Дисертацію присвячено дослідженню ролі поліморфних варіантів генів \i eNOS, PON1, AT1R, АСЕ, AGT \i0 та їх міжгенної взаємодії в оцінці ризику розвитку раку молочної залози та гіпертонічної хвороби у жінок загальних груп та вікових підгруп. З'ясовано асоціацію генотипу -108СС гена \i PON1 \i0 та сполучення генотипів 235МТ/ІІ із протективним ефектом щодо ризику розвитку раку молочної залози у жінок віком від 36-ти до 54-х років. Для жінок старших за 54 роки наявність генотипу 235ТТ гена \i AGT \i0 та сполучення генотипів 235ТТ/174ТМ асоційовано зі збільшення ризику розвитку раку молочної залози. Виявлено, що для жінок віком від 36 до 54 років, наявність алеля -108Т гена \i PON1 \i0 свідчить про підвищення ризику розвитку гіпертонічної хвороби, а у разі наявності генотипу II гена \i АСЕ \i0 та сполучення генотипів 235МТ/174ТТ/ІІ/1166АА, навпаки, відзначено зниження ризику розвитку цього захворювання. Для жінок старшої вікової підгрупи відзначено зростання ризику розвитку гіпертонічної хвороби більше ніж у 10 разів під час наявності сполучення гетерозиготних генотипів 235МТ/ ID/1166АС. Одержано статистично значущу модель міжгенної взаємодії у разі розвитку раку молочної залози у жінок віком від 36-ти до 54-х років, що включає поліморфні варіанти М235Т гена \i AGT \i0 і І/D гена \i АСЕ\i0, та характеризується точністю передбачення 78,09 %.

Изучены особенности показателей продольного стрейна у практически здоровых мужчин в возрасте до 45 лет в зависимости от типа реакции артериального давления (АД) во время проведения пробы с дозированной физической нагрузкой. В исследование включены 40 практически здоровых добровольцев, средний возраст которых составил 22 года. Методы исследования включали анкетирование, физикальное обследование, пробу с дозированной физической нагрузкой (тредмил-тест), векторный анализ миокарда. 35 % участников продемонстрировали патологическую реакцию АД. У нормотензивных молодых мужчин чрезмерное повышение АД во время физических нагрузок ассоциируется с достоверным увеличением глобального продольного стрейна миокарда левого желудочка в покое.

Проведено комплексне вивчення взаємозв'язків між рівнем циркулюючого B-натрійуректичного пептиду (ВНП) та поліморфізмом гена рецептора ангіотензину II I типу (АТІР), а також між функцією ендотелію та станом системної внутрішньої серцевої гемодинаміки у здорових осіб та у хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу (ГХ). Уперше для субпопуляції на Вінничині встановлено, що серед практично здорових чоловіків у розподілі генотипів і алелей гена рецептора ангіотензину II I типу переважають генотип AA та алель A. Визначено, що такі чоловіки, які є носіями алелі C, мають генетично зумовлені структурно-функціональні особливості серця у вигляді більшої товщини стінок і маси міокарда лівого шлуночка на відміну від осіб гомозигот по алелі A. Серед носіїв алелі C зареєстровано певне функціональне напруження у роботі серця, що може впливати на формування серцево-судинної системи загалом. Установлено, що носійство генотипів AC та CC рецептора ангіотензину II I-го типу асоційовано з достовірно більшим ризиком розвитку ГХ у чоловіків - мешканців Вінниччини. Виявлено, що у носіїв генотипів АС і СС рецептора ангіотензину II I типу у процесі перебігу ГХ вже на першій стадії захворювання патологічні зміни у стані серця та судинного ендотелію більш значні, ніж у носіїв генотипу AA. Показано, що рівень ВНП у плазмі крові зазначених хворих зростає, переважно, у взаємозв'язку з розвитком у них діастолічної дисфункції. Розроблено методику, яка дозволяє орієнтовно визначити структурну організацію гена АТІР у осіб, здорових і хворих на ГХ. Для таких хворих запропоновано межовий рівень ВНП з метою допоміжної діагностики діастолічної дисфункції лівого

Досліджено механізми розвитку дисфункції ендотелію у чоловіків молодого віку з різним рівнем артеріального тиску (АТ). Встановлено однакову частоту порушення функції ендотелію у чоловіків молодого віку з високим нормальним рівнем АТ та артеріальної гіпертензії (АГ) І ступеня, не зважаючи на малий термін підвищення АТ. Виявлено, що порушення функціонального стану ендотелію асоціюється з наявністю хронічної інфікованості Chlamydia pneumoniae, вірусом простого герпесу, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна-Барр у молодому віці. Встановлено наявність зв'язку рівня АТ з хронічним інфікуванням Chlamydia pneumoniae, вірусом простого герпесу, цитомегаловірусом та вірусом Епштейна-Барр у молодих чоловіків на етапі становлення АГ. Доведено, що хронічне інфікування може бути додатковим фактором ризику порушення функціонального стану ендотелію та підвищення АТ у молодому віці. Виявлено, що основними чинниками ендотеліальної дисфункції є наявність хронічного внутрішньоклітинного інфікування, стан перекисного окиснення ліпідів і запалення.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: РА351629 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Развитие и прогрессирование диабетической нефропатии происходят на фоне активации воспалительных механизмов. При этом увеличивается дисбаланс между уровнями секреции и потребления интерлейкинов изолированными моноцитами и клетками почек, что сопровождается формированием постоянных условий как для поддержания воспалительного процесса в почках, так и для формирования артериальной гипертензии. Применение комплексного лечения с использованием препаратов, которые модулируют ренин-ангиотензиновую систему, приводит к снижению концентрации провоспалительных интерлейкинов у больных с диабетической нефропатией.

Проанализированы комплексные физиологические механизмы, ответственные за долговременный уровень среднего артериального давления (САД). Пересмотрена парадигма гомеостаза САД и обоснована парадигма "плавающего" артериального давления. Определены основные детерминанты САД и взаимоотношения между ними. Обосновано, что ухудшение метаболизма клеток (из-за недостатка АТФ, нарушений ионного гомеостаза или кислотно-основного баланса цитоплазмы) является основной причиной роста САД. Обосновано, что в организме имеется функциональная суперсистема (ФСС), помогающая клеткам в борьбе против дефицита АТФ. Помимо сердечно-сосудистой системы (ССС) в ФСС входят органы и системы, обеспечивающие должный химический состав артериальной крови. Объяснены принципы и основные механизмы адаптации ФСС к переменам условий метаболизма клеток. Уточнены условия возникновения артериальной гипертонии и обоснован комплексный подход к определению ее этиологии.

Досліджено роль сірководню і мітохондріальної дисфункції у функціональних порушеннях діяльності серця спонтанно гіпертензивних щурів. Застосовано комплексний методичний підхід з використанням фізіологічних, біохімічних, біофізичних методів. Виявлено в щурів зі спонтанною гіпертензією пригнічення функціонального стану серця і його функціональних резервів, що виражалося у менш ефективній і більш енерговитратній роботі серця внаслідок збільшення артеріальної і кінцево-діастолічної жорсткості. Встановлено зниження спряження процесів окиснення і фосфорилювання та зменшення мембранного потенціалу мітохондрій. Уперше виявлено, що поріг відкриття мітохондріальної пори у щурів зі спонтанною гіпертензією був знижений в порівнянні з контролем. Виявлено дефіцит ендогенного сірководню в мітохондріях серця і плазмі крові спонтанно гіпертензивних щурів.

З відкриттям п'яти типів дофамінових рецепторів визначено їх важливу роль в розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) й ожиріння. Зменшення їх функціональної активності або кількості з віком призводить до підвищення тонусу симпатичної частини вегетативної нервової системи, порушення утворення лептину, гіперфагії, розвитку ожиріння і АГ. Призначення агоністів дофамінових рецепторів приводить до зменшення рівня норадреналіну, нормалізації вмісту лептину, зменшення апетиту і маси тіла, зниження артеріального тиску. У разі поєднання АГ і ожиріння рекомендовано визначати добову екскрецію дофаміну і за рівня <$E <<~600> нмоль/доба включати в антигіпертензивну терапію агоністи дофамінових рецепторів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99 + Р410.030-1

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових лоханках

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании комплексного анализа влияния социальных и психологических факторов на развитие и течение артериальной гипертензии, связанной со стрессом, установлено, что неблагоприятными факторами является комбинированное действие макро- и микросоциальных факторов. При этом влияние микросоциальных факторов (смерть родных и близких, семейные конфликты, собственные болезни, ухудшение материально-бытовых условий) являются наиболее значимым.

Оценено значение оксидативного стресса у 55-ти пациентов гипертонической болезнью I - II стадии с II - III степенью артериальной гипертензии (АГ). Установлено, что прогрессирование АГ и эндотелиальной дисфункции у больных гипертонической болезнью сопровождается усилением процессов спонтанной и перекись-индуцированной хемилюминесценции сыворотки крови.

Наведено головні ланки патогенезу артеріальної гіпертензії. Показано, що етіопатогенетичний фактор не може спричинити гіпертонічну хворобу - полігенна теорія. Особливе значення у світі сучасних уявлень набуває латентне запалення, зокрема система цитокінів.

У ході обстеження кримсько-татарського та російсько-українського населення Судакського (502 чол.) і Роздольнинського (300 чол.) районів АР Крим зареєстровано зростання рівня артеріального тиску (АТ) в обох популяціях у віці 50 років і старше, причому темпи його вікового підвищення більш виражені в російсько-українській популяції. Показано, що надмірна маса тіла виступає істотним чинником зростання АТ, в більшій мірі систолічного та пульсового, незалежно від етнічної належності. Більш виражене зростання з віком АТ у порівнянні з кримсько-татарською популяцією) зумовлено нераціональним типом харчування в російсько-українській популяції (висока енергоємність, підвищене споживання насичених жирів, простих сахаридів, хлориду натрію, алкоголю). Таким чином, національно-етнічні відмінності поширеності артеріальної гіпертензії та її чинників ризику значною мірою опосередковані типом харчування і надмірною масою тіла.

Проведено клініко-інструментальне, лабораторне та нейропсихологічне дослідження у 79 хворих з есенціальною гіпертензією (ЕГ). Множинним лінійним регресійним аналізом виявлено, що значущими предикторами мозкових порушень у хворих з ЕГ є підвищення максимальних величин систолічного артеріального тиску (AT) у разі кризу за даними анамнезу, збільшення товщини комплексу інтима - медіа, збільшення навантаження діастолічним AT в активний період доби, величини середнього AT вдень, максимальних значень добового середнього AT, варіабельності пульсового тиску за даними добового моніторування AT, підвищений рівень загального холестерину, низький рівень освіти, збільшення віку хворих та погіршення суб'єктивної оцінки стресу.

Освещена проблема прегипертензии, целесообразность ее медикаментозного лечения. Подчеркнута важность диагностики и профилактики прегипертензии для лиц, работа которых связана с безопасностью движения поездов.

У огляді проаналізовано докази сольової гіпотези - припущення про причинний зв'язок між розвитком артеріальної гіпертензії (АГ) та споживанням звичайної для індустріальних суспільств кількості кухонної солі. Показано, що жоден із цих доказів не має абсолютної чинності. Так, клінічні дослідження характеризуються істотними погрішностями дизайну і до них залучають хворих переважно на нефрогенну АГ. Експериментальні роботи не відтворюють реального споживання тваринами натрію хлориду, а отже, й природних умов виникнення АГ. Крос-культуральні та міграційні спостереження не враховують ані соціокультурної різниці між порівнюваними популяціями, ані принципових особливостей палеолітичного раціону. Епідеміологічним дослідженням властиві методичні обмеження, передусім пов'язані з коректною оцінкою даних статистичного аналізу. Метааналізи охоплюють неоднакові за науковою цінністю дослідження, а крім того, демонструють несприятливий вплив обмеження у споживанні натрію хлориду на нейрогуморальний і метаболічний профіль людини.

Установлено, что блокада миоэндотелиальных контактов, связанных с эндотелий-зависимым гиперполязирующим фактором дилатации сосудов, с помощью 18-<$E beta>-глицеритиновой кислоты (ГК) при ее ежесуточном внутрижелудочном введении (0,15 мг/кг) уже на 7 день вызывает существенное увеличение артериального давления (АД) у крыс. Последующее введение ГК до 21 дня эксперимента не влияет на уровень АД. В опытах in vitro, на сегментах грудного отдела аорты, выделенных у этих животных, показано подавление эндотелий-зависимого расслабления (ЭЗР) в сравнении с препаратами сосудов животных контрольной группы. Непосредственное введение ГК (<$E 2~cdot~10 sup -5> моль/л) в перфузионный раствор вызывает еще большее угнетение ЭЗР. Эффект подавления расслабления ГК менее выражен, чем при комбинированном применении блокаторов NO-синтазы и простациклина. Вероятно, что ГК селективно ингибирует ЭЗФГ-зависимую компоненту расслабления, в то время как NO-зависимая компонента остается относительно стойкой к действию ГК. Поскольку блокада ЭЗФГ-компоненты в условиях целостного организма приводит к относительно большему росту уровня АД, чем ее вклад в развитие Ах-индуцированного расслабления, можно предположить, что помимо влияния на ЭЗР, ГК может воздействовать и на другие механизмы регуляции уровня АД.

Установлено частоти генотипів AA, AC, CC і алелей A і C поліморфного гена A1166C рецептора ангіотензину II першого типу в групі з 41 здорових чоловіків з нормальним артеріальним тиском (АТ) і 83 хворих на есенційну гіпертензію (ЕГ). У здорових осіб частоти генотипів та алелей були такими: AA в 51 %, AC у 34 %, CC у 15 %, алель A у 68 % і C - у 32 %. У хворих на ЕГ знайдено більшу частоту генотипів CC (27 %, <$E roman p~<<~0,05>) та AC (53 %, <$E roman p~<<~0,01>) у разі зменшення частоти генотипу AA (20 %, <$E roman p~<<~0,05>). Тяжкість перебігу ЕГ асоційована у 85 % з наявністю алеля C. Ефективність монотерапії ЕГ блокатором AT1P кандесартаном є вищою за наявності алеля A. Одержані дані вказують на доцільність визначення поліморфізму гена AT1P для виділення груп ризику, діагностики, диференційованого застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II і прогнозу ЕГ.

З метою встановлення статевозалежних особливостей успадкування фенотипу артеріальної гіпертензії (АГ) у жителів Подільського регіону обстежено 132 хворих віком >> 24 років. Проведено вимірювання артеріального тиску (АТ), антропометрію, електро-, ехокардіографію; розраховано індекс маси міокарда лівого шлуночка (іММЛШ), а також показник адекватності іММЛШ даному рівню офісного АТ за власною формулою. Встановлено, що ризик виникнення АГ був у 3,8 раза вищим, якщо гіпертензивний анамнез обтяжений по лінії матері, ніж за обтяження його по лінії батька. Окрім того, у нащадків матері з АГ також вищий, ніж у нащадків батька з АГ, ризик неадекватного іММЛШ (співвідношення ризиків 2,27 і 1,66 відповідно). Своєю чергою, неадекватний іММЛШ асоційований з 4,7-кратним підвищенням ризику виникнення інфаркту міокарда. Одержані дані не лише підтверджують наявність феномену материнської компоненти успадкування АГ у Подільській популяції, але й свідчать про зв'язок обтяженої спадковості по материнській лінії з неадекватним іММЛШ і виникненням у подальшому інфаркту міокарда.

Експериментальні та клінічні дослідження поліморфізму пероксисом проліфератор-активуючих рецепторів (ППАР) аргументують на користь важливої ролі ППАР у розвитку атеросклерозу, гіпертонічної хвороби та цукрового діабету ІІ типу.