Вивчено особливості змін функціонального стану печінки за експериментальної пневмонії (ЕП) за умов іммобілізаційного стресу до та після застосування корвітину. Уперше виявлено, що за ЕП за умов іммобілізаційного стресу відбувається гіперпродукція продуктів ліпопероксидації на тлі зниження активності ферментів антиоксидантної системи в печінці, порушення цілісності мембран гепатоцитів і вихід у кров трансаміназ, розвиток ендогенної інтоксикації, зміни білкового, ліпідного та пігментного обмінів, особливо на 6-ту та 10-ту доби експерименту та доведено коригувальну дію корвітину на порушені показники метаболічних процесів.

Вивчено питання перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН) у 126 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) на тлі неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) та оптимізації лікування з урахуванням функціонального стану печінки. Встановлено взаємозв'язок порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки, зменшення скоротливої здатності міокарда зі змінами функціонального стану печінки з розвитком системної імунозапальної активації та метаболічної інтоксикації, активацією процесу апоптозу, зниженням активності різних етапів експресії генів, які наростають зі збільшенням стадії ХСН. Науково обгрунтовано включення аргініну глутамату й аргініл-альфа-аспартил-лізил-валіл-тирозил-аргініну в комплексне лікування хворих на ГХ, на тлі НАСГ, залежно від стадії ХСН.

Виявлено особливості структурної організації великих слинних залоз щурів в нормі. Встановлено зміни тинкторіальних властивостей епітеліоцитів великих слинних залоз щурів після введення платифіліну та прозерину. Визначено зміни у привушних слинних залозах щурів після введення зазначених препаратів. Визначено також каріометричні показники епітеліоцитів кінцевих відділів і посмугованих проток привушних залоз в нормі та за умов стимуляції. Встановлено зміни у піднижньощелепних та під'язикових слинних залозах щурів після введення платифіліну і прозерину. Досліджено основні реактивні зміни в гемомікроциркуляторному руслі великих слинних залоз щурів після введення платифіліну і прозерину.

Вперше із застосуванням комплексу сучасних методів дослідження встановлено особливості структурно-функціональної організації та топографії великих слинних залоз щурів у нормі, надана кількісна характеристика кровоносного русла та паренхіматозних елементів. Вперше прослідковано особливості перебудови кровоносного русла та тканин великих слинних залоз білих щурів за хронічної алкогольної інтоксикації на органному, тканинному, клітинному рівнях у динаміці та надана їх кількісна морфометрична характеристика. Вперше проведено зіставлення змін у паренхіматозних і стромальних елементах великих слинних залоз білих щурів із структурною перебудовою їх кровоносного русла та рівнем ендогенної інтоксикації під впливом хронічної інтоксикації алкоголем. Вперше надано експериментальне обгрунтування застосування препарату Полісорб для корекції змін, що виникають за умов хронічної інтоксикації алкоголем.

Досліджено біохімічні та імунні механізми ураження тканини печінки у тварин із множинною травмою та патогенетично обгрунтувано застосування інгібітора продукції прозапальних цитокінів, інгібітора індуцибельної форми NO-синтази та антиоксиданта й їх комплексу. Встановлено, що у патогенезі уражень печінки за умов множинної травми важлива роль належить гіперпродукції оксиду азоту та активації окиснювальних процесів, прозапальних цитокінів інтерлейкіну-1β та туморнекротичного фактоpa-α у всі терміни спостереження та достовірне зниження рівня протизапального цитокіна інтерлейкіну-10, порушення гуморальної ланки імунітету, що характеризується достовірним збільшенням в плазмі крові імуноглобулінів класів M та G та циркулюючих імунних комплексів. Визначено наявність прямого кореляційного зв'язку між вмістом прозапального цитокіну туморнекротичного фактора-α та рівнем аланінамінотрансферази та лужної фосфатази в крові; між вмістом метаболітів оксиду азоту та рівнем аланінамінотрансферази та лужної фосфатази, між рівнем малонового диальдегіду та активністю апанінаміно-трансферази та лужної фосфатази. Обгрунтовано тісний зворотній взаємозв'язок між активністю каталази та супероксиддисмутази в печінці та досліджуваними маркерами цитолізу аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази за умов змодельованої множинної травми. Застосування комбінації Пентоксифілін-1400W-Ліпофлавон у щурів з множинною травмою достовірно запобігає розвитку оксидативного і нітрооксидативного стресу у печінці, зменшує продукцію прозапальних цитокінів і ефективно запобігає розвитку цитолітичного і холестатичного синдромів у травмованих щурів.

Вперше виконано комплексне морфофункціональне дослідження змін в печінці щурів, що виникають під впливом хронічної екзогенної гіпертермії різної інтенсивності. Вперше встановлено, що після завершення дії екзогенної гіпертермії спостерігаються зміни в структурі печінки щурів, а також зміни біохімічних показників сироватки крові. Має місце збільшення кількості гепатоцитів і двоядерних гепатоцитів у 1 мм² печінки, збільшення ядерно-цитоплазматичного індексу, зменшення площі мітохондрій і збільшення площі гетерохроматину та його співвідношення до площі ядер гепатоцитів щурів, а також зменшення концентрації загального білка, глюкози, зростання концентрації загального білірубіну в сироватці крові. Спостерігається збільшення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, гамаглутамілтрансферази та лужної фосфатази в сироватці крові щурів. Вперше вивчено морфофункціональні зміни в печінці щурів, що виникають під впливом використання інозину протягом шістдесяти діб. Показано збільшення кількості гепатоцитів і двоядерних гепатоцитів у 1 мм² печінки щурів, площі ядер гепатоцитів та ядерно-цитоплазматичного індексу гепатоцитів. При цьому площа гетерохроматину та співвідношення його площі до площі ядер гепатоцитів зменшуються. У сироватці крові щурів спостерігається зростання концентрації загального білка, зменшення концентрації глюкози, сечовини та загального білірубіну. Вперше доведено доцільність використання інозину як фармакологічного коректора змін, що виникають в печінці щурів під дією хронічної екзогенної гіпертермії. Вперше показано, що введення інозину перешкоджає виникненню наслідків дії хронічної гіпертермії.

Визначено закономірності впливу ізоформ NO-синтази, аргінази, пероксинітриту та NF-кВ на вільнорадикальні процеси та білоксинтезуючу функцію піднижньощелепних слинних залоз (СЗ) білих щурів за умов тривалої дії метилметакрилату на слизову оболонку порожнини рота. Показано, що 30-денна аплікація 1 % розчину метилового ефіру метакрилової кислоти на слизову оболонку порожнини рота викликає у тканинах піднижньощелепних слинних залоз щурів дизрегуляторні зміни NO-синтазного й аргіназного шляхів метаболізму L-аргініну, збільшує продукцію супероксидного аніон-радикала, сприяє розвитку декомпенсованого пероксидного окиснення ліпідів, порушенню білоксинтезуючої функції С3. З'ясовано відмінності в ефектах індуцибельної та нейрональної NO-синтаз за умов дії метилметакрилату. Показано, що введення щурам скевенджеру пероксинітриту L-селенометіоніну та пригнічення активації транскрипційного фактора кВ шляхом введення інгібітора його ядерної транслокації JSH-23 (4-метил-М-(3-фенілпропіл)бензол-1,2-діамін) за умов експерименту супроводжується зменшенням активності NO-синтаз у тканинах С3, обмеженням у них продукції супероксидного аніон-радикала нікотинамідаденіндинуклеотид відновлений (НАДН-) і нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат відновлений (НАДФН-) залежними електронно-транспортними ланцюгами, інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів із підвищенням антиоксидантного потенціалу. Вперше виявлено, що поєднане введення L-аргініну та JSH-23 за умов експерименту сприяє покращенню білоксинтезуючої функції С3, нормалізує рівень генерації супероксидного аніон-радикала НАДФН- і НАДН-залежними електронно-транспортними ланцюгами, виявляє адитивну дію щодо обмеження пероксидного окиснення ліпідів.

Висвітлено модулювальну роль ацетилхоліну й <$Eroman M sub 1>-холінорецепторів у регуляції секреції кислоти, персиногену та кровоплину за умов дії даларгіну. Проаналізовано, що за одночасного введення L-аргініну та даларгіну швидкість кровоплину знижувалась, тоді як за поєднаного введення даларгіну та метоклопраміду відзначено домінування його впливу. Відзначено особливості гостропротекції, зміни вмісту нітрогену оксиду, процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і активності ензимів антиоксидантного захисту в слизовій оболонці шлунка (СОШ) за поєднаного введення даларгіну і L-аргігіну за блокування <$Eroman Д sub 2>-дофамінових рецепторів. Відзначено різке зростання гастропротекторних процесів у СОШ за умов дії даларгіну в контексті блокування індуцибельної оксиду азоту (NO)-синтази.

Проаналізовано, що за умов гемічної гіпоксії функція нирок характеризується зниженням діурезу, зростанням екскреції білка з сечею, гальмуванням абсолютної, проксимальної та дистальної реабсорбції іонів натрію та зростанням концентації іонів калію в сечі. Встановлено, що у тканині нирок і печінки посилюються процеси вільнорадикального окиснення та виснажується антиоксидантний захист. Розкрито зростання лізису азоколагену в кірковій ділянці нирок, лізису азоказеїну в мозковій речовині та лізису азоальбуміну в сосочку, а також сумарної та неферментативної фібринолітичної активності та лізису азоколагену в печінці. Гістологічно відмічено збільшення просвіту капсули Шумлянського - Боумена, дистрофію канальців нефрона та дистрофію гепатоцитів. Встановлено, що препарат GA-40 у дозі 2 мгк/кг маси тіла за гемічної гіпоксії середнього ступеня тяжкості проявляє захисний вплив на збалансованість регуляторних процесів у кірковій речовині нирок і печінки за рахунок відновлення активності лужної фосфатази в кірковій речовині нирок і сукцинатдегідрогенази - в третій функціональній ділянці печінкової часточки, антиоксидантної дії, гальмування активності протеолізу, зниження вмісту фактора некрозу пехлин-альфа в плазмі крові. Визначено, що антиоксидант іонол в дозі 120 мг/кг маси тіла зменшує ступінь гідропічної дистрофії нефроцитів і гепатоцитів за умов розвитку гемічної гіпоксії.

Встановлено, що у процесі старіння дванадцятипала кишка зазнає наступних перетворень: зменшується товщина слизової, м'язової оболонок, довжина ворсинок, висота покривних епітеліоцитів. Порушень структурного гомеостазу досліджуваного органа не виявлено, що підтверджувалося стабільністю підслизово-слизового, підслизово-м'язового, м'язово-слизового індексів, а також ядерно-цитоплазматичними відношеннями в епітеліоцитах. Вікові зміни артерій дванадцятипалої кишки характеризуються потовщенням стінки, звуженням просвіту, зниженням висоти ендотеліоцитів, зменшенням діаметра їх ядер та індексу Керногана та домінують в артеріях дрібного калібру. З віком зменшуються діаметри артеріол, прекапілярів, капілярів і розширюються посткапіляри та венули. Пострезекційна артеріальна легенева гіпертензія призводить до вираженого ремоделювання стінки дванадцятипалої кишки й її судинного русла з порушенням структурного гомеостазу досліджуваного органа на всіх рівнях його організації, що підтверджується суттєвими змінами співвідношень між просторовими характеристиками оболонок стінки дванадцятипалої кишки, а також між розмірами цитоплазми й ядер епітеліоцитів та ендотеліоцитів, зростанням відносних об'ємів ураження цих клітин. Найвираженіші структурні зміни виявлялися у тварин старшої вікової групи з ознаками серцевої декомпенсації.

Вивчено структурно-функціональний стан слизової оболонки шлунка щурів після закінчення впливу гіпертермії середнього ступеня тяжкості й у разі застосування інозину в якості коректора. Використано гістологічні, морфологічні, статистичні методи, а також метод електронної мікроскопії. Встановлено, що вплив гіпертермії призводить до змін у стані слизової оболонки шлунка щурів, які спостерігаються на всіх рівнях структурної організації. Застосування інозину як коректора призводить до зменшення проявів цих змін, які викликані впливом хронічної гіпертермії середнього ступеня тяжкості.

Проаналізовано параметри гальмівних синаптичних потенціалів в ізольованих м'язових смужках кільцевого шару гладких м'язів (ГМ) фрагментів ободової кишки людини, вилучених у перебігу оперативних втручань. Фрагменти вилучались якнайближче до краю зони резекції в межах візуально нормальної ділянки кишечнику і, одночасно з цим, якнайдалі (10 см і більше) від патологічно зміненої його ділянки. Порівняно стан синаптичного гальмування в ГМ ободової кишки людей вікових груп 30 - 60 років та 61 - 81 рік. З використанням параметричних та непараметричних методів статистичного аналізу продемонстровано відсутність статистично вірогідних розбіжностей між показниками синаптичного гальмування в ГМ у зазначених вікових групах. Одержані результати свідчать про те, що ефективність синаптичного гальмування в ентеральних ГМ на тлі залежних від віку інволютивних змін у травній системі людини значною мірою зберігається.

Вперше визначено наявність регіональних особливостей змін кровотоку слизової оболонки шлунка (СОШ) у людей літнього віку, які полягають насамперед у зниженні кровотоку в секреторній зоні шлунка. Зроблено висновок, що порушення шлункової мікроциркуляції починається вже в середньому віці. Встановлено, що у людей літнього віку без атрофічних змін СОШ, незважаючи на зниження кровотоку в її секреторній зоні, кислотопродукція зберігається на такому самому рівні, як і в осіб молодого віку, що може бути зумовлено високою активністю Н⁺/К⁺-АТФази парієтальних клітин. У той же час наявність атрофії СОШ характеризується зниженням функціональних резервів кислотопродукції внаслідок більш виражених порушень шлункової мікроциркуляції та зниження активності Н⁺/К⁺-АТФази парієтальних клітин. З'ясовано, що в порушенні мікроциркуляції в СОШ у людей літнього віку важливе значення належить зниженню активності локальної NO-синтази та дефіциту L-аргініну. Визначено роль порушення кровотоку в зниженні кислотопродукції у людей літнього віку з атрофічними змінами в СОШ. Розроблено спосіб оцінки стану кровотоку в СОШ у людей літнього віку. Доведено можливість корекції порушень мікроциркуляції СОШ та кислотопродукції за допомогою L-аргініну.

Проаналізовано стрес-індуковані зміни складу ротової рідини молодих людей залежно від типу реагування та статі. Обгрунтовано положення про те, що найбільш об'єктивними біомаркерами стресорної реакції є зростання вмісту кортизолу та підвищення активності α-амілази в ротовій рідині. Зазначено, що зміна концентрації кортизолу в ротовій рідині з високою точністю відображає зростання рівня тривожності та об'єктивно характеризує тип стресостійкості особистості. Показники ситуативної тривожності у стані стресу та за умов спокою є найкращими предикторами зростання вмісту кортизолу в ротовій рідині за умов стресу. Психоемоційне напруження у молодих людей супроводжується активацією системи антиоксидантного захисту в ротовій рідині, яка більш виражена у осіб жіночої статі. Психоемоційний стрес посилює катаболізм макромолекул в ротовій рідині людей. Досліджено структурно-біохімічні характеристики тканин підщелепних слинних залоз щурів за умов гострого стресу в залежності від типу стресостійкості організму. Зазначено, що патоморфологічні зміни в структурі тканин слинних залоз у стресованих щурів обумовлюють пригнічення синтезу кислих глікозаміногліканів, глікопротеїнів, протеогліканів та слизових речовин, яке більш виражене у тварин стресонестійкого типу у порівнянні зі стресостійким.

Рассмотрены и описаны основные тесты и методики оценки функций желудка, отображающие его физиологические процессы. Приведены их клинические значения и рассмотрены современные подходы к коррекции дисмоторных нарушений. Описаны демпинг-синдром и ускоренное опорожнение желудка.

Даны общие представления о функциях желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), раскрыта роль различных отделов и органов пищеварительного тракта в обеспечении переваривания и всасывания нутриентов. Описаны методики измерения спланхнитического кровотока. Рассмотрены вопросы мониторинга тканевой перфузии и оксигенации. Изложены новые теории механизмов развития синдрома полиорганной недостаточности. Рассмотрены вопросы патофизиологии ЖКТ в клинике критических состояний. Проанализированы этапы процесса питания и особенности биохимии питательных веществ в физиологических условиях и при критических состояниях. Акцентировано внимание на модуляции метаболического ответа при стрессе в период гемодинамической нестабильности, показаны возможности нутриционной поддержки с адаптацией к динамике патофизиологических процессов в различные фазы метаболического стресса. Проанализированы исторические этапы разработки проблемы клинического питания, современное состояние вопроса. Рассмотрены особенности нутриционной терапии в клинике критических состояний.

Встановлено універсальні механізми ушкоджень органів системи травлення (пародонту, слинних залоз, шлунка, підшлункової залози) у разі патологічних процесів у окремих її відділах залежно від типологічних особливостей організму. За допомогою експериментальної терапії даних ушкоджень обгрунтовано тісний взаємозв'язок цих механізмів. Встановлено доцільність використання L-аргініну з превентивною та лікувальною метою для корекції метаболічних змін у тканинах пародонта, слинних залоз, шлунка та підшлункової залози за пептичної виразки. Визначено ефективність експериментальної патогенетичної терапії, яка коригує універсальні патогенетичні механізми ушкодження органів порожнини рота та інших відділів системи травлення, що розвиваються паралельно, встановлено їх тісний взаємозв'язок та спільність формування патогенетичного ланцюга даних ушкоджень. Використані з превентивною метою модифікатори з нейрорегуляторною дією - тироліберин, глутапірон підтверджують цей висновок. Їх позитивний вплив на стресонестійких тварин виявлено у процесі аналізу метаболічних змін в усіх досліджуваних відділах системи травлення.

Виявлено, що кардіотоксична доза адреналіну спричиняє метаболічні розлади в печінці з одночасним розвитком дистрофічних і компенсаторно-пристосувальних процесів на різних рівнях її структурно-функціональної організації. У гепатоцитах високостійких до гіпоксії тварин активність ферментної і неферментної систем антиоксидантного захисту в умовах пошкодження була вищою, ніж у низькостійких. Вміст Na⁺, K⁺-АТФ-ази знижувався обернено пропорційно збільшенню активності перекисного окислення ліпідів. Переважання вмісту кінцевого продукту гліколізу - молочної кислоти у низькостійких до гіпоксії тварин, а також більше його нагромадження та зростання коефіцієнту лактат/піруват за умов введення кардіотоксичної дози адреналіну свідчать про низьку активність аеробного окислення у даної групи тварин. Морфологічна перебудова печінки на мікроскопічному і субмікроскопічному рівнях у тварин обох груп носить обмінно-дистрофічний характер, який відображає домінування в печінці катаболічних обмінних процесів. Порівняльний аналіз результатів біохімічних і морфологічних досліджень впливу адреналіну на печінку на фоні введення індометацину вказує на переважання зростання гепатотоксичності адреналіну у низькостійких до гіпоксії тварин. Доведено, що на розвиток патологічного процесу суттєво впливає індивідуальна реактивність організму. Отже, дані дисертації є експериментальною основою для розробки заходів профілактики пошкоджень печінки при стресі з урахуванням резистентності організму до гіпоксії.

Описано особливості морфофункціональної організації слизової оболонки шлунка, механізми впливу на неї ульцерогенних факторів, зокрема, етанолу, серотоніну, стресу, ацетилсаліцилової кислоти. Проаналізовано роль слизового бар'єра, секреції шлункових залоз, кровоплину, гормонів гастроентеропанкреатичної системи, кальцієвих каналів у морфофункціональних процесах цитопротекції та загоєнні виразкових ушкоджень шлунка. Визначено значення периферійних дофамінергічних рецепторів у процесі регуляції його секреторної фукцкії.

Описаны особенности морфофункциональной организации слизистой оболочки желудка, механизмы влияния на нее ульцерогенных факторов, в частности, этанола, серотонина, стресса, ацитилсалициловой кислоты. Проанализирована роль слизистого барьера, секреции желудочных желез, кровотока, гормонов гастроэнтеропанкреатической системы, кальциевых каналов в морфофункциональных процессах цитопротекции и заживлении язвенных повреждений желудка. Определено значение дофаминергических периферийных рецепторов в регуляции его секреторной функции.

Освещены теоретические и практические проблемы проведения нутритивной поддержки в клинике неотложных состояний. Рассмотрены физиология желудочно-кишечного тракта, мониторинг тканевой перфузии и оксигенации, новые теории развития синдрома полиорганной недостаточности, патофизиология желудочно-кишечного тракта в клинике критических состояний. Описаны процесс питания и биохимия питательных веществ в физиологических условиях и при неотложных состояниях, узловые моменты клинического питания. Приведена информация о модуляции метаболического ответа при стрессе в период гемодинамической нестабильности, методике применения полифункционального плазмозаменителя с газотранспортной функцией - перфторана при острой и хронической гепатоспланхнитической ишемии.