Проведено діагностику вірусів груші у трьох регіонах України. За допомогою методу ELISA (enzyme-linked immunosorbent assay) визначено рівні інфікованості насаджень груші вірусами хлоротичної плямистості листя яблуні, борознистості листя яблуні, ямкуватості деревини яблуні та вірусу мозаїки яблуні. Тестування показало, що загальний рівень інфікування цими чотирма вірусами становить 18,8 %. Виділено вихідні безвірусні клони сортів та підщеп груші.

Визначено, що у зв'язку з розвитком інтенсивного садівництва в Україні зростають вимоги до захисту рослин від шкідників і хвороб, ефективність якого залежить від культури садівництва, а також комплексу агротехнічних, механічних, біологічних і карантинних прийомів боротьби. Несвоєчасне проведення заходів щодо захисту плодово-ягідних рослин призводить до загибелі 50 - 70 %, а іноді й усього врожаю. У зв'язку з цим для знищення комах-шкідників у саду було розроблено пересувна установка з оптичним атрактантом для заманювання комах і електрофізичним вузлом для їх знищення. Проведені виробничі випробування електрофізичних установок показали, що їх застосування для боротьби з нічними літаючими комахами-шкідниками плодових культур, дозволить покращити зовнішній вигляд садів.

Висвітлено основи інтегрованого захисту рослин у садівництві. Розглянуто особливості біології й чисельності основних шкідливих видів у ценозах багаторічних насаджень. Рекомендовано комплекс агротехнічних, біологічних і хімічних засобів захисту рослин проти основних шкідників, лишайників, збудників хвороб і бур'янів у насадженнях зерняткових, кісточкових, горіхоплідних і ягідних культур. Увагу приділено екологічно безпечному застосуванню пестицидів, а також облікам чисельності та прогнозування появи шкідників, бур'янів і хвороб, у тому числі облікам чисельності ентомофагів з врахуванням порогів шкідливості найголовніших шкідників визначено ефективність застосування заходів захисту рослин. Розглянуто основні принципи інтегрованого захиту рослин у садах і ягідниках.

Висвітлені особливості агробіоценозов ягідних насаджень північно-західного Лісостепу і Полісся України та вдосконалення захисту ягідних культур від шкідників. Уточнено видовий склад шкідників і шкодочинність основних видів, їх біологію, екологію, фенологію. З'ясовано причини високої чисельності окремих видів шкідливих організмів. Описана розроблена автором і випробувана у виробництві інтегрована система захисту ягідних культур від шкідників, яка дає можливість знижувати кількість обробок хімічними препаратами в 4 рази. Вивчені економічні пороги шкодочинності, розроблена методика визначення комплексних порогів шкодочинності, уточнено видовий склад зоофагів та їх роль у ягідниках.

Робота присвячена вдосконаленню захисту ягідних культур: смородини чорної і червоної, агрусу, малини, суниці. В результаті досліджень уточнено: видовий склад, шкодочинність основних шкідників (розанна, свинцевосмугаста, мінлива, підкорова, вербова, всеїдна, смородинова, сітчаста, строкатозолотиста листокрутки; агрусовий п'ядун; смородинова міль, малинова міль, малинова міль-крихітка; агрусова вогнівка; суничний чорноплямистий, гребінчастовусий розанний, блідоногий агрусовий, жовтий агрусовий, малиновий пильщики; велика смородинова, порічкова галова, агрусова пагонова попелиці і попелиця Шнайдера; смородинова склівка; сірий бруньковий, малиново-суничний довгоносики; квіткова, листкова смородинова, пагонова смородинова галиці; бруньковий смородиновий, звичайний павутинний кліщі). Встановлено причини їх високої чисельності. Розроблена і випробувана у виробництві інтегрована система захисту ягідників від шкідників. Уточнені економічні пороги шкодочинності. Розроблена методика визначення комплексних економічних порогів шкодочинності. Уточнено видовий склад зоофагів і їх роль в ягідниках.

Розглянуто видовий склад шкідників розсадників зерняткових культур, уточнено їх шкодочинність, біологію, фенологію, та трофічні зв'язки з яблунею та грушею в розсадниках. Установлено відстань, доцільну для просторової ізоляції полів розсадників від осередків каліфорнійської щитівки; вплив зниження температур повітря нижче <$E-20~ symbol Р>C упродовж 10 - 12 днів на перезимівлю даної щитівки та червоного плодового кліща; наявність у передостанньому поколінні зеленої яблуневої попелиці (середина серпня) серед імаго до 20 % крилатих попелиць. Розроблено "Спосіб боротьби з грунтовими шкідниками у процесі посадки саджанців" (патент 48 271, Україна), регіональні ЕПШ 17 основних фітофагів розсадників зерняткових культур з урахуванням рівнів ефективності зоофагів. Вивчено ефективність захисту насіння, підщепно-прищепного матеріалу, саджанців, маточних живцевих і насінних насаджень від шкідників. Надано оцінку стійкості проти основних шкідників у розсадниках 50-ти сортів яблуні та 27-ми сортів груші, виявлено групу відносно стійких сортів цих культур до заселення їх 8-ма видами фітофагів. Показано роль різних заходів щодо зниження шкодочинності видів і збільшення ролі корисних зоофагів. Удосконалено "Систему захисту багаторічних насаджень яблуні і груші від основних шкідників в розсадниках...", що дозволяє зменшити число обробок хімічними препаратами в період вегетації, здешевить затрати на виробництво саджанців за рахунок виключення фумігаційних робіт, зменшити забруднення довкілля.

Здійснено аналітичний огляд історії вивчення парші яблуні. Описано біологію патогенезу, особливості прояву та розвитку хвороби залежно від екологічних умов та певних прийомів агротехніки, основні складові інтегрованого захисту насаджень, роль прогнозу в оцінці епіфітетійної ситуації, а також методи та технічні засоби його забезпечення. Проаналізовано наслідки вивчення ефективності фунгіцидів за різних систем і способів застосування, критерії оцінки шкідливості хвороби, проблеми фунгіцидної резистентності збудника парші, методи її визначення, шляхи запобігання та подолання. Значну увагу приділено розробці біологічного методу захисту насаджень на підставі результатів вивчення антагоністичної активності епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні проти збудника парші.

Наведено характеристику шкідників і хвороб плодових і ягідних культур, що мають поширення в Україні, та системи інтегрованого захисту насаджень від них. Досліджено, що глобальне потепління клімату зумовило зміни в розвитку фітофагів і фітопатогенів плодових і ягідних культур: збільшилася кількість генерацій плодожерок, медяниць, попелиць, галових і павутинних кліщів, зросла вірулентність, агресивність і шкідливість більшості з них, відбувається поширення теплолюбивих шкідників, зокрема, американського білого метелика (карантинний шкідник), східної плодожерки, каліфорнійської щитівки у північні та західні регіони України. Висвітлено питання обстеження плодових і ягідних насаджень для виявлення шкідників і хвороб та наведено моніторинг їх розвитку. Визначено орієнтацію прогнозування та моделювання розвитку шкідників і хвороб, приділено увагу сигналізації щодо оптимальних строків проведення захисних заходів. Викладено методи контролю чисельності та шкідливості фітофагів і хвороб.

Разработаны высокочувствительные и селективные методы определения имазетапира, имазапира и имазамокса с использованием высокоэффективной жидкостной хроматографии. Методы основаны на экстракции гербицидов из проб, очистке экстрактов от коэкстрактивных веществ и дальнейшем хроматографическом определении. Пределы количественного определения соединений позволяют контролировать соблюдение их гигиенических нормативов в объектах окружающей и производственной среды. Внедрение официально утвержденных методических указаний по определению имазетапира, имазапира и имазамокса методом высокоэффективной жидкостной хроматографии в практику работы учреждений санитарно-эпидемиологической службы и Министерства охраны окружающей природной среды Украины способствует контролю за применением в сельском хозяйстве препаратов на их основе, усовершенствованию мониторинга пестицидов в окружающей природной среде и разработке мероприятий по минимизации их неблагоприятного действия на здоровье населения.

Встановлено, що на показник антагоністичного потенціалу епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні впливають погодні умови, в яких перебувають рослини-господарі. Висвітлено результати досліджень з розробки математичних моделей виявлення антагонізму залежно від погодних факторів, які дають змогу раціональніше проводити скринінг високоактивних проти парші яблуні мікроантагоністів.

Вивчено поширення, шкідливості та розвитку збудника білої плямистості суниці - \i Ramularia tulasnei \i0 Saccardo, залежно від екологічних факторів за умов Правобережного Лісостепу України. Удосконалено систему захисту насаджень суниці з дотриманням чергування препаратів з різним механізмом дії. Досліджено біологічні та екологічні особливості збудника \i R. tulasnei\i0, а також динаміку розвитку хвороби на різних за стійкістю сортах суниці. Уточнено спосіб перезимівлі збудника та весняного відновлення інфекції. Визначено вплив білої плямистості на фізіолого-біохімічні процеси в листках суниці. Виявлено найбільш ефективні фунгіциди (сульфат міді, 770 г/кг, хлорокис міді, 350 г/л, каптан, 800 г/кг, тіофанат-метил, 700 г/кг) проти білої плямистості. Доведено технічну ефективність цих препаратів. Розкрито роль агротехнічних заходів, які обмежують розвиток хвороби.

Подано результати з вивчення поширення, шкідливості і розвитку збудника білої плямистості суниці - Ramularia tulasnei Saccardo залежно від екологічних факторів за умов Правобережного Лісостепу України. Удосконалено систему захисту насаджень суниці з дотриманням чергування препаратів з різним механізмом дії. Досліджено біологічні та екологічні особливості збудника R. tulasnei, а також динаміку розвитку хвороби на різних за стійкістю сортах суниці. Уточнено спосіб перезимівлі збудника та весняного відновлення інфекції. Визначено вплив білої плямистості на фізіолого-біохімічні процеси в листках суниці. Виявлено найбільш ефективні фунгіциди (Блу Бордо, Медян Екстра, Мерпан, Топсин-М) проти білої плямистості. Доведено технічну ефективність цих препаратів. Розкрито роль агротехнічних заходів, які обмежують розвиток хвороби.

Обгрунтовано доцільність застосування регуляторів життєдіяльності комах в екологічно безпечних системах захисту овочевих культур і яблуневого саду. Запропоновано концепцію регуляції життєдіяльності комах та обмеження їх чисельності, яка узагальнює зв'язки між процесами життєдіяльності, системами організму та їх функціями та розкриває теоретичні положення штучної регуляції даних процесів синтетичними феромонами, гормонами, стерилізаторами. Встановлено, що пригнічення запрограмованих процесів ембіогенезу синтетичними регуляторами дозволяє запобігти появі та розвитку шкідливої стадії, забезпечує елімінацію окремих видів, оптимізувати винищувальні заходи. Досліджено параметри феромонної комунікації лускокрилих шкідників яблуневого саду та капусти, електрофізіологічні та поведінкові реакції самців на природні та синтетичні феромони, встановлено особливості дії інгібіторів синтезу хітину, ювеноїдів і стерилізаторів на різні стадії розвитку комах. Розроблено феромонний моніторинг лускокрилих шкідників, обгрунтовано критерії визначення оптимальних строків проведення захисних заходів. Експериментально встановлено можливість обмеження репродуктивної здатності та шкідливості яблуневої плодожерки способом статевої стерилізації. Виявлено високу чутливість комах до інгібіторів синтезу хітину протягом репродуктивного життя імаго, початку постембріонального розвитку та личинок молодшого віку. Вивчено біологічну ефективність інгібіторів синтезу хітину та ювеноїдів проти комплексу лускокрилих шкідників яблуневого саду та капусти та колорадського жука на картоплі,

Уточнено зони поширення та проведено районування території України з різним рівнем чисельності й шкідливості американського білого метелика, східної плодожерки, каліфорнійської щитівки та червчика Комстока. Встановлено строки появи та тривалість розвитку окремих стадій та генерацій в цілому для півдня України. Уточнено середні багаторічні (за 10 років) коефіцієнти розмноження кожної генерації. Розроблено системи алгоритмів прогнозування та рівняння регресії для довготривалого та короткострокового прогнозування чисельності. Наведено оцінку ефективності застосування у різних схемах сучасних інсектицидів для знищення вогнищ карантинних фітофагів та для захисту плодових і декоративних насаджень у сталих зонах поширення, що дає змогу утримувати чисельність даних та аборигенних фітофагів на господарсько невідчутному рівні. Розроблено ряд нових технічних рішень для контролю каліфорнійської щитівки в плодорозсадниках, зокрема знезараження саджанців вологим методом та живців - плівкоутворювачами. Показано можливості використання нових технологічних розробок для підвищення рівня прогнозування ступеня загрози від обмежено поширених шкідників плодових насаджень в сталих зонах поширення та виявляти вогнища в нових районах появи та більш ефективно обмежувати їх чисельність і темпи поширення. Встановлено, що нові схеми комбінацій інсектицидів гармонійно узгоджуються з зональними інтегрованими системами захисту плодових культур і забезпечують високий рівень рентабельності.

Наведено біологічне обгрунтування системи захисту черешні від вишневої мухи. Визначено її шкідливість і уточнено особливості біології за умов півдня України. Установлено основні природні чинники, що впливають на розвиток шкідника та регулюють його чисельність, а саме: гідротермічні умови вегетаційного періоду, комплекс грунтових хижаків і збудників хвороб. Удосконалено моніторинг популяції вишневої мухи та обгрунтовано критерії визначення оптимальних строків проведення захисних заходів. Визначено ефективні інсектициди з різних класів хімічних сполук проти вишневої мухи. Удосконалено систему захисту черешні, яка передбачає використання методів аналізу грунтових проб пупаріїв шкідника, моніторингу імаго за допомогою жовтих клейових пасток, застосування ефективних інсектицидів, своєчасне збирання врожаю сортів черешні середнього та середньопізнього строків достигання, а також рихлення грунту міжрядь та пристовбурових кругів.

Досліджено біотичні зв'язки між збудниками бактеріозів груші та комахами грушевих насаджень для встановлення можливих переносників і резерваторів фітопатогенних бактерій. З'ясовано, що 7 видів комах-шкідників можуть бути носіями збудника некрозу кори плодових у природі. Резерватором збудника бактеріального опіку визначено грушеву плодову галицю. Лабораторними дослідженнями доведено, що Hyphanthria cunea Drury є механічним переносником Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall лише в період живлення гусениць інфікованим матеріалом. Листовійки груші можуть бути резерваторами Erwinia amylovora (Burrill) Winslow et al. протягом онтогенезу від гусенеці до імаго. Відзначено передачу фітопатогенних бактерій по трофічних ланцюгах уражені рослини <$Esymbol О> комахи-фітофаги <$Esymbol О> комахи-ентофаги. Встановлено, що збудник бактеріального опіку викликає смертність личинок грушевої листоблощиці. Вивчено морфологічні, культурні, фізіолого-біохімічні, серологічні властивості досліджених ізолятів. Виявлено, що фітопатогенні штами бактерій, виділені з комах, не втрачають своєї агресії та патогенності для рослин, на яких вони викликають захворювання.

Упроваджено до садівницької практики науково обгрунтовані інтегровані системи захисту плодового саду. З'ясовано, що складові частини таких систем - оригінальні біопрепарати, створені на основі ентомопатогенних грибів, вірусів, мікроспорідій, паразитів гусениць і лялечок листокруток та інших лускокрилих, аскогастер, мікродус, ітоплектіс, апантелес, вирощених за оригінальними технологіями. Запропоновано оригінальні технології вирощування хазяїв ентомофагів: зернової молі, корисних шовкопрядів. Обгрунтовано оригінальну гіпотезу про існування універсального механізму, який сприяє перекодуванню екологічної інформації про стан навколишнього середовища видовим складом і концентрацією фітогормонів. Зазначено, що останні синхронізують сезонний розвиток рослин з розвитком комах, оскільки така структура забезпечує найбільш вигідну форму інформаційного контакту комах з середовищем. Встановлено, що бездіапаузний розвиток комах відбувається за умови переважаючого вмісту в рослинах фітогормонів - активаторів росту (ауксинів, гіберелінів і цитокінінів). Доведено, що достатній вміст у рослинах абсцизинів та етилену (інгібіторів росту рослин) створює передумови для формування особин у популяціях комах. Зроблено висновок, що узгоджена взаємодія розвитку рослин і комах контролюється єдиним універсальним механізмом - фітогормональним статусом рослин.

На підставі системного підходу обгрунтовано закономірності багаторічної динаміки шкодочинності грушевої плодожерки у зв'язку та взаємодії з циклами сонячної активності. Визначено сонячну обумовленість низки метеорологічних і біологічних чинників (суми ефективних температур та гідротермічного коефіцієнта за вегетаційний період, урожайності груші). Вперше виявлено сонячну обумовленість багаторічної динаміки шкодочинності грушевої плодожерки, яка значною мірою пошкоджує найбільш цінні плоди периферійної частини крони. Розглянуто особливості шкодочинності грушевої плодожерки з урахуванням кількісних та якісних втрат урожаю. Вперше одержано порівняльні дані про біохімічний склад та масу непошкоджених і пошкоджених грушевою плодожеркою плодів на периферійній частині крони. Проведено моделювання шкодочинності грушевої плодожерки з використанням сучасних методів екстраполяційної прогностики.

Вивчено бактеріальні хвороби плодових культур і встановлено екологічні ніші їх збудників. Відзначено, що збудниками бактеріальних хвороб в Україні є опік і некроз плодових культур. Досліджено морфологічні, культуральні, біохімічні, хемотаксонімічні та серологічні властивості виділених фітопатогенних бактерій. Доведено, що штами Ervinia amylovora (Burrill) Winslow et al та Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall гетерогенні за інтенсивністю засвоєння речовин та агресивністю. Встановлено, що профілі жирних кислот загальних клітинних ліпідів Erwinia amylovora та Pseudomonas syringae pv. syringae використано як чіткий метод діагностики з метою ідентифікації бактеріальних хвороб плодових. Проаналізовано стійкість сортів груші до бактеріального опіку плодових. Вперше доведено, що бур'яни є місцем резервації бактеріальної інфекції. Встановлено, що Pseudomonas syringae pv. syringae перебуває в ендофітній фазі у меристемних тканинах яблуні.