Установлено, что иммуноактивная субстанция золотистого стафилококка - клеточно-связанный белок A (КСБА) деполяризует мембрану гладкомышечных клеток taenia coli, угнетает тормозное действие на них аденозинтрифосфата (АТФ) или уридинтрифосфата (УТФ) и нитропруссида натрия. В самом начале аппликации КСБА гиперполяризация гладкомышечных клеток, вызванная АТФ или УТФ, увеличивается. Бактериальная субстанция усиливает, а со временем - угнетает никотиновое расслабление активированных гистамином гладких мышц. Начальный ответ угнетается блокатором NO-синтаз <$E roman N sup omega>-нитро-L-аргинином. КСБА угнетает тормозное действие АТФ (или нитропруссида натрия) на гистаминовое сокращение гладких мышц, но усиливает их холинэргическое возбуждение.

Здійснено епідеміологічний аналіз поширення метицилінрезистентних стафілококів у Прикарпатському регіоні у 1990 - 2006 рр. Наведено мікробіологічну характеристику виділених штамів і визначено їх профілі та детермінанти антибіотикорезистентності. Визначено нові ефективні засоби для боротьби з сучасними поліантибіотикорезистентними стафілококами, якими є похідні тіазолідину, тіазолу, фурану, хіноліну й акридину та біологічно активні речовини природного походження. Запропоновано стратегію пошуку протимікробних сполук серед 4-азолідонів і споріднених гетероциклічних систем, яка передбачає застосування комбінаторного підходу до синтезу, систематизацію даних на базі комп'ютерного програмного забезпечення, поєднаного застосування традиційного та віртуального скринінгу та дизайну, а також проведення QSAR-аналізу. Ідентифіковано нові класи сполук зі значною протимікробною активністю відносно метицилінрезистентних стафілококів - 5[2-(арилметилокси)-5-нітрофеніл]метилінден-2-тіоксотіазолідин-4-они та 2,4,5-тризаміщені 4-спіранові похідні тіазолідин-2-ону з піразолобензоксазиновим фрагментом, активність яких взаємопов'язана з блокуванням ферментів біосинтезу пептидоглікану MurC і MurB. Експериментально обгрунтовано концепцію комбінованої хіміотерапії інфекцій, спричинених поліантибіотикорезистентними штамами стафілококів, з використанням модифікаторів антибіотикорезистентності бактерій синтетичного та природного походження, здатних відновлювати чутливість метицилінрезистентних стафілококів до <$Ebeta>-лактамних антибіотиків, нейтралізувати рефлюксні механізми їх асоційованої резистентності до фторхінолонів (NorA),

Досліджено токсичний потенціал стафілококового токсину в розчиненнях (-8)lg, (-4)lg і (-2)lg на підставі вивчення впливу токсину на фагоцитоз, секрецію, метаболічний статус і апоптоз моноцитів і нейтрофілів периферійної крові людини in vitro. Показано дозозалежну дію стафілококового токсину на фагоцитарну активність, секрецію медіаторів, активність перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), ферментативну систему антиокиснювального захисту (АОЗ), систему циклічних нуклеотидів і морфологічний статус нейтрофілів і моноцитів. Досліджено ефективність інактивації стафілококового токсину у розчиненні (-2)lg розчинами 5 % оцтової кислоти, 3 % перекису водню та їх сумішшю. Встановлено, що найбільш повна інактивація стафілококового токсину, яка супроводжується абсолютною втратою його негативного впливу на моноцити та нейтрофіли, спостерігається за обробки токсину сумішшю 5 % оцтової кислоти та 3 % перекису водню, чого не відбувається за їх окремого застосування.

Использование метода фаготипирования стафилококков в повседневной работе бактериологических лабораторий позволило бы эффективно предупреждать внутрибольничное инфицирование пациентов и своевременно проводить противоэпидемические и дезинфекционные мероприятия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.921.1 + Р733.514.79

Рубрики:

Стафілококи

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вирішення завдання сучасної медицини та патологічної фізіології, яке складається у розробці способу корекції функціональних, метаболічних і цитологічних порушень у моноцитах та нейтрофілах периферійної крові людини, викликаних дією стафілококового токсину in vitro. Вперше проведено комплексне дослідження дозозалежного впливу стафілококового токсину на фагоцитарну, секреторну, метаболічну активність та цитологічний стан моноцитів і нейтрофілів периферійної крові людини in vitro. Встановлено, що комбінація левамізолу та селен активу має найбільший імуностимулюючий, антиокислювальний, антиапоптозний та антинекротичний ефект відносно моноцитів і нейтрофілів.

Визначено видовий склад оксацилінрезистентних штамів, їх поширеність та механізми стійкості до оксациліну. Визначені антибіотики найбільш активні in vitro відносно актуальних штамів стафілококів. Визначено на фенотиповому рівні, що госпітальні штами S. aureus та штами S. aureus , виділені від назальних носіїв, мали різне походження. Доведено перевагу використання методу-аналізу профілів антибіотикорезистентності за виявлення спільності походження штамів стафілококів над методом фаготипування. Проведено дослідження біологічних властивостей атипових форм стафілококів. Виявлено відмінності у внутрішній організації клітин атипових форм стафілококів у порівнянні з метаболічно типовим стафілококом. Показано можливість зміни фенотипових ознак атипових форм стафілококів після реверсії у метаболічно типовий стан.

Визначено на клінічних штамах золотистого стафілокока антимікробну активність антисептичних препаратів септефрил, ефізол, аджисепт за несприятливих умов культивування (5 та 10 % білків сироватки крові). Установлено, що антимікробна активність антисептичних препаратів за наявності білків сироватки крові зменшувалася, проте залишалася на високому рівні щодо клінічних штамі мікроорганізмів.

Наведено результати вивчення чутливості клінічних штамів S. aureus, виділених від пацієнтів із гнійно-запальними захворюваннями, до антибактеріальних препаратів, які широко застосовують у клінічній практиці. Одержані результати демонструють високий рівень резистентності клінічних штамів S. aureus до препаратів пеніцилінового ряду. Високоактивними щодо S. aureus серед <$E beta>-лактамів виявилися амінопеніциліни, захищені клавулановою кислотою, та цефалоспорини III покоління. Виділені ізоляти S. aureus зберігають чутливість до аміноглікозидів, глікопептидів та фторхінолонів.

З метою визначення особливостей чутливості та резистентності до 18-ти антибіотиків проаналізовано антибіотікограми 57-ми штамів S. aureus, 14-ти - S. epidermidis та 5-ти штамів S. saprophyticus, виділених із гнійних ран. Визначено низьку чутливість штамів S. aureus і S. epidermidis до оксациліну, висока - до цефалотину, цефоперазону, цефотаксиму, а також до фторхінолонів (пефлоксацину, норфлоксацину, офлоксацину та льовофлоксацину). Чутливість до цефазоліну, цефтріаксону, лінкоміцину, еритроміцину, ципрофлоксацину у всіх видів стафілококів була однакова. У S. epidermidis чутливість до фторхінолонів виявилася нижчою, ніж у S. aureus і S. saprophyticus.

Поверхневі фібриногензв'язувальні білки забезпечують адгезію бактерій до тканин організму хазяїна і є важливими факторами ініціювання та розвитку стафілококових інфекцій. Крім пластівцевоутворюючого фактора, фібриногензв'язувальною активністю володіють фібронектинзв'язувальний білок, фібриногензв'язувальний білок та аналог білків МНС II класу. В огляді розглянуто структуру, особливості взаємодії з фібриногеном і біологічні властивості поверхневих фібриногензв'язувальних білків Staphylococcus aureus, які мають значення для розшифрування патогенезу стафілококової інфекції.

За допомогою комп'ютерної програми WHONET 5.1 здiйснено аналiз розподiлу антибiотикочутливих i антибiотикорезистентних штамiв золотистих стафiлококiв i грибiв, видiлених вiд пацiєнтiв з проявами дисбактерiозу кишечнику. Встановлено високу резистентнiсть кишкових штамiв золотистих стафiлококiв до ампiцилiну та полiмiксину та достатньо високу чутливiсть їх до цефуроксиму, левомiцетину, фурагiну, гентамiцину та ципрофлоксацину. Гриби, видiленi вiд пацiєнтiв з дисбактерiозом кишечнику, характеризуються високим рiвнем резистентностi до протигрибкових засобiв.

The effect of peptidoglycan from Staphylococcus aureus Wood 46 on the cytotoxic activity of macrophages and neutrophils is investigated. It is shown that bacterial peptidoglycan increases spontaneous and stimulated TPA (respiratory burst) in both populations of phagocytes. More sensible to murein is neutrophil. The action of peptidoglycan from S. aureus Wood 46 on the metabolism of these cells is dose-depended with maximal stimulating effect at the addition of 10 mkg/ml of peptidoglycan in combination with TPA.

The Staphylococcus aureus infection remains a problem of today's time. Adhesion of the cells of bacteria to fabrics of the owner is an initial critical step in the pathogenic process. On the literary data, the important role in adhesion of S. aureus is played by surface adherence proteins. The purpose of our work was to perform the analysis of aminoacides of the surface adherence proteins received by us from strain Wood-46(2351) and to compare the obtained data with the literary ones. As a result of the analysis, we note two different pairs: methionine-cysteine and glutamine-asparagine. These amino acids can influence the adhesion properties of S. aureus and can be a stimulus for the formation of the immune answer.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.921.1 + Е422.241.3*725.111.3

Рубрики:

Стафілококи

Staphylococcus

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Увагу приділено пошуку стратегії нових ефективних засобів для лікування сучасної стафілококової інфекції та подолання медикаментозної стійкості стафілококів. Вивчено розповсюдженість позалікарняних метицилінрезистентних штамів стафілококів у хворих з гнійно-запальними захворюваннями та клінічно здорових людей. Встановлено частоту вилучення MRS штамів (метицилінрезистентні стафілакоки) з різного клінічного матеріалу. У 35 % позалікарняних штамів стафілококу, вилучених з різних біотопів хворих, підтверджено генетично зумовлену метицилінрезистентність. Охарактеризовано основні біологічні властивості MRSA штамів, виявлено особливості антибіотикочутливості позалікарняних MRSA та MSSA штамів. За допомогою програми WHONET виявлено 23 антибіотикотипи штамів MRSA та 15 - MR-CNS, питома вага полірезистентних штамів стафілококу позалікарняного походження склала серед MRSA - 26,4 %, MR-CNS - 17,5 %. Визначено фаголітичну активність препаратів-бактеріофагів відносно ізольованої культури стафілококу й імплантованої в біоплівку. Вивчення in vitro антибактеріальної активності ліпосомальної форми лінкоміцину виявило його достовірні переваги у порівнянні з комерційним препаратом лінкоміцину.

Увагу приділено визначенню ефективності сумісного застосування штамів лакто- та біфідобактерій з препаратами цитокінів за експериментальної стафілококової інфекції шляхом дослідження їх здатності до прискорення елімінації стафілококу та модуляції імунної відповіді. Запропоновано нові науково обгрунтовані підходи до комбінованого застосування пробіотичних штамів бактерій та імунорегуляторних цитокінів для лікування хворих на гнійно-запальні захворювання. Встановлено, що досліджені штами мають ефективну антибактеріальну дію відносно колекційних штамів умовно патогенних бактерій in vitro та здатні прискорювати елімінацію стафілококу in vivo. Ефективність пробіотичних штамів in vivo за швидкістю елімінації S. aureus 8325-4 оцінено наступним чином: L. delbrueckii subsp. bulgaricus IMB В-7281 > L. acidophilus ІМВ В-7279 > пробіотична композиція > В. animalis VKB > L. casei IMB В-7280 > В. animalis VKL. Комбіноване введення препаратів ІФН-α та/або ІЛ-2 (за різними схемами) разом із пробіотичними штамами L. delbrueckii subsp. bulgaricus IMB B-7281, L. acidophilus IMB В-7279, кожний окремо, або в складі композиції L. acidophilus ІМВ В-7279 - L. delbrueckii subsp. bulgaricus IMB B-7281 ще більше прискорювало елімінацію стафілококу. Визначено зв'язок між ригідністю клітинної стінки бактерій та їх імуномодулювальними властивостями in vitro та in vivo. Встановлено, що досліджені пробіотичні штами є перспективними для створення імунобіотиків, дія яких спрямована на елімінацію бактерій із організму, а також корекцію імунних порушень шляхом балансування цитокінів різної природи, ефективність яких може бути підвищена під впливом препаратів цитокінів - ІЛ-2 та ІФН-α.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.921.1 + Е40*441.147

Рубрики:

Стафілококи

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані щодо поширеності регіональних метицилінрезистентних позалікарняних штамів стафілококів (MRSA і MR-CNS), ізольованих від хворих із гнійно-запальними процесами, що мешкають в м. Харків. У 14,9 % ізольованих MRSA штамів методом полімеразної ланцюгової реакції встановлено генетичну природу метицилінрезистентності на підставі детекції гену mec А.

Представлены данные относительно распространенности региональных метицилинрезистентных внебольничных штаммов стафилококков (MRSA и MR - CNS), изолированных от больных с гнойно-зажигательными процессами, которые проживают в г. Харьков. В 14,9 % изолированых MRSA штаммов методом полимеразной цепной реакции установлена генетическая природа метицилинрезистентности на основании детекции гена mec А.

Визначено фібринолітичні властивості стафілококів різних видів, які отримано з поверхні шкіри - однієї з екологічних ніш організму людини. Здатність до фібринолізу встановлювали за утворенням прозорих зон лізису навкруги колоній бактерій на живильному середовищі із 20 %-ю плазмою людини. Встановлено, що бактерії виду S. aureus, які вегетували на поверхні шкіри у кількості 13,1 % від загальної кількості вилучених мікроорганізмів, посіли перше місце за кількістю здатних до фібринолізу штамів (91,3 %).

Определены фибринолитические свойства стафилококков разных видов, полученных с поверхности кожи - одной из экологических ниш организма человека. Способность к фибринолизу устанавливали по образованию прозрачных зон лизиса вокруг колоний бактерий на питательной среде с 20 %-й плазмой человека. Установлено, что бактерии вида S. aureus, которые вегетировали на поверхности кожи в количестве 13,1% от общего количества выделенных микроорганизмов, заняли первое место по количеству способных к фибринолиза штаммов (91,3 %).

Вивчено біологічні характеристики лабораторних штамів різновидів стафілококів, вилучених від хворих з тяжкими розповсюдженими дерматозами, і порівняно їх з властивостями ізолятів, одержаних від практично здорових людей. Встановлено, що стафілококова мікрофлора є не тільки найбільш представленою складовою мікроценозу шкіри, а й може брати участь у розвитку та обтяженні патологічного процесу, що може виражатися у збільшенні ступеню обсіменіння, витискуванням нормальної мікрофлори більш агресивними штамами S. aureus та S. haemolyticus, що особливо спостерігається у пацієнтів, які одержували імуносупресивну терапію.

Изучены биологические характеристики лабораторных штаммов разных видов стафилококков, выделенных от больных с тяжелыми распространенными дерматозами, и проведено их сравнение со свойствами изолятов, полученных от практически здоровых людей. Установлено, что стафилококковая микрофлора является не только наиболее представленной составляющей микроценоза кожи, но и может принимать участие в развитии и отягощении патологического процесса, что может выражаться в увеличении степени обсемененности, вытеснении нормальной микрофлоры более агрессивными штаммами S. aureus и S. haemolyticus, что особенно наблюдается у пациентов, которые получают иммуносупрессивную терапию.