Вивчено поширення, шкідливості та розвитку збудника білої плямистості суниці - \i Ramularia tulasnei \i0 Saccardo, залежно від екологічних факторів за умов Правобережного Лісостепу України. Удосконалено систему захисту насаджень суниці з дотриманням чергування препаратів з різним механізмом дії. Досліджено біологічні та екологічні особливості збудника \i R. tulasnei\i0, а також динаміку розвитку хвороби на різних за стійкістю сортах суниці. Уточнено спосіб перезимівлі збудника та весняного відновлення інфекції. Визначено вплив білої плямистості на фізіолого-біохімічні процеси в листках суниці. Виявлено найбільш ефективні фунгіциди (сульфат міді, 770 г/кг, хлорокис міді, 350 г/л, каптан, 800 г/кг, тіофанат-метил, 700 г/кг) проти білої плямистості. Доведено технічну ефективність цих препаратів. Розкрито роль агротехнічних заходів, які обмежують розвиток хвороби.

Викладено результати досліджень взаємодії штамів Вacillus thuringiensis ( В. thuringiensis) з компонентами біоценозу яблуневого саду: фітофагами, збудниками хвороб, рослинами яблуні. Встановлено високу ефективність контролю чисельності брунькової листовійки, плодової верхньобокової та чохликової мінуючих молей, яблуневої нижньобокової мінуючої молі у яблуневому саду завдяки застосуванню біопрепаратів на основі ентомопатогенних штамів В. thuringiensis. Показано, що досліджені ентомопатогенні штами В. thuringiensis є антагоністами мікроміцетів - збудників поширених хвороб яблуні. Виявлено різний за рівнем негативний вплив летких виділень і екстрактів з листя яблуні на культури ентомопатогенних бактерій та визначено, що штам В. thuringiensis 0408 є найстійкішим до виділень яблуні, а штам В. thuringiensis 0371 найдовше зберігає життєздатність за нанесення на листя, що значно підвищує їхню ефективність захисної дії. Визначено, що водорозчинні виділення листя яблуні у порівнянні з леткими, менше впливали на розвиток культур ентомопатогенних бактерій. Найстійкішим до них виявився штам В. thuringiensis 0371. Встановлено, що обробка рослин яблуні препаратами на основі штамів В. thuringiensis 0371, 0376 та 0408, що синтезують ендогенний токсин і водорозчинний екзотоксин, забезпечує одержання врожаю плодів відповідно на рівні 16,2, 17,3 та 18,1 т/га, препарат на основі штаму В. thuringiensis 787, який не синтезує екзотоксин, сприяє одержанню врожаю лише на рівні 12,7 т/га.

Уточнено видовий склад фітофагів суниці в полях сівозміни, особливості біології, шкідливість оленки волохатої, суничного кліща, західного травневого хруща, коваликів (широкого, темного, смугастого, посівного) й озимої совки. Встановлено, що максимальна чисельність грунтових видів знаходиться на глибині 5 - 25 см упродовж II половини травня - І половини червня, чисельність суничного кліща в насадженнях збільшується в кінці липня - на початку серпня, жуки оленки волохатої заселяють плантації суниці в теплі сонячні дні у фази "висування квітконосів - закінчення цвітіння й утворення зав'язі", що є найбільш критичним періодом для застосування інсектицидів. Встановлено залежність заселення рослин кліщем і фертигацією насаджень, проведено оцінку стійкості 12-ти сучасних сортів суниці до пошкодження цим видом. Обгрунтовано технічну ефективність ряду сучасних препаратів інсектицидної дії проти суничного кліща, оленки волохатої, грунтових шкідників. Доведено ефективність випуску трихограми проти озимої совки в насадженнях плодоносної суниці. Розроблено принципово нову систему захисту промислових насаджень суниці в полях сівозміни від основних шкідників, дано її економічну оцінку.

Вперше запропоновано та перевірено метод визначення шкідливості яблуневого квіткоїда і яблуневої плодожерки окремо на периферії та в центральній частині крони, що дає можливість виявляти не тільки кількісний, а й якісний бік шкоди. Це підтверджується біохімічними аналізами. Пошкодженість бутонів яблуневим квіткоїдом, а плодів - яблуневою плодожеркою, відбувається переважно на периферії крони. Встановлено міграцію яблуневого квіткоїда від периферії до центру крони дерев і навпаки залежно від температурного режиму, від чого залежить ступінь пошкодженості бутонів весною та листя влітку. 1997 р. відбулася значна загибель метеликів яблуневої плодожерки першої генерації в період їх масового льоту та відкладених яєць через тривале пониження температури повітря (нижче порогової). Це призвело до того, що літ метеликів і відкладання ними яєць пройшли у два піки. Аналогічне явище було в 1969, 1980 та 1990 рр. У такі роки число хімічних обробок можна звести до мінімуму або повністю виключити їх. Розроблено математичну модель прогнозу шкідливості яблуневої плодожерки для Східного Лісостепу України. Запропоновано заходи щодо зниження пошкодженості бутонів яблуневим квіткоїдом і плодів яблуневою плодожеркою на периферії крони.

Виявлено на рослинах смородини чорної ознаки махровості та зеленої крапчастості, на малині - жовтої плямистості та хлорозу жилок. Проведено ідентифікацію їх збудників: Blackcurrant reversion virus, Cucumbermosaic virus 1 Smith, Raspberry yellow blotch virus і Raspberry vein chlorosis virus. Удосконалено методику діагностики вірусу жовтої плямистої малини. Проведено фітовірусологічну оцінку сортів смородини чорної та малини на стійкість проти вірусів махровості та жовтої плямистості. Встановлено їх вплив на біохімічний склад плодів і вміст зелених пігментів у листках даних культур. Досліджено фотосинтетичну активність здорових і хворих рослин смородини чорної та малини.

Вперше за умов передгірного Криму проведено дослідження шкідників груші у садах різного типу. Встановлено біологічні особливості найшкідливіших видів фітофагів груші, сезонну динаміку їх чисельності, харчову спеціалізацію та причини масового розмноження. Виявлено 84 види шкідливих членистоногих, визначено ресурси корисних зоофагів і встановлено їх регулювальну роль у процесі обмеження чисельності найбільш небезпечних шкідників у різних грушевих насадженнях. Наведено оцінку сучасних елементів інтегрованої системи захису груші. Обгрунтовано доцільність застосування інсегару проти яблуневої та грушевої плодожерок, ДНОКу проти яєць та мітаку проти личинок звичайної грушевої листоблішки; золону, БІ-58 нового та базудину проти імаго грушевого плодового пильщика; Б1-58 нового та золону у боротьбі з грушевим клопом. Встановлено, що чистий прибуток за вживання сучасних засобів захисту груші від шкідників складає 5 060 грн., а рівень рентабельності - 150, 77 %.

За результатами досліджень виявлено видовий склад шкідників сливових насаджень, вивчено їх біологію, фенологію та залежність особливостей розвитку від умов зовнішнього середовища. Установлено, що більш поширеним і шкодочинним є чорний сливовий пильщик, який зустрічається майже в усіх сливових садах і щорічно пошкоджує більше 80 % урожаю, а сливова товстоніжка та плодожерка - менш шкідливими. З'ясовано, що розвиток шкідників протягом вегетації значною мірою залежить від умов зовнішнього середовища, особливо рівня температури й опадів. Відзначено значний вплив різких коливань добових температур на інтенсивність льоту імаго, відкладання яєць пильщиком і товстоніжкою. Виявлено залежність розвитку, чисельності та шкодочинності чорного сливового пильщика від збігу з фенологією кормової рослини. Показано можливість використання кольорових клейових карток для визначення початку льоту імаго. Досліджено роль пошкоджень сливовою товстоніжкою та плодожеркою щодо біохімічного складу плодів сливи. Установлено комплексний поріг шкодочинності, що дає змогу визначати та прогнозувати втрати врожаю. Визначено оптимальні терміни проведення захисних заходів проти чорного сливового пильщика. Вивчено ефективність біологічних препаратів з метою знешкодження досліджених шкідників.

Розглянуто видовий склад домінуючих лускокрилих фітофагів промислових і приватних насаджень чорної смородини в Центральному Лісостепу України. Встановлено, що серед них домінують: листовійки - розанна, смородинова, заморозкова, а також смородинова склівка, агрусова вогнівка та смородинова брунькова міль. Досліджено вплив природних регуляторних чинників на динаміку чисельності лускокрилих фітофагів чорної смородини, онтогенез яких пов'язаний з грунтом. Обгрунтовано, розроблено й апробовано оригінальну, екологічно безпечну систему захисту чорної смородини від даної групи шкідників. Запропоновані методи показують високий рівень економічної й екологічної ефективності.

Визначено, що у зв'язку з розвитком інтенсивного садівництва в Україні зростають вимоги до захисту рослин від шкідників і хвороб, ефективність якого залежить від культури садівництва, а також комплексу агротехнічних, механічних, біологічних і карантинних прийомів боротьби. Несвоєчасне проведення заходів щодо захисту плодово-ягідних рослин призводить до загибелі 50 - 70 %, а іноді й усього врожаю. У зв'язку з цим для знищення комах-шкідників у саду було розроблено пересувна установка з оптичним атрактантом для заманювання комах і електрофізичним вузлом для їх знищення. Проведені виробничі випробування електрофізичних установок показали, що їх застосування для боротьби з нічними літаючими комахами-шкідниками плодових культур, дозволить покращити зовнішній вигляд садів.

Досліджено видовий склад і динаміку чисельності комплексу фітонематод агроценозів хмелю. Показано, що тривале його вирощування в монокультурі зумовлює формування в ризосфері стабільного комплексу паразитичних видів. Виділено найшкідливіші види паразитичних нематод, до яких віднесено D. destructor і Н. humuli. Проаналізовано характер і ступінь впливу паразитичних нематод на рослини хмелю. Визначено рівні шкідливості D. destructor, Н. humuli і комплексу червоподібних паразитичних нематод на хмелю. Досліджено динаміку чисельності фітонематод за період вегетації хмелю та вплив на неї погодних умов. Встановлено сукцесію мікогельмінтів, паразитичних і сапробіотичних нематод залежно від ступеня ураження тканин. Вивчено біологічні особливості розвитку Н. humuli на хмелю. Вдосконалено методи виявлення, обліку та діагностування домінуючих видів фітонематод. Запропоновано метод оздоровлення маток від фітонематод у період проведення ранньовесняного фітосанітарного обстеження хмільників. Вивчено вплив мінеральних та органічних добрив на комплекс фітопаразитичних нематод та урожайність хмелю. Встановлено оптимальні норми витрати та способи застосування хімічних засобів захисту для контролювання чисельності фітопаразитичних нематод.

Вперше встановлено, що за умов поточних показників потепління клімату домінантними видами шкідливих листовійок яблуневих насаджень Лісостепу України є: яблунева плодожерка, всеїдна та сітчаста листовійки. Масовий виліт метеликів яблуневої плодожерки генерації, що перезимувала, реєструється за умов СЕТ 233 - 268 °С, тоді як у XX ст. він спостерігався за 150 - 190 °С. Вперше науково обгрунтовано та розроблено положення, що популяції яблуневої плодожерки властивий фенологічний поліморфізм, який може слугувати матеріалом для природного добору. Зміна теплових показників стадійного розвитку та фенологічний поліморфізм є механізмом підтримки адаптивності фенології комах за умов змін клімату. За умов потепління II факультативне покоління яблуневої плодожерки в Лісостепу України стало облігатним. Поглиблено уявлення, що використання феромонних пасток залишається надійним та ефективним методом моніторингу лускокрилих комах-шкідників яблуневих насаджень.

Висвітлено історію садової ентимології в Україні за сторічний період. Виділено періоди її розвитку (1860 - 1917 рр., 1818 - 1940 рр., 1941 - 1968 рр., 1969 - 1991 рр.), які вирізняються комплексом певних ознак, зокрема, третій період - пануванням хімічного методу боротьби з шкідниками та застосуванням ДДТ і гексахлорану, а четвертий - домінуванням концепції інтегрованого захисту рослин. Охарактеризовано шляхи та напрями захисту плодових садів. Визначено основні центри садової ентомології та внесок дослідників С. О. Мокржецького, М. А. Гросгейма, М. А. Теленги, М. П. Дядечка та Б. М. Литвинова у справу захисту плодових садів України.

Виявлено видовий склад фітофагів у насадженнях суниці у Центральному Лісостепу України (39 видів комах, 2 види кліщів, 2 види нематод, 2 види слимаків, 1 вид багатоніжок). Досліджено біологію малиново-суничного довгоносика та суничного прозорого кліща. Вивчено стійкість 59-ти сортів суниці до пошкодження суничним прозорим кліщем і малиново-суничним довгоносиком. Виділено три групи сортів за ступенем пошкодження їх кліщем. Установлено взаємозв'язок між заселеністю різних сортів суниці та товщиною кутикули і клітин нижнього та верхнього епідермісів листка. Абсолютно стійких сортів до цих шкідників не виявлено. За лабораторних умов випробувані проти малиново-суничного довгоносика біологічні препарати "Бітоксибацилін" і "Фітоверм", 0,2 % к.е. Установлено, що більш ефективним є "Фітоверм", 0,2 % к.е. У разі обробки корму цим препаратом смертність жуків, що перезимували, становила 83,4 %, а довгоносиків нового покоління - 91,7 %. Вивчено значущість певних агротехнічних прийомів вирощування суниці (поливання, розпушування грунту, мульчування, внесення мінеральних добрив, скошування суниці після збору врожаю) на зміну чисельності малиново-суничного довгоносика та суничного прозорого кліща. Вивчено ефективність деяких організаційно-господарських, агротехнічних і хімічних прийомів проти основних шкідників суниці, визначено оптимальний термін їх проведення.

Досліджено динаміку таксономічної та кількісної структури угруповання комах різних стацій за роками. Особливо чисельними та шкодочинними є суничний прозорий кліщ (Tarsonemus pallidus Banks.), волосистий довгоносик (Polydrosus inustus Zerm.) та кропивний довгоносик (Phyllobius urticae Dtg.). Значної шкоди можуть завдавати борозенчастий плосконіс (Otiorrhynchys sulcatus L.), суничний чорноплямистий пильщик (Allantus cinctus L.) та розанний гребінчастовусий пильщик (Cladius pectinicornis Zeofr.). З 71 сорту суниць немає жодного стійкого до листогризучих та сисних шкідників. Сорти "Істочник", "Дукат", "Машенька", "Присвята", "Дарунок вчителю" менше пошкоджуються листогризучими видами шкідників. Суничний прозорий кліщ найсильніше заселяє сорт "Русанівка". Найбільш стійкими до пошкодження суничним прозорим кліщем у регіоні є сорти суниці: "Істочник", "Машенька", "Хоней". Витривалими є сорти суниці: "Дукат", "Дарунок вчителю", "Ельвіра", "Кент", "Коралова-100", "Теніра", "Сигнал". Обприскування суниці до цвітіння актелліком 50 % к.е. за витратою 0,6 л/га знизило заселеність кліщем сорту "Русанівка" в 21 раз; урожайність збільшилася майже в 3 рази; за витратою 0,4 і 0,5 л/га врожайність була вищою за контрольну відповідно у 2 і 2,5 рази. Встановлено високу ефективність препарату фітоверм для захисту суниці від основних листогризучих та сисних шкідників.

Вивчено молекулярно-біологічні властивості латентних вірусів яблуні - вірусу хлоротичної плямистості листя яблуні (ВХПЛЯ, Trichovirus)), вірусу борознистості деревини яблуні (ВБДЯ, Capillovirus), вірусу ямкуватості деревини яблуні (ВЯДЯ, Foveavirus), вірусу мозаїки яблуні (ВМЯ, Ilarvirus). У результаті детекції вірусів з використанням методу полімеразної ланцюгової реакції зі зворотньою транскрипцією різними парами праймерів підібрано найбільш оптимальні праймери для детекції українських ізолятів. Установлено, що найбільш ефективною методикою виділення тотальної РНК з тканин плодових культур є методика, яка передбачає використання LiCl і протеїнкінази K, в екстрагувальному буфері, pH 7,8. Визначено нуклеотидні послідовності фрагмента гена капсидного білка українських ізолятів ВХПЛЯ, ВЯДЯ, ВБДЯ, ВМЯ. За результатами проведеного філогенетичного аналізу ізолятів БДЯ, ВЯДЯ, ВМЯ показано їх високу спорідненість з відомими ізолятами в Генбанку. Спорідненість українських ізолятів ВХПЛЯ з послідовностями Генбанку є порівняно низькою - 79 - 90 %, що може свідчити про існування в Україні певного штаму ВХПЛЯ.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.2-2 + П491.551

Рубрики:

Вірусні хвороби рослин

Захист яблуні

Шифр НБУВ: РА364032 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше за умов правобережного Лісостепу України уточнено видовий склад найбільш поширених фітофагів чорної смородини та деяких їх природних ворогів (ентомофагів). Установлено, що за даних умов найбільш дієвими етомофагами, які паразитують на личинках смородинової кривовусої листокрутки, є їздці - представники надродини Ichneumonoidea, родин Ichneumonidae і Brakonidae. Із родини Brakonidae найбільш поширеними є Basus rufides Nees, Meteorus ictecricus Nees, Macrocentrus linearis Nees. З родини Icheneumonidae зустрічались представники роду Lissonota dubia Holmgr. Доведено, що позакоренева обробка рослин чорної смородини розчинами сполук міді, марганцю, цинку, бору та молібдену сприяє підвищенню компенсаторних можливостей рослин у разі пошкодження фітофагами завдяки підвищенню вмісту у листках фенольних сполук, хлорофілу, цукрів; зростанню активності окисно-відновних ферментів. Установлено, що за цих умов поліпшується якість врожаю ягід, що проявляються у зростанні вмісту у них цукрів, фенольних сполук, сухих речовин, аскорбінової кислоти.

За результатами досліджень установлено, що за умов північного Лісостепу України збудник стовпчастої іржі чорної смородини Cronartium ribicola Diethr характеризується повним циклом розвитку. З'ясовано, що проміжним господарем збудника є сосна веймутова, на гілочках якої розвиваються еціоспори, що є первинним джерелом інфекції. Визначено оптимальні умови проростання уредініоспор та розвитку збудника хвороби. Доведено, що останній в уредініостадії не зимує. Виявлено ряд сортів та гібридів чорної смородини, які проявили польову стійкість проти стовпчастої іржі за умов зони досліджень. Визначено вплив розвитку хвороби на особливості метаболізму листків і сортів, різних за стійкістю. Розроблено комп'ютерну математичну модель прогнозу розвитку хвороби на сприйнятливих і високосприйнятливих сортах. Здійснено оцінку господарської й економічної ефективності застосування фунгіцидів проти стовпчастої іржі й інших хвороб даної культури.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П468.1 + П491.5

Рубрики:

Захист плодових культур

Шифр НБУВ: РА338798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертація присвячена фізіологічним та біохімічним особливостям видів, сортів та форм персиків та нектаринів, які відрізняються по ступеню стійкості до борошнистої роси. Встановлено, що стійкість включає в собі два основних компоненти: активну і пасивну. Пасивна стійкість визначається кількістю білка в листках, а також рівнем осмотичного й водного потенціалів. Інфікування викликає активацію пероксидази та поліфенолоксидази, що є активним захистом від патогена. Доведено зв'язок між розвитком реакцій надчутливості та активацією поліфенолоксидази.

Встановлено взаємозв'язок між метеорологічними умовами та розвитком хвороби. Досліджено біологічні та екологічні особливості збудника Ph. mali. , а також динаміку розвитку хвороби на різних за стійкістю сортах яблуні. Уточнено спосіб перезимівлі збудника та весняного відновлення інфекції. Визначено вплив філостикозу на процес метаболізму в листках яблуні. Виявлено найефективніші фунгіциди (хорус 75 % WG 0,25 кг/га, стробі 50 % в.г. 0,2 кг/га, флінт 50 % в.г. 0,15 кг/га, топаз 100 E к.с. 0,3 л/га, скор 250 EC к.с. 0,2 л/га.) проти філостиктозу. Розроблено доцільну систему захисту багаторічних насаджень яблуні, що орієнтована на застосування нових ефективних препаратів і агротехнічних прийомів, зокрема, формування крон за типом площинного веретена та суперверетена, утримання міжрядь під чорним паром, проведення літньої обрізки. Показано біологічну ефективність даної системи захисту проти філостиктозу яблуні, її вплив на підвищення урожаю та його якості, обгрунтовано економічну доцільність застосування. Проведено оцінку стійкості 94-х сортів та 8-ми перспективних гібридних форм яблуні.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.139 Phyllosticta + П491.551

Рубрики:

Окремі грибні хвороби рослин

Захист яблуні

Шифр НБУВ: РА366667 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено і уточнено розповсюдження в Україні основних видів тетраніхових кліщів і визначено їх видову і стадійну чутливість до акарицидів. Відмічено тенденцію до виникнення групової і перехрестної стійкості кліщів до токсичної дії різних хімічних сполук. Встановлено, що зменшення обсягів застосування фосфорорганічних препаратів призводить до реверсії чутливості резистентних популяцій кліщів. Обгрунтовано тактику застосування акарицидів проти червоного плодового, звичайного павутинного і глодового кліщів, що дозволяє попередити формування резистентності. Рекомендовано перспективні акарициди та визначено оптимальні фенологічні строки їх застосування з урахуванням найбільш чутливого до акарицидів стадійного складу популяцій.