За даними аналізу стану системи гемостазу у пацієнтів за аневризми черевної частини аорти відзначено тенденцію до збільшення вмісту розчинного фібрину та D-димеру в плазмі крові після операції та зменшення цих показників на 3 добу. Вміст зазначених маркерів залежить від розмірів аневризми, наявності фібринових депозитів, строків від появи клінічних ознак до призначення відповідної терапії та застосування антикоагулянтів. Інформація про кореляцію між вмістом D-димеру та розчинного фібрину в динаміці лікування важлива для визначення ступеня активації системи зсідання крові пацієнтів та прогнозування тромботичних ускладнень.

Цель работы - оценить факторы риска возникновения кардиальных осложнений в ранний послеоперационный период у больных, прооперированных по поводу аневризмы брюшного отдела аорты (АБА), на фоне ишемической болезни сердца (ИБС). В проспективное исследование вошли 98 больных (81 (82,7 %) мужчина и 17 (17,3 %) женщин) в возрасте от 61 года до 80 лет, в среднем 69,5 года, с АБА и сопутствующей ИБС, пролеченных в период с 1999 по 2007 г. на базе хирургического отделения Александровской клинической больницы г. Киев. Критерии включения больных в исследование: инфраренальная локализация АБА атеросклеротического генеза, АБА диаметром более 5,5 см у мужчин и 5 см у женщин или увеличение диаметра АБА более 0,5 см за 6 мес. Критерии невключения в исследование: острый инфаркт миокарда (ИМ) менее 1 мес; острый мозговой инсульт менее 1 мес, тяжелая сердечная недостаточность (фракция выброса меньше 30 %; стенокардия напряжения IV функционального класса; онкологические заболевания; разрыв АБА). Объективное обследование больных с АБА было направлено на получение информации о характере аневризмы аорты (размер, форма, тип), состоянии сердечно-сосудистой системы и другой сопутствующей патологии. Статистические методы: дискриптивная статистика, сравнение средних значений (параметрические и непараметрические критерии), корреляционный анализ, унифакторный и многофакторный регрессионный анализ (пошаговая логистическая регрессия). У 37,0 % больных, прооперированных по поводу АБА и имеющих сопутствующую ИБС, возникают кардиальные осложнения. Причем ИМ развивается у 21,7 %, нарушения ритма - у 10,2 %, острая сердечная

недостаточность - у 5,1 %. Наибольший прирост кумулятивной частоты ИМ отмечен в первые 5 сут после операции (12,2 % от общего количества прооперированных и 57,1 % от всех больных с ИМ в первые 30 сут периоперационного периода). Независимыми прогностическими факторами риска ИМ в ранний послеоперационный период являются класс коронарного резерва (r = 0,617), время пережатия аорты (r = 0,59), возраст (r = 0,51). Риск ИМ также достоверно связан с концентрацией холестерина липопротеинов низкой плотности (r = 0,549) и С-реактивного протеина в периферической крови (r = 0,53).

На підставі аналізу результатів дослідження показників центральної гемодинаміки, видільної функції нирок, характеристик транспорту та споживання кисню визначено провідні чинники, що зумовлюють зміни системного та ниркового кровообігу. Доведено, що одною з основних причин, які зумовлюють ці порушення, є невідповідність об'єму циркулюючої крові та місткості судинного русла. З використанням одержаних результатів створено систематизований алгоритм проведення інфузійно-трансфузійної та коригувальної терапії. Алгоритм побудовано, зважаючи на наявність супутніх захворювань та особливостей етапів операції. Зазначено, що впровадження цього алгоритму до практики відділу анестезіології та інтенсивної терапії Інституту хірургії та трансплантології АМН України дозволило скоротити тривалість післяопераційного перебування хворих у відділі інтенсивної терапії на 1,5 доби та знизити частоту виникнення гострої ниркової недостатності з 3,2 % до 1,6 %.

Вивчено проблеми діагностування та хірургічного лікування аневризм лівого шлуночка серця (АЛШ) ішемічного генезу. Розроблено, обгрунтовано та використано найбільш ефективні методики пластики та захисту ЛШ серця. На підставі результатів хірургічного лікування 789-ти пацієнтів з приводу АЛШ серця вивчено та проаналізовано діагностичну цінність і вірогідність різних методів діагностики АЛШ. Використання розроблених методик захисту ЛШ дозволило зменшити частоту виникнення інтраопераційного інфаркту міокарда з 7,3 % до 0,1 %. Обгрунтовано показання до різних видів пластики ЛШ залежно від локалізації та поширеності АЛШ. Завдяки використанню нових методів захисту міокарда та диференційного підходу до методики пластики ЛШ знижено післяопераційну летальність з 10,4 % до 2,7 %. На підставі аналізу основних ускладнень хірургічного лікування АЛШ у післяопераційному періоді та результатів оцінки безпосереднього та віддаленого періоду після операції розроблено заходи щодо їх запобігання та лікування. Визначено фактори, що негативно впливають на результат операції та запропоновано методики їх профілактики.

Проаналізовано ризик хірургічного втручання у хворих з аневризмою черевної частини аорти (АЧЧА) з використанням індексів ризику POSSUM (Physiological and Operative Severity Score for the enUmeration of Mortality and Morbidity) і GAS (Glasgow Aneurysm Score). Теоретично одержані показники порівняно з реальними; визначено прийнятність індексів для практичної роботи. Дослідження проведено у 122-х послідовних хворих із інфраренальною АЧЧА, яким здійснено протезування черевної частини аорти у період 2005 - 2007 рр. Летальність становила 9,8 %, частота виникнення ускладнень - 51,6 %. Для аналізу прийнятності індексів застосовано аналіз ROC curve (кривої взаємної залежності хибно та справжньо позитивних результатів), проаналізовано площу під кривою. Індекси не виявилися високо специфічними для прогнозування летальності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112 + Р457.365.170.36

Рубрики:

Хірургічна патологія аорти

Хірургічне лікування аневризм

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112 + Р457.365.170.36

Рубрики:

Хірургічна патологія аорти

Хірургічне лікування аневризм

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.36

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.36 + Р457.365.112

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм

Хірургічна патологія аорти

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Спостережено венозну аневризму. Вказано на доцільність при грижопластиках в сумнівних випадках з метою диференціальної діагностики проведення в передопераційному періоді УЗД з доплерівським картуванням судин. Спрямовано увагу на оперативну тактику при виявленні венозної аневризми, можливі ускладнення, а також веденні післяопераційного періоду.

Цель работы - проанализировать венозную гемодинамику после изъятия бедренной вены для аорто-повздошных реконструкций бедренной веной у пациентов с высоким риском инфекционных осложнений. Изучены ближайшие и отдаленные результаты 12 аорто-подвздошных реконструкций бедренной веной, выполненных в Гомельском областном отделении хирургии сосудов в 2010 - 2013 гг. Выделены две группы пациентов: в 5 случаях выполнены первичные реконструкции по поводу критической ишемии нижних конечностей: в 7 - повторные вмешательства по поводу ложных аневризм анастомозов. Во всех случаях получена адекватная рекваскуляризация. В группе пациентов с критической ишемией развился стойкий отек с лимфореей. В группе пациентов с ложными аневризмами отек был невыраженным и длился до 5 сут. Необходимости в фасциотомии не возникало. В отдаленный период признаков суб- и декомпенсированных степеней хронической венозной недостаточности не наблюдали. Выводы: изъятие бедренной вены для реконструкции аорто-подвздошного сегмента при критической ишемии нижних конечностей и для коррекции ложных аневризм анастомозов не приводит к выраженным нарушениям венозного оттока.

Отмечено, что эндоваскулярное и эндоваскулярно-хирургическое лечение сочетанных аневризм аорты и подвздошных артерий является в настоящее время серьезной альтернативой открытой реконструктивной операции на аорте и сосудах по ряду показателей: малой травматичности, низкой смертности, незначительной кровопотере, малым срокам пребывания пациента в клинике. Проведен анализ имеющихся в настоящее время методик эндоваскулярного и эндоваскулярно-хирургического поражения аорто-подвздошного сегмента, рассмотрены проблемы указанных методик лечения и способы их решения.

Зазначено, що ендоваскулярне й ендоваскулярно-хірургічне лікування сполучених аневризм аорти і здухвинних артерій є на сьогодні серйозною альтернативою відкритій реконструктивній операції на аорті та судинах за рядом показників: малою інвазивністю, низькою смертністю, незначною крововтратою, малими строками перебування пацієнта в клініці. Проведено аналіз існуючих на сьогодні методик ендоваскулярного й ендоваскулярно-хірургічного ураження аортоздухвинного сегмента, розглянуто проблеми зазначених методик лікування та способи їх вирішення.

Цель работы - изучить частоту развития, особенности клиники, разработать тактику и методы хирургического лечения аневризмы заднебазальной области левого желудочка (ЗБ АЛЖ). Оценить методику резекции аневризм такой локализации "изнутри", пластику дефекта левого желудочка (ЛЖ) и мешка аневризмы. Увеличить продолжительность и качество жизни пациентов. В НИССХ им. Н.М. Амосова за период с 2000 по 2009 г. включительно (за 10 лет) хирургическое лечение было выполнено 6307 больным с ишемической болезнью сердца (ИБС). Из них у 1011 (16,7 %) ИБС сочеталась с передневерхушечными-перегородочными аневризмами ЛЖ, ЗБ АЛЖ была выявлена у 58 (0,9 %) пациентов. В структуре постинфарктных аневризм ЛЖ ЗБ АЛЖ составили 5,4 %. Из 58 пациентов с ЗБ АЛЖ показания к резекции аневризмы были установлены у 35 больных. У 23 больных, у которых стенка малой ЗБ АЛЖ была представлена мышечной тканью и отсутствовала митральная недостаточность, резекции аневризмы не проводили. Ограничились только шунтированием коронарных артерий. Выводы. В структуре постинфарктных аневризм ЛЖ аневризмы заднебазальной области левого желудочка, требующие хирургического лечения, составляют 3,4 %. Малые ЗБ АЛЖ подлежат резекции, если их стенка представлена тонкой соединительной тканью и они сочетаются с митральной недостаточностью. Разработанная нами методика отсечения ЗБ АЛЖ и пластика дефекта ЛЖ с последующим герметичным сшиванием краев мешка аневризмы отличается простотой и доступностью, обеспечивает хороший эффект по воссозданию геометрии ЛЖ и улучшение его систолической функции уже с первых дней после операции.

Цель работы - изучить непосредственные результаты хирургического лечения аневризм артерий неаортальной локализации. Проанализированы тактика и результаты хирургического лечения 146 больных с аневризмами артерий (не включая аневризмы аорты). Средний возраст составил 47,7 года. В 126 (86,3 %) случаях аневризмы были ложные, из них 49 (33,6 %) - посттравматические, 77 (52,7 %) - аневризмы сосудистых анастомозов. У 20 (13,7 %) пациентов диагностированы атеросклеротические истинные аневризмы. Для уточнения анатомии аневризмы и характера сосудистого поражения отдавали предпочтение ультразвуковым методам исследования. 96 (65,8 %) больных прооперированы с выполнением артериальной реконструкции. При реконструктивно-восстановительной резекции аневримы отдавали предпочтение внемешковому протезированию (или анастомозу). Результат хирурического лечения больных с аневризмами артерий был положительный. Необходимости в ампутации конечностей после реконструктивных операций не было. Послеоперационная летальность составила 0,8 %. Выводы: выбор хирургической тактики и объема операции при артериальных аневризмах должен основываться на анатомо-физиологических особенностях пораженного сосудистого бассейна.

Цель работы - проанализировать венозную гемодинамику после изъятия бедренной вены для аорто-повздошных реконструкций бедренной веной у пациентов с высоким риском инфекционных осложнений. Изучены ближайшие и отдаленные результаты 12 аорто-подвздошных реконструкций бедренной веной, выполненных в Гомельском областном отделении хирургии сосудов в 2010 - 2013 гг. Выделены две группы пациентов: в 5 случаях выполнены первичные реконструкции по поводу критической ишемии нижних конечностей: в 7 - повторные вмешательства по поводу ложных аневризм анастомозов. Во всех случаях получена адекватная рекваскуляризация. В группе пациентов с критической ишемией развился стойкий отек с лимфореей. В группе пациентов с ложными аневризмами отек был невыраженным и длился до 5 сут. Необходимости в фасциотомии не возникало. В отдаленный период признаков суб- и декомпенсированных степеней хронической венозной недостаточности не наблюдали. Выводы: изъятие бедренной вены для реконструкции аорто-подвздошного сегмента при критической ишемии нижних конечностей и для коррекции ложных аневризм анастомозов не приводит к выраженным нарушениям венозного оттока.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.36

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.36

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.36 + Р627.7-3

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм

Хвороби головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.36

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати хірургічного лікування хворих з аневризмою черевної частини аорти і поєднаними атеросклеротичними ураженнями сонних, ниркових, брижових артерій та тяжкими супутніми захворюваннями. За період 1993 - 2002 рр. проведено лікування та спостереження над 203- стаціонарними хворими з діагнозом аневризми черевної частини аорти (АЧЧА), яких прооперували в плановому або ургентному порядку. З них у 83-х хворих (40,9 %) АЧЧА була ускладнена повним розривом. Співвідношення чоловіків і жінок у групі спостереження становило 5:1, середній вік хворих - (<$E 64~symbol С~12>) років. Атеросклеротичне ураження внутрішньої сонної артерії (ВСА) діагностовано у 64-х (32,0 %) хворих, ниркових артерій - у 4-х, брижових - у 4-х. Летальність у разі хірургічного лікування неускладнених АЧЧА становила 10,0 % (12 хворих). Причиною смертності в перші години після операції була гостра серцева недостатність (5 хворих). У пізніші терміни хворі помирали від ниркової чи поліорганної недостатності (3 хворих), рідше - від інфаркту міокарда (2 хворих), гострого порушення мозкового кровообігу (2 хворих). Серед прооперованих з приводу розриву АЧЧА смертність становила 39,8 % (33 хворі). Причиною смерті була гостра недостатність кровообігу (16 хворих), легенева недостатність (6 хворих), ниркова недостатність (5 хворих), ішемія кишечнику (2 хворих), коагулопатія (4 хворих). Своєчасна діагностика супутніх АЧЧА атеросклеротичних уражень інших судинних басейнів (35,5 % хворих) і тяжких уражень серця (28,1 %), головного мозку (15,8 %), нирок (2,0 %) та їх активне лікування в ході передопераційної підготовки дає змогу виконати хірургічне лікування

АЧЧА у ширшого контингенту хворих, в тому числі старечого віку, з хорошими результатами. Хірургічна летальність у оперованих хворих з неускладненими АЧЧА становила 10,0 %, а у хворих старечого віку - 10,0 %. Використання автокрові та апарата "Haemonetics Cell Saver" для збирання та реінфузії крові у 55-ти (27,1 %) оперованих хворих з АЧЧА значною мірою допомагає вирішити проблеми кровозаміщення та дає змогу уникнути гемотрансфузійних ускладнень. Виконання планових одномоментних операцій з приводу АЧЧА та стенотичних уражень екстракраніальних, ниркових, брижових судин є можливим і сприяє кращому післяопераційному перебігу. Хірургічна летальність таких хворих дорівнює 8,3 %.