Розглянуто можливість створення покращаної щодо сумісності з людською кров'ю штучної системи, а саме - осаджених за допомогою методу магнетронного розпилення на дзеркальну поверхню нержавіючої сталі плівок оксиду хрому. Показано, що з ростом товщини плівки цього оксиду зменшується адгезія тромбоцитів, що є позитивним у пошуку такого типу біосумісних матеріалів. Для характеризації поверхні плівок оксиду <$E {roman CrO} sub x> перед і після осадження тромбоцитів використано відповідно методи ex situ спектральної еліпсометрії та рентгенівської фотоелектронної спектроскопії. Поверхневу шорсткість цих плівок визначено за допомогою атомно-силового мікроскопа і враховано в разі інтерпретації еліпсометричних даних у підході Джеллісона. Покращану корозійну стійкість цих плівок виявлено в результаті потенціодинамічних вимірювань. Плівки оксиду <$E {roman CrO} sub x> різної товщини тестовано in vitro на біосумісність з кров'ю. Зразки плівок <$E {roman CrO} sub x>, виготовлені за умов високого потоку кисню, мали найменшу адгезію тромбоцитів, яка не перевищувала характерну для поверхні нержавіючої сталі. Спостережено кореляцію між товщиною плівки <$E {roman CrO} sub x> та адгезією тромбоцитів, а саме: чим більша товщина плівки, тим менша адгезія.

Significant progress in the promotion of procedural technologies associated with the transplantation of hematopoietic stem cells caused a rapid increase in activity. The exchange of hematopoietic stem cells for unrelated donor transplantations is now much easier due to the relevant international professional structures and organizations established to support cooperation and standard setting, as well as rules for the functioning of both national donor registries and cord blood banks. These processes are increasing every year and are contributing to the outpacing rates of development in this area. Products within their country should be regulated by the competent government authorities. This study analyzes the work of international and national levels of support for transplantation activity in the field of unrelated hematopoietic stem cell transplantation, the standardization order of technologies, as well as data that justify the need to create a network of donated umbilical cord blood banks in Ukraine as a factor in the development of allogeneic transplantation. This will promote the accessibility of international standards for the treatment of serious diseases for Ukrainian citizens.

Вперше в Україні обгрунтовано можливість застосування метиленового синього (МС) барвника як фотосенсибілізатора в ультрафіолетовій області світлового спектра, в якому він поглинає ультрафіолетове опромінення (УФО) з довжиною хвилі 220 - 350 нм, для проведення фотодинамічної вірусінактивації донорської плазми. Доведено залежність вірусінактивуючої дії МС від його концентрації та терміну попередньої інкубації в контамінованій модельними вірусами донорській плазмі, а також підібрано оптимальні умови застосування фотосенсибілізатора (концентрація МС <$E1~ times ~10 sup -5 roman {моль"/"л}>, тривалість попередньої інкубації - одна година) для інактивації простих і складних модельних вірусів у плазмі крові. Визначено дозо-часові режими комбінованого застосування фотосенсибілізатора МС та УФО для проведення ефективної інактивації простих і складних модельних вірусів у плазмі крові людини, які не призводять до суттєвих змін плазмових білкових компонентів. Вивчено генотоксичну дію МС залежно від дози та режимів уведення фотосенсибілізатора на клітини печінки лабораторних тварин (щурів) і доведено безпечність МС у концентрації, яка є ефективною для фотодинамічної вірусінактивації донорської плазми крові (<$E1~ times ~10 sup -5 roman {моль"/"л}>). Вперше показано високу ефективність хроматографічного методу видалення залишків МС із фотомодифікованої вірусінактивованої плазми донорської крові із застосуванням TSK-гелю марки "Toyopearl" (Японія).

Зазначено, що фенол (карболова кислота) є антимікробним біохімічним стабілізатором сироватки крові та ферменту церулоплазміну і в концентрації 50 ммоль/л стабілізує їх. Активність досліджуваного ензиму не змінювалася протягом 30 діб зберігання стабілізованої сироватки крові за кімнатної температури. Це дозволяє використати дану сироватку як референтний матеріал для контролю та відстроченого визначення показника біохімічними лабораторіями.

Представлены экспериментальные данные, полученные при сравнительной оценке влияния гипотермического и низкотемпературного хранения на антиоксидантную активность экстрактов плаценты человека (ЭПЧ). Антиоксидантная активность определена по способности восстанавливать трехвалентное железо и ABTS<^>+-радикал, хелатировать ионы железа, а также по содержанию фенольных соединений. Показано, что при хранении ЭПЧ как в жидком азоте (-196 градусов по Цельсию), так и в морозильной камере (-20 градусов по Цельсию) в течение 12 мес антиоксидантная активность образцов остается на высоком уровне, а в условиях гипотермии (4 градусов по Цельсию) она сохраняется не более 7 дней.

Процедури, що забезпечують довгострокове зберігання резервних запасів пуповинної крові (ПК), потребують удосконалення. Мета роботи - забезпечити високу збереженість ядровмісних клітин (ЯВК) розмороженої ПК. Кріоконсервування ЯВК ПК проводили під захистом 5 % диметилсульфоксиду із додаванням антиоксидантів-мембранопротекторів. Використано морфологічні, функціональні, біохімічні, статистичні методи дослідження. Встановлено, що у разі проведення антиоксидантної обробки на стадії підготовки матеріалу до кріоконсервування вірогідно покращується морфофункціональна збереженість клітин. У разі використання <$Ealpha>-ліпоєвої кислоти окремо або у суміші з вітамінами групи "B" відповідно зростає життєздатність - до <$E(93,6~symbol С~0,7)> % і <$E(94,8~symbol С~0,2)> % у порівнянні з контролем - <$E(88,6~symbol С~0,7)> %, p << 0,05; збільшується кількість розморожених гранулоцитарно-макрофагальних клітин-попередників гемопоезу (КУО-ГМ) від (<$E77,9~symbol С~1,6>) до (<$E143,4~symbol С~2,6>) та (<$E91,3~symbol С~1,0>) КУО-ГM на <$E1~cdot~10 sup 5> ЯВК, p << 0,001; зменшується втрата мононуклеарів - до (<$E1,2~symbol С~0,4>) проти <$E(3,0~symbol С~0,6)> % - у контрольній групі, p << 0,01. Також у зразках у разі використання антиоксидантів знижується активність процесів ліпопероксидації (за вмістом первинних, вторинних та кінцевих молекулярних продуктів - у 1,5 - 3,5 рази, p << 0,01). Висновки: додавання до суспензії ЯВК ПК <$Ealpha>-ліпоєвої кислоти окремо або у суміші з вітамінами групи "B" позитивно впливає на збереженість клітин, сприяє зниженню активності перекисного окислення ліпідів.

Разработана технология криоконсервирования ядросодержащих клеток кордовой крови, которая позволяет снизить концентрацию ДМСО до 5 %, обеспечить высокую сохранность и структурно-функциональную полноценность в препарате фракции мононуклеаров, в том числе и гемопоэтических стволовых <$E roman CD34 sup +>-клеток.

Визначено альтераційні та регуляторні системи, сигнальні шляхи упровадження та загибелі консервованих еритроцитів людини. Проаналізовано біохімічні, структурно-функціональні та метаболічні зміни консервованої крові у процесі зберігання. Встановлено тригери загибелі консервованих еритроцитів, якими є механічна травма клітин крові під час вилучення з кровообігу донора та переміщення до штучного середовища; вплив інгредієнтів гемоконсерванту, таких як глюкоза у високій концентрації, яка обумовлює розвиток осмотичного стресу та глікозування гемоглобіну; стабілізатори системи згортання, що у реакції з бікарбонатами плазми створюють надмірну кількість вуглекислоти, яка спричиняє витискання кисню зі зв'язку з гемоглобіном, індукцію активних форм кисню та розвиток оксидативного стресу. Вперше виявлено ознаки апоптичних процесів у консервованих еритроцитах, такі як екстерналізація фосфатидилсеріну та фосфатидилетаноламіну на поверхні мембрани, внутрішньоеритроцитарне нагромадження катіонів кальцію, зниження об'єму клітини. Вперше встановлено, що у консервованому еритроциті функціонує система захисту від оксидативного впливу активних форм кисню й азоту, що включає високо- та низькомолекулярні речовини. Уточнено наукові уявлення про бажану композицію гемоконсервантів й обгрунтовано перспективи досліджень у галузі розробки антиоксидантних стимулів для консервованих еритроцитів людини.

Проанализированы современные методы изготовления препаратов из плазмы крови человека с использованием различных методов вирусной инактивации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.522.3

Рубрики:

Консервування крові

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано, що "ГГЦ" - консервовані еритроцити, не здатні забезпечити на всіх етапах зберігання повноцінний метаболізм глюкози, а, отже, ефективну роботу іонних транспортних систем мембрани клітин, їх форму та киснево-транспортну функцію, що знижує якість еритроцитвмісного трансфузійного середовища. Гемоконсервант "ЦФДА-1" (за рахунок вмісту в рецептурі аденіну і неорганічного фосфату) забезпечує більш повноцінну утилізацію глюкози для енергетичного забезпечення клітини, а також більш ефективний захист транспортних та ферментних білкових систем від вражаючої дії продуктів вільнорадикального окиснення. Виходячи з цього, необхідно провести розробку вітчизняного аденонвмісного гемоконсерванта, що дозволяє довгостроково зберігати на оптимальному рівні метаболічні процеси і життєдіяльність консервованих еритроцитів.

Вивчено вплив кріоконсервування без використання традиційних кріопротекторів на морфофункціональний стан ядровміщуючих клітин кордової крові людини. Досліджено вплив попереднього гіпотермічного зберігання на морфофункціональні властивості та кріостійкість ядровміщуючих клітин кордової крові людини. Визначено білкові фракції плазми, що мають віруснейтралізуючу активність, молекулярна маса яких відповідає молекулярній масі пропердина, інтерферонів і <$Egamma>-глобулінів. Вивчено вплив тривалості зберігання за умов гіпотермії та помірно-низьких температур на збереженість і кріостійкість вірусу грипу А/Вікторія у складі патологічного матеріалу та показано різну кріостійкість вірусу залежно від ступеня його зрілості. Встановлено, що лейкоконцентрат кордової крові людини, попередньо інтраназально введений у носоглотку мишей, сприяє виробленню у них противірусного імунітету, досить напруженого для формування у тварин стійкості до зараження вірусом грипу протягом одного року. Показано можливість використання лейкоконцентрату кордової крові людини як нового засобу профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних захворювань.

Представлены результаты исследований влияния продолжительности гипотермического хранения (ГТХ) цельной кордовой крови человека (ККЧ) до и после криоконсервирования на морфофункциональные свойства, криоустойчивость ее ядерных компонентов и вируснейтрализующие свойства плазмы. Показано, что на этапах ГТХ, в зависимости от его продолжительности, возникают нелетальные повреждения ядросодержащих клеток. Максимально допустимый срок ГТХ ККЧ до ее криоконсервирования составляет 24 часа, после - не более 2-х часов. На этапах ГТХ и после криоконсервирования достоверно не изменяется вируснейтрализирующая активность плазмы ККЧ.

Изучено влияние гипотермического хранения до криоконсервирования и самого процесса криоконсервирования на сохранность, жизнеспособность и свойства мембран стволовых кроветворных клеток с высоким потенциалом пролиферативной активности и самоподдержки, а также некроветворных клеток лейкоконцентрата кордовой крови человека (ЛККЧ). Полученные результаты позволили экспериментально обосновать максимально допустимый срок (24 ч) гипотермического хранения кордовой крови до изготовления из нее ЛККЧ. Показано повышение проницаемости плазматических мембран стволовых кроветворных клеток с высоким потенциалом пролиферативной активности после их криоконсервирования, которая растет со сроком предварительного гипотермического хранения и под влиянием процесса криоконсервирования.

Исследовано влияние замораживания до -196 <$E symbol Р>C и последующего гамма-облучения дозами 20, 50, 100 и 150 Гр на сыворотку кордовой крови (СКК) человека методом СВЧ-диэлектрометрии. СКК замораживали со скоростью 300 - 400 <$E symbol Р>C/мин до температуры -196 <$E symbol Р>C путем погружения в жидкий азот. Нативные образцы и образцы после замораживания-оттаивания облучали при комнатной температуре в атмосфере воздуха источником гамма-лучей <$E roman Co sup 60>. Измерение действительной части комплексной диэлектрической проницаемости <$E epsilon prime> замороженных, облученных и последовательно замороженных и облученных образцов сыворотки проведены резонаторным методом на частоте 9,3 ГГц при комнатной температуре (20 <$E symbol Р>C). В результате исследования установлено, что замораживание СКК до -196 <$E symbol Р>C приводит к увеличению ее диэлектрической проницаемости, что может быть результатом криоагрегации белков сыворотки. Гамма-облучение же приводит, напротив, к уменьшению диэлектрической проницаемости СКК. Предположено, что понижение диэлектрических параметров сыворотки при облучении обусловлено конформационными изменениями ее белков, связанными с разрывом внутримолекулярных водородных связей, разрыхлением поверхности макромолекул и увеличением количества гидратной воды за счет образования новых водородных связей с молекулами объемной воды. Величины действительной части комплексной диэлектрической проницаемости <$E epsilon prime> СКК после замораживания до -196 <$E symbol Р>C и последующего гамма-облучения принимают более низкие значения, чем только

после замораживания, но более высокие, чем только после гамма-облучения. Это свидетельствует об аддитивном вкладе этих физических факторов в величину диэлектрической проницаемости СКК. Разности значений величин диэлектрической проницаемости сыворотки после замораживания и сыворотки после последовательного действия замораживания и гамма-облучения в пределах погрешности совпадают и не зависят от дозы облучения, что свидетельствует о независимом характере действия низких температур и облучения в дозах до 150 Гр на свойства СКК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.522.3

Рубрики:

Консервування крові

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Исследован гемолиз эритроцитов под воздействием ионных (ЦТАБ, ДСН) и неионных (твин-20, тритон-Х-100) детергентов в присутствии криопротекторов (сахароза, декстран, ПЭГ-1500) и модификатора агрегатного состояния белка полосы 3 (ДИДС). Показано, что криопротекторы существенно снижают чувствительность эритроцитов к действию ЦТАБ и ДСН. Присутствие в среде ДИДС нейтрализует защитное действие криопротекторов от гемолиза ЦТАБ. Однако при использовании твин-20 ДИДС проявляет блокирующее действие на лизис эритроцитов независимо от состава среды. Установлено, что гемолиз эритроцитов под действием тритон-Х-100 блокируется ПЭГ-1500, а не сахарозой, и присутствие в среде ДИДС не влияет на степень гемолиза. При сравнении действия твин-20 и тритон-Х-100 можно предположить, что защитный эффект сахарозы ограничен ее модифицирующим действием на белковые компоненты мембраны. Анализ результатов позволяет предположить, что криопротекторы стабилизируют тетрамерные формы белка полосы 3.

Зарегистрирована динамика гемолиза эритроцитов в гипертонических растворах с содержанием NaCl 0,25, 0,45, 0,85, 1 и 2 М при температуре <$E 4~symbol Р roman C> в течение 8 суток при добавлении в среду инкубации озона в дозах 0,16, 0,32 и 0,48 мг/л. В средах, содержащих озон в дозе 0,16 мг/л, гемолиз эритроцитов нарастал медленнее, чем в средах с теми же концентрациями NaCl без добавок озона. После замораживания-оттаивания эритроцитов в криозащитной среде "Пропандиосахароль" наблюдалось замедление гемолиза при введении в суспензию оттаянных клеток озона в дозе 0,16 мг/л. Результаты объяснены модификацией мембран эритроцитов под действием малых доз озона.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.522.3 + Е70*732.243-636-601.2 с3

Рубрики:

Консервування крові

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Розглянуто питання оптимізації методів заготівлі та процесів виробництва плазми, умов низькотемпературного зберігання свіжозамороженої плазми (СЗП) для збереження її коагуляційних властивостей. Визначено перевагу технології плазмафереза (ПФ) та фракціонування з видаленням тромболейкоцитарного шару. Лейкофільтрація не знижувала вміст Ф. VIII, IX, імуноглобулінових фракцій та за умов тривалого зберігання СЗП забезпечувала більш стабільне збереження коагуляційних властивостей плазми, що обумовлено мінімізацією пошкоджуючої дії клітин та продуктів їх розпаду. Встановлено можливість подовження терміну зберігання СЗП за температур мінус 40 °С та мінус 70 °С більше 24 місяців незалежно від виду гемоконсерванта та методу заготівлі СЗП - первинне фракціонування або ПФ.