, Болгарія. Дослідження спільної дії досліджуваних факторів на кількість відходів, що утворюються в процесі очищення, проведено двофакторним дисперсійним аналізом. Вміст каротиноїдів у відходах визначено рідинною хроматографією. Встановлено, що генотип помідорів має суттєвий вплив на відсоток отриманих із них шкірок і на вміст каротиноїдів в них. Середня масова частка шкірки помідорів, що зібрані у 2013 р., коливалася від 2,45 +- 0,13 до 5,33 +- 0,09 %. Найбільшу частку шкірок отримано з сортів "Каробета" і "Топаз". Для сортів помідорів, вирощених 2014 р., середня частка отриманих шкірок змінювалася від 2,98 +- 0,13 до 3,50 +- 0,25 %, а найвищу кількість шкірок отримано з сортів "Водолій Ф1" і "Каробета". Отримані шкірки в основному містять лікопен, бета-каротин і лютеїн. У перший рік врожаю найвищий вміст лікопену та лютеїну знайдено в шкірці сорту помідорів "Стелла", а сорт "Каробета" має високий вміст бета-каротину, в той час як на другому році дослідження більшість лікопену містилося в шкірках "Водолій Ф1", а бета-каротину та лютеїну - в шкірках томату "Стелла". Зі шкірки сортів помідорів "Стелла", "Топаз", "Водолій Ф1" і "Жаклін" отримали лікопен і бета-каротин, в той час як шкірки сортів "Меріголд" і "Каробета" були джерелом лише бета-каротину. Результати показали найбільший вплив генотипу помідорів на вміст лютеїну, далі йдуть вміст бета-каротину та частка шкірок. Встановлено, що умови навколишнього середовища сильно впливають на частку шкірок і вміст лікопену, у той час їх вплив на вміст бета-каротину є нижчим і ще нижчим на вміст лютеїну.

Вивчено роль світла в регуляції розподілу рибулозобісфосфаткарбоксилази, глутаматоксалоацетаттрансамінази (GOT) та каталази в поперечному розрізі листкової пластинки під час перевертання її нижньою поверхнею до світла. Перевертання листка спричиняє обертання профілів цих ферментів. Досліджено виділення кисню в свіжих парадермальних зрізах листка та вуглекислотний газообмін у цілих листках. На підставі результатів показано, що палісадний мезофіл є відповідальним за полуденну депресію фотосинтезу. Дослідження свіжих парадермальних листкових зрізів за допомогою оптичної мікроскопії дозволяє описати два нових типи паренхіми у шпинату, пірум мезофіл і подушковий губчастий мезофіл. Зазначено, що фотосинтетичний апарат більш чутливий до умов освітлення у порівнянні з дихальним апаратом. Розглянуто форму профілів ферментів і роль світла за стійкості до стресів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*440.4 + П241.71-314.9

Рубрики:

Загальна ботаніка

Огірки

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено основні принципи біологічної конверсії органічної сировини агроценозів за штучних умов з виробництвом їстивних грибів. Висвітлено наукові основи створення технічних засобів для агропромислового виробництва субстратів і грибів гливи. Визначено особливості роботи технічних засобів та їх робочих органів, розкрито теоретичні основи їх розрахунку. Увагу приділено зменшенню витрат теплової й електричної енергії в теплицях шляхом застосування замкнутої системи опалення та вентиляції, робота якої грунтується на теоретичних та експериментальних дослідженнях теплообмінних і газообмінних процесів у замкнутій системі вентиляці. Показано, що замкнуті системи опалення та вентиляції повинні бути економічно вигідними, а викиди в навколишнє середовище - мінімальними.

Вперше за рахунок блоку нейромережевого прогнозування зовнішніх природних збурень із фільтрацією вхідного сигналу й оптимізацією мережі на основі генетичного алгоритму суттєво покращено параметри системи керування процесом вирощування томатів у теплиці, що дозволяє підвищити енергетичну та технологічну ефективність процесу вирощування. Вперше синтезовано імітаційну модель динаміки енергетичних витрат, що дозволяє одержати коефіцієнти для реальної сучасної голландської теплиці. За результатами експериментальних досліджень одержано математичні залежності продуктивності росту й розвитку томатів від параметрів мікроклімату, що дозволяє визначити оптимальні параметри вирощування томатів. Набули подальшого розвитку засади нейромережевого прогнозування часових рядів температури й інтенсивності сонячної радіації із використанням перетворення Гільберта-Хуанга для фільтрації інформаційних каналів та оптимізації мережі на основі генетичного алгоритму, що дозволяє підвищити точність прогнозу.

Вивчено асортимент вітчизняних та інтродукованих сортів, висвітлено ефективні технологічні заходи вирощування капусти броколі за умов правобережного Лісостепу України без зрошення. Установлено перевагу касетного способу вирощування розсади віком 30 і 40 днів у весняно-літній період у порівнянні з безгорщечним. За ефективністю використання розсади встановлено, що з метою одержання найбільшого раннього врожаю кращим варіантом був горщечний спосіб за умов розміру горщечків <$E6~ times ~6> см і віком розсади 60 днів. Касетний спосіб вирощування розсади віком 30 і 40 днів забезпечив на 6 - 8 днів врожай пізніше, проте загальний обсяг був на 30 - 31 ц/га вищий за умов зменшення затрат на вирощування розсади на відміну від традиційної технології. Виділено кращі сорти капусти броколі - Тонус (Росія), Вітамінна (Чехія) та схеми садіння рослин: (<$E50~ times ~35> см, <$E60~ times ~30> см, 50 + 55 + <$E70~ times ~30> см). Доведено, що локальний спосіб внесення половинної норми мінеральних добрив дає такий же ефект, як і повна норма, у разі їх внесення врозкид. Встановлено позитивний вплив регуляторів росту івін, гумісол та емістим C за умов намочування насіння або обприскування рослин під час вегетації.

Вперше за умов Лісостепу та Полісся України на підставі вивчення біологічних особливостей росту та розвитку рослин і фенотипової мінливості їх ознак теоретично обгрунтовано й експерментально апробовано енергоощадні технології виробництва капусти білоголової для продовольчого та насіннєвого використання. Досліджено біологічні властивості вітчизняних сортів з високими адаптивними можливостями й обгрунтовано доцільність використання короткоротаційних сівозмін, в яких визначено кращі попередники, оптимальні параметри обробітку грунту, дози та способи внесення добрив залежно від грунтово-кліматичних умов. Пристосовано робочі органи ППР-5,4 для рихлення грунту в міжряддях. Встановлено умови застосування мульчувальних матеріалів. Виявлено особливості формування врожайності та якості товарних головок, маточників і насіння капусти білоголової залежно від строків сівби та садіння, площі живлення та схеми розміщення рослин, способів обробки насіння, вирощування розсади, умов зберігання та підрізання кореневої системи маточників, пінцирування та десикації насінників. Удосконалено агротехнічні заходи боротьби з бур'янами та хворобами, що сприяють підвищенню продуктивності рослин капусти, а також збереженню та відтворенню родючості грунтів. На базі розроблених прийомів створено Національний стандарт "Виробництво насіння капусти білоголової. Типовий технологічний процес".

Методом трансформации с помощью Agrobucterium tumefaciens получены трансформированные растения Lactuca sativa с генами, кодирующими синтез туберкулезных антигенов. Исходным материалом являлись семядольные листья салата сортов Ералаш, Рубиновое кружево и Снежинка. Векторные конструкции содержали селективный ген неомицинфосфотрансферазы II nptII и целевые гены ESAT6, Ag85B (-TMD), ESAT6:Ag85B (-TMD). ПЦР-анализ геномной ДНК показал наличие как селективных, так и целевых генов во всех анализированных растениях. В то же время ПЦР-анализ обратных транскриптов выявил, что возможно как наличие, так и отсутствие транскрипции гена ESAT6 при стабильной транскрипции гена nptII.

Досліджено особливості росту, розвитку та формування фотосинтетичної, симбіотичної, індивідуальної та зернової продуктивності сортів квасолі звичайної залежно від впливу строків сівби та збирання. Визначено економічну й енергетичну ефективність елементів технології вирощування культури за умов південної частини західного лісостепу України. Із використанням даних наукового дослідження агроформуванням регіону рекомендовано висівати сорт Мавка за середньодобової температури грунту на глибині загортання насіння <$E14~ symbol Р roman C>, збирання врожаю квасолі проводити у разі вологості зерна 18 %, що забезпечить урожайність даної зернобобової культури на рівні 2,27 т/га.

Викладено теоретичні й експериментальні матеріали щодо агроекологічних особливостей впливу варіантів систем удобрення на томати, вирощені за умов Житомирського Полісся. Досліджено вплив різних варіантів удобрення на ріст, розвиток, урожайність та екологічні показники томатів, вирощених за умов відкритого та закритого грунту. Вивчено динаміку наростання вегетативної маси томатів в залежності від систем удобрення. Виявлено період інтенсивного росту рослин, в який є максимальна потреба у елементах живлення. Оцінювання урожайності томатів у розрізі товарної та нетоварної продукції дозволило виявити позивний вплив органічних добрив на рослини томатів. Досліджено біохімічні показники томатів, такі як: суха речовина, вміст мікроелементів та вітаміну С. Встановлено залежність їх вмісту від типу добрив. Простежено вплив системи удобрення на концентрацію нітратів та важких металів у продукції томатів та встановлено, що мінеральні добрива збільшують концентрацію нітратів у плодах, тоді як вміст важких металів зростав за органічної системи.

Наведено агроекологічне обгрунтування впливу різних систем обробітку грунту у поєднанні з мінеральними та органомінеральними добривами, соломою та сидератами на процеси росту та розвитку томатів, їх продуктивність, показники якості, а також на елементи родючості зрошуваного темно-каштанового грунту, його економічну та енергетичну ефективність. Встановлено доцільність застосування органічних і мінеральних добрив у поєднанні з комбінованою (ресурсоощадною) системою обробітку грунту у системі зерно-овочевої сівозміни. Зазначено, що даний спосіб обробки забезпечує сталий урожай томатів, покращання основних показників родючості грунту з ознаками її розширеного відтворення. Виявлено, що витрати, пов'язані з заробкою у грунт соломи та сидератів, згідно з розрахунком економічних показників окуповуються додатково одержаним урожаєм плодів томатів з високими показниками якості.

Уперше за умов південного степу України вивчено екологічно безпечні технологічні прийоми вирощування та добір кращого сорту гарбуза мускатного, що дозволить одержувати врожайність плодів на рівні 20 т / га з високими показниками якості, придатних для дієтичного харчування. Уперше визначено комплексний вплив сорту, доз мінеральних добрив і площ живлення на формування врожайності та якості плодів гарбуза мускатного. Удосконалено елементи технології вирощування гарбуза мускатного, що забезпечують його високу продуктивність. Набули подальшого розвитку питання формування елементів продуктивності рослин, урожайності та якості плодів, залежно від досліджуваних факторів і агрометеорологічних умов.

Експериментально доведено доцільність оброблення посівного матеріалу (насіння, сіянки) цибулі ріпчастої біологічним препаратом біополіцид і хімічним екотон, що дозволяє знизити ураженість рослин пероноспорозом, сприяє інтенсивності обмінних процесів у рослинах, підвищує врожайність і якість одержаної продукції, збільшує частку здорових цибулин після зимового зберігання, знижуючи потребу в застосуванні екологічно небезпечних пестицидів. Зазначено, що урожайність цибулі ріпчастої у 2010 - 2012 pp. коливалась у межах 20,5 - 22,5 т/га, що на 10 - 12 % більше, ніж у контрольному варіанті. Оброблення посівного матеріалу цибулі біополіцидом сприяє зростанню товарності врожаю у порівнянні з контролем на 22 і екотоном - на 23 %. Розраховано економічну ефективність використання препаратів біополіцид і екотон. Виявлено, що у варіанті з використанням біопрепарату рівень рентабельності був на рівні 130 - 140 %. Встановлено, що препарати біополіцид і екотон є екологічно безпечними в агрономічно обгрунтованих кількостях, оскільки не чинять еколого-токсичної дії на функціонування грунтових мікроорганізмів та грунтову мезофауну.

Розширено уявлення щодо впливу біологічних і хімічних засобів захисту рослин (біополіциду, фосфоентерину, екотону) на епіфітну та ризосферну мікрофлору огірка. Вперше виявлено вплив рослини на ефективність пригнічення збудника кореневих гнилей огірка біоагентами препаратів біополіцид і фосфоентерин. Встановлено, що рослина посилює антагоністичну дію бактерій-біоагентів препаратів. На прояв фунгіцидного ефекту хімічного препарату екотон рослина істотно не впливає. Експериментально доведено можливість формування ефективної рослинно-мікробної системи, яка запобігає розвитку фітопатогенних мікроміцетів, сприяє активізації позитивних мікробіологічних процесів у грунті та підвищує врожайність і якість одержаної продукції, знижуючи потребу у використанні екологічно небезпечних пестицидів. Вперше доведено, що препарат екотон, діючою речовиною якого є полігексаметиленгуанідин гідрохлорид, пригнічує розвиток кореневих гнилей огірка та стимулює ріст рослин до 15 %.