Отмечено, что комплексное лечение папилломавирусных инфекций кератолитическим средством "Колломак" и индуктором интерферона "Кагоцел" является высокоэффективным и может широко применяться в практике.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.37-52

Рубрики:

Герпетична інфекція

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У первинному скринінговому дослідженні вивчено противірусну дію інтерфероногенного молекулярного комплексу дріжджова РНК-тилорон (МК) у порівнянні з лікарським протигерпетичним препаратом Віролекс і стандартним індуктором <$E alpha "/" beta> інтерферону <$E poly(I)~cdot~poly(C>) на культурі клітин Vero, інфікованій вірусом простого герпесу I типу (ВПГ-І). Уперше виявлено високу протигерпетичну активність МК за умов in vitro на рівні препаратів порівняння. Показано, що тилорон у складі МК удвічі менш токсичний і водночас виявляє вдвічі більшу противірусну дію, ніж самостійно. У модельній системі Vero - ВПГ-І хіміотерапевтичний індекс (ХТI) віролексу становив 2500, ХТI <$E poly(I)~cdot~poly(C>) і МК виявився однаковим і становив 324.

Наведено приклади ефективного застосування валацикловіру (Валавіру<190>) у хворих на різні клінічні прояви герпетичної інфекції.

Представлены результаты исследования лечебной эффективности препарата Виферон-3 в терапии рецидивирующей герпесвирусной инфекции у 20 женщин. Установлено, что клиническая эффективность препарата Виферон-3 зарегистрирована у 90 % пациенток, больных рецидивирующей герпесвирусной инфекцией. Анализ данных отдаленных результатов исследования позволил сделать заключение о противорецидивирующем действии препарата Виферон-3.

Проведены исследования по изучению цитотоксичности и анти-ВЭБ активности препарата Протефлазид производства НПК "Экофарм" (г. Киев) в двух растворителях: пропиленгликоле (ПГ) и сиропе - в культуре лимфобластоидных клеток Raji. Установлено, что цитотоксическая концентрация (CC50) Протефлазида в ПГ составляет 40 мкг/мл, в сиропе - 150 мкг/мл; эффективная концентрация (ЕС50) Протефлазида совпадает для обоих растворителей и составляет 0,1 мкг/мл (при лечебной схеме внесения препарата) и 0,5 мкг/мл (при профилактической схеме); индекс селективности (SI) Протефлазида в ПГ составляет 400 и 80 (лечебная и профилактическая схемы исследования, соответственно), Протефлазида в сиропе - 1500 и 300 (лечебная и профилактическая схемы исследования, соответственно).

Установлено, що у сучасній етіологічній структурі герпесвірусної інфекції (ГПІ) головну роль відіграють різні асоціації герпесвірусів (59,8 %), частота виявлення яких зі збільшенням тривалості хвороби зростає (до 64,0 %). До асоціацій входять віруси, що мають різну чутливість до противірусних препаратів. Це ускладнює вибір схеми терапії. Визначено особливості соматичної патології, імунологічних і гемостазіологічних порушень у пацієнтів з моно- й асоційованою ГВІ. Вивчено вплив протефлазиду (ПТ) на клінічний перебіг, імунологічну реактвність і динаміку індукції інтерферону у пацієнтів з ГВІ. Доведено, що ПТ зменшує токсичність і підвищує ефективність противірусної терапії. Установлено взаємозв'язок динаміки інтерфероноконверсії з термінами позитивної клінічної динаміки. Розроблено показання та схеми прийому ПТ з протирецидивною метою. Доведено, що тривале застосування ПТ у період реконвалесценції безпечне та знижує в 1,9 рази частоту вірус"+" і в 1,3 рази - вірус"-" рецидивів. Оцінено терапевтичну й імуномодулювальну ефективність ультрафіолетового опромінення крові (УФОК) у пацієнтів з ГВІ. Обгрунтовано доцільність використання УФОК у схемах комплексної терапії ГВІ. Надано порівняльну оцінку ефективності комплексних схем терапії, що базуються на різних комбінаціях ПТ, УФОК і антициклічних нуклеозидних противірусних препаратів (АНПП). Доведено, що найефективнішою є схема, яка базується на комбінації ПТ, УФОК і АНПП.

Досліджено питання підвищення ефективності лікування рецидивного простого герпесу слизової оболонки порожнини рота та губ шляхом диференційного клініко-імунологічного оцінювання ступеня тяжкості стану хворих. Установлено індивідуальні особливості порушень імунної відповіді під час рецидиву та ремісії захворювання, розроблено індекси <$Eroman {ІЕПТ sub Th1 ,~ІЕПТ sub Th2 }>, що уможливлює диференційний вибір методу терапії у кожному конкретному випадку, прогнозування тривалості ремісії, а відповіно, схем диспансерного спостереження на підставі моніторингу основних клінічних й імунологічних показників. Розроблено алгоритм діагностики, лікування та диспансерного спостереження, використання якого забезпечує підвищення ефективності лікування, покращання працездатності та зменшення кількості ускладнень у хворих на рецидивний простий герпес слизової рота та губ.

Досліджено дію молекулярного комплексу дріжджова РНК - тилорон (молекулярний комплекс (МК)) на перебіг інфекції, зумовленої вірусом простого герпесу I типу (ВПГ-I) за умов in vitro та in vivo. За умов in vitro на культурі клітин Vero виявлено протигерпетичну дію МК, не пов'язану з активацією системи інтерферонів (ІФН), за якої хіміотерапевтичний індекс МК на культурі клітин Vero, інфікованій ВПГ-I, становив 324, що дозволяє розглядати цей комплекс як перспективний протигерпетичний препарат. За результатами досліджень МК за умов in vivo у разі експериментального менінгоенцефаліту виявлено суттєвий противірусний ефект даної сполуки. Установлено, що за умов застосування МК знижувався рівень летальності інфікованих тварин на 80 % у порівнянні з контролем. Величина кратності захисту МК у разі експериментального герпесвірсного менінгоенцефаліту становила 5, а індекс ефективності досяг величини 80. Виявлено здатність МК впливати на показники цитокінового статусу тварин, інфікованих ВПГ-I. З'ясовано, що використання МК призводить до підвищення рівнів різних типів інтерферонів: сироваткового ІФН до 3 200 од. акт./мл, спонтанного ІФН - до 320 од. акт./мл, <$Ealpha>-ІФН - до 640 од. акт./мл. Величини рівнів <$Egamma>-ІФН збільшувалися до значень 640 і 320 од. акт./мл у крові та спленоцитах відповідно. За цього рівні фактора некрозу пухлин зменшувались до рівня інтактних тварин (38 і 29 % у крові та спленоцитах відповідно). Показано, що у разі застосування МК за умов експериментального герпетичного менінгоенцефаліту відбувається активація макрофагальної ланки

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е326.211.4 + Р514.37-5

Рубрики:

Herpetoviridae Вірус простого герпесу

Герпетична інфекція

Шифр НБУВ: РА359945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено та досліджено противірусну активність офіцінальних препаратів декаметоксину, етонію та унітіолу щодо збудників вірусних інфекцій - грипу та герпесу in vitro та in vivo, а також установлено певні механізми їх противірусної дії. Визначено, що декаметоксин, етоній і унітіол гальмують репродукцію вірусів грипу людини серотипів A (серопідтипи <$Eroman {H sub 1 N sub 1 }> та <$Eroman {H sub 3 N sub 2 }> і B у чутливих клітинах, пригнічуючи протеолітичні процеси на найбільш ранніх етапах взаємодії вірусів з чутливими клітинами. Виявлено, що ці препарати гальмують також репродукцію вірусів грипу птахів з гемаглютинінами <$Eroman H sub 5> і <$Eroman H sub 7> у культурі тканини хоріоналантоїсних оболонок курячих ембріонів. Установлено захисну дію унітіолу за умов інтраназального його введення за профілактичною та лікувально-профілактичною схемами у разі моделювання експериментального грипу у білих мишей. З'ясовано, що інтраназальне застосування декаметоксину й етонію за профілактичною, лікувально-профілактичною та лікувальними схемами статистично значуще знижує загибель інфікованих тварин.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.311-52 + Р514.37-52

Рубрики:

Грип	Герпетична інфекція

Шифр НБУВ: РА359010 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ефективність і переносимість препарату Валавір<190> виробництва компанії Фармак<190> (Україна) у пацієнтів з герпесвірусною інфекцією. Валавір<190>, таблетки по 0,5 г, виявляють виразну противірусну дію щодо вірусу простого герпесу типів 1 та 2, а також Varicella zoster. Препарат добре переносять хворі, він не зумовлює патологічних змін основних клініко-лабораторних показників. З урахуванням позитивної динаміки в лікуванні пацієнтів з герпесвірусною інфекцією, доброго терапевтичного ефекту і переносності препарат Валавір<190>, таблетки, можна рекомендувати для комплексного лікування під час вірусу простого герпесу типів 1 та 2, а також Varicella zoster.

Представлены материалы изучения специфической противогерпетической активности препарата "ГЕРПЕВАЛ 500". Установлено цитопатическое и противовирусное действие препарата "ГЕРПЕВАЛ 500" в отношении штаммов герпеса типов 1 и 2 в культурах перевиваемых клеток и на куриных эмбрионах. Средняя цитопатическая доза для культур клеток Hep-2 и Tr, а также фибробластов куриного эмбриона находится на уровне 1 - 2 мг/мл. Противогерпетическая активность по МИК проявляется в минимальной дозе 100,0 мкг/мл и не превышает 500,0 мкг/мл. Испытуемый препарат "ГЕРПЕВАЛ 500" и препарат сравнения "Вальтрекс<191>" обладают примерно равной специфической активностью в отношении вирусов простого герпеса (типы 1 и 2).

Изложены современные представления о патогенезе простого герпеса, основные клинические проявления заболевания, принципы терапии. Показано значительное клиническое улучшение (быстрое исчезновение субъективных ощущений, регресс высыпаний и увеличение безрецидивного периода) у 90 % больных с хронической рецидивирующей инфекцией, обусловленной ВПГ-1 и/или ВПГ-2, под влиянием терапии Валавиром в течение 6 мес. Стойкая клиническая ремиссия через год после супрессивной терапии отмечена у 73,3 % пациентов.

Глобальность проблемы герпетической инфекции, в частности генитального герпеса, вынуждает искать новые пути ее решения, улучшения качества жизни миллионов пациентов, которые страдают этой болезнью.

Представлено результати досліджень лікувальної ефективності препарату "Віферон-3" у терапії рецидивуючої герпесвірусної інфекції у 20 жінок. Встановлено, що клінічну ефективність препарату "Віферон-3" зареєстровано у 90 % пацієнток, хворих на рецидивуючу герпесвірусну інфекцію. Аналіз даних віддалених результатів дослідження дозволив зробити висновок про протирецидивуючу дію препарату "Віферон-3".

Унаслідок високої специфічності відносно герпесінфікованих клітин пенцикловір навіть у разі пізнього початку лікування успішно справляється з інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу.

У Європі та Північній Америці в паралельних групах проведено два рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідження з порівняння ефективності та безпеки місцевого застосування 1 % крему пенцикловіру і плацебо-крему. У дослідження включено 4573 пацієнти з нормальним імунним статусом та рецидивуючим лабіальним простим герпесом в анамнезі, в яких три і більше рази на рік виникали рецидиви захворювання з типовими герпетичними висипаннями і яким заздалегідь призначали препарат дослідження - або 1 % крем пенцикловіру на цетомакроголовій основі, або відповідне плацебо. Пацієнти самостійно починали лікування і повинні були застосовувати досліджуваний препарат 6 разів протягом першого дня і кожні дві години під час періоду неспання чотири наступних дні. Із 4573 пацієнтів, включених у дослідження, лікування почали 3057 чоловік (1516 застосовували пенцикловір і 1541 - плацебо). Зведені результати цих двох досліджень показали, що в осіб, які застосовували пенцикловір, типові герпетичні ураження загоювалися на 31 % швидше, ніж у пацієнтів групи плацебо, а біль у місці ураження зникав на 28 % швидше. Достовірні переваги лікування пенцикловіром одержано незалежно від початку лікування на ранніх (р = 0,001) або пізніших стадіях (р = 0,0055) розвитку висипань. Висновки: на основі найповнішого на сьогодні набору даних про лікування лабіального простого герпесу продемонстровано значні переваги крему, що містить пенцикловір, перед плацебо щодо загоєння типових герпетичних уражень і зникнення болю.

Изложены данные клинического исследования сравнительной характеристики результатов местной терапии рецидивирующего лабиального герпеса при использовании кремов "Вратизолин" и "Ацикловир". Несмотря на существующий достаточно широкий выбор противовирусных препаратов, способных купировать симптомы данной патологии, проведение местных вмешательств не всегда дает ожидаемый как пациентом, так и врачом лечебный эффект.

Наведено результати дослідження та впровадження нового ефективного методу лікування хронічної часто рецидивної герпетичної інфекції, викликаної вірусом герпесу простого I і II типів.

Подано інформацію про обстеження хворих на хронічний ларингіт (ХЛ). Описано клінічне обстеження гортані та інших органів і систем хворого. Наведено результати обстеження імунного статусу у хворих на ХЛ. Розглянуто антимікробну терапію та лікування персистувальної герпесвірусної інфекції. Визначено місцевий вплив на слизову оболонку гортані.