Проанализированы неврологические осложнения после применения методов регионарной анестезии. Выделены наиболее часто встречающиеся осложнения, приведены причины их возникновения и предложены способы профилактики. На примере собственных наблюдений сделаны выводы об эффективности применяемых профилактических мер.

Узагальнено результати анестезіологічного забезпечення баріатичних операцій у 122-х хворих з морбідним ожирінням. З використанням даних клінічних, лабораторних й інструментальних методів дослідження установлено, що у хворих з надмірною масою тіла мають місце порушення серцево-судинної, дихальної систем і метаболізму. Вивчено вплив різних методів анестезіологічного забезпечення та показники гемодинаміки, функцію зовнішнього дихання та метаболізм, а також післяопераційні ускладнення. Обгрунтовано доцільність використання передопераційних показників сатурації кисню за різного положення тіла хворого, визначення оптимального положення тіла пацієнта у післяопераційному періоді з метою профілактики легеневих ускладнень. Обгрунтовано переваги використання регіонарних методів анестезії та черезшкірної електростимуляції нервів у хворих у післяопераційному періоді з метою запобігання депресії дихання, а також проведення подовженої штучної вентиляції легень у ранньому післяопераційному періоді. Використання запропонованої тактики анестезіологічного забезпечення дозволило запобігти виникненню гемодинамічних, дихальних, тромбоемболічних ускладнень, летальності, скоротити тривалість лікування хворих.

Розширено знання про вплив пропофолу на стан когнітивних функцій хворих молодого та середнього віку. Вперше розроблено й обгрунтовано метод діагностики післяопераційної когнітивної дисфункції нейрофізіологічними тестами рівня концентрації уваги, об'єму оперативної пам'яті, коректурної проби та змін емоційного фону. Вперше визначено такий фактор ризику, як подовжене пробудження, досліджено <$E gamma>-глутамілтрансферазу як маркер когнітивного походження в післяопераційному періоді. Розширено знання про такі фактори ризику, як вік, тривалість операцій, застосування сибазону в схемі тотальної інтравенозної анестезії, терміновість операції та кількість операцій в анамнезі.

Рассмотрены результаты клинического наблюдения пациентов, оперированных по поводу отдаленных последствий травматического повреждения тканей в условиях регионарной аналгезии и сбалансированного наркоза с использованием целевой концентрации пропофола. Выделены основные показатели, характеризующие устойчивость системы гомеостаза, при анестезиологическом обеспечении. Метаболические сдвиги во время операции и наркоза сравнивали с изменением количественных характеристик в системе нейтрофильных гранулоцитов.

Досліджено анестезійний та постанестезійний вплив ізофлюрану на електричну активність нейронів (ЕАН) у ділянці гіпокампа СА3 молодих щурів. Ізофлюран істотно не змінював амплітуду ЕАН, з іншого боку, частота ЕАН значно знизилася. Після припинення аплікації ізофлюрану спостерігали дві фази відновлення частоти ЕАН: по-перше, швидке зростання, а потім повільне зниження до контрольного рівня. Порівняння відновлення рецепторної системи і активності нервової мережі після дії ізофлюрана обговорюється.

Вперше проведено порівняльні дослідження методів ізолювання кетаміну з біологічних обТєктів. Досліджено вплив різних депротеїнізаторів на вихід кетаміну з трупної крові та оптимізовано умови проведення пробопідготовки. Встановлено, що за умов міжнародної (TIAFT) та вітчизняної систем скринінгу диференціювати кетамін практично не можливо. Запропоновано селективні хроматографічні системи для ідентифікації кетаміну в присутності інших контрольованих речовин. Розроблено методики виявлення та визначення кетаміну в біологічному матеріалі методами газо-рідинної та високоефективної рідинної хроматографії зі спектрофотометричним детектуванням. Розроблено алгоритми проведення криміналістичного та судово-токсикологічного дослідження на кетамін.

Представлено результати дослідження глікемічного статусу на тлі загальної неінгаляційної анестезії у хворих старшої вікової групи, оперованих з приводу інтракраніального крововиливу. В дослідження включено 50 хворих, у яких відсутній цукровий діабет в анамнезі, а вихідний рівень глікемії становив <$E >>~8> ммоль/л. Інтраопераційну корекцію виявлених змін глікемічного статусу проводили безперервною інфузією простого інсуліну. Показники рівня глікемії досліджували за допомогою портативного глюкометра. Встановлено, що після індукції анестезії рівень глікемії статистично вірогідно (<$E p~<<~0,001>) збільшився на 25 % і становив <$E 12,6~symbol С~0,78> ммоль/л. Впродовж оперативного втручання у хворих утримувалася тенденція до збільшення рівня глюкози в крові. На тлі постійної інфузії простого інсуліну спостерігали статистично достовірне (<$E p~<<~0,001>) зниження рівня глюкози крові на 15 % після індукції анестезії. Встановлено і обгрунтовано доцільність та ефективність застосування постійної інфузії простого інсуліну зі швидкістю 2 Од/год, починаючи з етапу індукції анестезії при інтракраніальних оперативних втручаннях.

Розглянуто проблему післяопераційних когнітивних дисфункцій, що виникають у пацієнтів після загальної анестезії, та можливий спосіб їх корекції за допомогою вітчизняного препарату холіну альфосцерату (гліятону). Загальна анестезія негативно впливає на стан когнітивних функцій у пацієнтів із вихідною відсутністю когнітивних порушень. Одним із методів корекції післяопераційних когнітивних дисфункцій є застосування холіну альфосцерату (гліятону) у періопераційному періоді.