Визначено принципово новий напрямок у тактиці лікування хворих на гнійно-деструктивні ураження кишок (ГДУК), який передбачає раннє відновлення нормального кишкового пасажу за всіх видів цієї патології, без виключення з процесу травлення більш або менш значних за довжиною фрагментів тонкої кишки (ТК). Розроблено патогномонічно обгрунтовану класифікацію ГДУК. Визначено принипово нову тактику лікування обструктивних варіантів гнійно-деструктивних уражень (ГДУ) проксимальних відділів, яка грунтується на ранньому відновленні кишкового пасажу. Виявлено особливості імунних реакцій і проявів автосенсибілізації організму хворих у різні періоди розвитку ГДУК, їх значущість для розробки лікувальних програм. Визначено особливості порушень моторики тонкої кишки за умов проксимальної локалізації ГДУК обструктивного характеру за методом електрофізіологічного дослідження, розроблено способи їх корекції. Розроблено й обгрунтовано терміни операцій на тонкій і товстій кишках залежно від типу та рівня ураження. Визначено нові підходи до обгрунтування тактичних варіантів за обструктивних ГДУ тонкої кишки (ТК), а також планових операційних втручань у разі уражень інших відділів кишечнику. Вдосконалено принципи ентерального харчування за умов обструктивних ГДУК. Наведено принципи хірургічної профілактики та лікування синдрому короткої кишки після розширених резекцій ТК. Розроблено та вдосконалено принципи профілактики спайкового процесу у черевній порожнині після проведення внутрішньочеревних операцій.

Узагальнено та наведено нові наукові дані, які дозволяють покращити результати лікування хворих із кишковою стомою шляхом зменшення післяопераційних ускладнень і покращання якості їх життя. Вперше науково обгрунтовано розподіл ступеня запалення відключеного відділу товстої кишки у хворих із кишковими стомами на підставі даних ендоскопічного та морфологічного дослідження стінки товстої кишки. Вперше запропоновано обгрунтування та склад місцевої терапії відключеного сегмента у хворих із кишковими стомами на підставі ступеня запалення стінки товстої кишки. Доповнено комплекс заходів у до-, інтра- та післяопераційному періодах з профілактики місцевих ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень з боку стоми. Одержали подальший розвиток об'єктивні критерії вибору рівня та місця виведення стоми в доопераційному й інтраопераційному періодах. Розширено й уточнено наукові поняття щодо основних причин незадовільних результатів у хворих у разі формування кишкових стом на всіх етапах лікування хворих.