Вивчено вплив комплексної антигельмінтної терапії з додатком прополину на динаміку внутрішньопечінкового кровообігу хворих хронічним опісторхозом. Встановлено, що додаток прополину до традиційної антигельмінтної терапії значно покращує як клінічні, так і гемодинамічні показники, що свідчать про перевагу комплексної антигельмінтної терапії з додатком прополину.

Изучено влияние комплексной антигельминтной терапии с добавлением прополина на динамику внутрипеченочного кровообращения больных хроническим описторхозом. Установлено, что добавление прополина к традиционной антигельминтной терапии значительно улучшает как клинические, так и гемодинамические показатели, что свидетельствует о преимуществе комплексной антигельминтной терапии с добавлением прополина.

Розроблено методи діагностики та критерії оцінки тяжкості перебігу уражень органів гепато-гастро-дуодено-панкреатичної зони (ГГДПЗ) у разі хронічного опісторхозу. Проведено вивчення і порівняльну оцінку клінічних, клініко-лабораторних, імунологічних та інструментальних методів у процесі обстеження хворих на хронічний опісторхоз на різних етапах захворювання. Розкрито залежність показників методів від тривалості інвазивного процесу. Відзначено, що деякі методи, зокрема, гепатосцинтиграфія, ехосонографія і контактна рідкокристалічна термографія, мають високу інформативність (73 - 93 %) про характер і активність процесу в органах ГГДПЗ, та використовуються як додаткові критерії в постановці діагнозу. Встановлено, що дані інструментальні методи з високою діагностичною можливістю не конкурують, а доповнюють один одного. Клініко-лабораторні, імунологічні, реогепатографічні методи використовуються як додаткові критерії, допомагають прогнозувати та оцінювати тяжкість перебігу захворювання. Відзначено, що найбільшу прогностичну інформативність мають реогепатографічні та імунологічні критерії у порівнянні з клінічними та клініко-лабораторними. На підставі комплексного вивчення закономірностей змін у співвідношенні показників імунітету та порушень органів ГГДПЗ об'єктивно оцінено стан організму хворих на опісторхоз, диференційовано проведено антигельмінтну та патогенетичну терапію, а також спрогнозовано й оцінено ефективність лікування опісторхозу та його ускладнень. Розроблено метод комплексної додаткової діагностики та поетапного обстеження хворих на опісторхоз для оптимізації діагностики, зокрема диференційної, уражень органів

Дисертація присвячена обгрунтуванню принципів та розробленню засобів ефективності лікування хронічного опісторхозу і його наслідків на основі визначення гормонального гомеостазу та адаптивних можливостей організму на різних етапах захворювання і лікування. Запроваджено комплексне багаторівневе дослідження гормонального гомеостазу. Виявлена раніше невідома патогенетична роль розвитку функціональної роз'єднаності різних ланок ендокринної системи, гормонально-імунологічних взаємозв'язків та виникнення нових патологічних інтеграцій в порушенні процесів адаптації. Отримані результати розширюють уявлення про взаємозалежність і взаємообумовленість гормональних порушень та пошкоджень печінки при опісторхозі. Обгрунтовані принципи та розроблені шляхи корекції дезадаптаційних розладів, пошкоджень печінки і підвищення адаптаційних можливостей організму.

Зазначено, що на території Сумської області зареєстровано чотири види опісторхід: Opisthorchis felineus, Pseudamphistomum truncatum, Metorchis bilis і Metorchis xanthosomus. Встановлено, що осередки опісторхідозів в умовах досліджуваної території прив’язані, в першу чергу, до малих річок. Марити опісторхід у природних екосистемах Сумської області зареєстровані у п'яти видів м’ясоїдних ссавців. В антропогенних екосистемах Сумської області провідну роль у циркуляції опісторхід відіграють домашні коти. Проведено оцінювання зараження коропових риб метацеркаріями опісторхід. Встановлено, що домінантними з точки зору зараження і накопичення метацеркарій опісторхід є три види коропових риб: плітка, краснопірка і уклейка. Опісторхоз переважно перебігає латентно. З маніфестних форм хвороби найчастіше виявляється холецистит (78,6 %). Вирішальну роль у діагностиці хронічного опісторхозу має копроовоскопія (100 %). Групу ризику складають рибалки та члени їх сімей (71,9 %). Основним фактором передавання є солена та в’ялена риба.

На территории Сумской области зарегистрировано четыре вида описторхид: Opisthorchis felineus, Pseudamphistomum truncatum, Metorchis bilis и Metorchis xanthosomus. Установлено, что ячейки описторхидозов в условиях исследуемой территории привязаны, в первую очередь, к малым рекам. Мариты описторхид в природных экосистемах Сумской области зарегистрированы у пяти видов плотоядных млекопитающих. В антропогенных экосистемах Сумской области ведущую роль в циркуляции описторхид играют домашние кошки. Проведена оценка заражения карповых рыб метацеркариями описторхид. Установлено, что доминантными с точки зрения заражения и накопления метацеркарий описторхид являются три вида карповых рыб: плотва, красноперка и уклейка. Описторхоз преимущественно протекает латентно. С манифестных форм болезни чаще всего оказывается холецистит (78,6 %). Решающую роль в диагностике хронического описторхоза имеет копроскопия (100 %). Группу риска составляют рыбаки и члены их семей (71,9 %). Основным фактором передачи является соленая и вяленая рыба.