Проведено діагностику вірусів груші у трьох регіонах України. За допомогою методу ELISA (enzyme-linked immunosorbent assay) визначено рівні інфікованості насаджень груші вірусами хлоротичної плямистості листя яблуні, борознистості листя яблуні, ямкуватості деревини яблуні та вірусу мозаїки яблуні. Тестування показало, що загальний рівень інфікування цими чотирма вірусами становить 18,8 %. Виділено вихідні безвірусні клони сортів та підщеп груші.

Висвітлено історію садової ентимології в Україні за сторічний період. Виділено періоди її розвитку (1860 - 1917 рр., 1818 - 1940 рр., 1941 - 1968 рр., 1969 - 1991 рр.), які вирізняються комплексом певних ознак, зокрема, третій період - пануванням хімічного методу боротьби з шкідниками та застосуванням ДДТ і гексахлорану, а четвертий - домінуванням концепції інтегрованого захисту рослин. Охарактеризовано шляхи та напрями захисту плодових садів. Визначено основні центри садової ентомології та внесок дослідників С. О. Мокржецького, М. А. Гросгейма, М. А. Теленги, М. П. Дядечка та Б. М. Литвинова у справу захисту плодових садів України.

Уточнено видовий склад і сезонну динаміку чисельності садових довгоносиків - шкідників яблуні різних років посадки у східному Лісостепу України. Вперше для регіону визначено екологічні особливості яблуневого квіткоїда, встановлено комплекс його ентомофагів та удосконалено окремі елементи інтегрованого захисту яблуні. Визначено щільність яблуневого квіткоїда під час літньої діапаузи та зимівлі під відмерлою корою на стовбурі, скелетній гілці та в поверхневому шарі грунту, а також у межах однієї яблуні на наступний рік. Встановлено співвідношення молодих жуків яблуневого квіткоїда та ентомофагів за родинами та видами у пошкоджених бутонах яблунь різних строків дозрівання.

Наведено характеристику шкідників і хвороб плодових і ягідних культур, що мають поширення в Україні, та системи інтегрованого захисту насаджень від них. Досліджено, що глобальне потепління клімату зумовило зміни в розвитку фітофагів і фітопатогенів плодових і ягідних культур: збільшилася кількість генерацій плодожерок, медяниць, попелиць, галових і павутинних кліщів, зросла вірулентність, агресивність і шкідливість більшості з них, відбувається поширення теплолюбивих шкідників, зокрема, американського білого метелика (карантинний шкідник), східної плодожерки, каліфорнійської щитівки у північні та західні регіони України. Висвітлено питання обстеження плодових і ягідних насаджень для виявлення шкідників і хвороб та наведено моніторинг їх розвитку. Визначено орієнтацію прогнозування та моделювання розвитку шкідників і хвороб, приділено увагу сигналізації щодо оптимальних строків проведення захисних заходів. Викладено методи контролю чисельності та шкідливості фітофагів і хвороб.

На ліщиновому підліску лісових насаджень і на плантаціях фундука на Харківщині виявлено 141 вид комах фітофагів і 18 видів ентомофагів листогризих шкідників фундука та ліщини. Найбільше видове різноманіття комах-фітофагів встановлено на ліщиновому підліску лісових насаджень лісостепової частини Харківщини, а найменше - на плантаціях фундука в степовій частині (індекс Жаккара - 18,8 %). Виявлено механізми, що визначають розвиток ліщинового довгоносика за одно- або дворічним циклом. Встановлено, що пошкоджуваність горіхів жуками у разі додаткового живлення залежить від тривалості періоду від запліднення горіхів до затвердіння шкаралупи, а пошкоджуваність внаслідок відкладання яєць і розвитку личинок - від тривалості періоду від початку інтенсивного росту ядра до затвердіння шкаралупи. Експериментально доведено, що пошкодження клопами може бути причиною опадання 24,4 % зав'язей та появи горіхів з плямистими ядрами. Встановлено овіцидну дію діміліна на довгоносиків, листоїдів та клопів. Обгрунтовано оптимальні терміни та норми витрати інсектицидів: регенту 80 % в.г., 0,02 г/га, базудину 60 % в.е., 0,6 л/га, шерпи 25 % к.е., 0,1 л/га, фастаку 10 % к.е., 0,1 л/га, діміліну 25 % з.п., 0,1 л/га для захисту врожаю горіхів від ліщинового довгоносика, визначено економічну ефективність їх застосування.

Досліджено видовий склад і динаміку чисельності комплексу фітонематод агроценозів хмелю. Показано, що тривале його вирощування в монокультурі зумовлює формування в ризосфері стабільного комплексу паразитичних видів. Виділено найшкідливіші види паразитичних нематод, до яких віднесено D. destructor і Н. humuli. Проаналізовано характер і ступінь впливу паразитичних нематод на рослини хмелю. Визначено рівні шкідливості D. destructor, Н. humuli і комплексу червоподібних паразитичних нематод на хмелю. Досліджено динаміку чисельності фітонематод за період вегетації хмелю та вплив на неї погодних умов. Встановлено сукцесію мікогельмінтів, паразитичних і сапробіотичних нематод залежно від ступеня ураження тканин. Вивчено біологічні особливості розвитку Н. humuli на хмелю. Вдосконалено методи виявлення, обліку та діагностування домінуючих видів фітонематод. Запропоновано метод оздоровлення маток від фітонематод у період проведення ранньовесняного фітосанітарного обстеження хмільників. Вивчено вплив мінеральних та органічних добрив на комплекс фітопаразитичних нематод та урожайність хмелю. Встановлено оптимальні норми витрати та способи застосування хімічних засобів захисту для контролювання чисельності фітопаразитичних нематод.

Вперше вивчено видовий склад фітофагів агроценозу смородини чорної за агроекологічних умов Центрального Полісся України. Уточнено видовий склад домінуючих видів сисних фітофагів в насадженнях смородини та визначено рівень шкідливості великої смородинової, червоносмородинової галової, агрусової пагонової попелиць, смородинового брунькового та звичайного павутинного кліщів. Встановлено вплив різних рівнів мінерального живлення, позакореневого підживлення мікроелементами та комплексними добривами на чисельність сисних шкідників і толерантність рослин. Визначено різку зміну вмісту активнодіючих речовин в листках та ягодах смородини чорної. Вдосконалено методику оцінювання заселеності рослин сисними шкідниками. Досліджено ефективність біологізованих елементів інтегрованої системи заходів захисту смородини чорної проти сисних шкідників та оцінено її господарську, економічну та енергетичну ефективність.

Узагальнено та поглиблено теоретичні основи формування та розвитку ентомоакарокомплексу у різновікових яблуневих садах Криму. Доведено, що формування його видового складу обумовлено екологічними особливостями агроекосистеми, наявністю різних екологічних ніш, які сприяють перебуванню, живленню та розмноженню комах і кліщів. Запропоновано модель формування ентомоакарокомплексу яблуневого саду, в якій виделено основні групи екологічних ніш, пов'язаний з ними ентомоакарокомплекс і природні й антропічні чинники. Виділено етапи формування видового різноманіття ентомоакарокомплексу яблуневих садів, пов'язані з основними періодами онтогенезу яблуні. Досліджено ентомоакарокомплекс яблуневих садів Криму та виявлено 62 види, з яких 37 видів - фітофаги, а 25 видів - ентомоакарофаги. Виявлено домінуючий еколого-економічний комплекс фітофагів, уточнено особливості біології та багаторічної сезонної динаміки чисельності шкідників. Оцінено ефективність сучасного асортименту перспективних інсектицидів та обгрунтовано їх раціональне використання в системі захисту яблуні. Обгрунтовано та вдосконалено систему захисту яблунь в Криму, що адаптована до насаджень різного віку та типу вирощування.

Виявлено місця резервації збудника бактеріального опіку плодових, визначено метеорологічні умови, що призводять до розвитку захворювання, здійснено прогнозування виникнення його симптомів і розроблено засоби контролю. Підтверджено наявність збудника бактеріального опіку плодових на території України. Досліджено морфологічні, культуральні, біохімічні та серологічні властивості виділених ізолятів. Виявлено селективний вплив однорічних пагонів та багаторічних гілок на агресивність популяцій E. amylovora. Запропоновано модель короткочасного прогнозування розвитку бактеріального опіку плодових, яка дає змогу заздалегідь передбачити спалахи захворювання. Розроблено шкалу взаємодії максимальних і мінімальних добових температур для визначення рівня навантаження інфекційного навантаження, а також асортимент бактерицидів для контролю захворювання. Доведено доцільність використання стрептоміцину для знезараження прищепного матеріалу з метою обмеження розповсюдження патогену.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.149 Erwinia amylora + П491.5

Рубрики:

Окремі родини та види бактерій та хвороби рослин які вони викликають

Захист плодових культур

Шифр НБУВ: РА352955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещена история гномониоза абрикоса, описаны диагностические признаки и динамика развития болезни, отличающиеся большим разнообразием и изменением, в процессе ее развития, а также под влиянием погодных условий.

Індекс рубрикатора НБУВ: П491.551 + П478.139

Рубрики:

Захист яблуні

Окремі грибні хвороби рослин

Шифр НБУВ: Ж29032 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уточнено особливості біології зеленої яблуневої попелиці та досліджено закономірності динаміки її чисельності. З'ясовано видовий склад кормових рослин \i Aphis роmі\i0, які належали до родини \i Rosaceae\i0 та були представлені 12-ма родами та 37-ма видами. Встановлено, що найбільша кількість видів припадала на роди \i Malus \i0 (11 видів), \i Crataegus \i0 (6 видів) та \i Prunus \i0 (6 видів). Вперше визначено зміни показників річного приросту пагонів, площі листкової поверхні, вмісту первинної та гігроскопічної вологи, хлорофілу \i а\i0, хлорофілу \i b \i0 та каротиноїдів у листках кормових рослин залежно від ступеня заселеності зеленою яблуневою попелицею. Встановлено видовий склад та ефективність ентомофагів, біологічних препаратів та настоїв рослин з інсектицидними властивостями проти фітофага. Доведено високу інсектицидну активність (94,5 %) Актофіту, к.е. (2,0 л/га) та настоїв, виготовлених з \i Nicotiana tabacum \i0 та \i Achillea millefolium\i0. Досліджено ефективність та тривалість токсичної дії інсектицидів за обприскування рослин проти зеленої яблуневої попелиці та доведено доцільність проведення захисних заходів у період появи самиць-засновниць.

Встановлено взаємозв'язок між метеорологічними умовами та розвитком хвороби. Досліджено біологічні та екологічні особливості збудника Ph. mali. , а також динаміку розвитку хвороби на різних за стійкістю сортах яблуні. Уточнено спосіб перезимівлі збудника та весняного відновлення інфекції. Визначено вплив філостикозу на процес метаболізму в листках яблуні. Виявлено найефективніші фунгіциди (хорус 75 % WG 0,25 кг/га, стробі 50 % в.г. 0,2 кг/га, флінт 50 % в.г. 0,15 кг/га, топаз 100 E к.с. 0,3 л/га, скор 250 EC к.с. 0,2 л/га.) проти філостиктозу. Розроблено доцільну систему захисту багаторічних насаджень яблуні, що орієнтована на застосування нових ефективних препаратів і агротехнічних прийомів, зокрема, формування крон за типом площинного веретена та суперверетена, утримання міжрядь під чорним паром, проведення літньої обрізки. Показано біологічну ефективність даної системи захисту проти філостиктозу яблуні, її вплив на підвищення урожаю та його якості, обгрунтовано економічну доцільність застосування. Проведено оцінку стійкості 94-х сортів та 8-ми перспективних гібридних форм яблуні.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.139 Phyllosticta + П491.551

Рубрики:

Окремі грибні хвороби рослин

Захист яблуні

Шифр НБУВ: РА366667 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше запропоновано та перевірено метод визначення шкідливості яблуневого квіткоїда і яблуневої плодожерки окремо на периферії та в центральній частині крони, що дає можливість виявляти не тільки кількісний, а й якісний бік шкоди. Це підтверджується біохімічними аналізами. Пошкодженість бутонів яблуневим квіткоїдом, а плодів - яблуневою плодожеркою, відбувається переважно на периферії крони. Встановлено міграцію яблуневого квіткоїда від периферії до центру крони дерев і навпаки залежно від температурного режиму, від чого залежить ступінь пошкодженості бутонів весною та листя влітку. 1997 р. відбулася значна загибель метеликів яблуневої плодожерки першої генерації в період їх масового льоту та відкладених яєць через тривале пониження температури повітря (нижче порогової). Це призвело до того, що літ метеликів і відкладання ними яєць пройшли у два піки. Аналогічне явище було в 1969, 1980 та 1990 рр. У такі роки число хімічних обробок можна звести до мінімуму або повністю виключити їх. Розроблено математичну модель прогнозу шкідливості яблуневої плодожерки для Східного Лісостепу України. Запропоновано заходи щодо зниження пошкодженості бутонів яблуневим квіткоїдом і плодів яблуневою плодожеркою на периферії крони.

Наведено стислий літературний огляд щодо шкідливості вірусних захворювань плодових культур. Надано опис насіннєвої підщепи персика Подвойний (Спутник-1) (<$E Persica~vulgaris~roman Mill.~times~P.~davidiana~roman Carr.>). Висвітлено результати тестування вихідних маточно-насіннєвих дерев персика.

У результаті п'ятирічних досліджень виділено 7 штамів грибів із хворих особин шкідників і на їх основі виготовлено лабораторні зразки біопрепаратів, які використали у боротьбі з шкідниками на хмелю.

Наведено результати досліджень особливостей біології розвитку та шкідливості смородинової листовійки в агроценозі смородини чорної центрального Лісостепу України. Уточнено фенологію розвитку та місця діапаузування гусені фітофага. Досліджено регуляторну роль ентомофагів. Встановлено біологічну ефективність використання біологічного препарату Фітоверм 0,2 % та трихограми для обмеження поширення й шкідливості смородинової листовійки. Використання окремо препарату й трихограми не надає можливості захистити смородину від гусені.

Розглянуто видовий склад домінуючих лускокрилих фітофагів промислових і приватних насаджень чорної смородини в Центральному Лісостепу України. Встановлено, що серед них домінують: листовійки - розанна, смородинова, заморозкова, а також смородинова склівка, агрусова вогнівка та смородинова брунькова міль. Досліджено вплив природних регуляторних чинників на динаміку чисельності лускокрилих фітофагів чорної смородини, онтогенез яких пов'язаний з грунтом. Обгрунтовано, розроблено й апробовано оригінальну, екологічно безпечну систему захисту чорної смородини від даної групи шкідників. Запропоновані методи показують високий рівень економічної й екологічної ефективності.

Вивчено і уточнено розповсюдження в Україні основних видів тетраніхових кліщів і визначено їх видову і стадійну чутливість до акарицидів. Відмічено тенденцію до виникнення групової і перехрестної стійкості кліщів до токсичної дії різних хімічних сполук. Встановлено, що зменшення обсягів застосування фосфорорганічних препаратів призводить до реверсії чутливості резистентних популяцій кліщів. Обгрунтовано тактику застосування акарицидів проти червоного плодового, звичайного павутинного і глодового кліщів, що дозволяє попередити формування резистентності. Рекомендовано перспективні акарициди та визначено оптимальні фенологічні строки їх застосування з урахуванням найбільш чутливого до акарицидів стадійного складу популяцій.

Проаналізовано існуючі та розроблювальні методи технічних засобів знешкодження прикореневих шкідників у садівництві. Встановлено, що найбільш перспективним способом за даним напрямком є застосування електромагнітних полів (ЕМП) дециметрового діапазону.