З'ясовано, що характер динаміки розвитку та поширення основних хвороб огірка в Лівобережному Лісостепу активно змінюється, зокрема пероноспорозу - із помірного у сильний, кутастої бактеріальної плямистості, антракнозу, борошнистої роси - із помірного у депресивний. Обчислено коефіцієнти кореляції між інтенсивністю поширення пероноспорозу та значеннями основних абіотичних чинників червня - липня. Встановлено, що оптимальним для зараження та перезараження рослин є специфічний температурний режим із різким коливанням максимальних і мінімальних температур, який максимально активізує процес конденсації вологи із повітря та формує тривалість збереження краплинно-рідинної вологи на листковому апараті рослин. Виділено цінний вихідний селекційний матеріал огірка корнішонного типу, який гармонійно поєднує у своїх генотипах ознаку високої стійкості до пероноспорозу з комплексом різних цінних господарських ознак. У виділеного за ознакою стійкості до цієї хвороби вихідного селекційного матеріалу (63 шт.) встановлено рівень мінливості комплексу найбільш цінних ознак, досліджено кореляційні залежності між ними. Паралельно окреслено групу із 139-ти селекційних зразків, які є перспективним матеріалом для тандемного відбору за стійкістю до пероноспорозу та комплексом цінних господарських ознак. Вперше побудовано кореляційні плеяди зв'язку між параметрами стійкості до пероноспорозу та комплексом цінних ознак. Визначено специфічність впливу різних за стійкістю до пероноспорозу батьківських компонентів на характер успадкування цієї ознаки гібридами огірка першого покоління.

Розроблено концепцію технології масового розведення золотоочки звичайної на відходах виробництва зернової молі - некондиційних яйцях і метеликах. Обгрунтовано та розроблено конструкцію садка, що забезпечує високе виживання личинок і лялечок золотоочки та дає змогу перейти від індивідуального утримання личинок до групового. В садку висотою 1,5 см і годівлі сумішшю яєць та метеликів молі одержали на 50 % більше коконів, ніж за загальноприйнятою технологією. Метелики молі є не тільки кормом, а й структурують внутрішній простір садка. Визначено раціональний склад кормових субстратів та режими годівлі личинок, що дозволило збільшити продуктивність одиниці обладнання. Висота садка для імаго не повинна перевищувати 3 см. За такої висоти садків та вигодовуванні імаго порошкоподібною сумішшю активованих дріжджів з цукровою пудрою дозволяє досягти дво кратного збільшення продуктивності за щільності утримання в п'ять-разів більшої в порівнянні з рекомендованою. Побудовано імітаційну регресійну модель масового розведення золотоочки за допомогою якої спрогнозовано собівартість яєць і коконів ентомофага. Нова технологія розведення золотоочки звичайної не знижує її біологічні показники та запобігає виродженню культури. Розраховані на основі демографічних таблиць біотичні показники підтвердили високу харчову цінність сухого корму для імаго. Проведено випробування технології та обладнання для масового розведення золотоочки звичайної. Рентабельність масового розведення ентомофага становила - 191,64 %. Оцінено ефективність застосування золотоочки звичайної, виробленої за розробленою технологією, проти попелиці на солодкому перці в закритому грунті.

Вперше в Україні досліджено особливості патогенезу хвороб капусти червоноголової. Ідентифіковано збудників хвороб та встановлено, що серед плямистостей основне місце займають гриби роду \i Alternaria spp. \i0 (\i A. brassicae, А. brassicicola, A. japonica \i0), серед гнилей - сіра гниль (\i Botrytis cinerea \i0) та слизовий бактеріоз (\i Erwinia carotovora subsp. carotovora \i0); серед хвороб в'янення - фузаріоз, або жовтизна капусти (\i Fusarium oxysporum f. sp. сonglutinans \i0), і судинний бактеріоз (\i Xanthomonas campestris pv. campestris \i0). Основними джерелами поновлення інфекції хвороб капусти червоноголової за умов Лівобережного Лісостепу України є рослинні рештки та насіння. Досліджено вплив елементу технології (спосіб зрошення) на інфекційне навантаження в агроценозі маточних посівів капусти червоноголової. Розроблено композиційну бакову суміш для передпосадкової обробки насінних качанів, що забезпечує одержання врожайності насіння 287,5 кг/га. Визначено ефективні протруйники для захисту капусти першого року вирощування; фунгіцид та регулятор росту рослин для захисту насіннєвих посівів. Встановлено господарську та економічну ефективності системи захисту капусти червоноголової від основних хвороб.

Дисертація присвячена вивченню бактеріальних хвороб, розробці швидких і надійних біотехнологічних методів діагностики патогенів, скринінгу захисного потенціалу рослин томата. Встановлено доцільність використання фітотоксичних метаболітів С. michiganensis subsp. michiganensis, P. syringae pv. tomato і X. vesicatoria для відбору генотипів томата з підвищеною стійкістю за умов in vitro. Запропоновано біотехнологічну схему відбору генотипів рослин томата з підвищеною стійкістю до кількох збудників бактеріальних хвороб. Показано кореляцію підвищення стійкості томата сорту Самсон за дії фітотоксичних метаболітів за умов in vitro й in planta. Окреслено динаміку розвитку бактеріальної крапчатості в клітинах плодів рослин томата з підвищеною стійкістю до P. syringae pv. tomato. Вперше показано доцільність використання праймерів СММ5/СММ6, Р1/Р2 та RST2/RST3 для діагностики й ідентифікації збудників бактеріального раку, бактеріальної крапчатості та плямистості в Україні методом ПЛР. Зазначено, що результати доцільно впроваджувати в господарствах і дослідницьких лабораторіях з метою використання здорового посадкового матеріалу, перевірки стійкості сортів для їх вирощування, своєчасної ідентифікації збудників бактеріальних хвороб і розробки профілактичних заходів з обмеження інфекції, засобів боротьби і недопущення спалаху епіфітотій бактеріальної крапчастості та плямистості.

Розроблено концепцію оптимізації фітосанітарного стану овочевих агроценозів (ОА), яка грунтується на мінімізації хімічного методу й активізації природних біоагентів для регуляції шкідливих організмів. Обгрунтовано методологію виявлення штамів ентомопатогенів, поповнено колекцію мікроорганізмів новими екологічно безпечними продуцентами з родів Веаuveria, Меtarhizium, Раесilomyces, гриба-антагоніста роду Trichoderma, хижих нематофагових грибів роду Аrthrobotrys, які за активністю, технологічністю перевищують аналоги. Розроблено алгоритм одержання активних штамів ентомопатогенних грибів - продуцентів біологічних препаратів. Розроблена екологічно безпечна технологія виробництва біопрепарату Триходермін - Р на основі нового штаму Т. lignorum - 23. Встановлено оптимальні температурні значення для стабілізації активності препарату: температура +4 °С, за якої зберігається впродовж 3 міс, за +20 °С - 1 міс. За більш тривалого зберігання необхідно коригувати норми витрат. Здійснено моніторинг шкідливих організмів овочевих культур в закритому грунті. Виявлено, що на огірках і томатах домінують хвороби грибної етіології: кореневі, сіра та біла гнилі, фузаріозне в'янення, плямистості; салаті-латуку - кореневі гнилі. Підвищилася інтенсивність вияву бактеріальних хвороб, менш поширеними є вірусні. Із фітофагів домінують види, адаптовані до субтропічних умов: теплична білокрилка, кліщі, трипси, попелиці. Визначено, що за недотримання оптимальних показників абіотичних факторів в теплицях, значно підвищується ураженість огірків кореневими гнилями та хворобами в'янення. Доведено, що основними екологічними чинниками, які впливають на стабільність та активність гриба - антагоніста Trichoderma lignorum в різних тепличних субстратах є температура, вологість і pH середовища. Теоретично обгрунтовано нові підходи забезпечення екологічно орієнтованого захисту овочевих культур закритого та відкритого грунту на основі застосування біологічних препаратів, які виявлять фіторегуляторну активність (підвищують схожість насіння, стимулюють ріст і розвиток рослин), а екологічна стратегія їх за інтродукції в агроценози полягає в регуляції щільності популяцій фітопатогенів і шкідників.

Досліджено вірусне захворювання рослин томатів (Lycopersicon esculentum Mill.) у чотирьох областях лісостепової зони України, яке виявляється у вигляді скручування листків вгору, раніше неописаного в Україні. Доведено вірусну етіологію захворювання та ідентифіковано його збудники - М- та Y-віруси картоплі. Це перше повідомлення про інфікування рослин томатів в Україні вказаними вірусами. Встановлено, що найбільшу частку в інфікуванні рослин томатів має змішана інфекція МВК та YBK. Показано, що частота виявлення МВК у томатах із зазначеними симптомами хвороби вища за частоту детекції YBK. Вивчено деякі молекулярно-біологічні та фізико-хімічні властивості збудників. У колі рослин-індикаторів томатних ізолятів МВК та YBK, а також за молекулярною масою капсидних білків виявлено відмінності у порівнянні з іншими томатними та картопляними штамами. Філогенетичний аналіз нуклеотидних і відповідних амінокислотних послідовностей гена капсидного білка виявив високий рівень філогенетичної спорідненості між репрезентативним українським ізолятом МВК і трьома штамами євро-азійської групи - іранським і німецьким та томатним італійським. Показано суттєве зниження концентрації каротиноїдів - лікопіну та β-каротину у плодах томатів у разі вірусної інфекції. Рекомендовано чотири сорти томатів як джерела стійкості до МВК та YBK (Діана, Неаполь, Космонавт Волков і Консул). Розроблено альтернативні методи захисту рослин томатів від вірусів.

За умов Північно-східного та Центрального регіонів Лісостепу України визначено склад збудників ранньої сухої плямистості за трьома видами роду Alternaria: Alt. solani, Alt. alternata (Syn.: Alt. ternuis), Alt. ternuissima, а також двох видів роду Slemphylium: St. solani, St. bortyosum. Головне місце у патогенезі належить Alt. solani, друге - St. solani. У міжвегетаційний період виявлено поліморфізм гриба Alt. solani, а саме: наявність у циклу розвитку конідій, мікросклероцій і хламідоспор, які є стійкою формою вегетативного розмноження, здатною переносити несприятливі умови та бути джерелом первинної інфекції хвороби. Апробовано різні способи штучного створення інфекційних фонів, а саме: нанесення інфекції збудників з краплею води та обприскування листків, а також занурення кореневої системи у фільтрат культуральної рідини (ФКР) за сублетальної дози. Найбільш об'єктивну оцінку за стійкістю виявлено у разі варіанта з використанням дії ФКР. За великої кількості зазначених зразків (рослин) у досліді людське око здатне розпізнавати не ступінь ураження, а ступінь розпізнавання ураження, тому виявлення в'янення рослини під дією ФКР є більш адекватною оцінкою, ніж розпізнавання числа плям на уражених листках. Стастатичний аналіз прояву сортової ознаки стійкості з використанням максимального ступеня ураження, коефіцієнта стабільності рівня стійкості, розподілу генотипів за групами стійкості дозволив ефективно добрати перспективні для селекції джерела з середньою стійкістю проти ранньої сухої плямистості.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.139 Alternaria solani + П491.416.1

Рубрики:

Окремі грибні хвороби рослин

Захист томатів

Шифр НБУВ: РА351909 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено патогенез та індуковану вірусостійкість рослин родини Solanaceae за системної інфікованості вірусом бронзовості томатів (ВБТ). Вивчено біологічні та фізичні властивості деяких ізолятів ВБТ, що зустрічаються на тютюнових плантаціях передгірського та південнобережного Криму; макро- та мікроскопічні симптоми, індуковані цим вірусом у рослинах тютюну та дурману. Встановлено, що слабковірулентний ізолят ВБТ викликає переважно мозаїчні симптоми на ураженому листі та вірусоспецифічні зміни у клітинах, а сильновірулентний ізолят ВБТс - суворі симптоми ураження тканини, вірусоспецифічні та значні патологічні зміни в структурі цитоплазми та клітинних органел. Вперше показано, що системна інфекція ВБТ здатна викликати у рослин тютюну та дурману появу неспецифічної локальної та системої стійкості щодо неспорідненого вірусу тютюнової мозаїки (ВТМ), а сильно- та слабковірулентні ізоляти ВБТ в рослині інтерферують. Виявлено захисну дію дріжджового манану окремо та в комбінації з деякими антиметаболітами щодо ВБТ-інфекції. Встановлено, що за системної некротичної інфекції ВБТ на тютюні спостерігаються значні кількісні зміин в білок-вуглеводному метаболізмі й утворення PR-білків, антивірусних білків та Кон-А-специфічного глікобіополімеру, які можуть бути факторами неспецифічної й індукованої стійкості рослин. ВБТ-інфекцію в рослинах тютюну інтерпретовано як подібну до реакції, індукованої ВТМ у надчутливих рослин.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.2-5 + П491.416.1

Рубрики:

Вірусні хвороби рослин

Захист томатів

Шифр НБУВ: РА349874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено бактеріальні хвороби томату та їх збудники у відкритому та закритому грунті в Україні. Встановлено, що серед бактеріальних хвороб у відкритому грунті домінує чорна бактеріальна плямистість, а у закритому - бактеріальний рак томату та бактеріальне в'янення, яке у теплицях України виявлено вперше. З'ясовано, що виділені з уражених тканин фітопатогенні бактерії за патогенними, морфологічними, фізіологічними, біохімічними властивостями та профілем жирних кислот (ЖК) у клітинах ідентичні з колекційними. Уперше доведено надійність спектра клітинних ЖК для ідентифікації X. campestris pv. vesicatoria, C. michiganensis subep. michiganensis, R. solanacearum. Відзначено стабільність складу ЖК за різних умов культивування, зафіксовано зміну лише співвідношення між ними. Встановлено толерантне взаємовідношення між патогенами in vitro. Виявлено, що патогени чутливі до епіфітних та ендофітних сапротрофів, зокрема, представників роду Bacillus

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.14 + П491.461

Рубрики:

Бактеріальні хвороби рослин

Шифр НБУВ: РА367337 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що основною хворобою цибулі ріпчастої в період вегетації є пероноспороз, а під час зберігання - шийкова гниль. Для Лівобережного Лісостепу України вперше розроблено короткостроковий прогноз появи хвороби, який використано в процесі вдосконалення системи захисту цибулі від несправжньої борошнистої роси. З використанням результатів багаторічного моніторингу розроблено модель довгострокового прогнозу поширення пероноспорозу на насінниках цибулі. Виділено стійкі зразки пероноспорозу та шийкової гнилі, підібрано батьківські форми, які використовуються в селекційному процесі. Розроблено систему захисту культури від хвороб у цьому регіоні.

Вивчено характер дії на рослини квасолі сорту Харківська штамбова різних видів гербіцидів, їх комплексного застосування та строків внесення. Визначено ступінь пригнічення гербіцидами основних груп бур'янів. Установлено закономірності впливу заходів регулювання забур'яненості посіву на умови вирощування та урожайність штамбового сорту квасолі, структуру та якісні показники урожаю. Досліджено особливості росту рослин квасолі за різних способів розміщення їх по площі та виявлено найбільш раціональні способи посіву. Наведено економічну та енергетичну оцінку розроблених заходів вирощування штамбових сортів квасолі для умов лівобережного Лісостепу України. Розроблено оптимальні способи посіву та раціональну інтегровану систему захисту посівів квасолі від бур'янів.

Вивчено шкідників ріпчастої цибулі у Східному Лісостепу України. Наведено відомості про видовий склад комах цибулевого агроценозу, формування фауни цибулі. Визначено спеціалізовані та неспеціалізовані шкідники цибулі. Досліджено особливості біології та екології спеціалізованих шкідників ріпчастої цибулі. Запропоновано прийоми захисту рослин від шкідників. Викладено дані про фауну цибулі під час її зимового зберігання. Оцінено вплив різних способів зберігання цибулі на фауну безхребетних. Розроблено таблиці для визначення шкідників за польових умов та у зимових сховищах.

На підставі результатів багаторічного моніторингу агроценозів капусти білоголової уточнено видовий склад і біологічні особливості фітофагів і ентомофагів для східного Лісостепу України. Виявлено закономірності багаторічної динаміки популяцій основних шкідників капусти білоголової та вплив на неї різних чинників, зокрема сонячної активності. Встановлено залежності шкодочинності основних фітофагів капусти білоголової від чисельності популяцій. Вперше розраховано моделі зв'язку сезонного розвитку чотирьох видів шкідників капусти з температурою повітря, а також залежності пошкодження капусти від щільності особин. Уточнено суми ефективних температур і пороги розвитку капустяної совки і ріпного білана. Побудовано фенологічні календарі та номограми для визначення кількості поколінь капустяної молі та капустяної попелиці, що можуть розвиватися на пізніх сортах капусти залежно від температурних умов сезону. Доведено ефективність застосування мікробіологічних і хімічних препаратів, що сприяють зниженню шкодочинності фітофагів капусти білоголової пізньої.

За умов Правобережного Лісостепу України встановлено й уточнено видовий склад, поширення та розвиток хвороб капусти ранньостиглої, вивчено біоекологічні особливості патогенезу та визначено розпізнавальні ознаки для оцінювання та відбору вихідного матеріалу. Встановлено, що домінуючими хворобами на рослинах першого року вирощування були фузаріозне в'янення, судинний і слизовий бактеріози, на насінниках - альтернаріоз, фомоз, судинний і слизовий бактеріози. Виявлено кореляційну залежність поширення та розвитку фузаріозного в'янення від тривалості посушливого періоду (r = 0,73), судинного бактеріозу від температури повітря (r = 0,55) та тривалості росяного періоду (r = 0,55), слизового бактеріозу від ВВП (r = 0,52). Модифіковано рівняння індексу погоди, що включає всі необхідні параметри для розвитку збудників F. oxysporum, X. compestris і E. caratovora, розроблено прогноз, який дозволяє встановити критичні дні у розвитку збудника фузаріозного в'янення та визначити дату появи хвороби. Визначено видовий склад збудників зовнішньої та внутрішньої насіннєвої інфекції, домінуюче місце серед якої належить X. campestris 33,1 - 51,3 %, Alt. brassicae - 20,4 - 35,3 %. Виявлено шляхи передачі збудників хвороб і значення шкідників в інфекційному процесі; рослини-резервати судинного та слизового бактеріозів; критичні фази розвитку рослин капусти ранньостиглої 1-го та 2-го років вирощування, сприятливі для поширення шкідників і хвороб.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.1 + П491.412.1

Шифр НБУВ: РА359362 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено поширення та швидкочинність збудників хвороб садивного матеріалу цибулі під час зберігання. Проведено літературний аналіз способів знезараження даного матеріалу та зроблено їх перевірку за лабораторних і польових умов. Вперше розроблено та апробовано передсадивний метод хімічного захисту насінників цибулі за допомогою системно-контактного фугніциду ридоміл голд мц, 68 % з.п., який дає змогу ліквідувати інфекцію усередині цибулини. Вивчено ефективність застосування бакових сумішей системно-контактного фунгіциду ридоміл голд мц, 68 % з.п. і імуностимулятора "Імуноцитофіт". Виявлено, що завдяки своїй рістстимулювальній та антистресовій дії препарат "Імуноцитофіт" підвищує ефективність дії фунгіциду ридоміл голд мц, 68 % з.п. Запропоновано удосконалену схему захисту насінників цибулі від хвороби. Досліджено фунгітоксичну активність вітчизняного препарату "Скарб", 25 % в.р. стосовно збудників основних хвороб цибулі. Зроблено оцінку районованих і перспективних сортів цибулі. Виділено сортозразки, що виявляли відносну стійкість до збудників пероноспорозу, бактеріозу та фузаріозного в'янення.

Вперше визначено особливості формування популяцій грибів Alternaria solani (Ellis & G. Martin) L.R. Jones та Fusarium oxysporum Schltdl залежно від фізіолого-біологічних відмінностей різних сортів перцю солодкого. За інтенсивністю спороутворення фітопатогенних грибів на різних органах рослин сорти перцю солодкого розподілено на дві екологічні групи: перша група характеризується стримуванням спороутворення і одержала назву "екологічної безпеки". Друга група характеризується стимулюванням спороутворення і одержала назву "екологічного ризику". Доведено, що ексудати рослин сортів перцю солодкого першої групи пригнічують спороутворення фітопатогенних грибів упродовж вегетаційного періоду, а другої - стимулюють його. Оптимізовано метод визначення інтенсивності спороутворення фітопатогенних грибів з урахуванням сортових відмінностей рослин перцю солодкого, що забезпечить екологічне оцінювання сортів перцю солодкого, екзометаболіти яких здатні стримувати чисельність популяцій мікроміцетів. Встановлено, що фізіологічно активні речовини рослин перцю солодкого, зокрема, сік рослин, аскорбінова кислота, глутатіон та цукри, зумовлюють спороутворення фітопатогенних грибів, інтенсивність якого залежить від сорту рослин. З'ясовано, що сорти рослин перцю солодкого, сприйнятливі до колонізації бактеріальним штамом Micrococcus luteus ЛБК-1, можуть виявляти підвищену стійкість до некротрофних фітопатогенів, пригнічувати інтенсивність спороутворення грибів та позитивно впливати на ріст і розвиток рослин.

Обстежено 27 сортів томатів (Lycopersicon esculentum Mill.) із різних областей України стосовно наявності вірусної інфекції та виявлено раніше неописані симптоми захворювання для цієї культури. За результатами проведених досліджень встановлено, що ці хвороби спричинені M- та Y-вірусами картоплі. Це є перше повідомлення про інфікування рослин томатів в Україні вказаними вірусами. З застосуванням комплексу методів вивчено певні біологічні та фізико-хімічні властивості збудників. Виявлено відмінності томатних ізолятів MBK та YBK від відомих за морфологією та масою структурного білка.

Розглянуто гриби як екотип для міцетобіонтів. Проаналізовано склад і біологічні особливості міцетобіонтів на Одещині. Охарактеризовано методи збору шкідників грибів, а також визначення ентомоцидної активності препаратів щодо личинок сціарид. Приділено увагу регуляції чисельності міцетобіонтів-міцетофагів.

Наведено поведінку моделей захисту рослин за 10 - 90 % насичення їх біометодом. Подано оцінювання загальних виграшів людини та популяції шкідників залежно від обрання тієї чи іншої стратегії. Розроблено технологію розведення та використання хижих ос-полістів (Polistes), створена на основі вивчення екології та біології цієї групи комах та екології домінуючого паразитоїда полістів - Latibulus argiolus Rossi. Подано оцінювання ефективності колоній ос-полістів протягом сезону (максимальна липень - початок серпня). Розглянуто алгоритм визначення рівнів і порогів шкідливості грунтових фітофагів, розроблений на основі біоенергетичних показників, що є складовими у разі визначення потреби в живленні. Алгоритм апробовано на капустянці звичайній, личинках травневих хрущів і західного кукурудзяного жука. Наведено підходи до оцінювання потенційних збитків від карантинних об'єктів за прогнозними геоінформаційним моделями можливого поширення у разі проникнення в Україну. Визначено коефіцієнти акліматизації для білокаймистого жука, кукурудзяної листкової, єгипетської бавовникової та південної совок, які дозволяють оцінити економічне значення даних видів.

Досліджено вплив бактеріоцину Enterococcus durans A5-11 на ріст бактерій Ralstonia solanacearum та здатність їх викликати вілт у томатів. Нанесення бактеріоцину на газони штамів Ralstonia solanacearum показало, що 33 % тестованих штамів фітопатогенів були чутливими до інгібуючої дії бактеріоцину. Мінімальні інгібуючі концентрації бактеріоцину та розміри зон лізису або інгібування росту бактерій варіювали залежно від штаму. Такі ж відмінності були виявлені щодо впливу бактеріоцину на бактерії штамів Ralstonia solanacearum у рідкому середовищі. Обробка коренів рослин томатів Lycopersicon esculentum Mill бактеріоцином E. durans A5-11 одночасно із зараженням бактеріями R. solanacearum 6189 призвела до зменшення кількості рослин томатів із симптомами вілту.