Обстежено 1 136 нижніх кінцівок з варикозною хворобою (ВХ) у 1 004-х хворих. На основі обгрунтування нових критеріїв неспроможності пронизних вен, удосконалення класифікації варіантів локалізації та протяжності патологічних рефлюксів, систематизації варіантів дисплазій поверхневих вен і вивчення порушень гемостазу у разі ВХ розроблено диференційовану хірургічну тактику її лікування, яка дозволила уникнути периопераційних тромбоемболічних ускладнень, знизити довгострокову частоту рецидивів ВХ та покращати якість життя пацієнтів. Виконано перев'язки тромбованих пронизних вен у разі гострого варикотромбофлебіту як невідкладного заходу дозволило знизити частоту тромбоемболічних ускладнень у 6,4 раза.

Розкрито особливості патоморфологічних змін у венозній стінці за застосування пінного склерозанту для обгрунтування застосування склерохірургічного методу лікування пацієнтів з варикозним розширенням вен (ВРВ). Базуючись на клініко-експериментальному морфологічному дослідженні вивчено патоморфологічні особливості дії пінного склерозанту в ранні та пізні післяопераційні періоди. Встановлено, що ступінь прояву гострих альтеративних процесів в стінці вени та порушень на рівні мікроциркулярного русла (МЦР) залежить від концентрації препарату. Розкрито динаміку процесу склерозування венозних судин. Доведено, що морфогенез склерозування реалізується через тромбоутворення з його організацією до досягнення повної обтурації просвіту венозної судини з відкладенням в зоні склерозу гемосидерину. Експериментально визначено, що дія препарату поширюється на паравазальні структури та колатеральні судини, та доведено, що склерозант, в застосованій дозі, не викликає патоморфологічних змін у внутрішніх органах і головному мозку тварин. Обгрунтовано рекомендації стосовно застосування склерозуючого препарату, що може покращити результати лікування пацієнтів з варикозною патологією.

Узагальнено досвід обстеження та лікування 200-т хворих на гострий варикотромбофлебіт (ГВТФ) великої підшкірної вени (ВПВ). Зазначено, що на ріст тромбу впливають наступні гемодинамічні фактори: колатеральний скид, розповсюджений рефлюкс у глибокій венозній системі з неспроможними пронизними венами, взаємодія рефлюксів, утворення патологічного кола венозної циркуляції. Визначено, що загроза поширення тромбу у разі ГВТФ ВПВ на гомілці через неспроможні пронизні вени на глибокі складає 12,2 %. Тому термінові операції слід виконувати за безпосередньої загрози ТЕЛА (наявність ембологенного тромбу) або у разі переходу тромбозу на глибокі вени (тромбоз пронизних вен, коли верхівка тромбу знаходиться за 5 см або менше до співгирла) або для профілактики останнього - атипові форми ГВТФ, коли розповсюджений рефлюкс доходить до верхівки тромба. У всіх інших випадках рекомендовано відтерміновані втручання.

Дисертація присвячена лікуванню варикозної хвороби вен нижніх кінцівок. Проведено порівняльний аналіз різних мініінвазивних методів термічного впливу на варикозно розширені вени нижніх кінцівок, таких як радіочастотна абляція й ендовенозна лазерна коагуляція. Проведено клінічне та патоморфологічне дослідження результатів застосування цих методів. Морфологічні відмінності, знайдені в стінках судин після використання різних методів слід ураховувати під час планування операції, післяопераційному догляді та під час прогнозування можливих ускладнень. На підставі вивчення застосування неінвазивних методів діагностики визначено доцільність використання ультразвукового дуплексного сканування венозної системи, як основного методу у визначенні показів щодо радіочастотної абляції. Розроблено та впроваджено новий спосіб оптимізації едоваскулярних втручань у хворих із варикозною хворобою нижніх кінцівок з хронічною венозною недостатністю С4. Визначено обсяг мініінвазивного оперативного втручання у разі варикозної хвороби нижніх кінцівок в стадії С4-С6 за СЕАР із ураженням сафенних вен.

Досліджено проблему покращення результатів хірургічного лікування хворих на варикозну хворобу нижніх кінцівок шляхом обгрунтування та впровадження флебооблітеруючих методик. На основі експерименту на щурах визначено в динаміці морфологічні зміни венозної стінки під час дії на неї різної концентрації пінної форми полідоканолу, перебіг фіброзного процесу в судині після флебооблітерації. Доведено відсутність впливу пінної форми полідоканолу на внутрішні органи тварини, що свідчить про безпечність методу пінної склерооблітерації варикозних вен. Патогенетично обгрунтованою основою флебооблітеруючих технологій є ліквідація патологічних вено-венозних рефлюксів, що підтверджує розвиток якісної та надійної облітерації вени. Повна оклюзія вен після склерооблітерації спостерігалась у 94,64 %, після лазерної коагуляції в 90,91 % хворих. Флебооблітеруючі технології в порівнянні з радикальною флебектомією є менш травматичними, супроводжуються меншою кількістю післяопераційних ускладнень і позитивним косметичним ефектом, скорочують тривалість перебування у стаціонарі.

Приведены результаты морфологического исследования воздействия на венозную стенку склерозирующей микропены, воспроизводимой из различных концентраций (2, 3, 5 %) склерозирующей жидкости. Полученные данные позволяют определить 3 % концентрацию склерозирующего препарата как оптимальную в плане создания благоприятных условий для качественной фиброзной трансформации вены в сочетании с минимизацией возможных осложнений после микропенной флебосклерооблитерации.

Розроблено спосіб діагностики та лікування варикозної хвороби, ускладненої відносною клапанною недостатністю глибоких вен нижніх кінцівок, що базується на виявленні клапанної недостатності за допомогою ультразвукової доплерографії, флебосонографії та точному визначенні того діаметра вени, за якого клапан буде функціонувати. Дані ультразвукового дослідження порівнювалися з результатами рентгенконтрасної стегнової флебографії та інтраопераційними знахідками. Виявлено збіг результатів дослідження. Оперованих хворих розділено на три групи. 135-ти (42,58 %) хворим виконано флебектомію без корекції клапанного апарата. Екстравазальну корекцію даного апарата глибоких вен за традиційною методикою Веденського зі звуженням вени на 1/3 діаметра, у поєднанні з флебектомією, здійснено 97-ми (30,6 %) хворим. У 85-ти (26,81 %) випадках виконано корекцію клапанного апарату глибоких вен за оригінальною методикою - дозовано. Доведено: віддалені результати свідчать про те, що спосіб дозованої екстравазальної корекції значно знижує кількість рецидивів: з 7,53 % до 3,80 % через 3 - 6 років і з 8,64 % до 4,54 % - через 7 - 9 років.

Проведен анализ результатов 193 комбинированных эндовенозных лазерных коагуляций подкожных вен у больных, находившихся на лечении в отделении хирургии № 1 ГУ "Дорожная больница ГП "Одесская железная дорога" в 2007 - 2011 годах по поводу варикозной болезни подкожных вен нижних конечностей. Определена эффективность малоинвазивного комбинированного хирургического лечения с применением высокоэнергетического диодного лазера Dornier Medilas Fibertom с длиной волны 940 нм у больных с варикозной болезнью вен нижних конечностей.

У клініці судинної хірургії у 2009 - 2010 рр. з приводу висхідного тромбофлебіту - варикотромбофлебіту (ВТФ) лікували 148 хворих. Тривалість існування варикозної хвороби від 7 до 32 років. З інструментальних методів дослідження для діагностики ВТФ використовували ультразвукове кольорове ангіосканування. Флотуючий тромб виявлений у 7 (4,7 %), пристінковий - у 73 (49,4 %), оклюзійний - у 68 (45,9 %) пацієнтів. Оперовано 130 (87,8 %) хворих, в тому числі у невідкладному порядку - 119 (91,5 %). Радикальна операція виконана у 107 (82,3 %) хворих.

Проаналізовано результати обстеження під час амбулаторного прийому з застосуванням клінічних та ультразвукового методів дослідження 1532 пацієнтів з приводу захворювань судин нижніх кінцівок (НК) або їх симптомів за період 2008 - 2012 pp. Хронічна неспроможність вен НК виявлена у 1386 (90,5 %) хворих. На підставі аналізу даних обстеження пацієнтів розроблено діагностичний алгоритм амбулаторного лікування варикозної хвороби НК.

Проаналізовано результати амбулаторного хірургічного лікування 736 пацієнтів з приводу варикозної хвороби (ВХ) нижніх кінцівок (НК) з хронічною венозною недостатністю (ХВН) С0-С6 класу ХВН за класифікацією CEAP (Clinical Etiological Anatomical Pathophysiological) за період з 2007 до 2012 р. У 258 пацієнтів застосовано інтраопераційну катетерну стовбурову склерооблітерацію, у 124 - ендовенозну лазерну коагуляцію, у 47 - субфасціальну ендоскопічну дисекцію пронизних вен, у 307 - мікросклеротерапію, компресійне лікування, медикаментозну терапію. На підставі аналізу результатів лікування розроблено лікувальний алгоритм амбулаторної хірургії ВХНК.

Цель работы - изучить эффективность и определить место эхосклерооблитерации foam-form в амбулаторном лечении варикозной болезни нижних конечностей. За период с 2009 по 2012 г. эхосклерооблитерацию foam-form варикозных вен в амбулаторных условиях проведено 105 пациентам с варикозной болезнью. Возраст больных - от 32 до 72 лет (средний возраст - 48 лет). У 5 (4,76 %) пациентов эхосклерооблитерация foam-form проведена в связи с реканализацией большой подкожной вены (БПВ), у 72 (68,57 %) - в связи с изолированной формой варикозного расширения вен, у 28 (26,67 %) - по поводу недостаточных перфорантных вен (ПВ). Всего проведено 115 процедур на 105 нижних конечностях, из них 10 повторных в связи с неэффективностью первой процедуры. Эхосклерооблитерация foam-form реканализованных сегментов БПВ способствовала полной и стойкой окклюзии склерозированных участков у всех пациентов. При эхосклерооблитерации foam-form невизуализируемых варикозных притоков полной окклюзии удалось достичь у 72 (100 %) пациентов, при эхосклерооблитерации foam-form недостаточных ПВ - у 24 (85,71 %) пациентов из 28. Из 105 пациентов, пролеченных данным методом, стойкая окклюзия наступила у 101 (96,19 %) при общей длительности наблюдения 18 мес. Общее количество осложнений составило 5 (4,76 %). Выводы: эхосклерооблитерация foam-form в 96,19 % случаев способствовала стойкой окклюзии варикозных вен при минимальном (4,76 %) количестве осложнений.

Проаналізовано результати виконання комбінованої ендовенозної лазерної коагуляції підшкірних вен у 167 пацієнтів, яких лікували у відділі хірургії N 1 у 2007 - 2011 рр. з приводу варикозної хвороби (ВХ) нижніх кінцівок у стадії С2 - С6 (за класифікацією СЕАР). Відзначено ефективність мініінвазивного комбінованого хірургічного лікування ВХ нижніх кінцівок з використанням високоенергетичного діодного лазера Dornier Medilas Fibertom з довжиною хвилі 940 нм.

Мета роботи - на підставі морфологічних, сонографічних і клінічних досліджень оцінити та порівняти вплив на венозну стінку різних концентрацій склерозувального препарату (СП) та оптимізувати на підставі одержаних даних методику склерозувального лікування варикозної хвороби. Проведено гістологічне вивчення біоптатів пригирлового відділу великої та малої підшкірних вен, взятих у 92 хворих під час склерохірургічних операцій. Як СП використано полідоканол виробництва компанії Kreussler (Німеччина). Всіх хворих розподілено на 3 групи: 1 - 30 хворих, яким для флебосклерооблітерації застосовано склерозувальну мікропіну, утворену з полідоканолу в концентрації 2 %, 2 - 32 особи, яким застосовано полідоканол 3 %, 3 - 30 хворих, пролікованих полідоканолом 5 %. Зміни в стовбуровій підшкірній вені під впливом полідоканолу в концентрації 2 % можуть бути недостатніми для стійкої оклюзії, що в низці випадків призводить до реканалізації та тромбофлебіту. Стійкої оклюзії та фіброзу у віддалений післяопераційний період можна досягти в разі застосування концентрації 3 і 5 %. Однак використання 5 % концентрації препарату в значній кількості випадків призводить до тривалої патологічної гіперпігментації. Найсприятливіші умови для якісної фіброзної трансформації стовбурових підшкірних вен у поєднанні з мінімізацією можливих ускладнень виникають у разі застосування 3 % концентрації полідоканолу. Зроблено висновки, що концентрація полідоканолу 3 % є оптимальною щодо створення сприятливих умов для розвитку фіброзного процесу в стовбурових підшкірних венах з мінімальною кількістю ускладнень.

Дисертацію присвячено вибору тактики та об'єму оперативного лікування хронічної венозної недостатності, ускладненої гострим тромбофлебітом на основі ультразвукового дуплексного ангіосканування. Сформульовано наступні принципи хірургічного лікування даної патології. При гострому тромбофлебіті на фоні варикозної хвороби та рецидиву варикозної хвороби усувається сам процес гострого тромбофлебіту і причини виникнення варикозної хвороби та рецидиву варикозної хвороби. При гострому тромбофлебіті на фоні післятромбофлебітної хвороби усувається гострий тромбофлебіт та покращується венозний відплив крові з кінцівки; при неможливості покращити на даний момент венозний відплив - усувається гострий тромбофлебіт, не погіршуючи існуючий компенсаторний кровообіг. Обстеження і хірургічне лікування хворих проводилось в ургентному порядку. Обсяг оперативного лікування залежав від виявлених ультразвуковим дуплексним ангіоскануванням топографо-функціональних патологічних змін у венозному руслі.

Встановлено, що у хворих з варикозними трофічними виразками відбувається пригнічення реакцій запалення у рановій зоні у вигляді декомпенсації функцій нейтрофільних гранулоцитів - основної ланки антимікробної резистентності організму, інфіковані трофічні виразки є причиною виникнення ендотоксикозу, що зумовлює формування аутоімунних реакцій. Проаналізовано, що впровадження розробленого методу ультразвукової діагностики дозволило одержати повну інформацію щодо порушення венозної гемодинаміки в зоні ранового дефекту, що сприяло виявленню неспроможних пронизних вен. Розроблено та впроваджено у клінічну практику спосіб закриття трофічних виразок з використанням біологічно активного поліуретанового пластиру з антимікробними, антимікотичними, знеболювальними властивостями, що дозволило застосувати його в передопераційній підготовці до хірургічного втручання. Зазначено, що у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями, яким виконання операції протипоказане, та за категоричної відмови від хірургічного втручання його можна використовувати самостійно для лікування трофічних виразок. Виявлено, що застосування пластиру Біодерм сприяє адекватній підготовці трофічних виразок до оперативного втручання та прискоренню їх загоєння. Встановлено, що застосування запропонованого венекстратора забезпечило обережне виконання операції завдяки його гнучкості, вільному проходженню, уникненню травмування вен і використання розробленого дренажу, а це дало можливість запобігти ускладненням (утворенню гематом, запальних інфільтратів, нагноєнню ран) у післяопераційному періоді.

Вивчено та науково обгрунтовано тактику та техніку хірургічного лікування хворих на варикозну хворобу, ускладнену хронічною венозною недостатністю (ХВН) з метою покращання безпосередніх і віддалених результатів. Наведено результати комплексного обстеження та лікування 209-ти пацієнтів з трофічними виразками, зумовленими варикозною хворобою. Проведено комплексне длослідження стану локальної гемодинаміки та кисневого забезпечення тканин у хворих на варикозну хворобу залежно від ступеня ХВН і глибини трофічних порушень. Доведено наявність гіпоксії у тканинах нижніх кінцівок у разі ХВН. Установлено, що застосування сорбційного препарату силікс дозволяє прискорити очистку трофічних виразок у передопераційному періоді. Розроблено спосіб дисекції перфорантних вен на гомілці, який характеризується малотравматичністю та зменшує кількість післяопераційних ускладнень.

Вперше вивчено стан венозного тонусу за умов варикозної хвороби, ускладненої хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок, і на цій основі виділено три клініко-сонографічні форми варикозного розширення - периферична з ураженням колатеральних та зі збереженим венозним тонусом магістралей підшкірних вен, магістральна - з локальним, сегментарним, поширеним, субтотальним і тотальним зниженням венозного тонусу головних венозних стовбурів, змішана, що поєднує ознаки попередніх двох. Вперше морфометричним методом дослідження виявлено відмінність перебудови венозної стінки за різних форм варикозної хвороби нижніх кінцівок, що підтверджує доцільність виділення її трьох клініко-сонографічних форм. Вперше досліджено протяжність зниження тоніко-котрактильної функції венозної стінки й її кореляційний зв'язок з важкістю, тривалістю та протяжністю патологічного вено-венозного рефлюксу за різних варіантів клінічних проявів і форм варикозної хвороби за умов хронічної венозної недостатності. Запропоновано виконання норадреналінового тесту для визначення тоніко-контрактильної функції венозної стінки. Встановлено роль венозного тонусу як критерію оцінювання незворотних змін венозного відтоку у поєднанні з декомпенсованим, субтотальним і тотальним патологічним рефлексом. Створено індивідуальну програму вибору методів оперативного лікування варикозної хвороби залежно від одержаних клініко-сонографічних даних.

Досліджено особливості гемодинамічних, анатомічних змін у венозній системі нижніх кінцівок, подано результати бактеріологічних і морфологічних змін, що відбуваються у трофічній виразці під час комплексного лікування за традиційними методиками, та під час лікування потоком повітряної плазми й оксидом азоту, проведено їх порівняння. Проведено порівняння результатів хірургічного усунення патологічних венозних рефлюксів лікування за традиційними методиками та за допомогою удосконаленої малоінвазивної методики. Визначено особливості передопераційної підготовки, оперативних втручань та післяопераційного ведення пацієнтів з варикозною хворобою нижніх кінцівок, що ускладнена активними трофічними виразками. Впровадження в оперативне лікування пацієнтів удосконаленої методики сприяло зменшенню ускладнень оперативного втручання, що дозволило покращити результати лікування й якість життя пацієнтів.

Вперше на підставі вивчення причини виникнення патологічних процесів в імплантованих судинних протезах після первинних шунтрувальних операцій у хворих зі стенозами аорто-клубового сегмента визначено напрямки їх профілактики. Експериментально встановлено причину виникнення гіперплазії неоінтими. Виявлено посилену реакцію гладком'язових клітин у місці ушкодження артерії. Розроблено гемодинамічну модель для обліку впливу основних параметрів (довжини та ступеня стенозу, стану артерій притоку, опору периферичної кровоносної системи, довжини, діаметра протезу, кута вшивання анастомозу, довжини артеріотомної рани) на оптимальність анастомозу за типом "кінець у бік". Вперше впроваджено у клінічну практику метод математичного розрахунку гемодинамічної оптимізації дистального анастомозу за типом "кінець у бік" під час первинних реконструктивних втручань. Розроблено та клінічно апробовано метод амбулаторного динамічного спостереження післяопераційних хворих, що забезпечує виявлення стенозів анастомозів, що формуються.