Описано систему антиоксидантного захисту та процеси ліпопероксидації у тварин з різною резистентністю до гіпоксії за умов зміни функціонального стану NO-ергічної ланки регуляції та введення адрено- і холіноблокаторів. Проаналізовано імуномодулювальний вплив N-стеароїлетаноламіну в опромінених щурів. Проведено порівняльну оцінку значущості імунофлюоресцентного методу та цитотоксичного тесту у визначенні наявності сперми у змішаних плямах. Розкрито кореляційний взаємозв'язок між клітинними показниками та факторами гуморального імунітету у жінок з непліддям. Визначено стан гіпофізарно-надниркової системи у доношених та недоношених дітей, що народились від матерів з дефіцитною анемією, стан енергетичного метаболізму у хворих на хронічний калькульозний холецистит на тлі хронічної патології печінки, стан перекисного окиснення ліпідів та системи антиоксидантного захисту у жінок хворих на хронічний сальпінгоофорит. Надано оцінку ефективності нових біологічно активних харчових домішок у медичній реабілітації хворих на вірусні гепатити, наведено клініко-патогенетичне обгрунтування застосування антралю під час лікування хронічних гепатитів у жінок. Висвітлено сучасні принципи лікування раку тіла матки. Викладено деякі аспекти епідеміології та етіопатогенезу хронічних запальних захворювань геніталій у жінок. Розглянуто вплив антралю на рівень циклічних нуклеотидів та простагландинів під час лікування жінок з загостренням хронічного запалення геніталій.

Описана система антиоксидантной защиты и процессы липопероксидации в животных с разной резистентностью к гипоксии в условиях изменения функционального состояния NO-эргичного звена регуляции и введения адрено- и холиноблокаторов. Проанализировано имуномодулирующее влияние N-стеароилетаноламина в облученных крыс. Приведена сравнительная оценка значительности иммунофлюоресцентного метода и цитотоксического теста в определении наличия спермы в смешанных пятнах. Раскрыта корреляционная взаимосвязь между клеточными показателями и факторами гуморального иммунитета у женщин с бесплодием. Определено состояние гипофизарно-сверхпочечной системы в недоношенных детей, рожденных от матерей с дефицитной анемией, состояние энергетического метаболизма в больных на хронический калькулезный холецистит на фоне хронической патологии печени, состояние перекисного окисления липидов и системы антиоксидантной защиты у женщин, больных на хронический сальпингоофорит. Приведена оценка эффективности новых биологически активных пищевых примесей в медицинской реабилитации больных на вирусные гепатиты, а также клинико-патогенетическое обоснование применения антраля при лечении хронических гепатитов у женщин. Освещены современные принципы лечения рака тела матки. Изложены некоторые аспекты эпидемиологии и этиопатогенеза хронических воспалительных заболеваний гениталий у женщин. Рассмотрено влияние антраля на уровень циклических нуклеотидов и простагландинов при лечении женщин с обострением хронического восполения гениталий.

Досліджено особливості застосування люмінесцентної мікроскопії з акридиновим оранжевим (АО) в експериментальній та клінічній імунології. Проведено люмінесцентний аналіз функціональної активності лейкоцитів крові людини з застосуванням АО. Доведено інформативну значимість <$Eroman {I sub 640 ~нм> і незастосованість для дослідження активності диференційованих лейкоцитів периферичної крові <$Eroman {I sub 530 ~нм> і <$Ealpha>-параметру. Запропоновано застосування люмінесцентного методу з АО за різних клінічних умов для визначення імунного статусу людини. Уперше в клінічній імунології визначено функціональну активність імунної системи у разі операційної травми за допомогою патогенетичного підходу, що дозволяє враховувати основні стадії імуногенезу: активацію, проліферацію, диференціювання та міграцію лімфоцитів. Проведено аналіз патогенетичного зв'язку показників інтенсивності люмінесценції лімфоцитів, пофарбованих АО, з частотою популяцій лімфоцитів, фенотипованих моноклональними антитілами, та оцінених іншими патогенетичними методами в периферичній крові та культурі лімфоцитів.

Вивчено особливості змін імунологічної реактивності організму та стану клітинних мембран лімфоцитів у разі застосування лімфоцитарних кейлонів, отриманих з різних популяцій лімфоцитів і кейлонів, що мають фазову клітинну специфічність. Розроблено новий напрямок - визначення стану лімфоцитарної кейлонної системи у нормі та за різних захворювань організму для інтегральної диференціації ступеня ушкодження різних ланок імунної системи та її потенційних можливостей, що необхідно для діагностики, імунокорекції та профілактики. Висвітлено новий метод визначення ступеня тяжкості гострої променевої хвороби та стану імунної системи у разі інших захворювань. Встановлено, що лімфоцитарні кейлони мають фазову та вузьку клітинну специфічність.Обгрунтовано можливість використання кейлонів як природних антиоксидантів. Запропоновано використовувати лімфоцитарні кейлони як діагностичні препарати для оцінки порушень імунної системи.

Наведено нові дані щодо стану фібронектину (ФН) і біологічної активності його окремих фрагментів. З'ясовано підвищення ступеня деградації плазмового ФН за гострого (ГЗП) та хронічного запальних процесів (ХЗП) у сполучній тканині у порівнянні з нормою. Знайдено загальні закономірності деградації ФН за умов запального процесу, зокрема появу фрагментів 120 кДа, та відмінності у спектрі фрагментів плазмового ФН, що є характерними для стадії запального процесу та його тривалості, тобто підвищення частоти виявлення фрагментів 140 - 100 і 19 - 15 кДа на стадії альтерації ГЗП, підвищення кількості фрагментів 95 - 90 кДа на стадії ексудації ГЗП і нормалізація стану ФН, а також зникнення його низькомолекулярних форм на стадії репарації ГЗП. Доведено, що фрагменти ФН, які утворюються за запальних процесів у сполучній тканині, здатні специфічно зв'язуватися з імуноглобулінами та включатися до імунних комплексів. Відзначено, що у разі ХЗП збільшується імуноглобулін-зв'язувальна активність окремих фрагментів ФН, особливо його низькомолекулярних форм (35 - 15 кДа). Показано, що зі збільшенням віку людини спостерігається підвищення ступеня деградації вільного ФН на стадії альтерації ГЗП, підвищення частоти виявлення високо- (175 - 160 кДа) і середньомолекулярних фрагментів (140 - 130 кДа) вільного ФН і підвищення ступеня деградації зв'язаного з IgG ФН, поява фрагментів 35 - 15 кДа за умов ХЗП. Доведено наявність впливу нефракціонованого та низькомолекулярного гепарину на ступінь фрагментованості вільного та зв'язаного з імуноглобулінами ФН за ГЗП у сполучній тканині, що розширює уявлення про біохімічні

Показано, що пептидні препарати з тимуса ("Тималін") і нирок ("ПКН") здатні здійснювати фізіологічну регуляцію процесів апоптозу тимоцитів. Установлено, що ця регуляція відбувається диференційовано залежно від вихідного стану клітини, а саме - співвідношення експресії анти- та проапоптичних білків Bc1-2/P53 і полягає в індукції або інгібуванні апоптозу тимоцитів. Основним фактором регуляції апоптозу тимоцитів за фізіологічних умов є білок Bc1-2. Зауважено, що відсутність реакції тимоцитів на пептиди в деяких випадках може бути обумовлена генетичним поліморфізмом у тварин - донорів тимоцитів. Виявлено, що модуляція активності внутрішньоклітинних регуляторних систем речовинами, які специфічно на них впливають (глюкокортикоїди, кальцієвий іонофор, форболовий ефір, теофілін, хелатори внутрішньоклітинного та зовнішньоклітинного кальцію), призводить до активізації процесів апоптозу тимоцитів. За цих умов тималін і пептидний комплекс нирок є інгібіторами цих процесів. Зазначено, що антиапоптична дія регуляторних пептидів є специфічною і спричинена підвищенням експресії Bc1-2. На моделі аутоімунної патології на мишах NOD показано, що пептидні препарати з тимуса ("Тималін") та з нелімфоїдних органів (пептидний екстракт шлункової залози) здатні активізувати процеси апоптозу тимоцитів у разі їх послаблення. Це дає змогу розширити сферу застосування цих препаратів у разі аутоімунних процесів. Визначено, що тималін і ПКН у відновлювальний період після <$Egamma>-опромінення мають спільну антиапоптичну дію - обмежують радіаційний апоптоз. Зроблено висновок, що пептидні препарати є високоефективними модуляторами

Монография содержит информацию об участии липидов и свободно-радикальных продуктов в регуляции иммунного ответа, образовании защитных и повреждающих факторов, формировании иммунопатологических состояний. Отражены современные тенденции относительно взглядов на медиаторную роль жирных кислот и холестерина в передаче сигналов из внешней среды в ядро и цитоплазму, в образовании липидного "якоря" у белковых молекул. Изложена концепция о конкурентном действии в организме двух семейств жирных кислот - омега-6 и омега-3, их роли в иммунорегуляции, воспалительной реакции, антимикробной защите, развитии атеросклероза, сердечно-сосудистой патологии. Охарактеризовано влияние окислительного процесса на иммунологическую реактивность организма. Уделено внимание проблеме иммуносупрессивного действия антиоксидантов.

Висвітлено найважливіші питання будови та функції імунної системи людини, її взаємозв'язок з іншими регуляторними й ефекторними системами організму. Досліджено розвиток системи імунітету на різних етапах онтогенезу, особливості її функціонування за умов впливу різноманітних, у тому числі антропогенних, факторів середовища. Викладено основні принципи оцінки функціонального стану імунної системи. Наведено типи імунопатологічних реакцій та їх роль у патогенезі інфекційного процесу, пухлинного росту, автоімунних захворювань тощо. Розглянуто етіологію, патогенез, клініку, діагностику та лікування різних захворювань. Проаналізовано сучасні аспекти імунофармакології.

Изложены основные положения о структуре и функции иммунной системы. Представлены современные данные о первичных и вторичных иммунодефицитах, аутоиммунных и аллергических заболеваниях (синдроме хронической усталости, системной красной волчанке, тяжелой миастении, рассеянном множественном склерозе, ревматоидном артрите, бронхиальной астме, анафилактическом шоке, поллинозе, рините, крапивнице, а также ангионевротическом отеке). Проанализировано влияние ингаляционных кортикостереоидов на функцию клеток-мишеней в дыхательных путях.

Проаналізовано вплив тканинних регуляторних пептидів, виділених з нирок, тимуса, підшлункової залози на функціональний стан мембран та процеси апоптозу лімфоїдних клітин. Висвітлено роль тканинних пептидів у регуляції імунної системи, описано механізми їх взаємодії. Визначено перспективи використання препаратів тканинних пептидів для корекції функціональної активності та процесів апоптозу імуноцитів.

Проанализировано влияние тканевых регуляторных пептидов, выделенных с почек, тимуса, поджелудочной железы на функциональное состояние мембран и процессы апоптоза лимфоидных клеток. Освещена роль тканевых пептидов в регуляции иммунной системы, описаны механизмы их взаимодействия. Определены перспективы применения препаратов тканевых пептидов для коррекции функциональной активности и процессов апоптоза иммуноцитов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.325.3

Рубрики:

Імунохімія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, що взаємодія імуноглобулінів класів М, G і А сироваток крові донорів із моноспецифічними сироватками (МСС) - анти-IgM, анти-IgG і анти-IgA супроводжується вивільненням <$E roman Ag sup +>-чутливих SH-вмісних небілкових сполук. Виникнення такого феномена варто відносити до супутньої реакції, що одночасно протікає та опосередковується конформаційними і/або іншими змінами макроструктури імуноглобулінів за умов високоспецифічної міжмолекулярної взаємодії з відповідними МСС у реакційних сумішах. Як правило, ці процеси супроводжуються розривом і відновленням змішаних дисульфідних зв'язків між тіоловмісними небілковими сполуками і білком. Виявлено, що глікопротеїни антигену ВІЛ і морфін, які попередньо додавали в аналогічні реакційні суміші, блокують такий феномен. Якщо в ці самі реакційні суміші внести сироватки, які містять три серотипи поверхневого антигену вірусу гепатиту В, феномен зберігається. Такий ефект глікопротеїнів антигену ВІЛ і морфіну можна пояснити їх прямим і/або опосередкованим впливом на макроструктуру імуноглобулінів. Внаслідок цього впливу порушується структурно-функціональний стан імуноглобулінів, про що опосередковано свідчить відсутність супутньої реакції вивільнення <$E roman Ag sup +>-чутливих SH-вмісних небілкових сполук у реакційних сумішах. Зазначені процеси можуть відігравати істотну роль у формуванні поліклональної гамапатії за ВІЛ-інфекції.

Проведено іммобілізацію IgG та анті-IgG людини за допомогою поліелектролітів. Цей метод порівняно з тим, що базується на використанні глутарового альдегіду як біфункціонального реагенту. Додатково імунні компоненти було орієнтовано в об'єм розчинника за допомогою їх іммобілізації на поверхню з попередньо нанесеним шаром білка А. Для реєстрації імунної реакції використано методи поверхневого плазмонного резонансу (ППР) та планарної інтерферометрії. Показано, що у випадку використання поліелектролітів чутливість імунного аналізу може досягати ЗО та 1 нг/мл для імунного сенсора на основі ППР та планарного інтерферометра відповідно.

Показано, що 20 - 50 %-й етанол або 40 - 70 %-й диметилсульфоксид здатні ефективно трансформувати специфічні моноклональні антитіла в неспецифічні поліреактивні імуноглобуліни (ПРІГ). Внутрішньочеревинна ін'єкція 1 мл 20 %-го етанолу або внутрішньовенна ін'єкція 0,4 мл суміші <$E roman FeSO sub 4> - EDTA індукує підвищення активності сироваткових ПРІГ. Показано, що внутрішньом'язова ін'єкція 0,1 мл 40 %-го етанолу, 0,1 мл суміші <$E roman FeSO sub 4>-EDTA або ішемія/реперфузія скелетних м'язів задньої кінцівки мишей C57Bl призводить до зв'язування стінками кровоносних судин імуноглобулінів, що циркулюють у крові. Якщо перед ін'єкцією розчину етанолу ввести внутрішньовенно моноспецифічні моноклональні антитіла, то вони внаслідок цього можуть втрачати специфічність і трансформуватись у ПРІГ, які також зв'язуються зі стінками кровоносних судин. Одержані дані свідчать про можливість трансформування специфічних антитіл у ПРІГ in vivo.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.325.3

Рубрики:

Імунохімія

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідженням стану клітинного та гуморального імунітету під час прееклампсії, визначено, що вона супроводжується змінами в системі перекисного окиснення ліпідів, які поряд з порушеннями в імунній системі обумовлюють перебіг патологічного процесу.

Изучено влияние блокаторов циклооксигеназного и липоксигеназного путей метаболизма арахидоновой кислоты - индометацина и нордигидрогуаяретовой кислоты (НДГК) соответственно на развитие гуморального иммунного ответа у мышей линии СВА на гетероантиген - эритроциты барана (ЭБ), процесс формирования антигениндуцированных (толерогенной дозой ЭБ) Т-супрессоров (АИТс), и их функциональную активность. Иммунный ответ оценивали по количеству антителообразующих клеток в селезенке мышей. Функциональную активность АИТс определяли в системе адоптивного переноса по интенсивности подавления иммунного ответа у мышей-реципиентов. Установлено, что оба блокатора оказывают преимущественно стимулирующий эффект на иммунный ответ, более выраженный при применении НДГК, и зависящий от фазы иммунного ответа. Стимуляция иммунного ответа связана с угнетением формирования АИТс и снижением их функциональной активности.