На основе обобщения литературных данных освещены исторические, ветеринарные и медицинские аспекты микотоксинов и микотоксикозов. Рассмотрены вопросы характеристики и распространения грибов-процудентов макроциклических трихотеценов, физиологии токсинообразования, выделения и индикации данных метаболитов, их химической природы, биологических и токсигенных свойств, биохимических механизмов действия. Проанализированы некоторые ростовые и физиолого-биохимические особенности Dendrodochium toxicum в связи с биосинтезом дендродохинов. Раскрыто влияние некоторых микотоксинов на активность ферментов углеводородного обмена у D. toxicum.

Исследована эффективность выделения пептидных токсинов бледной поганки из биологического материала с помощью традиционных методов, применяемых в судебно-химических лабораториях. Эффективность выделения <$Ealpha>-аманитина и <$Ebeta>-аманитина из искусственно затравленного биологического материала с помощью примененных классических методов изолирования составляет: по методу Стасс - Отто 24,5 - 26,2 %, по методу А. А. Васильевой - 8,7 - 10,1 %, по методу В. Ф. Крамаренко - 13,8 - 15,4 %.

Удосконалено метод виділення дезоксиніваленолу. Встановлено, що застосування для екстракції системи ацетонітрил - вода (3:1) забезпечує повне вилучення токсину та гарантовано безпечність продуктів харчування та кормів. Створено банк індикаторних культур (41 штам) для мікробіологічного визначення мікотоксинів у харчових продуктах, кормах для тварин та виробничих субстратах. Одержано в кристалічному вигляді афлатоксин B1 (176,3 мг), рорідин H (172 мг) та дезоксиніваленол (427 мг). Обгрунтовано можливість інактивації Т-2 токсину за допомогою дріжджового штаму Debaryomyces polymorphus 396, що виявив токсинозалежний ріст. Досліджено антибіотичні властивості мікотоксинів щодо фітопатогенних бактерій, Грам<^>+ спороутворювальних коків та зелених водоростей. Розроблено мікробіологічний експрес-метод індикації мікотоксинів у різних субстратах на підставі застосування відібраних тест-організмів та визначено оптимальні умови їх інкубації.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р284.1 с + П857.9 + Р284.91

Рубрики:

Вчення про токсичні речовини

Інші токсичні речовини (полімерні та пластикові матеріали, бойові токсичні речовини тощо) та їх дія на організм тварин

Токсикологія отрут рослинного походження

Шифр НБУВ: РА321827 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто деякі аспекти механізму дії макроциклічних трихотеценів (МЦТЦ), які синтезовано Dendrodochium toxicum, щодо тест-культур і модельних систем. Проаналізовано вплив на синтез білка і нуклеїнових кислот у тест-організмі. З'ясовано, що досліджувані токсини у залежності від концентрації спричиняють інгибуючу й активуючу дію на їх синтез у найпростішого представника прокаріот Acholeplasma laidlawii й інгибуючу дію на синтез даних сполук у представників еукаріот Saccharomyces cerevisiae та Chlorella vulgaris. Вперше виявлено, що досліджувані МЦТЦ впливають на синтез білка дріжджів на етапі транскрипції,з порушенням функціонування основного ферменту даного етапу ДНК-залежної РНК-полімерази. Проаналізовано дії досліджуваних токсинів щодо росту і синтезу пігментів у хлорели за різних умов культивування. Виявлено зниження сумарного вмісту АТФ у клітинах хлорели за умов освітлення під дією досліджуваних МЦТЦ. Встановлено здатність досліджуваних токсинів підвищувати проникність мембран саркоплазматичного ретикулума щодо іонів кальцію з порушенням його градієнт на мембрані, аналогічно з метою впливу відомого кальцієвого іонофору А 23187.

В попытке осуществить целенаправленный поиск высокочувствительных и высокоспецифичных микробных тест-культур изучено отношение ранее селекционированных дрожжевых штаммов к широкому набору различных микотоксинов, включая макроциклические трихотецены (Т-2 токсин, НТ-2 токсин, Т-2 триол, Т-2 тетраол, NT-1, NT-2, фузаренон-Х, диацетоксисцирпенол, дезоксиниваленол, трихотецин, трихотеколон, неосоляниол, веррукарин А, роридин А, роридин H), афлатоксины B1, B2, G1 и G2, стеригматоцистин, патулин, фузариевая кислота, охратоксин А, зеараленон и его производные. Предполагалось установить границы специфической чувствительности тест-культур. В качестве критерия оценки использовали значение минимальных ингибирующих концентраций микотоксинов, которые вызывали фунгицидное действие в отношении исследуемых дрожжевых штаммов. Выявлено крайне мало штаммов с узкой специфичностью чувствительности к отдельным трихотеценам. Более широко представлены штаммы с групповой чувствительностью к исследуемым макроциклическим трихотеценам (МЦТЦ). Для некоторых штаммов прослеживается избирательность в отношении либо простых (Т-2 токсин), либо МЦТЦ (веррукарин А, роридин А, роридин Н). Выявлены таксоны со смешанной избирательностью. Полученные данные дают основания для комплектования банка дрожжевых тест-культур с широкими возможностями индикации микотоксинов в различных пищевых и кормовых субстратах.

Встановлено, що гостре отруєння токсинами блідої поганки призводить до виражених порушень білоксинтезувальної функції печінки і розвитку диспротеїнемії, що виявляється гіпопротеїнемією, гіпоальбумінемією, порушенням співвідношення білкових фракцій за рахунок зменшення вмісту α{\dn\fs9 1}- і α{\dn\fs9 2}-глобулінів та зростання фракцій β- і γ-глобулінів. Доведено, що гостра аманіта-фалоїдинова інтоксикація спричиняє підвищення катаболізму білків з порушенням знешкодження кінцевих продуктів і розвитком гіперамоніємії, зростання протеолітичної активності крові та фазові зміни інгібіторного потенціалу крові, а також зростання ендогенної інтоксикації та порушення проникності мембран гепатоцитів, що найбільш виражені у старих щурів. Уперше у віковому аспекті показано, що процеси вільнорадикального окиснення білків у разі аманіта-фалоїдинового токсикозу активуються у тварин молодого віку більшою мірою, ніж у дорослих і старих.

За допомогою методу молекулярного імпринтингу синтезовано штучні аналоги біологічних рецепторів, здатні до селективного розпізнавання афлатоксину В1. На їх основі створено флуоресцентну тест-систему для селективного виявлення афлатоксину В1. Склад молекулярно-імпринтованих полімерів, здатних до високоспецифічного розпізнавання афлатоксинів, оптимізовано за допомогою методу комп'ютерного моделювання. Це уможливило вибір функціональних мономерів, здатних до нековалентної взаємодії з різними частинами молекул мікотоксинів, що належать до групи афлатоксинів. Завдяки цьому одержано синтетичні рецептори, здатні до високоспецифічного розпізнавання афлатоксину В1 із суміші його близьких структурних аналогів - афлатоксинів В2 і G2. Акриламід і 2-акриламідо-2-метил-1-пропансульфонову кислоту, що забезпечують високу енергію зв'язування з афлатоксином В1, застосовано як функціональні мономери для синтезу штучних рецепторів до афлатоксину В1. Молекулярно-імпринтовані полімери з оптимізованою композицією одержано у формі пористих полімерних мембран, синтезованих за принципом формування напіввзаємопроникних полімерних сіток. Структурний аналог афлатоксину В1 (етил-2-оксоциклопентанкарбоксилат) використано як матричну молекулу під час синтезу молекулярно-імпринтованих полімерних мембран. Показано, що етил-2-оксоциклопентанкарбоксилат-імпринтовані полімерні мембрани, які синтезовано з використанням акриламіду, як функціонального мономера, характеризуються достатньою механічною стабільністю, а також високою адсорбційною здатністю щодо афлатоксину В1. Для молекулярно-імпринтованих полімерних мембран характерним є яскраво виражений ефект імпринтингу.

Спостережено також незначну адсорбцію близьких структурних аналогів афлатоксину В1 - афлатоксинів В2 і G2. Таким чином, одержано синтетичні аналоги біологічних рецепторів, що здатні до високоспецифічного розпізнавання афлатоксину В1. Молекулярно-імпринтовані полімерні мембрани оптимізованого складу застосовано як основу для оптичної сенсорної системи в разі визначення афлатоксину В1 у концентраціях 1 - 500 нг/мл.

Отмечено, что внутрибрюшное введение 10 мкл сырой вытяжки Nostoc muscorum Ag. ex Born. et Flah. оказалось достаточной дозой для гибели лабораторного штамма AKR самца мыши через 4 ч. Вес тела, поведение и гистологические признаки (некроз клеток печени), биохимические тесты (ингибирование протеин фосфатазы) свидетельствуют о наличии в сырой вытяжке микроцистинов. Так как цианобактерия была аэрофитного происхождения, ее также вводили мыше интранозально. Введение дозы 10 мкл сырого экстракта через 6 ч приводило к тяжелым морфологическим деформациям слизистой носа животного. Присутствие протеин фосфатаз 1 и 2А в тканях трахеи подтвердило чувствительность тканей верхних дыхательных путей к микроцистинам. Однако благодаря поступлению незначительных количеств токсинов дыхательные ткани постназальной полости животного не были поражены. Это свидетельствует о важном значении путей поступления токсинов в организм.

Узагальнено дані літератури щодо впливу грибних токсинів (мікотоксинів) на тканинному та клітинному рівні організму, проаналізовано будову і метаболізм трихотеценових мікотоксинів - найбільшої групи токсичних метаболітів грибів. З'ясовано негативний вплив токсинів на білоксинтезувальні функції клітин та активацію ними перекисного окиснення ліпідів.