Представлені дослідження по ефективності дециметровохвильової терапії, вуглекислих ванн, медикаментозних засобів в медичній реабілітації хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу. Показано, що застосування запропонованих комплексів здійснює однонаправлену позитивну патогенетичну дію різного ступеня вираженості. Покращуються характеристики стану стінки черевної аорти, магістрального та регіонального кровотоку за даними ультрахвильового сканування, доплерографії, реовазографії і гепатографії. Це з'ясовує механізми досягнення ремісії досліджуваного захворювання.

Вивчено роль протеолітичних ферментів та їх білкових інгібіторів у патогенезі артеріо-атеросклерозу. За допомогою сучасних ензимологічних методів досліджено зміни в системі еластаза - інгібітори еластази тканин судин та сироватки крові при експериментальному артеріосклерозі. Порушення балансу між еластазою та її інгібіторами, в першу чергу за рахунок зростання активності еластази, відбувається на ранніх стадіях експериментального артеріосклерозу Менкеберга та атеросклерозу. Встановлено, що тканини вен відрізняються від тканин аорти високим вмістом основних інгібіторів еластази - alpha₂-інгібітора протеаз, alpha₂-макроглобуліну та здатністю до нарощування свого антиеластазного потенціалу при експериментальній патології. Отже, дисбаланс в еластолітичній системі як передумову деструктивних змін в еластинових структурах судин слід вважати важливим механізмом в патогенезі артеріо-атеросклерозу.

На основі комплексного обстеження та лікування 110 хворих похилого та старечого віку з аневризмою черевної частини аорти вивчені структурно-функціональні особливості аневризми, обгрунтована доцільність застосування методів діагностики, розроблені показання та методи оперативного втручання. Запропоновані заочеревинний доступ та нові способи реконструктивних операцій. Це дозволило досягти добрих результатів оперативного лікування у 94,5% пацієнтів. Показник виживання хворих через 1 рік становив 95,2%, через 3 роки - 83,9%, через 5 років - 67,3%.

Дисертацію присвячено питанням атерогенезу і діагностики атерогенних дисліпідемій. Розвивається новий напрямок у рамках ліпідної теорії атеросклерозу на основі уявлення про ключову роль рідкокристалічних ліпідів у атерогенезі. Встановлено, що початок атеросклеротичного процесу асоційований з фазовим переходом ліпідів інтими з аморфного у рідкокристалічний стан; рідкокристалічні ліпіди атеросклеротичних уражень мають спонтанні електричні властивості, внаслідок чого здатні активувати клітинну проліферацію та ініціювати фіброз, що є суттю морфогенезу атеросклеротичної бляшки. Показано, що формування ліпідами рідкокристалічної фази в інтимі відбувається внаслідок порушення ліпідного транспорту - плазма крові <-> артеріальна стінка. Розроблено математичні моделі, що описують кристалохімічні властивості ліпідів. Дано інтерпретацію механізму посилення агрегації тромбоцитів (її I фази) при атерогенних дисліпідеміях. Запропоновано чутливий спосіб діагностики атерогенних дисліпідемій, що грунтується на визначенні здатності ліпідної фракції плазми крові до утворення рідкокристалічної фази.

Дисертація має клініко-експериментальний характер і присвячена визначенню механізмів та значущості атерогенної модифікації ліпопротеїнів крові як у розвитку гіперхолестеринемії, так і в якості самостійного патогенетичного фактору атеросклерозу. Вивчена залежність між активацією моноцитів, інтенсивністю процесів перекисного окислення в крові, появою в ній модифікованих ліпопротеїнів та концентрацією загального холестерину. Встановлено, що універсальним патогенетичним механізмом атеросклерозу є не розвиток гіперхолестеринемії, а зростання атерогенності плазми, яка визначається модифікацією ліпопротеїнів крові внаслідок оксидативного стресу. Останній спостерігається як у хворих на IХС та при природному розвитку запального процесу, так і при його моделюванні в умовах експерименту, і є результатом активації запальних клітин крові, перш за все - моноцитів. При експериментальній аліментарній гіперхолестеринемії рівень холестерину в плазмі зростає первинно, тоді як поява її атерогенних властивостей має вторинний характер. В цих умовах розвиток оксидативного стресу не є визначаючим фактором атерогенної модифікації ліпопротеїнів крові.

Дисертацію присвячено питанням патогенетичного обгрунтування застосування ентеросорбції при атеросклерозі. Досліджено вплив силларду П, лізату біомаси молочнокислих бактерій, поліспоніну на структуру та функцію селезінки, тимуса, лімфатичних вузлів брижі кролів з експериментальним атеросклерозом. Вивчено гіполіпідемічну дію силларду П в дозі 50, 100 і 150 мг/кг маси тіла, антиоксидантний, імунокоригуючий та дезінтоксикаційний ефекти. Встановлено, що силлард П сприяє нормалізації змін органів імунної системи кролів значно більше, ніж інші сорбенти; має значний гіполіпідемічний ефект, нормалізує процеси ліпопероксидації та виявляє імунокоригуючий вплив у хворих на атеросклероз. Корекція метаболічних процесів силлардом П - засіб оптимізації лікування ішемічної хвороби серця переважно у хворих з IIA і IIB типом гіперліпідемії. Оптимальна терапевтична доза - 100 мг/кг маси тіла.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей пошкодження ендотелію і кальціємії, як характерні для артеріосклерозу Менкеберга. За допомогою методу трансмісійної електронної мікроскопії досліджено зміни структури ендотелію судин, чутливих і стійких до розвитку медіакальцинозу. За допомогою біохімічних методів досліджено вміст загального кальцію, активність лужної фосфатази і gamma-глутамілтрансферази в сироватці крові щурів в ранньому періоді розвитку експериментального медіакальцинозу аорти. Встановлено, що гостре масивне пошкодження ендотелію в аорті відбувається впродовж перших годин і доби після гіперадреналінемії. Отже, екстремальне пошкодження ендотелію як передумову перескорочення і некрозу ГМК аорти при катехоламіновій агресії слід вважати важливим механізмом в патогенезі "адреналінового" медіакальцінозу аорти. При МЙА-інтоксикації як механізм медіанекрозу більш вірогідна пряма дія МЙА безпосередньо на ГМК середньої оболонки аорти. Пошкодження ендотелію при цьому може виступати лише в ролі умови, яка сприяє розвитку медіакальцинозу. Отримані дані про коливання вмісту загального кальцію і підвищення активності кісткових ізоферментів ЛФ в сироватці дослідних пацюків слід оцінювати як вказівку на те, що зміни в системі кальціємії можуть мати патогенетичне значення в ранньому періоді артеріосклерозу Менкеберга.

На секційному матеріалі й експериментально вивчено клітинні і молекулярні механізми розвитку неліпідогенних уражень (НУ) і ліпоїдозу (Л). Встановлено, що у перебігу атеросклерозу (Ат) слід виділяти дві фази: фазу загострення (I) та фазу швидкого прогресування (II) захворювання. В основі патогенезу НУ лежить встановлений новий феномен активації фосфоінозитидного обміну й аденілатциклазної системи, що призводить до вогнищевої загибелі ендотелій (Ен) та гладком'язових клітин (ГМК), і формуванні НУ. Встановлений феномен покладено в основу теоретичного обгрунтування використання антагоністів alpha-1 і beta-адреноблокаторів у патогенетичній терапії I. У патогенезі II лежить персистуюча гіперхолестерінемія та зростання в крові концентрації імунних комплексів (ІК), що призводить до зриву захисно-пристосувальних потенцій Ен і незворотної трансформації моноцитів (Мн) у пінисті клітини (ПК). Причини нерегульованого фагоцитозу Мн пов'язані з порушенням зворотних зв'язків у каскаді трансдукції зовнішнього сигналу на рівні вторинних посередників (цАМФ, цГМФ, фосфоінозитиди, Ca++). Антиатерогенні ефекти антагоністів кальцію реалізуються шляхом запуску аварійного, ЛПНП-незалежного транспорту надлишку холестерину (ХС) з Мн/Мф (моноцити/макрофаги). Запропоновано нову концепцію моноцитарного кліренсу ліпідів, яка обгрунтовує молекулярні та клітинні механізми як зворотнього транспорту ХС з судинної стінки, так і формування атероматозного ядра атеросклеротичної бляшки. Встановлений альтернативний шлях участі НП у прогресуванні Ат відкриває новий напрям у вивченні клітинних і молекулярних механізмів атерогенезу, а також розробці нових підходів

В экспериментах по моделированию медиакальциноза и атеросклероза у кроликов и крыс показано, что существуют определенные межвидовые особенности эластолитической системы сосудов, которые наиболее четко проявляются в условиях воздействия повреждающих факторов. У крыс, резистентных к действию ангиосклеротических агентов, при моделировании артерио-атеросклероза в гомогенатах аорты наблюдается повышение эластазной активности, содержания alpha₂-макроглобулина и снижение alpha₁-ингибитора протеаз. У кроликов, чувствительных к данным воздействиям, эластазная активность повышается в значительно меньшей степени, чем у крыс, содержание alpha₂-макроглобулина в ткани артериальных сосудов снижается, а alpha₁-ингибитора протеаз повышается. В венозных сосудах, по сравнению с артериальными, выявляется более высокий уровень антиэластазного потенциала, что может объяснять их феноменальную устойчивость к действию ангиосклеротических агентов. Высокая мобильность эластолитической системы сосудов позволяет рассматривать нарушение баланса эластазы и ее ингибиторов в ткани аорты как один из важных патогенетических факторов в развитии артерио-атеросклероза.

В огляді представлено дані про морфофункціональні особливості моноцитів крові в нормі та ролі системи мононуклеарних фагоцитів в імунологічних та неімунологічних механізмах розвитку атеросклерозу. Наведено інформацію про вплив ряду гуморальних та клітинних факторів на взаємодію моноцитів крові з інтимою артерій, розглядаються можливі причини порушень моноцитарного кліренсу ліпідів із судинної стінки при атеросклерозі.

Обстежено 85 робочих гірничорудної та металургійної промисловості, хворих на облітеруючий ендартеріїт, у яких виявлено перед- та тромботичний стан судин нижніх кінцівок. Результати досліджень свідчать, що у даних хворих за різних передтромботичних ступенів і тромботичних станів показники часу та індекс зсідання, а також кількісний стан складу тромбоцитів, їх депонування, залежать від регіону враження судин. З погіршанням передтромботичного стану, час та індекс зсідання крові, взятої з пальця ноги, зменшувались, а руки - збільшувались. Це пояснено тим, що кров ноги віддзеркалює нарощування активності коагулювальної системи у пошкоджених судинах регіону нижніх кінцівок, а в непошкоджених руках - антикоагулювальної. Показники тромбоцитів крові ноги свідчать про збільшення лише продукції у кістковому мозку зі збільшенням стадії облітеруючого ендартеріїту.

Вивчено гіполіпідемічні властивості похідних полісахариду хітину - поліглюкозаму та глюкозаміну за умов експериментальної холестеринової гіперліпідемії. Встановлено, що досліджені речовини мають гіполіпідемічну й антиоксидантну активності: за активністю у лікувально-профілактичному режимі вони не відрізняються від дії секвестранту жовчних кислот - холестираміну, і більш ефективні у лікувальному режимі. Поліглюкозам і глюкозамін зменшували у сироватці крові тварин рівень загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів дуже низької щільності (атерогенний фактор), підвищували рівень ліпопротеїнів високої щільності (антиатерогенний фактор). Досліджені похідні хітину в сироватці крові тварин нормалізували підвищений рівень малонового діальдегіду та дієнових кон'югатів (антиоксидантна дія). Поліглюкозам покращував секреторну ліполітичну функцію печінки тварин. Вивчені похідні хітину мають низьку токсичність - не мають сенсибілізувальних і кумулятивних властивостей.

Досліджено динаміку клінічних проявів, показників ліпідного та інших видів обміну у хворих на атеросклероз коронарних судин та судин нижніх кінцівок у разі застосування лікувальної методики плазмообміну екстракорпорально модифікованою плазмою (ПОЕМП). Проведено комплексне обстеження 104 хворих на ішемічну хворобу серця та облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок. Визначено три групи порівняння відповідно до застосованого засобу лікування. Перша група - лікування з використанням засобу ПОЕМП, друга - комплексне лікування (ПОЕМП та ентеросорбція (ЕС)), третя - медикаментозна антиатеросклеротична терапія. Доведено: ПОЕМП є ефективним засобом лікування атеросклерозу, його ефективність щодо зменшення змісту атерогенних ліпопротеїдів перевищує ефективність медикаментозних засобів за елімінацією : холестерину (ХС) на 25,6 %, тригліцериду (ТГ) на 40,8 %, коефіцієнта атерогенності (КА) на 6 %, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) на 22,5 %. Ефективність комбінованої еферентної терапії з використанням ПОЕМП та ЕС перевищує ефективність медикаментозних засобів за елімінацією: ХС на 46,6 %, ТГ на 33,8 %, КА на 10 %, ЦІК на 52,5 %.

Проаналізовано, що за останні 20 років (1981 - 2000 рр.) розшаровуючі аневризми аорти (РАА) виявлено у 131-го померлого. При цьому у 1991 - 2000 рр. кількість РАА збільшилась у 2 рази у порівнянні з 1981 - 1990 рр. Серед причин РАА виявлено: атеросклероз - 83 спостереження, кістозний медіанекроз аорти - синдром Гзеля - Ердгейма - 25, неспецифічний аортоартеріїт - 9, синдром Марфана - 4, сифіліс - 1, інші причини - 9. Серед померлих переважали чоловіки (80,2 %), серед них 23,2 % - віком до 50-ти років. У більшості випадків аневризми локалізувались у низхідній частині аорти. Ураження всієї аорти із розшаруванням та утворенням двостовбурового просвіту найчастіше виявлялося за синдрому Гзеля - Ердгейма.

Експериментально досліджено роль порушень ліпідного та ліпопротеїдного обмінів у розвитку найбільш поширених форм склеротичних уражень судин: артеріосклерозу Менкеберга й атеросклерозу. Вперше отримано дані про розвиток дисліпопротеїдемії (ДЛП) у процесі моделювання артеріосклерозу менкебергівського типу. Визначено особливості розвитку гіперліпідемії та ДЛП за умов індукування менкебергівського артеріосклерозу різними агентами. Висвітлено зміни ліпідного складу аорти у процесі моделювання менкебергівського артеріосклерозу. Доведено, що вміст окремих класів ліпідів у стінці аорти кролів у разі моделювання артеріосклерозу Менкеберга та за наявності комбінованого типу судинних уражень менш виражений у порівнянні з холестериновим атеросклерозом. Встановлено, що у відповідь на дію різних ангіосклеротичних агентів відбуваються близькі зміни у спектрі вищих жирних кислот, зокрема, зменшується вміст насичених і збільшується кількість ненасичених жирних кислот. Експериментально відтворено артеріосклероз Менкеберга, атеросклероз та їх комбінації супроводжувались тотожними змінами процесів перекисного окиснення ліпідів, які свідчать про їх активацію. Проведено біохімічні дослідження сироватки крові та тканин аорти, які дали підстави для розгляду ролі порушень обміну ліпідів і ліпопротеїдів, їх перекисного окиснення в розвитку атеросклеротичного і менкебергівського типів судинних уражень.

Вивчено закономірності впливу інфекційного чинника (Chlamydia pneumoniae, цитомегаловіруса) на перебіг атеросклеротичного процесу, характер і вираженість реактивно-запального синдрому в разі атеросклерозу, стан моноцитів/макрофагів. Висвітлено їх взаємодію з іншими клітинами-учасницями атерогенезу на підставі дослідження продукції ними цитокінів і хемокінів за умов in vitro. Доведено ефективність включення до комплексного лікування хворих на атеросклероз кварцетину та настойки ехінацеї або їх поєднання. Встановлено, що препарати мають позитивний вплив на показники ліпідограми, зменшують прояви реактивно-запального синдрому, нормалізують імунограму та знижують надмірну активацію моноцитів/макрофагів - основних учасників атерогенезу.

Вивчено вплив іонізуючого випромінювання (ІВ) на формування дисліпопротеїнемій (ДЛП) у опромінених осіб та експериментально досліджено механізми виникнення ДЛП і розвиток атеросклерозу з метою обгрунтування застосування коригувальних заходів для зниження ризику їх виникнення. Описано закономірності змін показників обміну ліпідів і ліпопротеїнів (ЛП) крові та типу ДЛП протягом десяти років спостережень у осіб, що зазнали впливу різних доз ІВ (0,47 - 1,0; 25 - 100; 100 - 200 та 200 - 400 сГр) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Вперше проведено комплексну оцінку показників ліпідного та ліпопротеїнового обміну крові осіб, які постійно працюють за умов впливу ІВ 30-кілометрової зони відчуження Чорнобильської АЕС. У даному разі тип ДЛП у опромінених осіб неоднаковий: гіпербеталіпопротеїнемія та гіперпребеталіпопротеїнемія у працівників на об'єкті "Укриття" (доза опромінення 15 - 25 сГр), та переважно гіпербеталіпопротеїнемія у працівників зон поза об'єктом "Укриття" (дози опромінення 1 - 5 сГр). Серед дітей віком 13 - 14 років, евакуйованих з 30-кілометрової зони відчуження Чорнобильської АЕС, гіперліпідемія зустрічається частіше у хлопчиків (в 2,4 - 3,5 рази), ніж у дівчаток, а інтенсивність ПОЛ у крові та суфрактантній системі легень дітей збільшується. Клініко-експериментальне вивчення особливостей ДЛП, складу та фізико-хімічних властивостей ЛП дозволило сформулювати гіпотезу про механізми виникнення порушень ліпопротеїнового обміну після впливу на організм ІВ. Виявлені особливості взаємодії ЛП низької щільності з клітиною свідчать про модифікаційні перебудови у структурі ліпопротеїнових молекул як за умов

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.210.41-29 + Е60*73

Рубрики:

Атеросклероз. Артеріосклероз

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.210.41-52

Рубрики:

Атеросклероз. Артеріосклероз

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто роль генералізованого запалення в патогенезі атеросклерозу у разі цукрового діабету. Досліджено вміст маркерів генералізованого запалення - С-реактивного білка та фібриногену у плазмі крові хворих на цукровий діабет ІІ типу. Обстежено 55 осіб, з яких - 20 хворих на цукровий діабет ІІ типу з ожирінням, 15 - на цукровий діабет ІІ типу з нормальною масою тіла, 10 осіб з ожирінням, які не хворіють на цукровий діабет та 10 - контрольної групи з нормальною масою тіла без діабету. Виявлено підвищення С-реактивного білка та фібриногену у плазмі крові хворих на цукровий діабет ІІ типу з підвищеною та нормальною масою тіла у порівнянні з аналогічними показниками у осіб з ожирінням без діабету та осіб контрольної групи. Встановлено взаємозв'язок між показниками ліпідного обміну та маркерами хронічного неспецифічного запалення. Одержані дані свідчать про участь хронічного неспецифічного запалення у розвитку судинних уражень у разі діабету.

Рассмотрена роль генерализованного воспаления в патогенезе атеросклероза при сахарном диабете. Исследовано содержание маркеров генерализованного воспаления - С-реактивного белка и фибриногена в плазме крови больных сахарным диабетом 2 типа (СД-2). Обследовано 55 человек, из которых - 20 больных СД-2 с ожирением, 15 - СД-2 с нормальной массой тела, 10 лиц с ожирением, не болеющих диабетом, и 10 - контрольной группы без диабета, с нормальной массой тела. Установлено увеличение содержания С-реактивного белка и фибриногена в плазме крови больных СД-2 с повышенной и нормальной массой тела по сравнению с аналогичными показателями у лиц с ожирением без диабета и лиц контрольной группы. Выявлена взаимосвязь между показателями липидного обмена и маркерами хронического неспецифического воспаления. Полученные данные могут свидетельствуют об участии хронического неспецифического воспаления в развитии сосудистых нарушений при диабете.

The role of the generalized inflammation in pathogenesis of atherosclerosis in patients with diabetes mellitus has been actively studied. The aim of this study was to investigate plasma levels of the markers of generalized inflammation - C-reactive protein and fibrinogen in patients with type 2 diabetes mellitus. Fifty five patients were examined, among them - 20 patients with type 2 diabetes mellitus with obesity; 15 patients with type 2 diabetes mellitus without obesity. 10 subjects without diabetes with obesity and 10 subjects without diabetes and with normal body mass. We found increased plasma levels of C-reactive protein and fibrinogen in patients with type 2 diabetes mellitus with and without obesity compared to subjects without diabetes withand without obesity. We found correlation between plasma levels of inflammation markers and lipid levels. We suggest that inflammation could play a role in the pathogenesis of diabetic macrovascular complications