Проведено аналіз лікування хворих, у яких після різних операцій на кишечнику розвинулися гнійно-деструктивні ураження цього органа, рання спайкова кишкова непрохідність, внутрішньочеревинні абсцеси. Запропоновано ряд способів та удосконалень, що спрямовані на оптимізацію лікування даних патологічних станів. Покращання результатів вирішення данної проблеми полягає у пошуках нових технологій діагностики та лікування, у розширенні методів консервативного лікування деструктивних процесів у кишечнику обструктивного характеру.

Проведен анализ лечения больных, у которых после разных операций на кишечнике развились гнойно-деструктивные поражения этого органа, ранняя спаечная кишечная непроходимость, внутрибрюшинные абсцессы. Предложен ряд способов и усовершенствований, которые направлены на оптимизацию лечения данных патологических состояний. Улучшение результатов в решении данной проблемы состоит в поисках новых технологий диагностики и лечения, в расширении методов консервативного лечения деструктивных процессов обструктивного характера в кишечнике.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.23-387

Рубрики:

Операції на кишечнику

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты изучения жалоб больных, связанные с нарушением процессов пищеварения после правосторонней гемиколектомии, проанализировано состояние микрофлоры толстого кишечника у таких пациентов. У каждого пятого больного выявлено неинвазивный микотический процесс, связанный с грибами рода Candida, в сочетании с изменениями качественного и количественного состава бактериальной флоры толстого кишечника. Отмечено, что этиотропным средством лечения таких больных следует считать препарат Пимафуцин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.23-387 + Р456.1-52

Рубрики:

Операції на кишечнику

Хірургічна інфекція

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.23-387 + Р457.465.3-5

Рубрики:

Операції на кишечнику

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено принципово новий напрямок у тактиці лікування хворих на гнійно-деструктивні ураження кишок (ГДУК), який передбачає раннє відновлення нормального кишкового пасажу за всіх видів цієї патології, без виключення з процесу травлення більш або менш значних за довжиною фрагментів тонкої кишки (ТК). Розроблено патогномонічно обгрунтовану класифікацію ГДУК. Визначено принипово нову тактику лікування обструктивних варіантів гнійно-деструктивних уражень (ГДУ) проксимальних відділів, яка грунтується на ранньому відновленні кишкового пасажу. Виявлено особливості імунних реакцій і проявів автосенсибілізації організму хворих у різні періоди розвитку ГДУК, їх значущість для розробки лікувальних програм. Визначено особливості порушень моторики тонкої кишки за умов проксимальної локалізації ГДУК обструктивного характеру за методом електрофізіологічного дослідження, розроблено способи їх корекції. Розроблено й обгрунтовано терміни операцій на тонкій і товстій кишках залежно від типу та рівня ураження. Визначено нові підходи до обгрунтування тактичних варіантів за обструктивних ГДУ тонкої кишки (ТК), а також планових операційних втручань у разі уражень інших відділів кишечнику. Вдосконалено принципи ентерального харчування за умов обструктивних ГДУК. Наведено принципи хірургічної профілактики та лікування синдрому короткої кишки після розширених резекцій ТК. Розроблено та вдосконалено принципи профілактики спайкового процесу у черевній порожнині після проведення внутрішньочеревних операцій.

Досліджено зміни дистресорної реакції організму у разі виникнення післяопераційних гнійно-септичних ускладнень (ГСУ) у хворих на гострі захворювання тонкої та тостої кишок. Вперше встановлено, що найбільш інформаційними для оцінювання даної реакції є рівні адреналіну та 17-кетостероїдів у добовій сечі. Вперше на основі статистичного аналізу виокремлено 15 факторів ризику розвитку післяопераційних ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок і визначено прогностичну значущість кожного з них. Розкрито роль і значення гормональної стресорної реакції організму та стану зсідальної системи крові у прогнозуванні ризику післяопераційних ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок. Розроблено й апробовано об'єктивізований спосіб бального оцінювання ризику ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок з урахуванням параметрів гормональної стресорної реакції організму. Досліджено вплив анамнестичних даних, показників об'єктивного стану пацієнта, параметрів імунного статусу, запалення та ендогенної інтоксикації, окремих методів лікування хворих на гострі хірургічні захворювання тонкої та товстої кишок на виникнення ГСУ. Вперше запропоновано адаптовану до умов невідкладної абдомінальної хірургії методику медикаментної профілактики ГСУ, яка передбачає корекцію дистресорного стану пацієнта.

Цель работы - улучшить результаты хирургического лечения больных, оперированных по поводу заболеваний толстой кишки. На основании анализа результатов выполнения 1378 операций по поводу заболеваний толстой кишки установлены факторы риска и разработаны методы профилактики возникновения внутрибрюшных осложнений (интраоперационные повреждения органов брюшной полости и забрюшинного пространства, внутрибрюшное кровотечение, недостаточность швов межкишечного анастомоза, некроз низведенного кишечного трансплантата, послеоперационный перитонит, острая послеоперационная спаечная непроходимость кишечника). В ранний и поздний послеоперационный период внутрибрюшные осложнения, обусловленные выполнением операций на толстой кишке, возникли у 146 (10,6 %) больных. Среди осложнений преобладали физическая несостоятельность швов межкишечных анастомозов - у 32 (2,3 %) больных, в результате которой абсцесс брюшной полости возник у 8 (0,6 %) пациентов, воспалительный инфильтрат - у 19 (1,4 %) и распространенный перитонит - у 19 (1,4 %). Выводы: обязательным этапом подготовки к выполнению операций на толстой кишке должно быть целенаправленное прогнозирование послеоперационных внутрибрюшных осложнений, а также планирование и выполнение профилактических мероприятий, адекватных факторам риска возникновения осложнений. Использование разработанных методов прогнозирования развития внутрибрюшных осложнений и профилактических мероприятий при выполнении операций на толстой кишке способствовало уменьшению частоты возникновения осложнений до 5,2 %, послеоперационной летальности - до 0,7 %.

Цель работы - разработать новый способ формирования подвесной петлевой колостомы, позволяющий снизить количество случаев послеоперационных кожных осложнений и смещения стомы в брюшную полость. Под наблюдением в клинике "Борис" находились 8 больных, которые были прооперированы по предложенному способу формирования подвесной петлевой колостомы. Во всех случаях осложнений в виде кожной мацерации и смещения стомы в брюшную полость не наблюдали. Удалось сократить срок пребывания в стационаре и ускорить возврат больных к активной (дооперационной) жизни. Выводы: предложенная техника выполнения колостомы позволяет снизить количество послеоперационных кожных осложнений и смещения стомы в брюшную полость.

Покращено результати оперативного лікування гострої хірургічної патології тонкої кишки (ГХПТК) шляхом розробки та впровадження в клінічну практику нових методів профілактики внутрішньоочеревинних післяопераційних ускладнень. Проаналізовано результати оперативного лікування ГХПТК та характер післяопераційних гнійних ускладнень. Обгрунтовано доцільність використання нового шовного матеріалу з поліпропілену, модифікованого антисептиками групи бігуанідинів, для підвищення біологічної герметичності міжкишкових анастомозів. Проведено оцінювання реакції тканин на імплантацію розробленого шовного матеріалу в порівнянні з класичними видами шовного матеріалу. Розроблено та обгрунтовано в експерименті спосіб профілактики внутрішньоочеревинних гнійних ускладнень з використанням розробленого шовного матеріалу та препарату сорбційної дії з антимікробними властивостями. Проведено клінічне оцінювання ефективності застосування розроблених способів профілактики післяопераційних внутрішньоочеревинних ускладнень у порівнянні з загальновідомими способами.

Наведено фатальний випадок псевдомембранозного коліту (ПМК), що виник через місяць після оперативного втручання на органах черевної порожнини з приводу злоякісного новоутворення кишечника та після проведення ад'ювантної поліхіміотерапії. Проявився ПМК діарейним синдромом. Проте, для лікування даного синдрому була застосована масивна антибіотикотерапія зі зміною антибіотиків, що зумовило прогресування вже наявного у пацієнта ПМК. За результатами некропсійного дослідження верифіковано фібринозне запалення слизової оболонки товстої кишки з формуванням типових для ПМК "плівок" ("псевдомембран").