Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-2 + Р415.202.1

Рубрики:

Хвороби печінки

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто взаємозв'язок ожиріння й остеохондрозу хребта й адекватні засоби й методи фізичної реабілітації хворих з цими патологіями. Зроблено висновок про можливий зв'язок цих захворювань і необхідність ретельного підбору вправ, орієнтованих на лікування двох захворювань одночасно.

Рассмотрена взаимосвязь ожирения и остеохондроза позвоночника и адекватные средства и методы физической реабилитации больных с этими патологиями. Сделан вывод о возможной связи этих заболеваний и необходимости тщательного подбора упражнений, ориентированных на лечение двух заболеваний одновременно.

Prevalence of spine osteochondrosis and obesity is within age aspect. Possible relationship and mutual complication of above diseases as well as adequate means and methods of patient physical rehabilitation are described.

Результатами дослідження встановлено, що розповсюдженість ожиріння та вісцерального типу відкладення жиру є достовірно вищою у хворих на бронхіальну астму (БА) у порівнянні із загальною популяцією. Наявність ожиріння у хворих на БА сприяє наростанню Т-лімфопенії, зменшенню вмісту цитотоксичних клітин поряд із підвищенням експресії активаційних маркерів, молекул адгезії, вмісту В-лімфоцитів і рецепторів до ІgE та функціональної активності нейтрофілів. Дані зміни з боку клітинно-молекулярних механізмів запалення разом із гіперпродукцією прозапальних цитокінів є важливими чинниками обтяження перебігу БА і повинні стати підгрунтям для індивідуального підходу до проведення протизапальної та імунокоригувальної терапії даної констеляції захворювань.

Викладено результати досліджень можливих патогенетичних механізмів розвитку та прогресування неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) у жінок, хворих на ожиріння. У патогенезі НАСГ на тлі ожиріння істотну роль відіграють порушення ліпідного обміну (гіпер- і дисліпідемія, гіпертригліцеролемія, гіперхолестеролемія ліпопротеїнів низької густини, зниження вмісту в крові ліпопротеїнів високої густини, підвищення вмісту в крові лептину), підсилення інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ), істотна ендотеліальна дисфункція (дефіцит вазодилятувальних і надлишок вазоконстрикторних субстанцій), порушення реологічних і транспортних властивостей еритроцитів. Препарат "Глутаргін" має вірогідні ліпідкоригувальні, гіполіпідемічні властивості, сприяє нормалізації ліпідного обміну, зменшенню ступеня стеатозу печінки, інтенсивності процесів ПОЛ, усуває ендотеліальну дисфункцію, відновлює морфо-функціональні властивості еритроцитів.

Узагальнено результати анестезіологічного забезпечення баріатичних операцій у 122-х хворих з морбідним ожирінням. З використанням даних клінічних, лабораторних й інструментальних методів дослідження установлено, що у хворих з надмірною масою тіла мають місце порушення серцево-судинної, дихальної систем і метаболізму. Вивчено вплив різних методів анестезіологічного забезпечення та показники гемодинаміки, функцію зовнішнього дихання та метаболізм, а також післяопераційні ускладнення. Обгрунтовано доцільність використання передопераційних показників сатурації кисню за різного положення тіла хворого, визначення оптимального положення тіла пацієнта у післяопераційному періоді з метою профілактики легеневих ускладнень. Обгрунтовано переваги використання регіонарних методів анестезії та черезшкірної електростимуляції нервів у хворих у післяопераційному періоді з метою запобігання депресії дихання, а також проведення подовженої штучної вентиляції легень у ранньому післяопераційному періоді. Використання запропонованої тактики анестезіологічного забезпечення дозволило запобігти виникненню гемодинамічних, дихальних, тромбоемболічних ускладнень, летальності, скоротити тривалість лікування хворих.

Досліджено особливості клінічних проявів, функціональних порушень, структурних змін підшлункової залози (ПЗ), зсуви ліпідного спектра крові у хворих на хронічний алкогольний панкреатит (ХАП), що страждають на ожиріння. Доведено, що за поєднання патології у клініці переважає больовий синдром у порівнянні з проявами зовнішньосекреторної недостатності ПЗ. У патогенезі ХАП за умов ожиріння домінують: феномен "відхилення" ферментів у кров, порушення відтоку секрету ПЗ. Зазначено, що найчастіше наявним є обструктивний тип панкреатичної секреції. У хворих з поєднаною патологією майже у чверті випадків має місце метаболічний синдром (МС), а серед варіантів гіпер- і дисліпідемії переважає другий тип. Доведено наявність і установлено характер змін фізико-хімічних властивостей крові та сечі за поєднання з ожирінням. Проаналізовано взаємозв'язки цих змін з клінічними, лабораторними й інструментальними даними. Доведено, що за ХАП на тлі ожиріння частим є формування біліарного складу в жовчному міхурі. Доведено ефективність комбінації цитраргініну й атоксилу в лікуванні поєднаної патології.

Изучены данные литературы и обобщены результаты наблюдений пациентов после лапароскопического бандажирования желудка (БЖ), а также повторных лапароскопических вмешательств после БЖ у 72-х больных ожирением. Для БЖ использованы две методики: с 1992 по 1999 гг. - "малый" желудок формировали объемом 50 - 100 мл, диаметр соустья составлял 10 - 11 мм, кольцо накладывали через сальниковую сумку; с 1999 г. - супрабурсальное проведение бандажа и формирование "малого" желудка объемом 20 - 25 мл. В ближайшем и отдаленном периоде почти у 80 % пациентов адекватно уменьшалась масса тела. Осложнения в раннем послеоперационном периоде, требовавшие повторного выполнения операции, возникли у 4-х (5,5 %) больных, в отдаленном периоде - у 6-ти (8,3 %). Всем больным произведено повторное лапароскопическое оперативное вмешательство. Отмечено, что при возникновении ранних и поздних осложнений их коррекцию целесообразно проводить с использованием лапароскопических технологий.

Наведено дані про ефективність антигомотоксичної терапії у разі холестерозу жовчного міхура, поєднаного з ожирінням. Доведено, що таке лікування сприяє зменшенню клінічних проявів поєднаної патології, корекції дисфункції жовчного міхура та ліпідного спектра крові, поліпшенню його сонографічної картини, зменшенню розмірів холестеринових поліпів чи їх зникненню і зменшенню виявів біохімічних змін у хворих з супутнім стеатогепатитом.

В огляді літератури відображено сучасні уявлення про етіологію і патогенез ожиріння. Наведено нові дані про роль таких гормонів, як лептин, інсулін і грелін в патогенезі метаболічних розладів. Показано роль лептину в регуляції енергетичного обміну, виникненні ожиріння, гіперінсулінемії.

Удосконалено діагностику функціонального стану ендотелію з урахуванням результатів вивчення вазодилататорних і вазоконстрикторних чинників регуляції судинного ендотелію (ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації, ендотеліальної та індуцибельної NO-синтази, метаболітів оксиду азоту й ендотелін-1), ступеня активності антиоксидантної системи для патогенетичного обгрунтування лікування хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з супутнім ожирінням. За результатами обстеження 25-ти таких хворих виявлено ендотеліальну дисфункцію у 86 % випадків, яка супроводжується судинним ремоделюванням (збільшенням товщини комплексу інтима-медіа, зменшенням діаметра судин, порушенням енделій опосередкованої вазодилатації), дисбалансом у системі оксиду азоту, оксидантним стресом. Установлено, що порушення у системі, що регулює наявність в організмі людини оксиду азоту, властиві хворим на АГ з супутнім ожирінням, характеризуються зниженням у крові рівня чинників, що відображають стан ендотелійзалежного компоненту підтримки гомеостазу та надмірною їх концентрацією. Ця гетерогенність змін у системі NO асоціюється з розвитком оксидантного стресу та підвищенням рівня вазоконстриктора ендотеліну-1. За результатами дослідження запропоновано практичні рекомендації для впровадження у відділеннях терапевтичного та кардіологічного профілю.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-3 + Р415.202.1

Рубрики:

Бронхіальна астма

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено метаболічні зміни, структурно-функціональний стан міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з проявами метаболічного синдрому та удосконалено методи її лікування на базі визначення метаболічного та кардіопротективного ефектів інгібітора АПФ (еналаприлу) та агоніста імідазолінових рецепторів (моксонідину) як у монотерапії, так і в комбінації з гіпоксично-гіперкапнічними тренуваннями (ГГТ). Встановлено порушену толерантність до глюкози у 10 % та гіперінсулінемію натще у 13 % хворих на ГХ без ожиріння, а у пацієнтів з ГХ з ожирінням - відповідно у 25 % та 34 %. Виявлено, що гіпертрофія міокарда лівого шлуночка у разі ГХ прогресує за наявності інсулінорезистентності (ІР) та ожиріння та виявляється лише в 16,7 % хворих без наявності ІР та в 61,3 % - з ІР. Доведено позитивний метаболічний та кардіопротективний ефекти еналаприлу та моксонідину. Показано перевагу використання комбінованої терапії (антигіпертензивної терапії у поєднанні з ГГТ) для лікування хворих на ГХ з супровідним цукровим діабетом II типу у порівнянні з традиційною антигіпертензивною терапією, що проявляється суттєвим покращанням показників вуглеводного та ліпідного обмінів.

Отмечено, что лейомиома матки (ЛМ) является одной из самых распространенных опухолей женских половых органов. Ожирение встречается у 50 % женского населения в мире. Цель исследования - изучение особенностей соматического и гинекологического статуса больных с ЛМ на фоне ожирения. Обследованы 49 пациенток. Выделены 2 группы больных: 1-я группа - 29 женщин с ЛМ на фоне ожирения, средний возраст - <$E 48,0~symbol С~2,37>, индекс массы тела <$E 35,64~symbol С~1,95>, 2-я группа (контрольная) - 20 женщин с ЛМ и нормальной массой тела, средний возраст <$E 43,03~symbol С~2,87>, индекс массы тела <$E 23,64~symbol С~1,12>. Практически у всех женщин с ЛМ на фоне ожирения встречается экстрагенитальная патология. Для больных ЛМ на фоне ожирения характерна большая продолжительность заболевания ЛМ (в среднем 5,5 лет), а также сочетание с атипической гиперплазией эндометрия (13,79 % женщин с ЛМ на фоне ожирения). У женщин с ЛМ на фоне ожирения имеет место более высокий коэффициент ОТ/ОБ и индекс массы тела.

Проведено оцінку якості життя за системою Moorehead - Ardelt II, розроблено та впроваджено визначення синдрому ласуна у 45-ти хворих на патологічне ожиріння, яким здійснено бандажування шлунка. Дослідження проведено з метою уніфікації результатів та конкретизації показань до виконання певних баріатричних втручань.

Зазначено, що метаболічний синдром, який включає абдомінальне ожиріння, артеріальну гіпертензію, цукровий діабет 2-го типу, знаходиться в центрі уваги вчених усього світу у зв'язку з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень і передчасною смертністю цієї категорії хворих. Розглянуто питання діагностики та принципи лікування метаболічного синдрому.

Изучено влияние комбинированной терапии глутаргином и тиотриазолином на липидный, углеводный обмены, синдром эндогенной интоксикации, состояние перекисного окисления липидов и дисфункцию эндотелия. Показано, что эта комбинация положительно влияет на течение хронической сердечной недостаточности у больных артериальной гипертензией с избыточной массой тела.

В епідеміологічних дослідженнях продемонстровано зв'язок між ожирінням і гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), стравоходом Барретта, езофагеальною аденокарциномою. Одним із потенційних чинників ризику є ожиріння. Деякі дослідження засвідчують, що збільшення індексу маси тіла пов'язане з частотою симптомів ГЕРХ. Цитохром Р450 (CYP) 2C19 опосередковує головні метаболічні шляхи перетворень інгібіторів протонної помпи (ІПП). Генетичний поліморфізм CYP2C19 може призводити до значних фенотипових змін як в активності ізоферменту, так і в метаболізмі ІПП. Попри те, що генотипування CYP2C19 нині застосовують для наукових досліджень, цей метод може стати корисним у клінічній практиці й гарантувати оптимальну терапію ІПП.

Проведено иммунологическое обследование 117-ти женщин, из которых у 87-ми отмечалось нейроэндокринное ожирение. Выявлено достоверное снижение показателей Т-клеточного иммунитета (CD3+, CD4+, CD8+-клеток) и натуральных киллеров (CD16+-лимфоцитов), а также снижение уровня IgA и повышение содержания IgM в сыворотке крови. Полученные данные свидетельствуют о существенных нарушениях иммунологической реактивности у женщин с нейроэндокринным ожирением, что требует проведения соответствующей иммунокорригирующей терапии.

Вивчено структуру ожиріння у 215 жінок різних вікових груп. Показано переважання нейроендокринних форм ожиріння у всіх вікових групах, підвищення ступеня тяжкості ожиріння з віком, а також вікову тенденцію до переважання вісцерального (метаболічного) типу відкладення жирової клітковини. Одержані результати свідчать про важливість комплексного обстеження жінок з ожирінням.

Визначено особливості клінічних проявів сполучених захворювань, оцінено функціональний стан і структурні зміни підшлункової залози, результати ендоскопічного дослідження стравоходу та шлунка. Вивчено стан кислототвірної функції шлунка та доведено, що в пацієнтів переважає значна гіперацидність. Виявлено, що у хворих збільшена кількість гастроезофагеальних рефлюксів. На підставі аналізу якості життя хворих виявлено, що в них знижені показники фізичного і психічного здоров'я.