Представлены данные о новом направлении в лечении больных сахарным диабетом - гликомодуляции с помощью ингибитора alpha-глюкозидаз препарата акарбозы - первого препарата новой группы лекарственных веществ, замедляющих всасывание глюкозы вследствие ингибирования alpha-глюкозидаз кишок. Содержится подробная информация о фармакодинамике и фармакокинетике акарбозы, ее клиническом применении.

Дисертацію присвячено вивченню дії нового вітчизняного препарату ербісол на перебіг цукрового діабету. Обстежено 108 хворих на цукровий діабет (78 - на інсулінозалежний цукровий діабет, 30 - інсулінонезалежний цукровий діабет). Контрольна група складалася з 35 хворих, яких лікували за звичайною схемою. Ербісол призначали протягом 20 діб по 2 мл внутрішньом'язово щоденно. Препарат гальмує перекисне окислення ліпідів, справляє антиоксидантний вплив, а також у комплексі з цукрознижуючими засобами допомагає досягти компенсації цукрового діабету у переважної більшості хворих, сприяє послабленню або ліквідації клінічних проявів та позитивно впливає на вуглеводний ліпідний обміни, серцево-судинну систему. Запропоновано широке використання його у комплексній терапії хворих на цукровий діабет.

На підставі експериментального та клінічного досліджень розроблена методика, яка дозволяє поліпшити результати хірургічного лікування гнійно-некротичних захворювань м'яких тканин у хворих на цукровий діабет І і ІІ типів з наявними ознаками діабетичних ангіопатій. Доведена ефективність поєднання активного дренування зашитої мікробно-забрудненої рани з введенням в її порожнину пінного аерозолю з діоксидином "Діоксизоль". Використання препарата є перспективним при дренуванні глибоких ранових порожнин і каналів із складною конфігурацією. Місцеве лікування гнійної рани із застосуванням "Діоксизолю" в умовах обов'язкової антидіабетичної терапії та комплексної корекції виявлених порушень у системі гомеостазу сприяє неускладненому перебігу ранового процесу, попередженню розвитку ранової мікрофлори, зниженню рівня та тривалості інтоксикації. Це дозволяє суттєво поліпшити результати лікування гнійної інфекції у хворих на цукровий діабет.

З метою оцінки ефективності унітіолу в лікуванні діабетичного ураження автономної нервової системи проведено сліпе плацебо-контрольоване дослідження 37 хворих на цукровий діабет І типу з діабетичною кардіоваскулярною автономною нейропатією. Окрімі інсулінотерапії, проведеної всім хворим, 22 було призначено парентеральний курс лікування унітіолом. Інші 15 пацієнтів того ж віку та статі, які склали контрольну групу, приймали плацебо. У хворих, які приймали унітіол, на відміну від контрольної групи, відзначалася позитивна динаміка клінічної симптоматики кардіоваскулярної автономної нейропатії та функціонального стану автономної нервової системи за даними спектрального аналізу серцевого ритму у вигляді підвищення загальної спектральної потужності та її компонент: низькочастотної (LF) - з 4,7/0,9 мс² до 15,2/3,4 мс² (Р < 0,01), дуже низькочастотної (VLF) - з 28,0/5,0 мс² до 94,3/15,3 мс² (Р < 0,001) і тенденція до зростання високочастотної компоненти (HF) - з 19,9/3,2 мс² до 61,3/19,9 мс² (0,1 > Р > 0,05). За цих умов спостерігалося зростання у напрямку до нормального рівня співвідношення LF/HF з 0,430/0,053 до 0,573/0,042 (P < 0,05). Лікування унітіолом призвело до зникнення у 10 із 22 хворих і зменшення у решти пацієнтів клінічних проявів кардіоваскулярної автономної нейропатії. Таким чином, унітіол позитивно впливає на перебіг діабетичної кардіоваскулярної автономної нейропатії.

С целью оценки эффективности унитиола в лечении диабетического поражения автономной нервной системы проведено слепое плацебо-контролированное исследование 37 больных сахарным диабетом І типа с диабетической кардиоваскулярной автономной нейропатией. На фоне инсулинотерапии, которая проводилась у всех больных, 22 из них прошли парентеральный курс лечения унитиолом. Остальные 15 пациентов того же возраста и пола, составившие контрольную группу, получали плацебо. У больных, принимавших унитиол, в отличие от контрольной группы, отмечалась положительная динамика клинической симптоматики кардиоваскулярной автономной нейропатии и функционального состояния автономной нервной системы по данным спектрального анализа сердечного ритма в виде повышения общей спектральной мощности и ее компонент - низкочастотной (LF) - с 4,7/0,9 мс² до 15,2/3,4 мс² (Р < 0,01), очень низкочастотной (VLF) - с 28,0/5,0 мс² до 94,3/15,3 мс² (Р < 0,001) и тенденция к возрастанию высокочастотной компоненты (HF) - с 19,9/3,2 мс² до 61,3/19,9 мс² (0,1 > Р > 0,05). При этом наблюдалось повышение в направлении к нормальному уровню соотношения LF/HF с 0,430/0,053 до 0,573/0,042 (P < 0,05). Кроме того, лечение унитиолом привело к исчезновению у 10 из 22 больных и уменьшению у остальных клинических проявлений кардиоваскулярной автономной нейропатии. Таким образом, унитиол положительно влияет на течение диабетической кардиоваскулярной автономной нейропатии.

In order to estimate the efficacy of unithiol in the treatment of diabetic lesions of the autonomic nervous system, blind placebo-controlled study in 37 patients with type I diabetes mellitus with cardiovascular autonomic neuropathy has been carried out. In the presence of insulin therapy administered to all patients, 22 of them received a parenteral course of unithiol therapy. The other 15 sex and age matched patients of the control group received a placebo. In patients who received unithiol, unlikethe control group, a positive dynamics of clinical symptoms of cardiovascular autonomic neuropathy and of the functional state of the autonomic nervous system was registered according to the data of spectral analysis of heart rate variability in the formof an increase of the total spectral power and of its components. Low-frequency (LF) component increased from 4,7/0,9 ms² to 15,2/3,4 ms² (Р < 0,01), very low-frequency (VLF) - from 28,0/5,0 ms² to 94,3/15,3 ms² (Р < 0,001), and high-frequency (HF) component had a tendency to increase from 19,9/3,2 ms² to 61,3/19,9 ms² (0,1 > Р > 0,05). At the same time, LF/HF ratio increased towards normal level: from 0,430/0,053 to 0,573/0,042 (P < 0,05). In addition, unithiol therapy led to disappearance of clinical symptoms of cardiovascular autonomic neuropathy in 10 out of 22 patients, and to improvement in the rest of them. Thus, unithiol had a positive effect on the course of diabetic cardiovascular autonomic neuropathy.

Наведено дані про особливості сучасної інсулінотерапії хворих на цукровий діабет. Подано інформацію про препарати інсуліну, методи їх введення, засоби контролю глікемії та глюкозурії у даних хворих. Охарактеризовано різні режими інсулінотерапії, особливості лікування інсуліном окремих категорій хворих.

Наведено результати клінічних випробовувань ефективності та безпечності застосування амарилу (глімепіриду) - похідного сульфонілсечовини III генерації. Встановлено диференційовану терапевтичну цукрознижувальну дію препарату залежно від рівня інсулінемії. Одержані дані свідчать про наявність певних переваг амарилу перед існуючими цукрознижувальними препаратами ІІ генерації та доцільність його використання в клінічній діабетології.

Освещены вопросы создания современных препаратов инсулина и их применения в медицинской практике с учетом достижений последнего десятилетия ХХ века. Изложена история открытия инсулина с оценкой вклада исследователей, имена которых были незаслуженно забыты. Приведены основные сведения о биосинтезе, секреции и структуре инсулина, о видах и типах лекарственных препаратов инсулина, их составе, профиле действия и возможном взаимодействии с другими фармакологическими средствами. Рассмотрены современные представления о структуре, свойствах, клиническом применении и перспективах создания аналогов инсулина. Представлены схемы проведения инсулинотерапии в различных условиях и ситуациях, а также возможные виды возникающих осложнений и их предупреждение. Особое внимание уделено описанию показателей качества препаратов инсулина, методам их определения и особенностям производства.

Обстежено 29 жінок, хворих на цукровий діабет ІІ типу, віком 53,6 +- 1,18 років та індексом маси тіла 31,1 +- 1,15 кг/м². Доповнювальна терапія з використанням антиоксидантних вітамінів Е та С (alpha-токоферолу ацетату 600 мг + аскорбінової кислоти 500 мг per os щоденно протягом 4-х тижнів) проводилась на фіксованому тлі антидіабетичної дієти та прийому цукрознижувальних препаратів. Одержані результати свідчать про те, що вищезазначена комбінація вітамінів гальмувала ліпідну пероксидацію та індукувала зростання рівнів складових антиоксидантного захисту за відсутності динаміки показників глікемічного контролю. Гальмівний вплив антиоксидантної вітамінотерапії на ліпідну пероксидацію супроводжувався частковими сприятливими зрушеннями ліпідного профілю (зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів низької густини та підвищення холестерину ліпопротеїнів високої густини).

Обследовано 29 женщин, больных сахарным диабетом ІІ типа, в возрасте 53,6 +- 1,18 лет и с индексом массы тела 31,0 +- 1,15 кг/м². Дополнительная терапия антиоксидантными витаминами (alpha-токоферола ацетата 600 мг + аскорбиновая кислота 500 мг (per os ежедневно на протяжении 4 недель) проведена на фоне фиксированной антидиабетической диеты и приема сахароснижающих препаратов. Полученные результаты свидетельствуют о том, что вышеуказанная комбинация витаминов ингибировала липидную пероксидацию и индуцировала увеличение составляющих антиоксидантной защиты в отсутствие динамики показателей гликемического контроля. Тормозящее влияние антиоксидантной витаминотерапии на активность пероксидации липидов сопровождалось частичными благоприятными сдвигами липидного профиля (снижением концентрации холестерина липопротеинов низкой плотности и повышением холестерина липопротеинов высокой плотности).

Twenty nine women with Type II diabetes mellitus (age 53,6 +- 1,18 yrs, BMI 31,0 +- 1,15 kg/m²) were enrolled in the study. Diabetic patients pretreated with solely a diet or that combined with oral hypoglycemic agents were assigned to adjunct antioxidant vitamins. Vitamin supplementation consisted of vitamin E (alpha-tocopherol) 600 mg + vitamin C 500 mg per day during the meal per os for 4 weeks. The results suggest that above-mentioned vitamin therapy decreases lipid peroxidation and induces partial rehabilitation of antioxidant defense parameters against the background of stable glycemic control. The antiperoxidative improvement in atherogenic and antiatherogenic lipoproteins was also accompanied by partial favorable changes in lipid profile (a decrease in VLDL + LDL cholesterol and an increase in HDL cholesterol levels).

Проаналізовано досвід лікування 145тиворих з шлунково-кишковими кровотечами, які виникли на тлі цукрового діабету. Всього оперовано 105 хворих, у 27-ми - операцію визнали недоцільною, 13 хворих відмовились від операцій. Вибір правильної тактики антибіотикопрофілактики та хірургічного лікування вищеозначеної патології у 2/3 хворих отримав добрі, та у 1/3 - задовільні результати без гнійно-септичних ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено влияние моноприла (доза 5 мг) на функциональный почечный резерв и скорость клубочковой фильтрации у 15-ти больных инсулинзависимым сахарным диабетом. Установлено, что определение функционального почечного резерва является критерием ранней диагностики доклинической стадии диабетической нефропатии. Назначение моноприла при истощенном функциональном почечном резерве позволяет предупредить или отсрочить развитие протеинурии.

У 157 хворих із синдромом діабетичної стопи (СДС) вивчено взаємозалежності між складовими "стопи діабетика": синдромом дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ) крові, мікро- й макроангіопатією, нейропатією нижніх кінцівок та інтоксикаційним синдромом. Доведено, що ДВЗ-синдром, корелюючи з вираженістю мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому, займає вагоме місце у генезі СДС. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування СДС з включенням системної ензимотерапії , зупиняючи ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати клінічних спостережень за особами з ускладненим перебігом цукрового діабету, до складу комплексного консервативного лікування котрих були залучені сандостатин і ліпоєва кислота. Спостережено зменшення під впливом лікування препаратами, що застосовуються, показників ендогенної інтоксикації, зниження концентрації токсичних метаболітів в крові, а також відновлення активності імунної системи. Зроблено висновок про доцільність залучення сандостатину та ліпоєвої кислоти до комплексного консервативного лікування хворих з ускладненим перебігом цукрового діабету.

Показано, що вільна підсадка острівцевих клітин підшлункової залози характеризується позитивним антидіабетичним впливом за експериментальних та клінічних умов. Цей метод зумовлює активацію функції ендокринної частини власної підшлункової залози хворого і повинен бути обов'язковим компонентом в комплексному лікуванні цукрового діабету та діабетичних ангіопатій.

Рассмотрено, что Небиволол<190> способствует повышению содержания индуцибельной и суммарной NO-синтазы, что может положительно влиять на функциональное состояние эндотелия и его антиоксидантные свойства у больных сахарным диабетом II типа в сочетании с артериальной гипертензией. Рекомендуется прием Небилета<190> для нормализации артериального давления у данных больных.

Обстежено 145 хворих з діабетичними ангіопатіями нижніх кінцівок, ускладненими гнійно-некротичними процесами,яких поділено на три клінічні групи. В усіх групах на фоні загальноприйнятого лікування проводили антибіотикотерапію шляхом внутрішньом'язового введення в клінічній групі N 1, внутрішньоартеріального - в клінічній групі N 2 та препаратів, зосереджених в еритроцитарних контейнерах, в клінічній групі N 3. При цьому ефективність лікування оцінювали за змінами показників кількості лейкоцитів, рівня РОЕ, появи краєвої епітелізації та терміну перебування хворих в стаціонарі. Найвища ефективність лікування спостерігалась у хворих клінічної групи N 3, яким проводилось внутрішньоартеріальне введення антибіотику, зосередженого в еритроцитарних контейнерах-носіях.

Подано результати комплексного лікування хворих на цукровий діабет з невропатичними виразками стопи з застосуванням диспергованого волокнистого вуглецевого сорбенту та розвантажень ділянок підвищеного тиску. Загоєння виразки спостережено в 75,5 % випадках, у 20,4 % зафіксовано рецидиви виразки, в 4,2 % виконано оперативні втручання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.033.2-52 + Р414-323 + Р415.160.23-52

Рубрики:

Залізодефіцитна анемія

Хвороби нирок

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ