Увагу приділено вивченню розповсюдженості основних клінічних і субклінічних проявів ураження серцево-судинної системи (ССС) у хворих на антифосфоліпідний синдром (АФС), уточненню патогенетичних механізмів формування атеросклеротичного ураження судин за участю як традиційних, так і специфічних факторів ризику, а також їх зв'язку з перебігом захворювання та станом ССС. Проаналізовано поширеність різного класу антифосфоліпідних антитіл в українській популяції хворих на АФС. Встановлено відмінності в порушенні ліпідного обміну залежно від типу АФС. Показано, що розвиток структурно-функціональних змін тісно асоціювався з лабораторними маркерами ендотеліальної дисфункції - розчинною молекулою адгезії судинних клітин та L-селектину, показниками запального процесу - С-реактивний білок, фактор некрозу пухлин-альфа та вмістом прозапальних цитокінів, антитільним навантаженням, порушеннями ліпідного, обміну та зниженням активності сироваткової параоксонази. Проведено стратифікацію сумарного індивідуального ризику серцево-судинних катастроф у хворих на АФС, у ході якої виявлено, що критерії ризику судинних уражень за шкалою SCORE задовільно не відображають реальний стан ССС, оцінений інструментально.

Увагу приділено питанням підвищення ефективності діагностики та лікування кардіометаболічних та нейрогуморальних порушень на основі з'ясування ролі адипокінів та неоптерину в розвитку атеросклерозу у хворих на стабільну стенокардію та ожиріння. Показано, що у хворих на стабільну стенокардію з супутнім ожирінням відбувалися значні порушення ліпідного та адипокінового обміну, кардіогемодинаміки, порушення клітинної імунної відповіді, що впливали на розвиток атеросклерозу, формування та прогресування анатомічних змін судин за даними коронарографії. Відзначено дисфункцію жирової тканини, яка виявляється експресією вісфатину та зменшенням рівня адипонектину. Визначено патогенетичну роль неоптерину в розвитку ускладнень стабільних форм ішемічної хвороби серця. Обгрунтовано можливість терапевтичної корекції метаболічних та нейрогуморальних порушень на підставі додавання до стандартної терапії мексикору в обстеженої групи хворих.

Визначено структуру провідних факторів ризику розвитку тромбоемболічних і геморагічних ускладнень серед хворих на фібриляцію передсердь, що мешкають в Україні (Сумській області). Обгрунтовано доцільність призначення та забезпечення контролю ефективності варфарину в реальній лікарській практиці серед хворих на фібриляцію передсердь. Шляхом ретроспективного та проспективного досліджень визначено фактори, що впливають на перебіг фібриляції передсердь. Вперше в Україні встановлено частоту поширеності поліморфізму гена СУР2С9*2 / *3, який визначає індивідуальну чутливість до варфарину, та сприяє скороченню терміну та більш правильному підбору профілактичної дози. Доведено позитивний вплив ривароксабану на клінічний перебіг захворювання, а також на зниження частоти розвитку тромбоемболічних і геморагічних ускладнень у порівнянні з варфарином. Лікування новими пероральними антикоагулянтами надає можливість призначати ривароксабан без спеціального лабораторного контролю.

Надано результати обстеження 134-х жінок з гіпертонічною хворобою (ГХ) та метаболічним синдромом, що війшли до 4-х груп, в залежності від функціонального стану щитовидної залози. Виявлено зв'язок субклінічного гіпотиреозу з гіперхолестеринемією та маркерами атеросклерозу. Встановлено, що у жінок з ГХ та метаболічним синдромом на тлі субклінічного гіпотиреозу більш високий серцево-судинний ризик у порівнянні з жінками без дисфункції щитовидної залози. Доведено доцільність визначення товщини комплексу інтима-медіа та кісточково-плечового індексу при стратифікації серцево-судинного ризику за допомогою шкали SCORE у жінок з ГХ та метаболічним синдромом на тлі субклінічного гіпотиреозу, що збільшує відсоток виявлення пацієнтів високого та дуже високого ризику з 36,4 % до 75,7 %.

Визначено загальний ризик розвитку атеросклерозу, частоту недіагностованого атеросклерозу та серцево-судинних ускладнень у хворих на неспецифічний виразковий коліт (НВК). Вивчено зв'язок маркерів запалення з рівнем атерогенних та антиатерогенних ліпідів крові, з показниками ехокардіографії, товщиною комплексу інтима-медіа загальної сонної артерії, з кісточково-плечовим індексом у хворих на НВК. Встановлено частоту, тип та фактори ризику життєво-небезпечних аритмій у хворих на HBK та їх зв'язок із активністю, формою й тривалістю НВК, антропометричними показниками, ліпідами крові, маркерами запалення. Оцінено ефективність лікування статинами та омега-3 полінасиченими жирними кислотами, спрямованого на корекцію ліпідних порушень, запальних змін та регресію атеросклеротичного процесу в хворих на HBK із супутнім субклінічним атеросклерозом. Здійснено порівняльний аналіз якості життя у хворих на HBK із супутнім субклінічним атеросклерозом та без нього.

Визначено патогенетичну роль генетичних чинників у розвитку мультифокального атеросклеротичного процесу, їх зв'язок з особливостями клінічного перебігу та прогнозом у хворих на ішемічну хворобу серця (IXC) з верифікованим атеросклерозом коронарних артерій (КА). Обгрунтовано, що дія таких традиційних факторів ризику, як артеріальна гіпертензія та цукровий діабет ІІ типу реалізується через поліморфізм генів, які зумовлюють розвиток патогенетичних механізмів, спільних як для атеросклеротичного процесу, так і для цього фактору ризику. Встановлено, що розвиток мультифокального атеросклеротичного процесу є генетично детермінованим і незалежно пов'язаним з поліморфізмом Т-786С промотора гена ендотеліальної ΝΟ-синтази (eNOs), а розвиток багатосудинного та дифузного типу ураження KA - з інсерційно-делеційним (І/D) поліморфізмом гена ангіотензинперетворювального фермента та поліморфізмом Т-786С промотора гена eNOs. Доведено, що довгостроковий несприятливий прогноз у хворих на ішемічну хворобу серця з верифікованим атеросклерозом коронарних артерій пов'язаний з наявністю DD генотипу І/D поліморфізму гена ангіотензинперетворювального фермента та СС генотипу поліморфізму Т-786С промотора гена eNOs. З фармакогенетичних позицій аргументовано дієві підходи до лікування хворих на ІХС із супутньою артеріальною гіпертензією. Доведено ефективність статинів щодо зниження додаткового ризику розвитку несприятливих серцево-судинних подій у хворих на ІХС, зумовленого наявністю алеля C поліморфізму Т-786С промотора гена eNOs.

Теоретично узагальнено результати та встановлено частоту й характер ураження серця і крупних судин у разі поліангіїтів (мікроскопічного, гранулематозного Вегенера, еозинофільного Черджа-Стросс), зв'язок тяжкості змін з екстракардіальними проявами захворювань на підставі вивчення клінічних, електрокардіографічних, ехокардіографічних, ультразвукових ангіодоплерографічних та лабораторних ознак перебігу системних васкулітів, асоційованих з антинейтрофільними цитоплазматичними антитілами. Доведено патогенетичну значущість імунозапальних білків, ендотеліальної дисфункції судин та адсорбційно-реологічних властивостей крові в порушеннях збудливості міокарда, електричної провідності серця, у збільшенні розмірів його камер й клапанного апарату. Встановлено чинники, що визначають ефективність лікувальних заходів у таких хворих, виділено прогностичні критерії.

Досліджено особливості перебігу метаболічного синдрому (МС) у жінок постменопаузального періоду, увагу зосереджено на підвищенні ефективності його лікування. Обстежено 130 пацієнток з МС різної статі, а також 21-у жінку в менопаузі без ознак МС. Встановлено більш часте поєднання чотирьох та п'яти компонентів цього синдрому, вищі показники індексу маси тіла та обводу талії у постменопаузальному періоді. З'ясовано, що перебіг МС у менопаузі характеризується особливостями ліпідограми та домінуванням IIб типу дисліпідемії, станом хронічного запалення низьких градацій (зростанням кількості лейкоцитів периферійної крові, головним чином за рахунок лімфоцитів і нейтрофілів; підвищенням рівнів у сироватці крові Ig A, Ig G, Ig М та патологічних середньо- та і дрібномолекулярних циркулюючих імунних комплексів; збільшенням концентрації прозапальних цитокінів і хемокінів - ІЛ-1β, ІЛ-6 та Лт В₄ у сироватці крові та надмірній їх продукції моноцитами/макрофагами в умовах in vitro). Встановлено, що додаткове призначення кверцетину обумовлює суттєве зниження рівнів офісного артеріального тиску, зменшує прояви запального процесу, величину ендогенної інтоксикації, має помірні імуномодулювальні властивості.

Вперше на основі зіставлення показників дуплексного сканування сонних артерій у пацієнтів із субклінічним атеросклерозом доведено високу інформативність оцінювання комплексу інтима-медіа (КІМ) в розподілі діагнозів нейроциркуляторної дистонії (НЦД) та стабільної стенокардії напруги (ССН) за вдвічі меншій ймовірності випадків збільшеного КІМ від нормативного рівня у групі НЦД проти ССН. Вперше проведено аналіз змін ліпідограми в комплексі з визначенням статистично достовірної прямої кореляції рівнів асоційований з вагітністю протеїн плазми-А (РАРР-А) з концентрацією С-реактивний протеїн (СРП) у плазмі крові, що свідчить про зв'язок запалення та деструкції в атеросклеротичному процесі, його прогресуванні та розвитку ускладнень. Розробленно спосіб використання сумарного усередкованого показника КІМ під час дуплексного екстракраніального ультразвукового сканування (ZКІМ/6) по відношенню до нормативу (0,09 см), що дозволяє виявити прояви субклінічного атеросклерозу. Вперше доведено, що в групі зі зменшенням показника РАРР-А під час лікування відбувається достовірна нормалізація товщини КІМ. На основі використання клініко-діагностичного комплексу розроблено патогенетично обгрунтований підхід до діагностики та оптимізації медикаментозного лікування хворих із субклінічним атеросклерозом. Доведено, що застосування аторвастатину як лікування у хворих на ССН у порівнянні з НЦД з використанням триметазидину МR і Магне В6 достовірно зменшує кількість випадків зростання показників КІМ та збільшення кількості випадків нормалізації КІМ у пацієнтів із ССН. Доведено, що застосування аторвастатину свідчить про зростання кількості випадків покращання фракції викиду лівого шлуночка із збільшенням ймовірності негативного результату тредміл-тесту проти групи метаболічної терапії з індивідуалізованим врахуванням особливостей перебігу захворювання.

На підставі узагальнення літературних джерел розглянуто різні патологічні ураження внутрішньої сонної артерії, що є основною причиною ішемічного інсульту, який найчастіше призводить до стійкої втрати працездатності. Проаналізовано особливості анатомії, фізіології, патології мозкового кровообігу. Визначено причини виникнення ішемії мозку. Обгрунтовано можливості ранньої діагностики на основі нових сучасних методів обстеження. Досліджено переваги та недоліки різних методів лікування. Особливу увагу приділено хірургічним втручанням. Описано оригінальні методи хірургії корекції внутрішньої сонної артерії.

На основе обобщения литературных источников рассмотрены различные патологические поражения внутренней сонной артерии, которые являются основной причиной ишемического инсульта, наиболее часто приводящего к устойчивой потери трудоспособности. Проанализированы особенности анатомии, физиологии, патологии мозгового кровообращения. Определены причины возникновения ишемии мозга. Обоснованы возможности ранней диагностики на основе современных методов обследования. Исследованы преимущества и недостатки различных методов лечения. Особое внимание уделено хирургическим вмешательствам. Описаны оригинальные методы хирургии коррекции внутренней сонной артерии.

Експериментально досліджено роль порушень ліпідного та ліпопротеїдного обмінів у розвитку найбільш поширених форм склеротичних уражень судин: артеріосклерозу Менкеберга й атеросклерозу. Вперше отримано дані про розвиток дисліпопротеїдемії (ДЛП) у процесі моделювання артеріосклерозу менкебергівського типу. Визначено особливості розвитку гіперліпідемії та ДЛП за умов індукування менкебергівського артеріосклерозу різними агентами. Висвітлено зміни ліпідного складу аорти у процесі моделювання менкебергівського артеріосклерозу. Доведено, що вміст окремих класів ліпідів у стінці аорти кролів у разі моделювання артеріосклерозу Менкеберга та за наявності комбінованого типу судинних уражень менш виражений у порівнянні з холестериновим атеросклерозом. Встановлено, що у відповідь на дію різних ангіосклеротичних агентів відбуваються близькі зміни у спектрі вищих жирних кислот, зокрема, зменшується вміст насичених і збільшується кількість ненасичених жирних кислот. Експериментально відтворено артеріосклероз Менкеберга, атеросклероз та їх комбінації супроводжувались тотожними змінами процесів перекисного окиснення ліпідів, які свідчать про їх активацію. Проведено біохімічні дослідження сироватки крові та тканин аорти, які дали підстави для розгляду ролі порушень обміну ліпідів і ліпопротеїдів, їх перекисного окиснення в розвитку атеросклеротичного і менкебергівського типів судинних уражень.

На основі комплексного обстеження та лікування 110 хворих похилого та старечого віку з аневризмою черевної частини аорти вивчені структурно-функціональні особливості аневризми, обгрунтована доцільність застосування методів діагностики, розроблені показання та методи оперативного втручання. Запропоновані заочеревинний доступ та нові способи реконструктивних операцій. Це дозволило досягти добрих результатів оперативного лікування у 94,5% пацієнтів. Показник виживання хворих через 1 рік становив 95,2%, через 3 роки - 83,9%, через 5 років - 67,3%.

Висвітлено питання підвищення ефективності лікування ішемічної хвороби серця (ІХС) на підставі вивчення патогенетичної ролі Chlamydia pneumoniae, Helicobacter pylori і цитомегаловірусної (ЦМВ) інфекції у клінічних проявах і ускладненнях захворювання. Досліджено зв'язок хламідійної, хелікобактерної і ЦМВ інфекцій з традиційними факторами ризику атеросклерозу та ІХС. Визначено роль імунозапальних механізмів у розвитку ендотеліальної дисфункції у разі коронарного атеросклерозу. Розроблено нові диференційно-діагностичні і прогностичні критерії оцінки перебігу ІХС, що базуються на показниках C.pneumoniae, H.pylori і ЦМВ інфікованості пацієнтів, можливому впливі синергізму мікроорганізмів у формуванні клінічних форм захворювання.

Уперше клінічно доведено взаємозв'язок між клінічними проявами гломерулонефриту за геморагічного васкуліту (ГНГВ) і тяжкістю екстраренальних ознак захворювання. Уперше установлено зміни показників: фібронектину, <$Ebeta sub 2>-мікроглобуліну, динамічного поверхневого натягу, в'язкоеластичності та релаксації сечі у хворих на геморагічний васкуліт (ГВ) з ураженням нирок і без нього. Доведено вплив кріоглобулінемії на перебіг ГНГВ. З'ясовано чинники, що визначають стан азотовидільної і електролітовидільної функції нирок, а також внутрішньониркової гемодинаміки у хворих на ГВ.

На секційному матеріалі й експериментально вивчено клітинні і молекулярні механізми розвитку неліпідогенних уражень (НУ) і ліпоїдозу (Л). Встановлено, що у перебігу атеросклерозу (Ат) слід виділяти дві фази: фазу загострення (I) та фазу швидкого прогресування (II) захворювання. В основі патогенезу НУ лежить встановлений новий феномен активації фосфоінозитидного обміну й аденілатциклазної системи, що призводить до вогнищевої загибелі ендотелій (Ен) та гладком'язових клітин (ГМК), і формуванні НУ. Встановлений феномен покладено в основу теоретичного обгрунтування використання антагоністів alpha-1 і beta-адреноблокаторів у патогенетичній терапії I. У патогенезі II лежить персистуюча гіперхолестерінемія та зростання в крові концентрації імунних комплексів (ІК), що призводить до зриву захисно-пристосувальних потенцій Ен і незворотної трансформації моноцитів (Мн) у пінисті клітини (ПК). Причини нерегульованого фагоцитозу Мн пов'язані з порушенням зворотних зв'язків у каскаді трансдукції зовнішнього сигналу на рівні вторинних посередників (цАМФ, цГМФ, фосфоінозитиди, Ca++). Антиатерогенні ефекти антагоністів кальцію реалізуються шляхом запуску аварійного, ЛПНП-незалежного транспорту надлишку холестерину (ХС) з Мн/Мф (моноцити/макрофаги). Запропоновано нову концепцію моноцитарного кліренсу ліпідів, яка обгрунтовує молекулярні та клітинні механізми як зворотнього транспорту ХС з судинної стінки, так і формування атероматозного ядра атеросклеротичної бляшки. Встановлений альтернативний шлях участі НП у прогресуванні Ат відкриває новий напрям у вивченні клітинних і молекулярних механізмів атерогенезу, а також розробці нових підходів

Комплексно досліджено кількісні закономірності, будову нормальних артеріальних русел функціонально різних органів великого кола кровообігу, які визначають його гемодинамічний опір. Це дає змогу сформулювати новий загальний та індивідуальний (залежно від виду русла - циклічного, деревоподібного; форми деревоподібного русла - магістральної, розсипної; типу русла - лептоареального та евріареального, виду органа) морфофункціональні принципи організації артеріальних русел цих органів. Запропоновано нові терміни: морфологічна складова гемодинамічного опору, довжина артерії, пружний компонент біомеханічних властивостей артерії. Розроблено методику та пристрій, застосування яких дає змогу досліджувати кількісні характеристики пружних властивостей артерії. Установлено залежності, які можуть слугувати об'єктивною оцінною характеристикою нормальної будови артеріального русла досліджених органів. Створено математичні моделі структури русел функціональних органів і артеріальної гемодинаміки великого кола кровообігу. Доведено адекватність моделі шляхом дослідження її в експерименті.

Встановлено закономірність між змінами показників стану сполучної тканини (оксипроліну, тирозину, гексозамінів, гексуронової кислоти, сумарних глікозаміногліканів (ГАГ) та їх фракцій - хондроітинсульфату (X-S), гепарансульфату, гіалуронової кислоти) у тканині аорти й показниками запалення (швидкістю осідання еритроцитів, глікопротеїнами, гексозами, серомукоїдами, сіаловими кислотами, X-S та сумарних ГАГ, середньомолекулярних пептидів, інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-6, дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду, шифових основ у крові (сироватці), а також показниками функціональної активності клітин крові (нейтрофілів, лімфоцитів, еритроцитів) у разі аневризми аорти з загрозою розриву, атеросклерозу та синдрому Леріша. Дані взаємозв'язки підтверджено математично за допомогою кореляційного аналізу. Наведено комплексну біохімічну характеристику стану стінки аорти у разі аневризми аорти з загрозою розриву. Розроблено інтегральну схему спрямованості біохімічних показників у разі аневризми аорти з загрозою розриву. Встановлено біохімічні критерії розриву стінки аорти, що включають показники запалення, системи вільнорадикального окиснення в сироватці та клітинах крові. Наведено рекомендації щодо використання даних критеріїв для прогнозування розриву аорти у разі її аневризми.

Дисертацію присвячено питанням патогенетичного обгрунтування застосування ентеросорбції при атеросклерозі. Досліджено вплив силларду П, лізату біомаси молочнокислих бактерій, поліспоніну на структуру та функцію селезінки, тимуса, лімфатичних вузлів брижі кролів з експериментальним атеросклерозом. Вивчено гіполіпідемічну дію силларду П в дозі 50, 100 і 150 мг/кг маси тіла, антиоксидантний, імунокоригуючий та дезінтоксикаційний ефекти. Встановлено, що силлард П сприяє нормалізації змін органів імунної системи кролів значно більше, ніж інші сорбенти; має значний гіполіпідемічний ефект, нормалізує процеси ліпопероксидації та виявляє імунокоригуючий вплив у хворих на атеросклероз. Корекція метаболічних процесів силлардом П - засіб оптимізації лікування ішемічної хвороби серця переважно у хворих з IIA і IIB типом гіперліпідемії. Оптимальна терапевтична доза - 100 мг/кг маси тіла.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей пошкодження ендотелію і кальціємії, як характерні для артеріосклерозу Менкеберга. За допомогою методу трансмісійної електронної мікроскопії досліджено зміни структури ендотелію судин, чутливих і стійких до розвитку медіакальцинозу. За допомогою біохімічних методів досліджено вміст загального кальцію, активність лужної фосфатази і gamma-глутамілтрансферази в сироватці крові щурів в ранньому періоді розвитку експериментального медіакальцинозу аорти. Встановлено, що гостре масивне пошкодження ендотелію в аорті відбувається впродовж перших годин і доби після гіперадреналінемії. Отже, екстремальне пошкодження ендотелію як передумову перескорочення і некрозу ГМК аорти при катехоламіновій агресії слід вважати важливим механізмом в патогенезі "адреналінового" медіакальцінозу аорти. При МЙА-інтоксикації як механізм медіанекрозу більш вірогідна пряма дія МЙА безпосередньо на ГМК середньої оболонки аорти. Пошкодження ендотелію при цьому може виступати лише в ролі умови, яка сприяє розвитку медіакальцинозу. Отримані дані про коливання вмісту загального кальцію і підвищення активності кісткових ізоферментів ЛФ в сироватці дослідних пацюків слід оцінювати як вказівку на те, що зміни в системі кальціємії можуть мати патогенетичне значення в ранньому періоді артеріосклерозу Менкеберга.

Розглянуто проблему патогенезу порушень серцевого ритму у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з початковим коронарним атеросклерозом. На підставі вивчення вегетативного тонусу, вегетативної забезпеченості, обміну фосфоліпідів та вищих жирних кислот клітинних мембран міокарда й еритроцитів у хворих на ІХС встановлено зв'язок порушень серцевого ритму як з кардіальними (ішемія міокарда), так і з екстракардіальними (розлади вегетативної регуляції та порушення ліпідного обміну) чинниками. Показано, що порушення серцевого ритму у хворих на ІХС з початковим коронарним атеросклерозом не залежать від локалізації односудинного ураження, але частота та тяжкість аритмій закономірно зростають зі збільшенням кількості вищих жирних кислот у мітохондріях кардіоміоцитів. Виявлено кореляційні зв'язки між окремими порушеннями серцевого ритму та зсувами у жирнокислотному спектрі мембрани міокардіоцитів та еритроцитів. Перевірено доцільність лікування ІХС на стадії початкового коронарного атеросклерозу <$Ebeta>-адреноблокаторами. Доведено, що для лікування даної категорії хворих більш ефективним є комбінований <$Ealpha sub 1 , beta sub 1,2>-адреноблокатор карведілол.