Установлено, что массивные кровотечения из размозженных участков печени вынуждают хирургов к применению резекций поврежденных участков, что приводит к ятрогенным тяжелым кровотечениям. Для обеспечения временного гемостаза при резекции поврежденного участка разработан пришивной турникетный способ с последующим взятием в турникет и затягиванием лигатуры, что обеспечит остановку кровотечения как при сегментарных, полисегментарных, так и при долевых повреждениях печени.

Запропоновано класифікацію ушкоджень протокової системи в клініці травм печінки та жовчовідвідних протоків і вибір тактики хірургічного лікування на її основі. Обгрунтовано, що пошкодження інтра- та екстрапечінкових жовчних протоків потребує обов'язкового відновлення пасажу печінки. У разі травм жовчного міхура оптимальним вибором є холецистектомія.

Представлена классификация повреждений протоковой системы в клинике травм печени и желчевыводящих протоков и выбор тактики хирургического лечения на ее основе. Обосновано, что повреждение интра- и экстрапеченочных желчных протоков требует обязательного восстановления пассажа печени. При травмах желчного пузыря операцией выбора является холецистэктомия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.8

Рубрики:

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.8

Рубрики:

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.8

Рубрики:

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что развитие фатальной триады при массивном повреждении печени является основной причиной летальности данной категории больных. Гипотермия, ацидоз и коагулопатия встречаются нечасто, однако знание этих клинических состояний поможет своевременно принять правильное решение в тактике лечения и улучшить прогноз постравматического периода.

Впровадження лапароскопічної технології в хірургію пошкоджень внутрішніх органів сприяє підвищенню ефективності надання спеціалізованої допомоги та зменшенню частоти післяопераційних ускладнень у потерпілих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.8

Рубрики:

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.8

Рубрики:

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.8

Рубрики:

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розробити оптимізовану схему лікування постраждалих з ушкодженнями печінки у випадках поєднаної та ізольованої травм. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування 107-ми постраждалих з поєднаною травмою печінки за період 1998 - 2006 рр. у відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. За результатами рентгенологічного обстеження в групі дослідження встановлено ушкодження печінки поєднаного характеру з множинним ушкодженням скелета у 58-ми (54,2 %) випадках. Ізольовані абдомінальні ушкодження печінки у разі абдоміно-скелетної травми становили 43,9 %, решта ушкоджень печінки поєднувалися з ураженням інших органів черевної порожнини та позачеревного простору. Застосування методу ультразвукового дослідження та спірально-комп'ютерної томографії забезпечувало достовірну діагностику ушкодження печінки у випадку закритої травми живота, динамічний контроль за перебігом репаративних змін та своєчасне виявлення ускладнень. Зроблено висновки, що травматичні ушкодження печінки у випадку поєднаних травм супроводжуються високим рівнем післяопераційних ускладнень і високою летальністю, які значною мірою залежать від вибору оперативної тактики. Оперативні втручання на кістках скелета варто проводити після стабілізації показників гемодинаміки, відновлювання функції шлунково-кишкового тракту та дихальної системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.014 + Р457.465.510.8

Рубрики:

Піддіафрагмальний абсцес. Абдомінальний сепсис

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше створено експериментально-біологічну модель тупої травми печінки (ТП). Доведено, що навіть незначна травма у ділянці печінки призводить до суттєвих морфометричних змін в органі. Удосконалено семіотику ТП у перші години після отримання травми та оптимізовано відповідний діагностично-лікувальний алгоритм. Розроблено методологію післяопераційного лікування постраждалих з ТП.

Дисертація присвячена експериментальному дослідженню фармакологічної ефективності актопротекторів, антиоксидантів і антигіпоксантів при синдромі довготривалого здавлення. Встановлено, що за допомогою вивчених засобів вдається нормалізувати морфофункціональний стан печінки та нирок при крашсиндромі. Найбільш терапевтичний ефект, при цьому, мають актопротектори бемітил і томерзол, а також антиоксидант альфа-токоферол в ліпосомах. Механізм дії актопротекторів полягає, в основному, в нормалізації метаболізму білка, а ліпосомального альфа-токоферолу - реакцій вільнорадикального окиснення і репарації мембран.

Проведено аналіз даних, одержаних внаслідок лікування 494-х постраждалих з травматичними ушкодженнями печінки й експериментальне моделювання травми печінки. З'ясовано, що у постраждалих з тяжкою травмою печінки спостерігаються незадовільні результати, зумовлені високою частотою ускладнень і значною летальністю. Завдяки використанню розробленої хірургічної тактики на підставі об'єктивної оцінки тяжкості анатомічних ушкоджень печінки тяжкого стану у постраждалих дозволило зменшити кількість ускладнень з 29,2 % до 20,7 %, а післяопераційну летальність - з 17,2 % до 8,4 %, тобто у 1,4 і 2 рази відповідно. Під час вивчення впливу експериментальної травми печінки на ультраструктуру гепатоцитів встановлено можливість прогнозування функціональних розладів печінки у постраждалих. Висвітлено нові підходи для розв'язання наукової проблеми травматичних ушкоджень печінки, що передбачає зниження кількості ускладнень і летальності шляхом покращання хірургічного лікування постраждалих з застосуванням розробленої хірургічної тактики.

Обстежено 131 постраждалого з проникаючим пораненням живота з пошкодженням печінки. На підставі вивчення результатів оцінки стану потерпілих з використанням прогностичних шкал проведено кореляційний аналіз з метою прогнозування перебігу травматичного процесу.

Представлено собственное наблюдение тяжелого закрытого повреждения печени, по поводу которого произведена правосторонняя гемигепатэктомия после первичного зашивания с тампонадой и ангиографической эмболизации правой печеночной артерии. Представлен обзор литературы по данной проблеме с освещением современных подходов к лечению пострадавших с травмой печени, проанализированы различные методы лечения повреждений печени, показания к их применению, эффективность. Разработана тактика консервативного лечения при травме IV - V степени тяжести у пострадавших при условии стабильного состояния гемодинамики. Методы интервенционной радиологии более широко используют у пациентов, которым проводят консервативную терапию или при стабилизации их состояния с помощью тампонады. При нестабильности состояния в хирургическом лечении наблюдается тенденция к применению тактики "damage control".

Анализ 63-х случаев открытой и закрытой травмы печени позволил выделить две основные формы повреждений печени: геморрагическую и перитонеальную. Диагностика открытых повреждений печени больших сложностей не представляет, при закрытой травме показаны УЗИ, лапароцентез. Объем операции зависит от характера повреждения: у большинства больных достаточно ушивания ран печени, при глубоких обширных ранах необходима хирургическая обработка, при нарушениях кровоснабжения - резекция печени. Послеоперационная летальность обусловлена тем, что у 55,5 % больных наблюдаются сочетанные повреждения печени, других органов брюшной полости, центральной нервной системы и опорно-двигательного аппарата.

Зазначено, що різноманітні ушкодження паренхіматозних органів, зокрема печінки, призводять до універсальної активації процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і біополімерів. В експерименті досліджено динаміку змін ПОЛ у разі пошкодження печінки та різні методи корекції. Доведено, що найкращим шовним матеріалом для ушивання ран печінки є вікрил. Застосування біотампонади, гальванізації, антисептиків та вікрилу прискорює відновлення функціонального стану печінки на 3 - 4 доби.

Подано аналіз результатів резекцій печінки у 316-ти хворих з приводу локальних новоутворень, виконаних за період з 1990 р. В дослідну групу ввійшли 216 жінок і 100 чоловіків віком від 9-ти до 79-ти років. Доброякісні новоутворення спостерігались у 212 пацієнтів (гемангіоми - 103, непаразитарні кісти - 48, полікістоз - 6, ехінококоз - 43, аденоми - 10, ліпоматоз - 2). Злоякісні ураження печінки діагностовано у 104 хворих (первинний рак - 50, метастази печінки різного походження виявлено в 54 спостереженнях). Всього виконано 164 анатомічних і 152 атипових резекції (за доброякісної патології 96 анатомічних резекцій, 116 - атипових і за злоякісної - 68 і 36 відповідно). Післяопераційні ускладнення склали 15,2 % летальність - 3,2 %. Вдосконалення техніки резекцій, використання нових хірургічних технологій дозволило покращати результати лікування, зменшити кількість післяопераційних ускладнень до 11,6 %, летальність - до 1,9 %.