Дисертація присвячена фізіологічним та біохімічним особливостям видів, сортів та форм персиків та нектаринів, які відрізняються по ступеню стійкості до борошнистої роси. Встановлено, що стійкість включає в собі два основних компоненти: активну і пасивну. Пасивна стійкість визначається кількістю білка в листках, а також рівнем осмотичного й водного потенціалів. Інфікування викликає активацію пероксидази та поліфенолоксидази, що є активним захистом від патогена. Доведено зв'язок між розвитком реакцій надчутливості та активацією поліфенолоксидази.

Висвітлено просторовий розподіл плодових кліщів, верхньобічної плодової та яблуневої нижньобічної мінуючих молей в агроценозі яблуневих садів східного Степу України. На підставі експериментальних даних побудовано комп'ютерні топографічні тривимірні моделі щільності комах.

Індекс рубрикатора НБУВ: П491.551 + П478.139

Рубрики:

Захист яблуні

Окремі грибні хвороби рослин

Шифр НБУВ: Ж29032 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що на показник антагоністичного потенціалу епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні впливають погодні умови, в яких перебувають рослини-господарі. Висвітлено результати досліджень з розробки математичних моделей виявлення антагонізму залежно від погодних факторів, які дають змогу раціональніше проводити скринінг високоактивних проти парші яблуні мікроантагоністів.

Вивчено можливість обмеження обсягу застосування хімічних засобів і часткового збереження корисної природної фауни в насадженнях яблуні. Головний напрям зниження пестицидного навантаження - використання мікробіологічних препаратів проти листогризучих лускокрилих шкідників та яблуневої плодожерки, застосування регуляторів росту і розвитку комах - інсегару й матчу, впровадження імунних проти парші сортів і гібридних форм, виключення обприскувань проти різних шкідників після цвітіння в травні й проти яблуневої плодожерки першого покоління в червні.

Висвітлюється становище нижчих організмів - збудників хвороби плодових рослин - грибів, вірусів, мікроплазмів у системі живих істот, характеризуються типи збуджених ними інфікованих хвороб. Подано опис небезпечних і поширених хвороб насіннячкових, кісткових порід, горіхово-плідних рослин, ягідників, виноградників, декоративних деревних і кущових рослин, а також хвороб, збуджених абіотичними факторами - недоліком мінеральних елементів, механічними ушкодженнями, викликаними температурним впливом, атмосферним забрудненням та іншими умовами. Розглядаються заходи по боротьбі із хворобами плодових рослин.

Вивчено і уточнено розповсюдження в Україні основних видів тетраніхових кліщів і визначено їх видову і стадійну чутливість до акарицидів. Відмічено тенденцію до виникнення групової і перехрестної стійкості кліщів до токсичної дії різних хімічних сполук. Встановлено, що зменшення обсягів застосування фосфорорганічних препаратів призводить до реверсії чутливості резистентних популяцій кліщів. Обгрунтовано тактику застосування акарицидів проти червоного плодового, звичайного павутинного і глодового кліщів, що дозволяє попередити формування резистентності. Рекомендовано перспективні акарициди та визначено оптимальні фенологічні строки їх застосування з урахуванням найбільш чутливого до акарицидів стадійного складу популяцій.

У 1996-1998 рр. в Інституті садівництва УААН (м.Київ) удосконалювалися заходи захисту вишневих садів від ураження моніліозом. Вивчалася ефективність системних фунгіцидів топаз і скор-топ та контактного фунгіциду купроксат. Дослід проводився на сильно уражуваному моніліозом сорті Норд Стар. Встановлено високу ефективність препаратів топаз, скор-топ та купроксат при дворазовому застосуванні їх (під час відокремлення бутонів і відразу після цвітіння) для захисту вишневих садів від моніліозу. Держхімкомісією препарати скор-топ і топаз, за даними досліджень інституту, включено до списку хімічних засобів захисту рослин, дозволених для захисту вишневих садів від ураження моніліозом.

Робота присвячена вдосконаленню захисту ягідних культур: смородини чорної і червоної, агрусу, малини, суниці. В результаті досліджень уточнено: видовий склад, шкодочинність основних шкідників (розанна, свинцевосмугаста, мінлива, підкорова, вербова, всеїдна, смородинова, сітчаста, строкатозолотиста листокрутки; агрусовий п'ядун; смородинова міль, малинова міль, малинова міль-крихітка; агрусова вогнівка; суничний чорноплямистий, гребінчастовусий розанний, блідоногий агрусовий, жовтий агрусовий, малиновий пильщики; велика смородинова, порічкова галова, агрусова пагонова попелиці і попелиця Шнайдера; смородинова склівка; сірий бруньковий, малиново-суничний довгоносики; квіткова, листкова смородинова, пагонова смородинова галиці; бруньковий смородиновий, звичайний павутинний кліщі). Встановлено причини їх високої чисельності. Розроблена і випробувана у виробництві інтегрована система захисту ягідників від шкідників. Уточнені економічні пороги шкодочинності. Розроблена методика визначення комплексних економічних порогів шкодочинності. Уточнено видовий склад зоофагів і їх роль в ягідниках.

Освещены вопросы биологии возбудителя курчавости листьев персика и предложена прогнозная модель развития болезни на основе мониторинга основных метеорологических факторов на юге Украины. Определена эффективность фунгицидов против болезни.

Вперше запропоновано та перевірено метод визначення шкідливості яблуневого квіткоїда і яблуневої плодожерки окремо на периферії та в центральній частині крони, що дає можливість виявляти не тільки кількісний, а й якісний бік шкоди. Це підтверджується біохімічними аналізами. Пошкодженість бутонів яблуневим квіткоїдом, а плодів - яблуневою плодожеркою, відбувається переважно на периферії крони. Встановлено міграцію яблуневого квіткоїда від периферії до центру крони дерев і навпаки залежно від температурного режиму, від чого залежить ступінь пошкодженості бутонів весною та листя влітку. 1997 р. відбулася значна загибель метеликів яблуневої плодожерки першої генерації в період їх масового льоту та відкладених яєць через тривале пониження температури повітря (нижче порогової). Це призвело до того, що літ метеликів і відкладання ними яєць пройшли у два піки. Аналогічне явище було в 1969, 1980 та 1990 рр. У такі роки число хімічних обробок можна звести до мінімуму або повністю виключити їх. Розроблено математичну модель прогнозу шкідливості яблуневої плодожерки для Східного Лісостепу України. Запропоновано заходи щодо зниження пошкодженості бутонів яблуневим квіткоїдом і плодів яблуневою плодожеркою на периферії крони.

За допомогою біохімічної мас-спектрометрії вивчено склад і динаміку змін упродовж вегетаційного сезону ліпідів листя рослини-живителя калини звичайної (Viburnum opulus) для бурякової листкової попелиці (Aphis fabae Scop.). Встановлено наявність безпосереднього зв'язку між термінами різких змін фітохімічних кількісних параметрів ліпідних складових кутикули листя та відповідними термінами змін фаз морфогенезу та міграціями на проміжну кормову рослину (Beta vulgaris var. saccharifera).

Висвітлені особливості агробіоценозов ягідних насаджень північно-західного Лісостепу і Полісся України та вдосконалення захисту ягідних культур від шкідників. Уточнено видовий склад шкідників і шкодочинність основних видів, їх біологію, екологію, фенологію. З'ясовано причини високої чисельності окремих видів шкідливих організмів. Описана розроблена автором і випробувана у виробництві інтегрована система захисту ягідних культур від шкідників, яка дає можливість знижувати кількість обробок хімічними препаратами в 4 рази. Вивчені економічні пороги шкодочинності, розроблена методика визначення комплексних порогів шкодочинності, уточнено видовий склад зоофагів та їх роль у ягідниках.

Наведено матеріали розвитку основних шкідників і хвороб плодових та ягідних насаджень, їх біологію та методи боротьби з ними. На основі найновіших наукових досягнень викладено основи інтегрованої системи захисту насаджень, що включає раціональне поєднання агротехнічних, хімічних, біологічних та імунологічних заходів захисту. Значну увагу приділено нормативам та строкам застосування новітніх, дозволених препаратів, а також заходам безпеки.

Висвітлено матеріали досліджень щодо зменшення обсягів і кратності застосування пестицидів проти борошнистої роси та деяких видів шкідників у промислових насадженнях ягідних культур.

Використання хемотерапії у боротьбі з вірусними хворобами рослин порівняно з іншими методами оздоровлення менш поширене. Це зумовлено як особливостями морфології рослин, так і відсутністю спеціальних препаратів. Розвиток технології культури тканин та поява останнім часом хімічних препаратів, що позитивно зарекомендували себе у боротьбі з окремими вірусами картоплі, серологічно спорідненими з деякими вірусами хмелю, дає змогу почати пошук нових, простіших і менш трудомістких методів одержання оздоровленого садивного матеріалу хмелю.

Висвітлено уточнений видовий склад і біологію основних поширених на Поліссі та в Лісостепу України шкідників суниці, малини, смородини та агрусу (смородинові склівка та златка, малиновий жук, малиново-суничний довгоносик, жовтий агрусовий пильщик, розанова і смородинова листокрутки тощо). Показано їх шкодочинність у різних грунтово-кліматичних умовах. Наведено методику обліку шкідників ягідних культур та їх ентомофагів, а також фенограми розвитку.

У результаті п'ятирічних досліджень виділено 7 штамів грибів із хворих особин шкідників і на їх основі виготовлено лабораторні зразки біопрепаратів, які використали у боротьбі з шкідниками на хмелю.

Приведены результаты исследований по диагностике вирусных заболеваний косточковых плодовых культур, описаны симптомы и вредоносность их наиболее распространенных вирусов и вирусных болезней на юге Украины. Рассмотрены оригинальная модель системы освобождения растений от вирусов, биотехнологические приемы получения безвирусного посадочного материала. Раскрыто содержание суперэлитных безвирусных маточных растений.

Проведено історико-статистичний аналіз закономірностей масових розмножень яблуневої плодожерки у східному Лісостепу України та інших регіонах. Обгрунтовано зв'язок масового розмноження яблуневої плодожерки з космічними та кліматичними чинниками. Вивчено фенологію та динаміку чисельності даного шкідника на стаціонарних ділянках Харківського пункту сигналізації та прогнозів залежно від метеорологічних чинників. Розроблено регіональний багаторічний прогноз масового розмноження яблуневої плодожерки.