Рассмотрены проблемы определения, классификации и способы оценки ожирения. Проанализированы распространенность и тенденции к ожирению в Европе и неевропейских странах. Дана характеристика факторов, связанных с ожирением, в частности, демографических, социокультурных и других (физической активности, употребления алкоголя, курения, выбора продуктов питания и диеты). Приведен прогноз будущих перспектив проблемы ожирения, отмечено, что эта проблема возрастает, особенно среди молодого поколения трудоспособного возраста и пожилых мужчин. Мужчины, находящиеся вне работы, и женщины с низким уровнем образования, считаются основной группой риска ожирения.

Наявні дані підтримують гіпотезу, згідно з якою дисрегуляція різних внутрішніх механізмів, що контролюють більшість метаболічних процесів, задіяні у розвитку ожиріння, метаболічного синдрому та цукрового діабету 2 типу, що є найбільш важливими проблемами охорони здоров'я. Ангіогенез є важливим компонентом різних проліферативних процесів, зокрема росту жирової тканини (ЖТ). Більше того, дисрегуляція молекулярних компонентів системи ангіогенезу може вносити свій вклад у розвиток діабетичних ускладнень. Вивчено рівень експресії генів, що мають відношення до регуляції ангіогенезу (TIMP1, TIMP2, TIMP3, TIMP4, THBS1, THBS2, THBS3, ADAMTS5, LUM, DCN, IL6 і ZEB1) у підшкірній ЖТ людей з ожирінням, а також пацієнтів з ожирінням і порушеною толерантністю до глюкози (предіабетом) і діабетом 2 типу, використовуючи кількісну полімеразну ланцюгову реакцію у реальному часі. Показано, що рівень експресії більшості із цих генів з антиангіогенними властивостями значно збільшується у підшкірній ЖТ людей з ожирінням, у порівнянні з худими пацієнтами, але більш виражені зміни були показані для генів TIMP1, TIMP2, THBS2 і LUM. Збільшений рівень експресії TIMP1, TIMP2, TIMP3, ADAMTS5, THBS1 і THBS2 виявлено у ЖТ людей з ожирінням, що мали порушену толерантність до глюкози. У той же час експресія генів, що кодують TIMP1 і TIMP2, сильно зменшується у ЖТ людей з ожирінням, ускладненим діабетом 2 типу, у порівнянні з чоловіками, що мали порушену толерантність до глюкози.

Результати цього дослідження чітко показують, що регуляція експресії генів, які здебільшого пригнічують ангіогенез, є порушеною у ЖТ людей з ожирінням, як і у пацієнтів з ожирінням, ускладненим порушеною толерантністю до глюкози або діабетом 2 типу. Можливо, виявлені зміни в експресії генів TIMP і THBS у ЖТ людей за ожиріння, як і у людей з ожирінням, ускладненим порушеною толерантністю до глюкози або діабетом 2 типу, можуть вносити свій вклад у зберігання ЖТ, резистентність до інсуліну та розвиток діабетичних ускладнень.

Мета дослідження - аналіз особливостей ліпідного обміну у хворих на артеріальну гіпертензію й ожиріння. У дослідженні взяли участь 80 пацієнтів - 50 чоловіків і 30 жінок віком від 35-ти до 60-ти років. ІІ ступінь артеріальної гіпертензії діагностовано у 60-ти хворих, ІІІ - у 20-ти. Усі пацієнти мали діагноз ожиріння І, ІІ і ІІІ ступеня. Для більшості хворих характерні проатерогенні зміни: підвищення загального холестерину та ліпопротеїнів низької щільності. Існує зв'язок між параметрами ліпопротеїнів високої щільності та денного артеріального тиску, особливо в пацієнтів із профілем dipper. Наявність порушень ліпідного обміну у хворих на артеріальну гіпертензію з ожирінням є однією зі стратегічних цілей для терапевтичної корекції ліпідного профілю.

Цель исследования - анализ особенностей липидного обмена у больных с артериальной гипертензией и ожирением. В исследовании приняли участие 80 пациентов - 50 мужчин и 30 женщин в возрасте от 35-ти до 60-ти лет. ІІ степень артериальной гипертензии была диагностирована у 60-ти больных, ІІІ - у 20-ти. Все пациенты имели диагноз ожирения І, ІІ и ІІІ степени. Для большинства больных характерны проатерогенные изменения: повышение общего холестерина и липопротеинов низкой плотности. Существует связь между параметрами липопротеинов высокой плотности и дневного артериального давления, особенно у пациентов с профилем dipper. Наличие нарушений липидного обмена у больных с артериальной гипертензией с ожирением является одной из стратегических целей для терапевтической коррекции липидного профиля.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52 + Р415.202.1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для поліпшення результатів хірургічного лікування хворих із вентральними грижами та супутнім ожирінням у 33 пацієнтів під час виконання оперативного втручання використано оригінальну методику обкладання операційної рани, що включає фіксацію пелюшки в два шари за підшкірну клітковину вузловими капроновими швами (після розтину шкіри та підшкірної клітковини до апоневрозу). Додатково розміщують велику стерильну марлеву серветку між порожниною операційної рани та шкірою з підшкірною клітковиною, яка виходить за краї рани, з наступною фіксацією пелюшок та серветок у кутах рани. Це забезпечує повніше відокремлення операційної рани та спрощує заміну забрудненого матеріалу. Запропонована методика сприяє зменшенню ризику виникнення ранових ускладнень у післяопераційний період, є зручною у використанні та економічно доступною.

Вирішено науково-практичну проблему ангіоневрології з оптимізації діагностики та обгрунтування більш раціонального лікування хворих на первинний ішемічний інсульт, які хворіють на ожиріння абдомінального типу, шляхом виявлення клініко-функціональних особливостей захворювання, нейровізуалізаційних морфометричних характеристик головного мозку, системних проявів постішемічної запальної відповіді, характеристик ендокринно-гуморального статусу, розподілу алелей функціональних однонуклеотидних поліморфізмів прозапальних цитокінів та адипонектину. Встановлено, що у пацієнтів з ожирінням абдомінального типу ішемічні інсульти характеризуються більш вираженими клініко-функціональними порушеннями та нейровізуалізаційними маркерами церебрального ураження. Вище вказані особливості супроводжуються вираженими системними проявами постішемічної запальної відповіді, зниженням рівня адипонектину, підвищеннями рівня лептину та індексу інсулінорезистентності. Патогенетично обгрунтовано схеми відновлювального лікування після первинних ішемічних інсультів у пацієнтів з ожирінням абдомінального типу за допомогою аторвастатину або піоглітазону.

Наведено огляд сучасних теоретичних, експериментальних і клінічних досліджень щодо ролі адипонектину в патофізіологічних механізмах формування сумарного кардіометаболічного ризику у хворих з серцево-судинною патологією, асоційованою з ожирінням.

Представлен обзор современных теоретических, экспериментальных и клинических исследований о роли адипонектина в патофизиологических механизмах формирования суммарного кардиометаболического риска у больных с сердечно-сосудистой патологией, ассоциированной с ожирением.

Обобщен опыт выполнения симультанных операций у 103 пациентов по поводу послеоперационной грыжи живота (ПГЖ) и ожирения. Обоснованием целесообразности выполнения симультанных операций у таких больных были участие сопутствующих заболеваний в патогенетических механизмах образования грыжи и возможности возникновения послеоперационных осложнений. Симультанные операции у больных по поводу ПГЖ не сопровождаются увеличением частоты послеоперационных осложнений и длительности лечения, являются перспективным направлением в хирургии, в том числе профилактике рецидива грыжи.

Проаналізовано відмінності стоматологічного статусу хворих, які мають збільшену масу тіла та початкові ознаки метаболічного синдрому, від соматично здорових пацієнтів з нормальною масою тіла. Показано необхідність взаємодії лікарів-інтерністів зі стоматологами у ході лікування цієї категорії хворих.

Узагальнено результати анестезіологічного забезпечення баріатичних операцій у 122-х хворих з морбідним ожирінням. З використанням даних клінічних, лабораторних й інструментальних методів дослідження установлено, що у хворих з надмірною масою тіла мають місце порушення серцево-судинної, дихальної систем і метаболізму. Вивчено вплив різних методів анестезіологічного забезпечення та показники гемодинаміки, функцію зовнішнього дихання та метаболізм, а також післяопераційні ускладнення. Обгрунтовано доцільність використання передопераційних показників сатурації кисню за різного положення тіла хворого, визначення оптимального положення тіла пацієнта у післяопераційному періоді з метою профілактики легеневих ускладнень. Обгрунтовано переваги використання регіонарних методів анестезії та черезшкірної електростимуляції нервів у хворих у післяопераційному періоді з метою запобігання депресії дихання, а також проведення подовженої штучної вентиляції легень у ранньому післяопераційному періоді. Використання запропонованої тактики анестезіологічного забезпечення дозволило запобігти виникненню гемодинамічних, дихальних, тромбоемболічних ускладнень, летальності, скоротити тривалість лікування хворих.

Досліджено вплив видалення з організму певного об'єму жирової тканини на ліпідний обмін. З цією метою визначали вміст ліпідів у сироватці крові до і на 14-ту добу після абдомінопластики. У 73 хворих (основна група) виконували хірургічні втручання на органах черевної порожнини, малого таза та передній черевній стінці з симультанною абдомінопластикою, у 59 хворих (група порівняння) абдомінопластику не застосовували. Порушення ліпідного обміну спостерігали у хворих обох груп. Результати операцій з видаленням жирової тканини у пацієнтів основної групи характеризувалися позитивною динамікою ліпідного спектра крові. Нормалізуючий вплив на ліпіди сироватки крові зумовлений зменшенням об'єму депо тригліцеридів, що сприяє посиленню процесів катаболізму атерогенних ліпопротеїдів та підтримує концентрацію неестерифікованих жирних кислот на оптимальному рівні. Одержані результати свідчать, що здійснення абдомінопластики забезпечує антиатерогенний ефект у пацієнтів у разі ожиріння.

Цель работы - сравнить уровни инсулинемии и гликемии натощак и после стандартной нагрузки глюкозой у пациентов без повышения артериального давления (АД) и у больных с артериальной гипертензией (АГ) 1-й степени с учетом наличия и выраженности ожирения. Обследовано 58 пациентов с АГ 1-й степени (систолическое АД - 150,0 мм рт. ст., диастолическое - 90,1 мм рт. ст.), средний возраст которых составил 47 лет. Группу контроля составили 35 пациентов и возрасте 46 лет (p >> 0,05) с оптимальным или нормальным АД (систолическое - 121,3 мм рт. ст., диастолическое - 78,3 мм рт. ст.). Наряду с офисным измерением АД осуществлялось его суточное мониторирование. Всем обследованным натощак, через 1 и 2 ч после пищевой нагрузки проводили тест толерантности к глюкозе с определением уровней глюкозы, инсулина, рассчитывали индекс инсулинорезистентности по методу НОМА. Выводы. Для больных с АГ 1-й степени, у 55 % которых наблюдается ожирение, характерны более высокие уровни глюкозы через 1 ч после нагрузки ею и инсулина - как исходно, так и после нагрузки глюкозой, чем для обследованных без повышения АД. Даже без ожирения при неизмененных уровнях глюкозы натощак и после нагрузки ею больные с АГ 1-й степени характеризуются более высоким уровнем инсулинемии через 1 ч после приема 75 г глюкозы, чем нормотензивные пациенты.

Удосконалено рівень діагностики та індивідуалізації лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) в поєднанні з ожирінням на підставі розробки концепції патогенетичної ролі гормонів жирової тканини з визначенням предикторів несприятливого перебігу захворювання з урахуванням факторів імунного запалення, глюкометаболічних порушень, маркерів ендотеліальної дисфункції, серцево-судинного ремоделювання. Доведено значення адипокінів: резистину, вісфатіну, фактор некозу пухлини-α (ФНП-α) та гормону греліну в механізмах розвитку ожиріння та вперше встановлено наявність і послідовність гормональної дисфункції жирової тканини у вигляді недостатності секреції і змісту греліну в крові хворих і гіперактивації прозапальних механізмів впливу жирової тканини за рахунок збільшення вісфатину, резистину та ФНП-α. Обгрунтовано диференційований підхід для призначення різних варіантів комбінованої антигіпертензивної терапії у хворих з ГХ в залежності від стану функції жирової тканини і характеру ремоделювання серцево-судинної системи. Наведено дані про залежність між медикаментозним зменшенням гіпертрофії лівого шлуночку і функціональним станом серця та судинної системи та рівнем адипокінів в крові.

Цель исследования - определить влияние избыточной массы тела и ожирения на содержание стабильных метаболитов оксида азота (нитритов и нитратов) и показатель депонирования свободного NO - S-нитрозотиол у лиц с артериальной гипертензией (АГ). Обследованы 100 пациентов с АГ 1 - 3-й степени в сочетании с избыточной массой тела или ожирением І - ІІІ степени, из них 21 мужчина и 79 женщин, средний возраст - <$E54,34~ symbol С 9,0> года. Для изучения метаболизма NO определяли уровень нитрит-аниона (<$Eroman NO sub 2>-) c реактивом Грисса и нитрат-аниона (<$Eroman NO sub 3>-) в сыворотке крови спектрофотометрическим методом, содержание S-нитрозотиола в сыворотке крови - флюорометрическим методом. У больных с АГ и избыточной массой тела или ожирением снижается содержание конечных метаболитов азота оксида, что косвенно указывает на уменьшение его вазоактивного пула, и увеличивается количество стабильного метаболита NO - S-нитрозотиола. Этот факт ассоциируется с увеличением окисления NO в условиях оксидантного стресса и эндотелиальной дисфункции. Увеличение количества S-нитрозотиола у обследуемых больных может быть связано с повышением индуцибельной NOS.

The aim of the study was to investigate the level of nitrite/nitrate anion and S-nitrosotiole at overweight or obesity patients. We examined 100 patients 1 - 3 degree of arterial hypertension with overweight or obesity; 21 of them were men and 79 - women, mean age <$E54,34~ symbol С 9,0> years. The comparison group consisted of 16 practically healthy persons comparable by gender and age with the main groups. Blood serum content of nitrite-anion had been determined with Griss reagent and nitrate- anion by spectrophotometric method, S-nitrosotiole by fluorometric method. Hypertensive patients with overweight or obesity manifest the decline of NO end metabolites level in blood serum, which is an indirect proof of vasoactive nitric oxide pool decrease. The decrease of NO vasoactive pool in hypertensive patients with overweight or obesity is associated with the increase of its oxidation in the condition oxidant stress and endothelial dysfunction. The increased quantity of NO - S-nitrosotiole estable metabolite. The increase of S-nitrosotiole quantity in patients with arterial hypertension and with overweight or obesity may be related to the increase of inducible NO-synthase activity.

Обстежено 106 хворих на стенокардію з ожирінням. У досліджуваних хворих виявлено зміни цитокінової активності, які визначають наявність поточної запальної реакції незначної активності. Рівень лептину в сироватці крові хворих на стенокардію з ожирінням підвищувався одночасно з підвищенням маси тіла та був більше виражений у жінок. За супутнього ожиріння із стенокардією визначено більш високі рівні прозапальних і знижені рівні протизапальних цитокінів, що може свідчити про патогенетичний вплив ожиріння на розвиток атеросклерозу через запальні механізми.

Мета дослідження - встановлення взаємозв'язку між ожирінням, рівнем глікемії та рівнем лептину у хворих на цукровий діабет 2 типу з метаболічним синдромом. З цією метою було обстежено 79 хворих чоловічої статі. Вони були поділені на 2 групи. До першої групи входило 48 пацієнтів, які одержували метформін, а до другої - 31 особа, які крім метформіну одержували глімепірид добової дії та тіазолідиндіони. У них визначались обвід талії, індекс маси тіла, рівень глюкози, глікованого гемоглобіну, а також рівень лептину. Дослідження проводилось у динаміці при поступленні в стаціонар, через 14 днів, 6 місяців і 12 місяців. Встановлено, що через 12 місяців від початку терапії вдалось досягти істотного зменшення рівнів глікемії, так кількість хворих із рівнем глікемії до 7,0 ммоль/л у першій групі збільшилася до 69,44 % та у другій групі до 55,56 %. Також показано досягнення позитивної динаміки в зниженні рівнів глісованого гемоглобіну. Ці показники чітко корелювали з рівнем тригліцеридів (ТГ), які суттєво зменшилися з <$E 1,53~symbol С~0,17> до <$E 1,06~symbol С~0,56> ммоль/л у пацієнтів першої групи, проте у пацієнтів другої групи було зростання рівнів ТГ з <$E 1,29~symbol С~0,19> до <$E 1,49~symbol С~0,30> ммоль/л. Під час дослідження вивчався рівень лептину і показано, що рівень лептину зростає зі збільшенням тривалості захворювання. Таким чином показник інсулінорезистентності і за індексом НОМА асоціюється із лептинорезистентністю, і між ними існує прямий кореляційний зв'язок.

Розглянуто взаємозв'язок ожиріння й остеохондрозу хребта й адекватні засоби й методи фізичної реабілітації хворих з цими патологіями. Зроблено висновок про можливий зв'язок цих захворювань і необхідність ретельного підбору вправ, орієнтованих на лікування двох захворювань одночасно.

Рассмотрена взаимосвязь ожирения и остеохондроза позвоночника и адекватные средства и методы физической реабилитации больных с этими патологиями. Сделан вывод о возможной связи этих заболеваний и необходимости тщательного подбора упражнений, ориентированных на лечение двух заболеваний одновременно.

Prevalence of spine osteochondrosis and obesity is within age aspect. Possible relationship and mutual complication of above diseases as well as adequate means and methods of patient physical rehabilitation are described.

У хворих з артеріальною гіпертензією і наявністю ожиріння вивчали стан ліпідотранспортної системи й особливості метаболізму вуглеводів. Абдомінальний тип ожиріння оцінювали згідно критеріїв IDF за обводу талії у чоловіків > 94 см, у жінок > 80 см. Визначали антропометричні показники та концентрацію апопротеїнів В та А-І. Зроблено висновок, що у хворих з артеріальною гіпертензією наявність надлишкової маси тіла й ожиріння, особливо абдомінального типу, пов'язана з порушеннями метаболізму вуглеводів, ліпідів і ліпідотранспортної системи.

У больных с артериальной гипертензией и наличием ожирения изучали состояние липидотранспортной системы и особенности метаболизма углеводов. Абдоминальный тип ожирения оценивали согласно критериям IDF при объеме талии у мужчин > 94 см, у женщин > 80 см. Определяли антропометрические показатели и концентрацию апопротеинов В и А-I. Сделан вывод, что у больных с артериальной гипертензией наличие избыточной массы тела и ожирения, особенно абдоминального типа, связано с нарушениями метаболизма углеводов, липидов и липидотранспортной системы.

Вперше проведено комплексний поглиблений аналіз взаємозв'язку порушень функціонального стану нирок із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) ІІ типу з ожирінням. Доведено ключове значення інсулінорезистентності та гіперінсулінемії у формуванні та прогресуванні серцево-судинних і ниркових порушень у пацієнтів із ЦД ІІ типу. Встановлено, що наявність інсулінорезистентності та гіперінсулінемії на передклінічній стадії діабетичної нефропатії безпосередньо впливає на функціональний стан міокарда, а на стадії постійної протеїнурії функціональні відхилення переходять у структурні зміни міокарда. Обгрунтовано значення постійної протеїнурії для прогресування серцево-судинних захворювань у пацієнтів із ЦД ІІ типу. Встановлено провідне значення підвищеного артеріального тиску на ранніх передклінічних стадіях розвитку діабетичної нефропатії не лише для прогресування ниркової патології, але й для гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Доведено високий ризик зниження швидкості клубочкової фільтрації у пацієнтів із ЦД і нефропатією з підвищенням рівня трансформуючого чинника росту β1 у крові. Оцінюаня чинників ризику у цієї категорії хворих можна використовувати для визначення ренального прогнозу, а також вибору лікарських засобів, які цілеспрямовано впливають на медіатори запалення та фіброзу, у комплексі заходів вторинної профілактики ниркової недостатності.

Визначено вміст VCAM-1, ІСАМ-1, Е-селектину в сироватці крові хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, та в осіб молодого віку з ожирінням і взаємозв'язок цих чинників з ендотелійзалежною дилатацією. Обстежено 30 хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, 30 молодих осіб з ожирінням, 28 практично здорових осіб. Вміст ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові визначали імуноферментним методом. Виявлено підвищення вмісту ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, та в осіб молодого віку з ожирінням, що корелювало з показниками вуглеводного та ліпідного обміну, інсулінорезистентністю. Встановлено ослаблення ендотелійзалежної дилатації в обстежених пацієнтів, що корелювало із вмістом ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові. Ці дані вказують на розвиток ендотеліальної дисфункції на тлі цукрового діабету 1-го типу та ожиріння й можливий зв'язок ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину із цими порушеннями.

Определено содержание VCAM-1, ІСАМ-1, Е-селектина в сыворотке крови больных сахарным диабетом 1-го типа с микроангиопатиями, страдающих с детства, и у лиц молодого возраста с ожирением и взаимосвязь этих факторов с эндотелийзависимой дилатацией. Обследованы 30 больных сахарным диабетом 1-го типа с микроангиопатиями, страдающих с детства, 30 молодых людей с ожирением, 28 практически здоровых лиц. Содержание ICAM-1, VCAM-1, Е-селектина в сыворотке крови определяли иммуноферментным методом. Выявлено повышение содержания ICAM-1, VCAM-1, Е-селектина в сыворотке крови больных сахарным диабетом 1-го типа с микроангиопатиями, страдающих с детства, и у лиц молодого возраста с ожирением, которое коррелировало с показателями углеводного и липидного обмена, инсулинорезистентностью. Установлено ослабление эндотелийзависимой дилатации у обследованных пациентов, которое коррелировало с содержанием ICAM-1, VCAM-1, Е-селектина в сыворотке крови. Эти данные указывают на развитие эндотелиальной дисфункции при сахарном диабете 1-го типа и ожирении, а также на возможную связь ICAM-1,VCAM-1, Е-селектина с указанными нарушениями.

Aim. To investigate serum levels of adhesion molecules, E-selectin and endothelium-dependent dilation in childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy and obese adolescents and the relationship of these factors to the endothelium-dependent dilation. Metods. We examined 30 childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy, 30 obese adolescents, 28 control subjects. Serum levels of adhesion molecules, E-selectin were determined by immunoenzyme assay. Results. We found an elevated serum level of ICAM-1, VCAM-1, E-selectin in childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy and in obese adolescents, which correlated with carbohydrate and lipid metabolism, insulin resistance. Weakening endothelium-dependent dilation in studied patients, which correlated with serum level of ICAM-1, VCAM-1, E-selectin was established. Conclusion. These data suggest the development of endothelial dysfunction in type 1 diabetes and obesity and the possible relationship ICAM-1, VCAM-1, E-selectin with these disorders.