Координована діяльність системи органів травлення досягається завдяки регуляторним змінам моторної та евакуаторної активності шлунка і кишечника. Частість морфофункціональних змін шлунка при доліхоколоні зростає в міру посилення ступеня запору і подовження товстої кишки. Рентгенологічні зміни тонкої кишки при доліхоколоні свідчать про розвиток компенсаторно-пристосовних явищ, спрямованих на затримку вмісту.

Рассмотрены актуальные вопросы классификации, диагностики и лечения расстройств пищевого поведения и сопутствующих заболеваний, исследовано влияние социально-культуральных факторов на их возникновение и развитие. Освещены вопросы эпидемиологии и культурные аспекты расстройств пищевого поведения. Проанализированы проблемы идентификации редких видов данной патологии на межкультурном уровне. Исследованы эндокринные, соматические и биологические нарушения у пациентов с расстройствами пищевого поведения. Выявлены факторы, влияющие на возникновение данной патологии. Приведены новые фармакотерапевтические и психологические методы лечения расстройств пищевого поведения.

Рассмотрена проблема взаимовлияний ротовой полости и нижележащих отделов пищеварительной системы (пищевода, гастродуоденальной зоны). Описаны нервно-гуморальные механизмы регуляции их деятельности, вызывающие ряд клинических и морфофункциональных изменений стоматологического статуса (слизистой оболочки, пародонта, слюнных желез и др.) при гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и воспалительных процессах в желудке. Обсуждена роль ротовой полости как ниши Helicobacter pylori в процессе реинфицирования желудка после успешной эрадикационной терапии бактерии, а также непосредственное влияние хеликобактерной инфекции на уровне ротовой полости. Обращено внимание на значение ротовой полости при гастроэзофагеальной рефлюксной болезни, патологии гастродуоденальной зоны, связь потери зубов с различной локализацией неопластических процессов в желудке. Оценка стоматологического статуса важна для проведения лечебно-профилактических мероприятий в ротовой полости при заболеваниях нижележащих отделов пищеварительной системы.

Розглянуто основні захворювання та функціональні розлади органів травлення, наведено сучасні класифікації гастроезофагеальної рефлексної хвороби, хронічного гастриту, ентероколіту, виразкової хвороби, хронічного панкреатиту та холециститу, визначено етіологічні фактори та патогенетичні механізми. Описано діагностичні алгоритми та особливості лікування з наведенням сучасних схем та фармацевтичних препаратів, фізіотерапевтичних засобів, а також особливості реабілітації та спостереження хворих. Висвітлено питання функціональної диспепсії та дисбіозу кишечника. Приділено увагу характеристиці методів дослідження хворих гастроентерологічного профілю.

Рассмотрены основные заболевания и функциональные расстройства органов пищеварения, даны современные классификации гастроэзофагеальной рефлексной болезни, хронического гастрита, энтероколита, язвенной болезни, хронического панкреатита и холецистита, определены этиологические факторы и патогенетические механизмы. Описаны диагностические алгоритмы и особенности лечения с изложением современных схем и фармацевтических препаратов, физиотерапевтических средств, а также особенности реабилитации и наблюдения больных. Освещены вопросы функциональной диспепсии и дисбиоза кишечника. Уделено внимание характеристике методов исследования больных гастроэнтерологического профиля.

У крыс со стрептозотоцининдуцированной гипергликемией отмечены особенности изменений активности NO-синтаз, содержания нитрит-аниона и процессов липопероксидации в слизистой и мышечной оболочках желудка и толстой кишки. Показано, что гипергликемия вызывает уменьшение активности конститутивной NOS в слизистой оболочке, ее активность в мышечной оболочке желудка и толстой кишки существенно не изменялась; активность iNOS повышалась в мышечной оболочке желудка и толстой кишке. Содержание нитрит-аниона имело тенденцию к повышению. Гипергликемия способствовала повышению процессов липопероксидации в слизистой и мышечной оболочках толстой кишки; параллельно возрастала активность супероксиддисмутазы в слизистой и мышечной оболочках толстой кишки. Снижение моторно-эвакуаторной функции органов пищеварения при стрептозотоцининдуцированном диабете можно объяснить активацией iNOS и повышением оксидативных процессов в гладких мышцах органов пищеварения.

Наведено аналіз вікових та гендерних особливостей перебігу хронічного пієлонефриту у пацієнтів з поєднаним ураженням органів системи травлення.

Наведено основні досягнення в галузі діагностики та лікування основних захворювань травного каналу, підшлункової залози та печінки. Представлено перспективні напрями розвитку гастроентерології на наступні десятиріччя.

Проведено вивчення питань етіопатогенезу, зокрема взаємозв'язку висіювання грибів Candida spp. з чинниками їх патогенності, у 157 осіб, серед них 30 практично здорових осіб, 38 - кандидоносіїв і 89 хворих на різні клінічні форми кандидозу травного каналу (ТК): 36 - з просвітним кандидозом кишечнику (КК), 25 - з інвазивним КК, 38 - із системною кандидоінфекцією ТК. Середній вік пацієнтів - 45 років. Обстеження хворих і контрольних осіб проведено із застосуванням комплексно-клінічних, мікологічних та інструментальних методів дослідження. Установлено, що висіювання грибів Candida spp. з кишкового вмісту у кандидоносіїв становить не більше ніж 10<^>4 КУО/мл, у хворих з просвітним КК - 10<^>4 КУО/мл та більше, хоча у біоптатах з їх кишечнику грибів не виявлено. У хворих на інвазивний КК, а також у пацієнтів із системним кандидозом величина висіювання становила 10<^>5 КУО/мл і більше, у біоптатах з різних відділів кишечнику і стравоходу виявлено гриби Candida spp. у міцеліальній формі. Культури грибів, особливо Candida albicans, виділені від хворих з інвазивними формами кандидозу, мали вищу (<$E p~<<~0,05>) активність адгезії і коадгезїї бластоспор до епітеліоцитів, адгезії до муцину і муцинолітичну та гідрофобну активність у порівнянні з такими у кандидоносіїв та у хворих з просвітним КК. Результати досліджень свідчать про наявність прямої кореляції між висіюванням гриба з кишечнику у хворих на інвазивні форми кандидозу та чинниками їх патогенності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Рассмотрена взаимосвязь между хроническими заболеваниями пищеварения и болезнями других систем, в частности эндокринной, бронхолегочной и других. Приведен и проанализирован соответствующий клинический случай. Особо рассматривается роль хронической инфекции пищеварительной системы (хеликобактерной, лямблиозной) в развитии заболеваний других органов и систем.

Стандартные дозы ингибиторов протонной помпы (ИПП) (20 мг омепразола или рабепразола, 20 или 40 мг эзомепразола, 30 мг лансопразола, или 40 мг пантопразола) являются весьма эффективными в большинстве клинических случаев. Есть несколько показаний к назначению высокой (двойной) дозы ИПП: эрадикация Helicobacter pylori; патологические гиперсекреторные состояния (синдром Золлингера - Эллисона); тяжелый эрозивный эзофагит; предупреждение повторного кровотечения из кровоточащей язвы после эндоскопического гемостаза; профилактика стрессовых поражений желудка у критически больных; пациенты с язвенной болезнью, НЭРБ, функциональной диспепсией, которые изначально не реагировали на ИПП в стандартной дозе; ИПП-тест для диагностики НЭРБ. Эти критерии основываются на лучших клинических доказательствах, существующих в настоящее время.

Ведущую роль в структуре абдоминального болевого синдрома играет спастическая боль при различной патологии желудочно-кишечного тракта, являющаяся одним из наиболее частых поводов для вызова скорой медицинской помощи и госпитализации пациентов в хирургические и терапевтические отделения. При отсутствии необходимости экстренного хирургического вмешательства основным способом купирования спастической абдоминальной боли (как органического, так и функционального генеза) является введение анальгетиков и спазмолитических средств. В настоящее время с этой целью все чаще применяют комбинированные препараты, обеспечивающие быстрое и эффективное обезболивание и устранение спазма гладких мышц. Примером такой комбинации является препарат Спазмалгон ("Sopharma", Болгария), широко применяющийся во многих странах мира для лечения пациентов с абдоминальной болью спастического происхождения.

Обследовано 102 больных с кардиомиопатией на фоне сахарного диабета 2 типа, 16 больных с кардиомиопатией при нарушениях пищеварения и 20 практически здоровых лиц с целью определения уровней лептина, резистина, интерлейкина-1<$E beta> и интерлейкина-6. Выявлено, что у больных кардиомиопатией на фоне сахарного диабета 2 типа по сравнению с больными с кардиомиопатией на фоне нарушений пищеварения более выраженные структурно-функциональные изменения миокарда, которые развиваются за счет таких факторов риска, как инсулинорезистентность, глюкозотоксичность, избыточное накопление интраабдоминального жира и действия адипокинов лептина и резистина, а также активности повышенных уровней провоспалительных цитокинов интерлейкина-1<$E beta> и интерлейкина-6.

Надано результати вивчення стану імунної системи у хворих на генералізований пародонтит на фоні захворювань травного тракту до та після проведеного комплексного лікування з використанням мінеральної води курорту Моршин. Під впливом проведеного комплексного лікування відбувається нормалізація показників імунної системи організму.

Узагальнено дані літератури та проаналізовано результати власних досліджень механізмів розвитку, особливостей клінічного перебігу хронічного пієлонефриту на тлі супутніх захворювань гастродуоденальної та біліарної систем, сучасних методів діагностики, лікування та профілактичних заходів щодо коморбідності у тарапевтичній практиці. Запропоновано схему диференційованого призначення ербісолу та пилку квіткового у хворих на хронічний пієлонефрит з супутнім ураженням гастродуоденальної та гепатобіліарної систем, що може розцінюватись як додаткова теоретична основа для побудови диференційованих лікувальних програм цього захворювання з включенням інших лікувальних засобів, що мають подібну дію, з метою оптимізації результатів лікування.

Обстежено 105 хворих на діабетичну гастропатію та виявлено порушення моторно-евакуаторної функції шлунка. У хворих на цукровий діабет (ЦД) 1-го типу спостережено прискорення евакуації шлункового вмісту, а в пацієнтів із ЦД 2-го типу - уповільнення. Встановлені порушення перебували в прямій кореляційній залежності від активності індуцибельної NO-синтази в сироватці крові.

Рассмотрены патологические состояния пищеварительного тракта, которые возникают у больных сахарным диабетом (СД) 1-го и 2-го типов. Предполагается, что отсутствие при СД имеющего место у здоровых добровольцев повышения содержания инсулина в крови в первые минуты до и сразу после начала приема пищи обуславливают энергодефицит органов желудочно-кишечного тракта. Кроме того, отсутствие снижения уровня глюкозы в крови в этот период оказывает тормозящее влияние на пищеварительные центры нервной системы. Для улучшения процессов пищеварения у больных СД 1-го типа необходимо воссоздать физиологическую кривую концентрации инсулина в крови путем комбинации малых доз инсулина ультракороткого действия с обычными дозами инсулина короткого действия, или же путем коррекции существующих схем введения.

Відображено нові тенденції та напрямки розвитку російської гастроентерології за результатами XIV Російської конференції "Гепатологія сьогодні".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433 + Р413

Рубрики:

Пухлини шлунково-кишкового тракту

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 66 (47,2 %) хворих на постпрандіальний дистрес-синдром (ПДС), функціональну диспепсію (ФД), які, відповідно до застосованого лікування, розподілені на групи. Усім хворим за допомогою методу ультразвукового дослідження визначали стан моторно-евакуаторної функції шлунка (МЕФШ) згідно з рекомендаціями З. А. Лемешко (оцінювали: період напіввиведення шлунка (ПНВШ) і моторну функцію шлунка: нормальна, сповільнена чи прискорена; частоту перистальтичних хвиль: нормальна чи прискорена; амплітуду перистальтики: поверхнева чи глибока). Як показали результати дослідження, у більшої частини обстежених на ПДС сповільнений ПНВШ і ослаблена МЕФШ. Після комплексного лікування із включенням магне-В6 відзначено позитивну динаміку щодо нормалізації моторики шлунка.

Проаналізовано особливості перебігу ішемічної хвороби серця на фоні кислотозалежних захворювань шлунково-кишкового тракту. Встановлено підвищення ризику серцево-судинних ускладнень за коморбідної патології. Визначено, що за умов ішемічної хвороби серця, асоційованій з кислотозалежних захворювань, середній рівень ціанокобаламіну був достовірно нижчим, а середній рівень гомоцистеїну - достовірно вищим порівняно з ізольованими патологічними станами та контрольною групою. Встановлено, що гіпергомоцистеїнемія сприяє розвитку атерогенних типів дисліпопротеїнемії.