Отмечено, что сахарный диабет (СД) ІІ типа связан с существенно повышенным риском сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ), роль гиполипидемической терапии статинами в первичной профилактике ССЗ при СД изучена в недостаточной степени. Оценена эффективность терапии аторвастатином в дозе 10 мг/сут. в качестве первичной профилактики значительных кардиоваскулярных событий у пациентов с СД ІІ типа без повышения концентрации холестерина липопротеинов низкой плотности (ХС ЛПНП). В 132-х центрах Великобритании и Ирландии 2 838 пациентов в возрасте 40 - 75-ти лет рандомизированы на группу плацебо (n = 1 410) и группу аторвастатина в дозе 10 мг/сут. (n = 1 428). Прием аторвастатина в дозе 10 мг/сут. является безопасным вмешательством, позволяющим эффективно снижать риск первых кардиоваскулярных событий, включая инсульт, у пациентов с СД ІІ типа без повышенного уровня ХС ЛПНП. Нет никаких подтверждений существования определенного порогового уровня ХС ЛПНП, на основании которого можно было определить, каким именно пациентам с СД ІІ типа показана терапия статинами. Обсуждена правомерность назначения терапии статинами всем пациентам с СД, у которых риск является достаточно низким для того, чтобы не назначать эту терапию.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-52 + Р410.030-52 + Р415.160.23-52

Рубрики:

Хвороби нирок

Гіпертонічна хвороба

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведены мильтицентровые исследования пациентов с инсулинзависимым (ИЗСД) или инсулиннезависимым (ИНЗСД) сахарным диабетом, сочетающимся с онихомикозом стоп, которые в течении 12-ти недель перорально принимали препарат "Тербинафин" (ламизил). Статистически значимых различий в уровне излечений между групами больных с ИЗСД и ИНЗСД не обнаружено. Определен уровень глюкозы в крови. На протяжении всего периода лечения не было зафиксировано ни одного случая гипогликемии.

Узагальнено дані літератури про фармакотерапевтичні властивості 5-ти основних класів пероральних цукрознижувальних засобів (інгібітори (-глюкозидаз, тіазолідинедіони, бігуаніди, похідні сульфонілсечовини, регулятори прандіальної глюкози). Наведено результати їх застосування у клінічній практиці як окремо, так і в різних поєднаннях. Обгрунтовано необхідність впровадження в життя сучасної стратегії лікування цукрового діабету ІІ типу, основою якої є регуляція рівня прандіальної глюкози.

Обобщены данные литературы о фармакотерапевтических свойствах 5-ти основных классов пероральных сахароснижающих средств (ингибиторы (-глюкозидаз, тиазолидинедионы, бигуаниды, производные сульфонилмочевины, регуляторы прандиальной глюкозы). Приведены результаты их применения в клинической практике в режиме монотерапии и в различных сочетаниях. Аргументирована необходимость внедрения в жизнь современной стратегии лечения сахарного диабета 2-го типа, основой которой является регуляция прандиальной глюкозы.

The review summarizes literature data on pharmacotherapeutic properties of five major classes of peroral hypoglycemic agents (alpha-glucosidase inhibitors, thiazolidinediones, biguanides, derivatives of sulphonylurea, regulators of prandial glucose). The results of their use in clinical practice both in monotherapy and in various combinations are given. The necessity to implement modern treatment strategies for type 2 diabetes mellitus based on regulation of prandial glucose is emphasized

Визначено перспективність застосування найбільш активної за антиоксидантною дією сполуки серед похідних азолів і азолоазинів - речовини "2264" для корекції інсулінорезистентності за умов різного ступеня функціональної неповноцінності панкреатичних бета-клітин. Установлено, що застосування даної сполуки забезпечує гальмування індукованого дексаметазоном розвитку первинної (за відсутності базальної гіперглікемії) інсуліно-резистентності та запобігає порушенням толерантності до глюкози у щурів. Визначено гальмувальний ефект сполуки "2264" стосовно розвитку метаболічного синдрому у щурів, індукованого хронічним введенням фруктози. Доведено, що використання зазначеної сполуки запобігає розвитку вторинної (внаслідок гіперглікемії) інсулінорезистентності на тлі відносної інсулінової недостатності у щурів з інсулін-незалежним цукровим діабетом. Установлено гальмувальний вплив сполуки "2264" щодо розвитку вторинної інсулінорезистентності та порушення ліпідного складу за умов абсолютної інсулінової недостатності у кролів з дитизоновим діабетом. Експериментально обгрунтовано застосування сполуки "2264" з плейотропною дією як потенційного фармакологічного засобу для корекції інсулінорезистентності різного генезу.

Проведена оценка эффективности отечественного иммуномодулирующего препарата "Эрбисол" в комплексном лечении больных сахарным диабетом с сопутствующим хроническим пиелонефритом. Показано, что в группе, получавшей эрбисол, эффективность лечения была выше.

Розглянуто питання розробки та апробації способу імуномодулювальної терапії хронічного пародонтиту на основі вивчення його етіологічних та патогенетичних особливостей у разі інсулінової недостатності. Проаналізовано роль анаеробних бактерій як етіологічних агентів захворювання, їх здатність руйнувати комплемент, лізоцим та імуноглобуліни. Доведено, що в слині хворих на хронічний пародонтит у разі інсулінової недостатності виникає більш виражений дефіцит лізоциму, секреторного імуноглобуліну А та його специфічних антибактеріальних фракцій, ніж у разі хронічного пародонтиту з відсутністю інсулінової недостатності, яка сприяє пригніченню фагоцитозу та секреції інтерлейкіну-1<$Ebeta>, фактора некрозу пухлини-<$Ealpha> моноцитами, формуванню більш вираженого супресорного варіанта імунодефіциту, найбільшій активації перекисного окиснення ліпідів та продукції простагландинів. Відзначено, що включення в терапію хронічного пародонтиту у разі інсулінової недостатності лісобакту та амізону позитивно впливає на імунні, метаболічні та клінічні показники.

Приведены данные о применении фитотерапии в лечении сахарного диабета II типа (СДII) и нарушения толерантности к глюкозе (НТГ). Рассмотрены перспективы и возможности применения фитотерапии в лечении и профилактики СДII и НТГ. Приведены данные собственных наблюдений за группой пациентов, подтверждающие терапевтические возможности применения.

Наведено дані про застосування фітотерапії в лікуванні цукрового діабету II типу (ЦДII) і порушення толерантності до глюкози (ПТГ). Розглянуто перспективи і можливості застосування фітотерапії в лікуванні та профілактиці ЦДII і ПТГ. Наведено дані власних спостережень за групою пацієнтів, що підтверджують терапевтичні можливості застосування Арфа® Комбі в лікуванні ЦДII легкої і середньої тяжкості та ПТГ.

The authors present data on the use of herbal medicine in the treatment of type 2 diabetes mellitus (DM 2) and impaired glucose tolerance (IGT). The prospects and possibilities of herbal medicine in the treatment and prevention of DM 2 and IGT are reviewed. Their own observations are presented for a group of patients, confirming the therapeutic possibilities of Arfa® Combi application in the treatment of mild and moderate DM 2 and impaired glucose tolerance.

Мета дослідження – вивчити динаміку показників ліпідного обміну у хворих на ЦД 2-го типу, які перенесли не-Q-інфаркт міокарда (не-Q-ІМ), на тлі застосування препаратів альфа-ліпоєвої кислоти і сульфату цинку. Досліджено показники ліпідного обміну у 49 постінфарктних хворих на ЦД 2-го типу та їх динаміку під впливом 4-місячного комбінованого приймання альфа-ліпоєвої кислоти із сульфатом цинку. Результати. На тлі лікування виявлено зниження рівнів у крові 3ХС (р < 0,01), ХС ЛПНЩ (р < 0,05),ТГ (р < 0,05), ХС ЛПДНЩ (р < 0,05) та Апо В (р < 0,05), що зумовило зменшення КА (р < 0,05) і співвідношення Апо В / Апо (р < 0,01). Зафіксовано позитивну тенденцію до зниження рівня ЛП (а) – (р <0,2) і тенденцію до підвищення концентрації Апо А-1 (р <0,2). Висновок. Чотиримісячне приймання комплексу альфа-ліпоєвої кислоти з сульфатом цинку у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу, які перенесли не-Q-інфаркт міокарда, зумовлює зменшення рівнів атерогенного ХС ЛПНЩ, ТГ, ХС ЛПДНЩ і білка Апо В, сприяючи зниженню вмісту 3ХС і КА, та позитивно впливає на прогностично значуще співвідношення Апо В / Апо А-1.

Цель исследования – изучить динамику показателей липидного обмена у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа, которые перенесли не-Q-инфаркт миокарда (не-Q-ИМ), на фоне применения препаратов альфалипоевой кислоты и сульфата цинка. Материалы и методы. Исследованы показатели липидного обмена у 49 постинфарктных больных СД 2-го типа и их динамика под влиянием 4-месячного комбинированного приема альфалипоевой кислоты с сульфатом цинка. Результаты. На фоне лечения выявлено снижение уровней ОХС (р < 0,01), ХС ЛПНП (р < 0,05), ТГ (р < 0,05), ХС ЛПОНП (р < 0,05) и Апо В (р < 0,05), что обусловило уменьшение КА (р < 0,05) и соотношения Апо В / Апо А-1 (р < 0,01). Зафиксирована позитивная тенденция к снижению уровня ЛП (а) – (р < 0,2) и тенденция к повышению концентрации Апо А-1 (р < 02). Вывод. Четырехмесячный прием комплекса альфалипоевой кислоты с сульфатом цинка у пациентов с СД 2-го типа, которые перенесли не-Q-инфаркт миокарда, обусловливает уменьшение уровней атерогенного ХС ЛПНП, ТГ, ХС ЛПОНП и белка Апо В, способствуя снижению уровня ОХС и КА, и позитивно влияет на прогностически значимое соотношение Апо В / Апо А-1.

Aim of the work is to study the dynamics of the lipid metabolism indices in patients with type 2 diabetes mellitus who had non Q myocardial infarction against a background of using the drugs of alpha-lipoic acid and zinc sulfate. Materials and methods. The indices of lipid metabolism and their dynamics of 49 postinfarction patients with type 2 diabetes mellitus under the effect of 4-month combined treatment with alfa-lipoic acid and zinc sulfate were studied. Results. A decreased levels of T-Chol (p < 0.01), LDL-Chol (p < 0.05), TG (p < 0.05), VLDL-Chol (p < 0.05) and Apo B (p < 0.05), which caused a decrease in CA (p<0.05) and the ratio of Apo B / Apo A-1 (p < 0.01) were revealed against a background of the treatment. A positive tendencies to decrease in the LP (a) level – p < 0.2 and to increased Apo A-1 concentration (p < 0.2) were fixed. Conclusion. The 4-month use of alpha-lipoic acid and zinc sulfate in the complex treatment of patients with type 2 diabetes mellitus, who had non Q myocardial infarction, causes a decrease in the levels of atherogenic LDL-Chol, TG, VLDL-Chol and Apo B protein, contributing to the reduction of T-Chol and CA, and positively influencing on the prognostic significant ratio of Apo B / Apo A-1.

Виконано огляд основних кардіопротективних, вазопротективних і метаболічних ефектів метформіну під час лікування цукрового діабету 2-го типу. Розглянуто основні патогенетичні механізми впливу метформіну на серце, судини, гемостаз, ендотеліальну дисфункцію, прозапальні та протромботичні стани. Показано, що лікування метформіном позитивно впливає на зниження загального серцево-судинного ризику та розвиток серцево-судинних, мікро- і макросудинних ускладнень цукрового діабету 2-го типу.

Выполнен обзор основных кардиопротективных и метаболических эффектов метформина при лечении сахарного диабета 2-го типа. Рассмотрены основные патогенетические механизмы влияния метформина на сердце, сосуды, гемостаз, эндотелиальную дисфункцию, провоспалительные и протромбические состояния. Показано, что лечение метформином позитивно влияет на снижение общего сердечно-сосудистого риска и развития сердечно-сосудистых, микро и макрососудистых осложнений сахарного диабета 2-го типа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р457.865.7

Рубрики:

Цукровий діабет

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р457.865.7

Рубрики:

Цукровий діабет

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты хирургического лечения 246-ти больных сахарным диабетом с деструктивными формами синдрома диабетической стопы. Установлено, что применение активной хирургической тактики с использованием собственного кожно-жирового лоскута и клеточной культуры фибробластов на фоне селективной продленной внутриартериальной комплексной терапии позволяет выполнить экономную ампутацию стопы, уменьшает риск осуществления высокой ампутации нижней конечности и повторных оперативных вмешательств.

Проанализированы результаты хирургического лечения 76-ти больных сахарным диабетом с гнойно-некротическим поражением стопы, у 48-ми из них проведена селективная продленная внутриартериальная лекарственная терапия. Обоснована эффективность длительного применения внутриартериальной дезагрегантной и антибактериальной терапии, что позволило выполнить преимущественно "малую" операцию на стопе, сохранить ее опорную функцию в 96 % наблюдений.

Ефективність курсового (протягом 1 міс) застосування мелатоніну було вивчено в 15-ти хворих літнього віку з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Вивчався вплив мелатоніну на вуглеводний і ліпідний обмін, функціональний стан ендотелію та в’язкість крові, артеріальний тиск. Застосування мелатоніну (3 мг о 21:00 щоденно) сприяло покращанню вуглеводного обміну: знизились рівні глюкози та інсуліну через 2 години глюкозотолерантного тесту, а також статистично достовірно зменшилась площа під кривою глюкози та інсуліну. Прийом мелатоніну також сприяв покращанню ліпідного обміну (зниженню рівнів ТГ та ЛПДНЩ), покращанню показників функції ендотелію мікросудин (зростанню об’ємної швидкості шкірного кровотоку) та реологічних властивостей крові (зниженню в’язкості крові та індексу агрегації еритроцитів). Результати дослідження доводять доцільність застосування мелатоніну в літніх хворих із ЦД 2 типу.

Эффективность курсового (1 мес) применения мелатонина изучена у 15-ти больных пожилого возраста (69,9 + 1,8 лет) с сахарным диабетом (СД) 2 типа. Изучалось влияние мелатонина на углеводный и липидный обмен, функциональное состояние эндотелия, вязкость крови и артериальное давление. Применение мелатонина (3 мг в 21:00 ежедневно) приводило к улучшению углеводного обмена: снизились уровни глюкозы и инсулина через 2 часа глюкозотолерантного теста, а также статистически достоверно уменьшилась площадь под кривой глюкозы и инсулина. Прием мелатонина также приводил к улучшению липидного обмена (снижению уровней ТГ и ЛПОНП), улучшению показателей функции эндотелия (увеличению объемной скорости кожногокровотока в покое и на пике гиперемии) и реологических свойств крови (снижению вязкости крови и индекса агрегации эритроцитов). Результаты исследования подтвеждают целесообразность применения мелатонина у пожилых больных с СД 2 типа.

The efficiency of a course melatonin use (for 1 month) was studied in 15 old (69.9 + 1.8 years) patients with type 2 diabetes mellitus. The influence of melatonin on carbohydrate and lipid metabolism was studied as well as functional state of endothelium, blood viscosity, arterial blood pressure. The use of melatonin (3 mg at 21:00 daily) led to an improvement of carbohydrate metabolism: the levels of glucose and insulin 2 hours after glucose-tolerance test were decreased, and the square under the glucose-insulin curve was significantly decreased. Melatonin use also led to an improvement of lipid metabolism (statistically significant decrease in TG and LDLP levels), improvement of microvessels endothelium function (the volume speed of skin circulation was significantly increased) and blood rheological properties (statistically significant decrease in blood viscosity and erythrocytes aggregation index). The data of this investigation appear to be a rationale for melatonin use in elderly people with type 2 diabetes mellitus.

Цель работы - оценить влияние простагландина E1 на заживление ран у больных со смешанной формой диабетической стопы (СФДС) после реконструктивно-пластических операций. За период с 1991 по июль 2004 гг. у больных со СФДС выполнено 215 органосохраняющих операций. Состояние периферических артерий исследовали с помощью ультразвукового метода с датчиками 4 и 8 МГц (Kranzbuhler Doppier 762). Степень ишемии определяли в соответствии с классификацией R. Fontaine в модификации Покровского. Всех пациентов разделили на 2 группы, сопоставимые по полу и возрасту. Больные 1-й группы (39 пациентов) в составе комплексной терапии в послеоперационный период получали простагландин E1. Больным 2-й группы (77 пациентов) в послеоперационный период назначали другие вазоактивные препараты ("Пентоксифиллин", "Ксантинол"). У больных 1-й группы осложнения со стороны ран в послеоперационный период развивались в 7,7 % случаев, что значительно реже, чем у больных 2-й группы (28,6 %; <$E p~<<~0,05>). Количество высоких ампутаций в послеоперационный период вследствие прогрессирования гнойно-некротического процесса у больных 1-й группы составило 5,1 % (2 пациента), а у больных 2-й - 11,7 % (9 пациентов, <$E p~<<~0,05>).

З метою підвищення ефективності лікування хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) в поєднанні з цукровим діабетом II типу запропоновано використання комплексної терапії з триметазидином і ловастатином з урахуванням особливостей ремоделювання, функціонального стану та вегетативної регуляції серця. Встановлено, що у хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом II типу ХСН I та II-А стадії II - III функціонального класів (ФК) формується за умов збереженої систолічної функції зі значною гіпертрофією лівого шлуночка, збільшення міокардіального стресу з порушенням діастолічної функції, переважно за гіпертрофічним типом, значного зниження загальної варіабельності серцевого ритму, підвищення тону симпатичної та парасимпатичної нервової системи, напруги регуляторних систем і зниження спектральних показників. Виявлено, що застосування еналаприлу та небівололу сприяє зменшенню ФК ХСН і проявів діастолічної дисфункції, виникненню антиангінального, антиаритмічного ефектів, покращанню структурно-функціональних показників, що зменшує дезадаптивне та інтерстиціальне ремоделювання лівого шлуночка. З'ясовано, що терапія еналаприлом, небівололом і триметазидином має достовірно кращий антиангінальний, антиаритмічний ефекти, покращує внутрішньосерцеву гемодинаміку та діастолічну функцію. Показано, що застосування еналаприлу, небівололу та ловастатину має достовірно кращий антиангінальний, гіполіпідемічний ефекти та зменшує прояви діастолічної дисфункції.

Вивчено вплив мілдронату та тіотриазоліну на активність у плазмі крові каталази та церулоплазміну в комплексному лікуванні діабетичної полінейропатії. Найбільший позитивний вплив виявлено за одночасного застосування мілдронату та тіотриазоліну порівняно з базисним лікуванням.

Вивчено вплив мілдронату та тіотриазоліну на функціональний стан периферичних нервів за даними стимуляційної електронейроміографії в комплексному лікуванні цієї патології. Найбільший позитивний вплив на функціональний стан периферичних нервів виявлено у випадку одночасного застосування мілдронату та тіотриазоліну у порівнянні з базисним лікуванням.