Вперше показано, що інкубація клітин лейкоконцентрату крові людини до та після кріоконсервування в середовищі, що містить низькомолекулярну фракцію (до 5 кДа) кордової крові великої рогатої худоби, сприяє збільшенню їх енергетичного потенціалу, накопиченню АТФ та АДФ, а також підвищенню загального аденілатного пулу та внутрішньоклітинного вмісту глюкози. Вперше встановлено, що низькомолекулярна фракція (до 5 кДа) кордової крові стимулює процес глікогенолізу в нейтрофілах деконсервованого лейкоконцентрату крові людини. Вперше виявлено, що низькомолекулярна фракція (до 5 кДа) кордової крові великої рогатої худоби у складі реабілітуючого середовища стимулює активність лужної фосфатази активованих лейкоцитів, що може бути використано як експрес-тест на біологічну активність низькомолекулярної фракції кордової крові за її промислового виробництва. Вперше охарактеризовано склад низькомолекулярної фракції (до 5 кДа) кордової крові великої рогатої худоби та показано, що вона вміщує природньо збалансований спектр біомолекул.

Розглянуто питання оптимізації методів заготівлі та процесів виробництва плазми, умов низькотемпературного зберігання свіжозамороженої плазми (СЗП) для збереження її коагуляційних властивостей. Визначено перевагу технології плазмафереза (ПФ) та фракціонування з видаленням тромболейкоцитарного шару. Лейкофільтрація не знижувала вміст Ф. VIII, IX, імуноглобулінових фракцій та за умов тривалого зберігання СЗП забезпечувала більш стабільне збереження коагуляційних властивостей плазми, що обумовлено мінімізацією пошкоджуючої дії клітин та продуктів їх розпаду. Встановлено можливість подовження терміну зберігання СЗП за температур мінус 40 °С та мінус 70 °С більше 24 місяців незалежно від виду гемоконсерванта та методу заготівлі СЗП - первинне фракціонування або ПФ.

Розкрито вплив довгострокового низькотемпературного зберігання на конформаційний стан білків сироватки плацентарної крові людини (СПКЛ), вивчено антиатерогенну дію в експерименті \i in vivo\i0. Показано, що заморожування СПКЛ до -196 °С призводить до збільшення кількості діамід-індукованих агрегатних комплексів та підвищення інтенсивності загальної флуоресценції білків на 15 %. Довгострокове зберігання СПКЛ за цієї температури не викликає додаткових змін указаних параметрів. Заморожування її до -20 °С призводить до збільшення кількості діамід-індукованих агрегатних комплексів. Подовження терміну зберігання впродовж 6 місяців додатково не змінює кількості агрегатів, але підвищує інтенсивність флуоресценції білків на 15 %. Зберігання СПКЛ до 12 місяців за -20 °С викликає додаткові зміни параметрів флуоресценції білків, а саме - до появи додаткового плеча у спектрах флуоресценції білків і появи додаткового максимуму у спектрах їх флуоресценції у складі фракцій з м.м. 65, 27 і 5 кДа, що свідчить про окиснення амінокислотних залишків. Крім того, відбувається зміна в розподілі білків за молекулярними масами внаслідок їх агрегації. Доведено, що нативна і кріоконсервована СПКЛ мають однакову антиатерогенну дію. Показано здатність СПКЛ коригувати порушення ліпідного спектру крові експериментальних тварин за рахунок підвищення рівня антиатерогенної фракції ліпідів, зменшувати площу осередків ліпоїдозу аорти за рахунок посилення лейкоцитарного кліринсу ліпідів з місць атеросклеротичного ураження судин, відновлювати цілісність ендотеліального шару аорти за рахунок нормалізації показника суміжності ендотеліоцитів, нормалізувати морфологічну структуру тканин наднирників, завдяки зниженню ступеня ліпідної інфільтрації паренхіми. Одержані дані свідчать про активну дію кріоконсервованої СПКЛ на патогенетичні ланцюги експериментального атеросклерозу.

У сироватці крові специфічно неімунізованих донорів Житомирської області віком від 18-ти до 54-х років, обох статей, усіх груп крові за системою АВО, впродовж усього року виявлено антименінгококові антитіла (AT) до Neisseria meningitidis серогрупи В з титрами від ≤ 1:10 до 1:1280. Показано, що антименінгококові AT в імунних титрах (від 1:80 до 1:1280) виявлялися у 35,4 % обстежених осіб, незалежно від віку і статі, переважно з груповою належністю А(ІІ) за системою АВ0 (15,3 %). Найбільший відсоток випадків виявлення високих титрів AT припадав на зимовий період (13,9 %). Доведено, що в одержаній методом скринінгу донорів антименінгококовій плазмі, замороженій за температури нижче мінус 30 °С, зберігається стабільність антименінгококових АТ впродовж 24 міс. Виявлено, що показники гуморального імунітету (рівень імуноглобулінів G, М, А, вміст циркулюючих імунних комплексів) донороспроможного населення з імунними титрами антименінгококових AT є в межах фізіологічної норми. Розроблено методики контролю параметрів якості антименінгококової плазми, заготовленої різними методами: об'єм, кількість залишкових клітин (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) та порядок заморожування плазми. Встановлено, що одержана різними методами плазма свіжозаморожена антименінгококова відповідала стандартам якості національної та міжнародної нормативної документації. Доведено перевагу автоматичного плазмаферезу, який дозволяє одержувати більш якісну плазму за рахунок нижчого вмісту залишкових клітин (еритроцитів, лейкоцитів).

Проведено порівняльний аналіз гемопоетичних стовбурових / прогеніторних клітин (ГСПК) плацентарної тканини, пуповинної крові та фетальної печінки. Модифіковано методи виділення ГСПК із тканини плаценти та розроблено спосіб виділення ГСПК із кріоконсервованої тканини плаценти. Показано, що ГПК плаценти містять достовірно вищий відсоток комітованих прогеніторів та фенотипово більш геторогенні, ніж такі клітини пуповинної крові, однак у порівнянні із ГПК фетальної печінки характеризуються нижчою кількістю комітованих попередників. Фетальні ГСПК зрілої плаценти мають подібну до ГСПК пуповинної крові здатність до мультилінійного диференціювання \i in vitro\i0. Виявлено та описано новий тип колоній - плоскі еритроїдні. Одержані дані свідчать про проходження в зрілій плаценті активного гемопоезу та перспективність плаценти як джерела ГСПК для застосування під час лікування онкогематологічних захворювань та вроджених порушень кровотворення.

Вперше проведено комплексне оцінювання структурно-функціонального стану різних популяцій ядровмісних клітин кордової крові (ЯВК), у тому числі та гемопоетичних стовбурових клітин-попередників, на кожному етапі їх кріоконсервування, а також визначено процеси, що відбуваються в клітинах під впливом кріопротекторів різного механізму дії та низьких температур. Доведено ефективність виділення ЯВК з цільної кордової крові методом двохетапного центрифугування, який не передбачає використання хімічних речовин і дозволяє виділяти більше 90 % CD45⁺- і CD34⁺-клітин без втрати їх життєздатності. Виявлено високу ефективність виділення ЯВК у поліглюкіні - більше 80 % CD45⁺- і CD34⁺-клітин. Встановлено, що кріоконсервування ЯВК, виділених у поліглюкіні, під захистом проникаючого в клітини ДМСО, а також виділених шляхом двохетапного центрифугування, під захистом непроникаючого ПЕГ-1500, дозволяють зберегти більше 80 % CD45⁺- і більше 90 % CD34⁺-клітин у життєздатному стані. Встановлено різнe чутливість популяцій ЯВК, а саме лімфоцитів, моноцитів і гранулоцитів, до пошкоджуючої дії факторів кріоконсервування. Вперше продемонстровано збереження асиметричного розподілу фосфоліпідів у 89 - 91 % ЯВК кордової крові (99 % у лімфоцитів, 96 % у моноцитів і 83 % у гранулоцитів), кріоконсервованих під захистом як проникаючого у клітини кріопротектора ДМСО, так і непроникаючого в клітини ПЕГ-1500 після виділення клітин у поліглюкіні та двохетапним центрифугуванням відповідно. Вперше встановлено, що підвищення вмісту в клітинах активних форм кисню після кріоконсервування з ДМСО і ПЕГ-1500 не є критичним і може розглядатися як реакція клітин на вплив факторів заморожування-відігріву.

Вперше в Україні обгрунтовано можливість застосування метиленового синього (МС) барвника як фотосенсибілізатора в ультрафіолетовій області світлового спектра, в якому він поглинає ультрафіолетове опромінення (УФО) з довжиною хвилі 220 - 350 нм, для проведення фотодинамічної вірусінактивації донорської плазми. Доведено залежність вірусінактивуючої дії МС від його концентрації та терміну попередньої інкубації в контамінованій модельними вірусами донорській плазмі, а також підібрано оптимальні умови застосування фотосенсибілізатора (концентрація МС <$E1~ times ~10 sup -5 roman {моль"/"л}>, тривалість попередньої інкубації - одна година) для інактивації простих і складних модельних вірусів у плазмі крові. Визначено дозо-часові режими комбінованого застосування фотосенсибілізатора МС та УФО для проведення ефективної інактивації простих і складних модельних вірусів у плазмі крові людини, які не призводять до суттєвих змін плазмових білкових компонентів. Вивчено генотоксичну дію МС залежно від дози та режимів уведення фотосенсибілізатора на клітини печінки лабораторних тварин (щурів) і доведено безпечність МС у концентрації, яка є ефективною для фотодинамічної вірусінактивації донорської плазми крові (<$E1~ times ~10 sup -5 roman {моль"/"л}>). Вперше показано високу ефективність хроматографічного методу видалення залишків МС із фотомодифікованої вірусінактивованої плазми донорської крові із застосуванням TSK-гелю марки "Toyopearl" (Японія).

Вперше науково обгрунтовано склад, методи стабілізації, технологію виготовлення та контроль технологічного процесу розчину для перитонеального діалізу, енергополііонного розчину для інфузій, комбінованого енергополііонного колоїдного розчину в скляних пляшках. Проведено технологічні дослідження зміни їх фізико-хімічних параметрів і встановлено закономірності даних змін. Вивчено вплив технологічних чинників (температури, реакції середовища, газової фази) на параметри зазначених розчинів, обгрунтовано вибір і кількість антиоксидантів, режими стерилізації. Розроблено технологічні схеми промислового виробництва й аптечного виготовлення, а також встановлено терміни придатності об'єктів дослідження промислового виробництва.

Висвітлено теоретичні засади, принципи й основні етапи розвитку сучасної виробничої та клінічної трансфузіології. Розкрито питання розробки, промислового виробництва та клінічного застосування таких препаратів із донорської плазми, як фактори згортання крові, альбумін, протеїн, специфічні імуноглобуліни. Увагу приділено особливостям розвитку трансфузійної терапії препаратами, одержанами на основі біотехнології та синтетичної хімії. Описано методи заготівлі донорської плазми з застосуванням сучасних технологій. Висвітлено проблеми розвитку світової індустрії переробки плазми на біопрепарати, надано характеристику препаратів плазми крові та їх клінічне застосування. Розглянуто методи вірусної інактивації компонентів крові та препаратів плазми крові. Висвітлено питання інфекційної безпеки трансфузійної терапії, а також забезпечення інфекційної безпеки в закладах служби крові України.

Оценена сохранность и жизнеспособность популяций ядросодержащих клеток (ЯСК) кордовой и донорской крови в зависимости от метода криоконсервирования. Показано, что выделение клеток с помощью полиглюкина и последующее их замораживание под защитой 5 % диметилсульфоксида, а также выделение ЯСК методом двухэтапного центрифугирования с последующим замораживанием под защитой 10 % ПЭО-1500 позволяют сохранить количество и жизнеспособность клеток на достаточно высоком уровне. Основное снижение как сохранности, так и жизнеспособности ЯСК независимо от используемой технологии криоконсервирования происходит за счет популяции гранулоцитов, а лимфоциты и моноциты остаются более устойчивы к повреждающим факторам криоконсервирования. Показано, что мононуклеарные клетки кордовой крови более устойчивы к повреждающим факторам криоконсервирования, чем более зрелые клетки донорской крови, что проявляется в существенных отличиях показателей жизнеспособности клеток практически во всех случаях до и после их криоконсервирования.

Показано можливість відновлення функціональних властивостей лейкоцитів донорської крові людини після гіпотермічного або низькотемпературного зберігання в середовищі, яке містить низькомолекулярну фракцію (до 5 кДа) кордової крові великої рогатої худоби (ВРХ) або препарат актовегін. Уперше встановлено, що інкубація лейкоцитів після гіпотермічного зберігання або кріоконсервування в середовищі, що містить таку фракцію кордової крові ВРХ, сприяє відновленню їх фагоцитарної активності та здатності до генерації активних форм кисню. Виявлено дозозалежний ефект досліджуваної фракції та препарату актовегін у складі середовища на функціональну активність лейкоцитів донорської крові після гіпотермічного або низькотемпературного зберігання.

Встановлено, що заморожування зі швидкістю <$E60 symbol Р> C/хв до температури <$E-40 symbol Р> C перед зануренням у рідкий азот разом з обробкою кріопротектором ПЕО-1500 за <$E0 - 4 symbol Р> C (режим КЦКК) є оптимальним для збереження одночасно еритроцитів і ядровмісних клітин, у тому числі, стовбурових гемопоетичних, у порівнянні з іншими режимами заморожування. Зазначено, що еритроцити, заморожені у складі цільної кордової крові за режимом КЦКК, характеризуються високою збереженістю як відразу після розморожування, так і після моделювання трансфузії, за умов цього вміст основних функціональних показників клітини - АТФ і 2,3-ДФГ повністю зберігається після розморожування. Методом електрофорезу в ПААГ із використанням білок зшивального агента діаміду встановлено, що кріоконсервування цільної кордової крові за розробленим режимом викликає зміни просторового розташування білків мембрани еритроцитів, які повністю співпадають з результами, одержаними під час заморожування еритроцитів за оптимальним для них режимом прямим зануренням у рідкий азот. Показано, що кріоконсервування цільної кордової крові за методом КЦКК не призводить до змін вмісту таких біологічно активних речовин плазми кордової крові як тестостерон, тиреотропний гормон, тиреоїдні гормони й альфафетопротеїн. Виявлено різну сутливість популяцій ядровмісних клітин до факторів кріоконсервування, зокрема, більшу кріостійкість мають популяції лімфоцитів і моноцитів, водночас клітини гранулоцитарного ряду є більш чутливими до впливу низьких температур. Встановлено, що порушення ліпідної асиметрії як під час обробки кріопротектором ПЕО-1500, так і після заморожування за всіма д

осліджуваними режимами відбувається лише у незначної частини лімфоцитів моноцитів, а висока кількість анексин-мічених клітин у загальній популяції ядровмісних клітин обумовлена значним відсотком таких клітин у популяції гранулоцитів. Оцінка стадій ядровмісних клітин залежно від режиму заморожування показала, що кріоконсервування цільної кордової крові за режимом КЦКК дозволяє зберігати до 77 % анексин V/7AAD-клітин. Встановлено, що одержані дані близькі до таких після заморожування крові за оптимальним для ядровмісних клітин режимом.

Вивчено вплив певних факторів кріоконсервування на структурну цілісність і функціональні властивості тромбоцитів крові людини на етапах низькотемпературного консервування. Досліджено здатність кріопротекторів різних класів хімічних сполук перехоплювати гідроксильні радикали у модельній системі їх генерації та впливати на інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів у системі "тромбоцити - плазма". Показано, що вихідний морфофункціональний стан тромбоцитів, композиційний склад кріозахисного середовища та швидкість охолодження суспензії клітин у температурному інтервалі кристалізації та зоні евтектичних температур мають визначальний вплив на параметри структурної цілісності та функціональні властивості кріоконсервованих тромбоцитів. Експериментально доведено, що застосування комбінації диметилацетаміду з 1,2-пропандіолу підвищує ефективність кріоконсервування тромбоцитів у порівнянні з застосуванням кожного з кріопротекторів окремо. Установлено можливість ефективного кріоконсервування концентратів тромбоцитів, виділених з лейкотромбоцитарного шару, які зберігалися впродовж 18 - 24 год за температури <$E22~ symbol С ~2~ symbol Р roman C>.

Вивчено вплив кріоконсервування без використання традиційних кріопротекторів на морфофункціональний стан ядровміщуючих клітин кордової крові людини. Досліджено вплив попереднього гіпотермічного зберігання на морфофункціональні властивості та кріостійкість ядровміщуючих клітин кордової крові людини. Визначено білкові фракції плазми, що мають віруснейтралізуючу активність, молекулярна маса яких відповідає молекулярній масі пропердина, інтерферонів і <$Egamma>-глобулінів. Вивчено вплив тривалості зберігання за умов гіпотермії та помірно-низьких температур на збереженість і кріостійкість вірусу грипу А/Вікторія у складі патологічного матеріалу та показано різну кріостійкість вірусу залежно від ступеня його зрілості. Встановлено, що лейкоконцентрат кордової крові людини, попередньо інтраназально введений у носоглотку мишей, сприяє виробленню у них противірусного імунітету, досить напруженого для формування у тварин стійкості до зараження вірусом грипу протягом одного року. Показано можливість використання лейкоконцентрату кордової крові людини як нового засобу профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних захворювань.

Визначено альтераційні та регуляторні системи, сигнальні шляхи упровадження та загибелі консервованих еритроцитів людини. Проаналізовано біохімічні, структурно-функціональні та метаболічні зміни консервованої крові у процесі зберігання. Встановлено тригери загибелі консервованих еритроцитів, якими є механічна травма клітин крові під час вилучення з кровообігу донора та переміщення до штучного середовища; вплив інгредієнтів гемоконсерванту, таких як глюкоза у високій концентрації, яка обумовлює розвиток осмотичного стресу та глікозування гемоглобіну; стабілізатори системи згортання, що у реакції з бікарбонатами плазми створюють надмірну кількість вуглекислоти, яка спричиняє витискання кисню зі зв'язку з гемоглобіном, індукцію активних форм кисню та розвиток оксидативного стресу. Вперше виявлено ознаки апоптичних процесів у консервованих еритроцитах, такі як екстерналізація фосфатидилсеріну та фосфатидилетаноламіну на поверхні мембрани, внутрішньоеритроцитарне нагромадження катіонів кальцію, зниження об'єму клітини. Вперше встановлено, що у консервованому еритроциті функціонує система захисту від оксидативного впливу активних форм кисню й азоту, що включає високо- та низькомолекулярні речовини. Уточнено наукові уявлення про бажану композицію гемоконсервантів й обгрунтовано перспективи досліджень у галузі розробки антиоксидантних стимулів для консервованих еритроцитів людини.

Висвітлено результати дослідження особливостей змін важливих біохімічних і гематологічних показників крові тварин (биків і кролів) за умов її консервування у середовищі з високими концентраціями <$Eroman {NaHCO sub 3 }> та <$Eroman CO sub 2> та у стандартному глюкозо-цитратному середовищі - "Глюгіцир". Проведено трансфузії консервованої крові тваринам-реципієнтам. Установлено, що у разі зберігання крові за умов штучного вуглекислотного гіпобіозу інтенсивність гліколізу, основного метаболічного циклу клітин крові, істотно знижується, що виявляється у меншому використанні глюкози та відповідно меншій продукції лактату у порівнянні з контрольними зразками крові. Досліджені зразки крові характеризуються більш сталим градієнтом концентрації електролітів між плазмою крові та її форменими елементами. Показники кислотно-лужного стану зазнали значних змін, що взаємпов'язано з особливістю складу дослідженого середовища. Активність АлАТ і АсАТ у плазмі дослідних зразків консервованої крові значно менша, ніж у контролі. За умов штучного вуглекислотного гіпобіозу виявлено кращу збереженість формених елементів, а також стабільність їх морфофункціонального статусу, що трансформується у значно кращий терапевтичний ефект трансфузій такої крові тваринам-реципієнтам. Це доводить суттєвий вплив досліджених факторів консервування донорської крові на її метаболізм і як кінцевий результат - збільшення терміну якісного зберігання донорської крові тварин на 6 - 7 діб у порівнянні з консервуванням стандартним глюкозо-цитратним середовищем "Глюгіцир". На підставі результатів дослідження рекомендовано впровадження нового бікарбонат-вуглекислотного

Уперше у порівняльному аспекті досліджено білковий і гормональний склад сироватки кордової крові (СКК) до та після кріоконсервування та в процесі збереження за умов низьких температур. Вивчено вплив різних режимів заморожування на склад СКК та структуру і міжмолекулярні взаємодії її білків. Досліджено діелектричні та спектральні параметри СКК, які характеризують стан білків у біосистемі, та їх зміни під впливом низьких температур. Визначено оптимальні методи заготівлі, умови та режими кріоконсервування СКК, що забезпечують її стерильність і повноцінність, а також припустимі терміни її збереження за умов низьких температур. Вивчено біологічну активність кріоконсервованої СКК на підставі клініко-імунологічних досліджень в терапії хронічних сальпінгоофоритів у порівнянні з полібіоліном.

Були досліджені структурно-функціональні властивості білків alpha₂-глобулінової фракції (гаптоглобіну та церулоплазміну) та трансаміназ сироватки крові людини, які знаходились в умовах дії низьких температур (-196 °C). Вивчено вплив кріоконсервування (заморожування, довготермінового зберігання та кріопротекторів ПЄГ-400, ПЄГ-1000, гліцерину і ДМСО у концентрації від 5 до 20 %) на функціональну активність цих компонентів крові. Визначено оптимальний режим низькотемпературного зберігання для гаптоглобіну та церулоплазміну.

Изучено влияние низкомолекулярной фракции (до 5 кДа) кордовой крови крупного рогатого скота на функциональную активность лейкоцитов донорской крови человека после криоконсервирования. Отмечено стимулирующее действие фракции (0,15 мг/мл) в составе реабилитирующей среды для деконсервированных нейтрофилов на их поглотительную и переваривающую активность. Установлено, что использование 5 % диметилацетамида в качестве криопротектора позволяет сохранить до 80 % жизнеспособных лейкоцитов.

Увагу приділено порівняльному вивченню кріозахисної дії, цитотоксичності та фізико-хімічних властивостей оксиетильних похідних гліцерину. Розроблено та досліджено багатокомпонентні середовища на їх основі в процесі заморожування еритроцитів людини. Встановлено, що кріопротектори ОЕГ{\dn\fs8 n=25} і ОЕГ{\dn\fs8 n=30} здатні захищати еритроцити від дії гіпертонічного стресу (4 моль/л NaCl). Вперше в порівняльному аспекті досліджено цитотоксичність і кріозахисну дію розчинів ОЕГ{\dn\fs8 n=25} і ОЕГ{\dn\fs8 n=30}, їх вплив на морфологічну та морфометричну збереженість еритроцитів. Вперше досліджено кріозахисну дію багатокомпонентних комбінованих середовищ на основі ОЕГ{\dn\fs8 n=25} у поєднанні з проникаючими кріопротекторами 1,2-пропандіолу, диметилсульфоксиду, диметилацетаміду. За результатами експериментів з 48-годинного гіпотермічного зберігання еритроцитів, кріоконсервованих з ОЕГ{\dn\fs8 n=25} у складі комбінованого або однокомпонентного розчину, і зважених після відігрівання в ЦОЛІПК-8в, встановлено відсутність значного зниження показників збереженості клітин.