Розроблено методи діагностики та критерії оцінки тяжкості перебігу уражень органів гепато-гастро-дуодено-панкреатичної зони (ГГДПЗ) у разі хронічного опісторхозу. Проведено вивчення і порівняльну оцінку клінічних, клініко-лабораторних, імунологічних та інструментальних методів у процесі обстеження хворих на хронічний опісторхоз на різних етапах захворювання. Розкрито залежність показників методів від тривалості інвазивного процесу. Відзначено, що деякі методи, зокрема, гепатосцинтиграфія, ехосонографія і контактна рідкокристалічна термографія, мають високу інформативність (73 - 93 %) про характер і активність процесу в органах ГГДПЗ, та використовуються як додаткові критерії в постановці діагнозу. Встановлено, що дані інструментальні методи з високою діагностичною можливістю не конкурують, а доповнюють один одного. Клініко-лабораторні, імунологічні, реогепатографічні методи використовуються як додаткові критерії, допомагають прогнозувати та оцінювати тяжкість перебігу захворювання. Відзначено, що найбільшу прогностичну інформативність мають реогепатографічні та імунологічні критерії у порівнянні з клінічними та клініко-лабораторними. На підставі комплексного вивчення закономірностей змін у співвідношенні показників імунітету та порушень органів ГГДПЗ об'єктивно оцінено стан організму хворих на опісторхоз, диференційовано проведено антигельмінтну та патогенетичну терапію, а також спрогнозовано й оцінено ефективність лікування опісторхозу та його ускладнень. Розроблено метод комплексної додаткової діагностики та поетапного обстеження хворих на опісторхоз для оптимізації діагностики, зокрема диференційної, уражень органів