Изучена активность индуктора апоптоза - sFasL у больных с артериальной гипертензией (АГ). Полученные результаты свидетельствуют о возможном вовлечении Fas-медиированного апоптоза в патогенез АГ и развитие сердечной дисфункции. Циркулирующий sFasL может играть важную роль как маркер патофизиологических состояний, связанных с апоптозом при АГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99 + Р410.030-1

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових лоханках

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы комплексные физиологические механизмы, ответственные за долговременный уровень среднего артериального давления (САД). Пересмотрена парадигма гомеостаза САД и обоснована парадигма "плавающего" артериального давления. Определены основные детерминанты САД и взаимоотношения между ними. Обосновано, что ухудшение метаболизма клеток (из-за недостатка АТФ, нарушений ионного гомеостаза или кислотно-основного баланса цитоплазмы) является основной причиной роста САД. Обосновано, что в организме имеется функциональная суперсистема (ФСС), помогающая клеткам в борьбе против дефицита АТФ. Помимо сердечно-сосудистой системы (ССС) в ФСС входят органы и системы, обеспечивающие должный химический состав артериальной крови. Объяснены принципы и основные механизмы адаптации ФСС к переменам условий метаболизма клеток. Уточнены условия возникновения артериальной гипертонии и обоснован комплексный подход к определению ее этиологии.

Дисертацію присвячено дослідженню ролі поліморфних варіантів генів \i eNOS, PON1, AT1R, АСЕ, AGT \i0 та їх міжгенної взаємодії в оцінці ризику розвитку раку молочної залози та гіпертонічної хвороби у жінок загальних груп та вікових підгруп. З'ясовано асоціацію генотипу -108СС гена \i PON1 \i0 та сполучення генотипів 235МТ/ІІ із протективним ефектом щодо ризику розвитку раку молочної залози у жінок віком від 36-ти до 54-х років. Для жінок старших за 54 роки наявність генотипу 235ТТ гена \i AGT \i0 та сполучення генотипів 235ТТ/174ТМ асоційовано зі збільшення ризику розвитку раку молочної залози. Виявлено, що для жінок віком від 36 до 54 років, наявність алеля -108Т гена \i PON1 \i0 свідчить про підвищення ризику розвитку гіпертонічної хвороби, а у разі наявності генотипу II гена \i АСЕ \i0 та сполучення генотипів 235МТ/174ТТ/ІІ/1166АА, навпаки, відзначено зниження ризику розвитку цього захворювання. Для жінок старшої вікової підгрупи відзначено зростання ризику розвитку гіпертонічної хвороби більше ніж у 10 разів під час наявності сполучення гетерозиготних генотипів 235МТ/ ID/1166АС. Одержано статистично значущу модель міжгенної взаємодії у разі розвитку раку молочної залози у жінок віком від 36-ти до 54-х років, що включає поліморфні варіанти М235Т гена \i AGT \i0 і І/D гена \i АСЕ\i0, та характеризується точністю передбачення 78,09 %.

Проаналізовано захворюваності на гіпертонічну хворобу серед працівників заводу "Запоріжсталь". Запропоновано шляхи до зниження поширеності гіпертонічної хвороби серед працівників заводу, що полягають у виявленні захворювання на ранніх стадіях і визначенні генетичних маркерів схильності.

Проведено исследование влияния курения и употребления алкоголя на выраженность метаболических расстройств (дислипидемии, гликемии, индекса массы тела и окружности талии) у 98 пациентов-мужчин с гипертонической болезнью (ГБ) I - II стадии в возрасте от 23 до 69 лет (средний возраст 47 лет). Интенсивность курения оценивали по количеству ежедневно выкуренных сигарет (меньше или больше 20), употребления алкоголя - по ежедневной дозе этанола (меньше или больше 30 г). В зависимости от наличия вредных привычек в анамнезе и их сочетания выделяли 4 группы пациентов соответственно: без вредных привычек (n = 22), только курившие (n = 25), только употреблявшие алкоголь (n = 24) и сочетавшие курение с употреблением алкоголя (n = 24). Показано, что курение в сравнении с алкоголем вносит больший вклад в выраженность метаболических расстройств у пациентов-мужчин с ГБ, о чем свидетельствуют характер и степень корреляционных связей между соответствующими метаболическими параметрами, интенсивностью курения и ежедневной дозой этанола.

Мета роботи - вивчення залежності функції та пружно-еластичних властивостей артерій великого калібру від солереактивної форми есенціальної артеріальної гіпертензії (ЕАГ). Обстежено 61 хворого з ЕАГ I - II стадії та 21 здорову особу. Встановлено тип сольової реактивності артеріального тиску в гострому тесті Saline-Lasix. За допомогою ультразвукового методу вивчено ендотелійзалежну та ендотелійнезалежну функцію плечової артерії (ПА) за D. Celermajer, товщину комплексу інтима - медія загальної сонної артерії та диференціальний модуль Юнга для неї, а також розтяжність аорти і швидкість поширення пульсової хвилі аортою. Хворих розподілено на солерезистентних (n = 26), солечутливих (n = 24) та осіб з парадоксальною реакцією (n = 11). Висновки. Ендотеліальна дисфункція ПА властива всім хворим з ЕАГ, але найбільш значною є в солечутливих пацієнтів. Крім того, лише в них спостерігалось погіршення пружно-еластичних властивостей великих артерій.

На основании комплексного анализа влияния социальных и психологических факторов на развитие и течение артериальной гипертензии, связанной со стрессом, установлено, что неблагоприятными факторами является комбинированное действие макро- и микросоциальных факторов. При этом влияние микросоциальных факторов (смерть родных и близких, семейные конфликты, собственные болезни, ухудшение материально-бытовых условий) являются наиболее значимым.

Проведено порівняльний аналіз впливу тривалої комбінованої антигіпертензивної терапії з застосуванням периндоприлу/індапаміду та монотерапії еналаприлом малеат на показники добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (УЛНЧК) із гіпертонічною хворобою (ГХ). Обстежено 68 УЛНЧК хворих на ГХ. У I групу ввійшли 26 хворих, для лікування яких застосовано периндоприл/індапамід, в II - 42 хворих, які приймали еналаприла малеат. Здійснювали ДМАТ в контрольний період, через 4 тижні та 12 місяців після початку лікування. Під впливом лікування АТ нормалізувалося у 65,4 % хворих I групи і у 52,5 % хворих II групи. Застосування комбінованого лікування у хворих з ГХ забезпечувало надійний 24-годинний контроль АТ, достовірне зниження середньодобового, денного та нічного систолічного та діастолічного АТ, зменшення варіабельності АТ, величини та швидкості ранкового підйому АТ, більш високу частоту відновлення добового індексу у випадках його вихідного зниження, підтримку стабільного ефекту у разі постійного лікування.

На молодих статевозрілих самцях кроля встановлено, що на тлі гіпопінеалізму, індукованого тривалим (протягом 5 міс) цілодобовим освітленням (удень – сонячне світло, вночі – електричне, з інтенсивністю 30 - 40 люкс), розвивається такий комплекс складових метаболічного синдрому: абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, порушення толерантності до глюкози й артеріальна гіпертензія. Причому динаміка змін показників даних порушень є неоднозначною: через 2 міс після початку експерименту відбувається найвище зростання базальної інсулінемії,через 3 міс – маси абдомінально-вісцерального жиру, через 5 міс – рівня глюкози в сироватці крові й артеріального тиску.

На молодых половозрелых кроликах-самцах установлено, что на фоне гипопинеализма, индуцированного длительным (в течение 5 мес) круглосуточным освещением (днем – солнечный свет, ночью – электрический, с интенсивностью 30 - 40 люкс), развивается такой комплекс составляющих метаболического синдрома: абдоминальное ожирение, инсулинорезистентность, нарушение толерантности к глюкозе и артериальная гипертензия. Приэтом динамика изменений данных нарушений неоднозначна: через 2 мес после начала эксперимента происходит максимальное повышение базальной инсулинемии, через 3 мес – массы абдоминально-висцерального жира, через 5 мес – уровня глюкозы в сыворотке крови и артериального давления.

It has been established in an experimental study on ma¬ture male rabbits, that in the presence of hypopinealism induced by long-term (during 5 months) day and night lighting (day - sunlight, night - 30-40 lux electric lighting), the following set of components of metabolic syndrome was developing: abdominal obesity, insulin resistance, impaired glucose tolerance and arterial hypertension. It should be noted that the dynamics of changes in these disturbances was time-dependent: in different periods after starting the experiment a maximal increase was manifested in the following indices: after two months – in basal insulinemia; after three months – in weight of abdominal-visceral fat; after five months – in blood serum glucose level and blood pressure.

У ході обстеження кримсько-татарського та російсько-українського населення Судакського (502 чол.) і Роздольнинського (300 чол.) районів АР Крим зареєстровано зростання рівня артеріального тиску (АТ) в обох популяціях у віці 50 років і старше, причому темпи його вікового підвищення більш виражені в російсько-українській популяції. Показано, що надмірна маса тіла виступає істотним чинником зростання АТ, в більшій мірі систолічного та пульсового, незалежно від етнічної належності. Більш виражене зростання з віком АТ у порівнянні з кримсько-татарською популяцією) зумовлено нераціональним типом харчування в російсько-українській популяції (висока енергоємність, підвищене споживання насичених жирів, простих сахаридів, хлориду натрію, алкоголю). Таким чином, національно-етнічні відмінності поширеності артеріальної гіпертензії та її чинників ризику значною мірою опосередковані типом харчування і надмірною масою тіла.

Установлено частоти генотипів AA, AC, CC і алелей A і C поліморфного гена A1166C рецептора ангіотензину II першого типу в групі з 41 здорових чоловіків з нормальним артеріальним тиском (АТ) і 83 хворих на есенційну гіпертензію (ЕГ). У здорових осіб частоти генотипів та алелей були такими: AA в 51 %, AC у 34 %, CC у 15 %, алель A у 68 % і C - у 32 %. У хворих на ЕГ знайдено більшу частоту генотипів CC (27 %, <$E roman p~<<~0,05>) та AC (53 %, <$E roman p~<<~0,01>) у разі зменшення частоти генотипу AA (20 %, <$E roman p~<<~0,05>). Тяжкість перебігу ЕГ асоційована у 85 % з наявністю алеля C. Ефективність монотерапії ЕГ блокатором AT1P кандесартаном є вищою за наявності алеля A. Одержані дані вказують на доцільність визначення поліморфізму гена AT1P для виділення груп ризику, діагностики, диференційованого застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II і прогнозу ЕГ.

Досліджено механізми розвитку дисфункції ендотелію у чоловіків молодого віку з різним рівнем артеріального тиску (АТ). Встановлено однакову частоту порушення функції ендотелію у чоловіків молодого віку з високим нормальним рівнем АТ та артеріальної гіпертензії (АГ) І ступеня, не зважаючи на малий термін підвищення АТ. Виявлено, що порушення функціонального стану ендотелію асоціюється з наявністю хронічної інфікованості Chlamydia pneumoniae, вірусом простого герпесу, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна-Барр у молодому віці. Встановлено наявність зв'язку рівня АТ з хронічним інфікуванням Chlamydia pneumoniae, вірусом простого герпесу, цитомегаловірусом та вірусом Епштейна-Барр у молодих чоловіків на етапі становлення АГ. Доведено, що хронічне інфікування може бути додатковим фактором ризику порушення функціонального стану ендотелію та підвищення АТ у молодому віці. Виявлено, що основними чинниками ендотеліальної дисфункції є наявність хронічного внутрішньоклітинного інфікування, стан перекисного окиснення ліпідів і запалення.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: РА351629 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены механизмы радикальной природы инициации и прогрессирования дисфункции сосудов как патогенетической основы развития артериальной гипертензии. Охарактеризованы основные источники радикальных форм кислорода (РФК) и оксида азота в стенке сосудов: митохондрии, нейтрофилы, синтазы оксида азота, ксантиноксидоредуктаза. Описаны эффекты, вызванные РФК в стенке сосудов, проявляющиеся в форме воспаления, ангиогенеза, ремоделирования межклеточного матрикса, апоптоза.

Frequency of A and C alleles of the polymorphic gene (A1166C) of first type angiotension II receptor in healthy men of Poltava region was 68 % and 32 % accordingly, the AA, AC and CC genotypes made up 51 %, 34 % and 15 % correspondingly. The patients with essential hypertension had the following figures: 44 % and 56 %; 23 %, 52 % and 25 % accordingly. The presence of C allele has been established to lead to more severe course and an early development of essential hypertension. Candesartan monotherapy is more effective for treatment patients having C allele.

Проведено комплексне вивчення взаємозв'язків між рівнем циркулюючого B-натрійуректичного пептиду (ВНП) та поліморфізмом гена рецептора ангіотензину II I типу (АТІР), а також між функцією ендотелію та станом системної внутрішньої серцевої гемодинаміки у здорових осіб та у хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу (ГХ). Уперше для субпопуляції на Вінничині встановлено, що серед практично здорових чоловіків у розподілі генотипів і алелей гена рецептора ангіотензину II I типу переважають генотип AA та алель A. Визначено, що такі чоловіки, які є носіями алелі C, мають генетично зумовлені структурно-функціональні особливості серця у вигляді більшої товщини стінок і маси міокарда лівого шлуночка на відміну від осіб гомозигот по алелі A. Серед носіїв алелі C зареєстровано певне функціональне напруження у роботі серця, що може впливати на формування серцево-судинної системи загалом. Установлено, що носійство генотипів AC та CC рецептора ангіотензину II I-го типу асоційовано з достовірно більшим ризиком розвитку ГХ у чоловіків - мешканців Вінниччини. Виявлено, що у носіїв генотипів АС і СС рецептора ангіотензину II I типу у процесі перебігу ГХ вже на першій стадії захворювання патологічні зміни у стані серця та судинного ендотелію більш значні, ніж у носіїв генотипу AA. Показано, що рівень ВНП у плазмі крові зазначених хворих зростає, переважно, у взаємозв'язку з розвитком у них діастолічної дисфункції. Розроблено методику, яка дозволяє орієнтовно визначити структурну організацію гена АТІР у осіб, здорових і хворих на ГХ. Для таких хворих запропоновано межовий рівень ВНП з метою допоміжної діагностики діастолічної дисфункції лівого

Наступление менопаузы может сопровождаться рядом неблагоприятных изменений в организме женщины, развивающихся в условиях гормонального дисбаланса, к которым относятся повышение уровня артериального давления (АД), структурно-функциональная перестройка отделов сердца, изменение метаболизма в миокарде. В последние годы стало очевидно, что прогноз больного с артериальной гипертензией (АГ) регламентируется не только уровнем повышения АД, но и в значительной степени вовлеченностью в процесс органов-мишеней. Выявленная триглицеридемия связана с повышением тромбообразования и снижением фибринолитической активности, что подчеркивает вовлеченность тромбоцитарно-сосудистого звена гемостаза в развитие АГ. Интерес к проблеме диастолической дисфункции левого желудочка становится из года в год более пристальным, поскольку при минимальных клинических симптомах пациенты имеют высокий риск осложнений. С учетом вышеизложенного можно отметить, что многие факторы влияют на повышение АД у женщин после наступления менопаузы. В результате происходит структурная адаптация и перестройка сердца, сосудов и барорецепторного механизма, ведущая к АГ. Анализу данных исследований посвящен настоящий обзор.

Обстежено 802 хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) з Раздольнинського та Судакського районів АР Крим, яких розподілено на вікові групи 20 - 29, 30 - 39, 40 - 49, 50 - 59, 60 - 69, 70 і старше років. Одержані дані свідчать про зростання з віком частоти виявлення АГ, причому більшою мірою в російсько-українській популяції у порівнянні з кримсько-татарською. У старших вікових групах (50 років і старші) зростання частоти реєстрації АГ здійснюється за рахунок головним чином ізольованої систолічної гіпертензії. У похилому віці зростає відсоток хворих з помірною та важкою формами АГ. Темпи вікового зростання артеріального тиску виражені більшою мірою у жінок, а також у осіб російсько-української популяції.

З метою вивчення розповсюдженості, механізмів формування і факторів, що впливають на виникнення артеріальної гіпертензії (АГ), було проведено ретроспективне дослідження у АР Крим у 2004 р. У дослідженні брали участь 2 500 чоловіків і жінок у віці 20-ти - 84-х років, українсько-російської та кримсько-татарської етнічних груп. У аналіз було включено дані, одержані у 1989 р. під час дослідження тієї ж вибірки українсько-російської популяції. Показано, що з віком наростає частота АГ. Жінки як українсько-російської, так і кримсько-татарської етнічних груп хворіють на АГ частіше чоловіків. У українсько-російської популяції частота АГ вища, ніж у кримсько-татарської етнічної групи. Максимум захворюваності на АГ у українсько-російської популяції настає на 10 років раніше, ніж у кримсько-татарської етнічної групи. Під час дослідження тієї ж вибірки українсько-російської популяції 1989 р. частота АГ в усіх вікових групах була значно нижчою.

Мета дослідження - вивчити стан нових факторів серцево-судинного ризику (ССР) та їх співвідношення з гіпертрофією міокарда лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Встановлено, що у хворих на ГХ активація неспецифічного системного запалення, інсулінорезистентність, вираженість урікемії і мікроальбумінурії асоціюються зі збільшенням ІММ ЛШ, незалежно від класичних факторів ССР. Найвпливовішими самостійними факторами збільшення ІММ ЛШ, за даними покрокового регресійного аналізу, є стать і тривалість ГХ, рівень середньодобового CAT і добовий індекс CAT, а також вираженість мікроальбумінурії, інсулінорезистентності і неспецифічного системного запалення.