Представлена наиболее полная характеристика антибластических препаратов - алкилирующих, антиметаболитов, антибиотиков, производных платины и нитрозомочевин, гормональных и растительных средств отечественного и зарубежного производства. В алфавитном порядке приведены названия средств и их синонимы, описаны фармакотоксикологические характеристики, фармакокинетика, фармакодинамика, механизм действия и метаболизм, показания и противопоказания, форма выпуска, страны и фирмы - производители препаратов. Описаны опухолевые заболевания разных форм и локализаций, а также современные лекарственные методы их лечения. Свыше 400 схем полихимиотерапии распределены по отдельным локализациям опухолей различной гистологической структуры. В схемы включены новейшие высокоактивные препараты, с успехом используемые за рубежом, но еще не изученные и редко назначаемые в Украине. Приведен алфавитный указатель русских и латинских названий препаратов и их синонимов; указатель латинских аббревиатур и акронимов препаратов, входящих в схемы полихимиотерапии; коды злокачественных новообразований по международной классификации болезней; расчет площади поверхности тела по массе и росту больных.

Висвітлено причини та механізми розвитку множинної лікарської резистентності. Обговорено можливість використання та шляхи підвищення ефективності блокатора кальцієвих каналів верапамілу для подолання цього стану. Описано фармакокінетику верапамілу та механізм його дії на резистентні клітини.

Наведено дані щодо ефективності застосування ТРОПІСЕТРОНУ-КМП для профілактики нудоти та блювання під час проведення моно- або поліхіміотерапії з застосуванням цисплатину (75 - 100 <$E roman {мг "/ "м} sup 2>) у 42-х хворих (100 циклів) онкологічного профілю.

Измерение коэффициента диффузии воды (КДВ) и уровня тканевого <$E roman Na sup +> методом ядерно-магнитного резонанса использовано для мониторинга роста экспериментальных раковых опухолей и эффективности их лечения. Показано, что эффективная химиотерапия подкожной фибросаркомы (RIF-1) у мышей циклофосфамидом и 5-фторурацилом коррелирует с увеличением и уровня тканевого <$E roman Na sup +>, и величины КДВ в первые 3 дня после лечения. Чаще всего одновременное увеличение этих двух показателей после эффективного лечения связывают с отмиранием раковых клеток в результате апоптоза или некроза и с относительным увеличением объема внешнеклеточного пространства, для которого характерны более быстрая диффузия воды и более высокая концентрация <$E roman Na sup +>. Однако это не объясняет данные при лечении подкожной глиомы 9L 1,3-бис(2-хлоретил)-1-нитромочевиной (БХНМ). Показано, что в глиоме 9L уровень <$E roman Na sup +> и величина КДВ достоверно увеличиваются в контрольных и резистентных к БХНМ опухолях, в то время как в чувствительных к препарату опухолях эти показатели оставались неизмененными. Таким образом, на основании исследований и литературных данных можна утверждать, что зависящее от объема внешнеклеточного пространства одновременное увеличение уровня <$E roman Na sup +> и КДВ при эффективной химиотерапии не является общим феноменом и зависит от внутриклеточного метаболизма, типа опухоли и ее размещения.

Результаты исследований, проведенных в течение последних лет, показали развитие периферической нейропатии у онкологических больных, которым проводили курсы полихимиотерапии (ПХТ) с использованием различных противоопухолевых препаратов. Изучены особенности нейротоксического действия современных и наиболее часто используемых в настоящее время противоопухолевых цитостатиков - таксол (паклитаксел), винкристин, цисплатин, а также сравнительная характеристика вызываемой ими нейротоксичности. В исследование включены 95 женщин с разными онкологическими заболеваниями, которые получали курсы ПХТ. Всем больным до начала лечения и после окончания 6-го курса ПХТ проводилось полное клиническое и электронейромиографическое исследование. Оценены форма и амплитуда М-ответа, скорость распространения возбуждения по нерву, резидуальная латентность. Полученные результаты свидетельствуют о высокой информативности электромиографического исследования, которое позволяет не только идентифицировать, но и провести дифференциальную диагностику периферических нейропатий, индуцированных применением противоопухолевых препаратов, а также указывают на необходимость дальнейших исследований нарушений периферической нервной системы у онкобольных и разработки методов их профилактики и лечения.

Цель исследования - изучение уровня экспрессии мРНК рецепторов и лигандов трансформирующего фактора роста <$E beta> в клетках линии MCF-7 под действием нового противоопухолевого антибиотика ландомицина Е. Для сравнения был взят широкоиспользуемый в химиотерапии агент доксорубицин. Методы: RT-PCR и гель-электрофорез продуктов реакции были использованы для оценки уровня экспрессии исследуемой мРНК. Установлено, что ландомицин Е достоверно повышает уровень экспрессии мРНК рецепторов ТФР<$E beta> I и II типа в обеих, чувствительной и резистентной к доксорубицину, сублиниях клеток МСF-7 аденокарциномы молочной железы человека. Выводы: противоопухолевое действие ландомицина Е частично может опосредоваться ТФР<$E beta>, а сигнальный путь этого цитокина не участвует в формировании устойчивости опухолевых клеток к доксорубицину.

Изучены изменения интегрального показателя качества жизни (КЖ) в процессе поддерживающей терапии комплексом полифенолов винограда (КПВ) у больных раком, получающих лечение платиносодержащими химиопрепаратами. Показатель КЖ, содержание лейкоцитов, тромбоцитов и уровень гемоглобина в периферической крови сравнивали до лечения, после окончания I курса химиотерапии, а также через 3 нед у больных, получавших КПВ (28 пациентов), и больных контрольной группы (24 пациента). После полихимиотерапии (ПХТ) происходит снижение КЖ за счет ухудшения общего физического состояния пациентов, сопровождающегося снижением содержания лейкоцитов и тромбоцитов в периферической крови. Применение антиоксидантов КПВ в качестве поддерживающей терапии после курса ПХТ приводит к повышению интегрального показателя КЖ за счет как субъективного улучшения физического состояния пациентов, так и за счет повышения содержания лейкоцитов и тромбоцитов в периферической крови. Срок начала очередного курса ПХТ отложили в связи с побочными явлениями химиотерапии у 20 % больных контрольной группы и 10 % пациентов, получавших КПВ.

Зазначено, що високодозова хіміотерапія з аутологічною трансплантацією стовбурових клітин є важливим методом лікування пацієнтів із онкологічними захворюваннями. Контамінація трансплантата стовбурових клітин клітинами пухлини може призводити до розвитку рецидиву, тому розробка технологій очистки від патологічних елементів може покращити результати лікування. Обговорено перший досвід в Україні селекції з використанням системи магнетично-активованого сортування клітин (CliniMACS) і трансплантації очищеної <$E roman CD34 sup +>-фракції периферичних гемопоетичних попередників після високодозової хіміотерапії.

Доведено принципову можливість підвищення ефективності та безпечності лікування циклофосфамідом (ЦФ) шляхом спрямування його метаболізму в бік більш повного перетворення в алкілюючі метаболіти та зменшення утворення токсичних метаболітів або протидії небажаним ефектам цього утворення за допомогою антиоксидантно-сорбентного комплексу (АОСК). Експериментально обгрунтовано доцільність і можливість прогнозування індивідуальних особливостей біоактивації ЦФ до алкілувальних метаболітів ізоферментами цитохрому Р450 за допомогою амідопіринового тесту, а також інактивації цих метаболітів шляхом визначення активності ізоформ альдегіддегідрогенази та глутатіон-S-трансферази. Установлено, що збільшення дози ЦФ за умов експерименту супроводжується зменшенням частки фармакологічно активних метаболітів і зростанням утворення токсичного метаболіту акролеїну. Виявлено, що фенобарбітал, збільшуючи частку активних метаболітів, значно посилює токсичність ЦФ, тоді як токоферол, ретинол, селеніт натрію, силард та антиоксидантний препарат Три Ві плюс, поряд з підсиленням біоактивації ЦФ, знижують його токсичність, гальмуючи утворення акролеїну. Установлено, що ЦФ у високих дозах і за тривалого застосування здатний гальмувати власний метаболізм, проявляє при цьому мембранотоксичну дію, а застосування антиоксидантних препаратів та сорбенту запобігає індукованому пухлиною та цитостатиком гальмуванню монооксигеназної системи печінки. Доведено можливість ефективного захисту від уро-, нефро-, пульмо- та гепатотоксичних ефектів ЦФ за допомогою АОСК. За результатами клінічних досліджень підтверджено здатність цього комплексу зменшувати частоту та виразність

Запропоновано метод визначення поглиненої дози електромагнітного випромінювання тканинами людини. Сформульовано структурно-функціональний підхід щодо деталізації математичних моделей електромагнітної гіпертермії людини відповідно до характеристик електромагнітного впливу. Побудовано та реалізовано єдиний моделювальний комплекс для дослідження ефектів всіх видів електромагнітних гіпертермій на людину, що дозволяє одержати випереджаючий прогноз функціонального стану людини за даних впливів, визначити динаміку гіпертермічного режиму у пухлині та можливе пошкодження здорових тканин за локальній гіпертермії.

Продолжительность жизни больных с онкологическими заболеваниями при современном лечении достаточно длительная для развития как ранних, так и поздних осложнений терапии. Антрациклиновая и неантрациклиновая кардиотоксичность - клинически значимое и часто встречающееся побочное явление консервативного лечения рака. С помощью MUGA-сканирования или ультразвукового исследования сердца можно диагностировать поражение миокарда на ранних этапах и вносить соответствующие коррективы в лечение. Ограничение прижизненной кумулятивной дозы, использование кардиопротекторов, метрономные режимы введения препаратов и ряд других мероприятий позволяют успешно снизить кардиотоксичность химиотерапии.

Представлена математическая модель кинетики опухолевого процесса под синергетическим действием цитотоксического химиопрепарата и пространственно-неоднородного низкоинтенсивного внешнего физического фактора. Показано, что пространственно-неоднородное облучение способно существенно повышать эффективность химиотерапии, а выбор интенсивности внешнего фактора зависит от анизотропии среды для клеточной подвижности. Пространственную неоднородность внешнего физического фактора следует характеризовать количеством паттернов, приходящихся на область облучения, и перепадом (градиентом) интенсивности в пространстве. При высокой неоднородности поля, паттерны которого соизмеримы с площадью разрастания опухоли за элементарное время, воздействие воспринимается как однородное в пространстве с увеличенной интенсивностью.

Aim: To evaluate the feasibility of fusion of morphologic and functional imaging modalities to facilitate treatment planning, probe placement, probe repositioning, and early detection of residual disease following radiofrequency ablation (RFA) of cancer. Methods: Multi-modality datasets were separately acquired that included functional (FDG-PET and DCE-MRI) and standard morphologic studies (CT and MRI). Different combinations of imaging modalities were registered and fused prior to, during, and following percutaneous image-guided tumor ablation with radiofrequency. Different algorithms and visualization tools were evaluated for both intra-modality and inter-modality image registration using the software MIPAV (Medical Image Processing, Analysis and Visualization). Semi-automated and automated registration algorithms were used on a standard PC workstation: landmark-based least-squares rigid registration, landmark-based thin-plate spline elastic registration, and automatic voxel-similarity, affine registration. Results: Intra- and inter-modality image fusion were successfully performed prior to, during and after RFA procedures. Fusion of morphologic and functional images provided a useful view of the spatial relationship of lesion structure and functional significance. Fused axial images and segmented three-dimensional surface models were used for treatment planning and post-RFA evaluation, to assess potential for optimizing needle placement during procedures. Conclusion: Fusion of morphologic and functional images is feasible before,

during and after radiofrequency ablation of tumors in abdominal organs. For routine use, the semi-automated registration algorithms may be most practical. Image fusion may facilitate interventional procedures like RFA and should be further evaluated.

У ході дослідження функціонального стану нирок у разі хіміотерапії цисплатином у пацієнтів з онкологічними захворюваннями підтверджено нефротоксичність. Встановлено, що через 24 год після його введення у дозі 50 мг/м<^>2 поверхні тіла більш як удвічі збільшується діурез, а також екскреція креатиніну, натрію, калію, осмотично активних речовин і хлоридів, що свідчить про порушення осмо-, волюмо- та іонорегулювальних функцій нирок. Виявлені особливості є наслідком пошкодження нирок, що підтверджено зростанням еритро- та лейкоцитурії. Показано, що порушення гомеостатичних функцій нирок зумовлено пошкодженням ниркових канальців за одночасного підвищення швидкості клубочкової фільтрації. Обгрунтовано необхідність нефропротекції під час проведення хіміотерапії цисплатином протягом усього курсу лікування.

В сучасній онкології хіміотерапія (ХТ) поряд з хірургічним методом і променевою терапією посідає важливе місце в лікуванні хворих з онкологічними захворюваннями. Понад 60 % хворих одержують ХТ на різних етапах лікування. Останнім часом в сучасній ХТ дедалі актуальнішим стає індивідуальний підхід до вибору лікарських засобів та їх доз, спрямований на зниження токсичності ХТ. Ускладнення ХТ значно погіршують ефективність лікування хворих на злоякісні пухлини, оскільки потребують зниження дози протипухлинного препарату або подовження інтервалу між циклами ХТ, що погіршує результати лікування та якість життя хворих. Наведено огляд літератури про токсичний вплив цитостатичних препаратів на травний канал.

Противоопухолевая химиотерапия в ряде случаев сопровождается осложнениями, которые могут развиваться как во время лечения, так и в перерывах между курсами или после их завершения. Адекватная терапия поддержки помогает уменьшить проявления осложнений или предупредить их возникновение. Производные янтарной кислоты в ряде случаев оказывают кардио-, гепато-, нефро-, нейропротекторный эффект. На примере реамберина изучены литературные данные о возможностях применения сукцинатов для уменьшения токсических осложнений цитостатического лечения и показана целесообразность применения реамберина для поддерживающего лечения.

Зазначено, що алкілувальні сполуки часто застосовують у хіміотерапії раку. Вони алкілують геномну ДНК по багатьох сайтах. Алкілування гуаніну в позиції O<^>6 цитотоксичне, має найсильніший мутагенний потенціал, а також може спричиняти розвиток вторинних пухлин. Алкільні групи у позиції O<^>6 гуаніну видаляються за допомогою репаративного ферменту O<^>6-метилгуанін-ДНК метилтрансферази (MGMT). Ефективність хіміотерапії з використанням O<^>6-алкілувальних сполук обмежена експресією MGMT у ракових клітинах і шкідливим побічним токсичним впливом у нормальних клітинах. Наразі для покращання хіміотерапії раку розробляють різні підходи до модуляції експресії та активності MGMT. До них належать два головних напрямки, а саме - підвищення хіміочутливості ракових клітин до алкілувальних ліків і захист нормальних клітин від токсичної дії хіміотерапії. Розглянуто існуючі спроби покращити хіміотерапію злоякісних пухлин за допомогою алкілувальних сполук як у світі, так і в Україні.

Показано, что проведение химиотерапии цисплатином с нефропротекцией по традиционной схеме с форсированным диурезом в течение первых суток предупреждает развитие острой почечной недостаточности. Установлено, что в отдаленном периоде после назначения цисплатина у онкологических больных, особенно с увеличением курсов лечения, развиваются признаки повреждения почек (мочевой синдром, снижение скорости клубочковой фильтрации), свидетельствующие о развитии хронической болезни почек. Обоснована необходимость нефропротекции в отдаленном периоде назначения цисплатина для профилактики развития хронической почечной недостаточности.

Проанализированы результаты клинических испытаний, в том числе представленные на ASCO 2011, которые обосновывают эффективность и безопасность применения различных оксалиплатинсодержащих режимов в лечении больных с солидными опухолями в различных клинических ситуациях.

Aim - one of the most prominent side effects of intensive cancer chemotherapy is bone marrow suppression which is an independent negative prognostic factor for the time to tumor progression. The aim of the study was to evaluate the myeloprotective possibilities of carbon enterosorbents in the case of usage of alkilating drug melphalan (L-PAM). L-PAM was injected intravenously to healthy inbred rats to cause the myelosuppression. 3 days before and 7 days after this, suspension of two types of carbon granulated enterosorbents were administered per os one time per day. On 8<^>th day after L-PAM injection, the rats were weighted and blood and liver tissue were taken under Ketamine general anesthesia for biochemical examination. Peripheral blood smears were made also. Melphalan at a dose of 3 mg/kg causes expressed myelotoxic reaction: leucopenia, decreasing of erythrocytes, hemoglobin and platelets counts. Even on 8<^>th day after single injection of this cytostatic we can detect expressed signs of oxidative stress like increasing of hydroperoxides, TBA-reactive substances, and decreasing of activity and level of main endogenic antioxidants ? superoxide dismutase (SOD), catalase and reduced glutathione. L-PAM causes also the violation of kidney function such as increase of urea and creatinine level; and rising of endogenic intoxication with elevation of middle mass molecules level. In a dose of 3 mg/kg melphalan has no negative influence on liver function on 8<^>th day of experiment. Enterosorption with carbon enterosorbents C1 (bulk density gamma = 0,28 g/cm<^>3, granules diameter 0,15 - 0,25 mm, BET pore surface 1719 m<^>2/g, therapeutic dosage 1400 mg/kg) and C2 (bulk density gamma = 0,18 g/cm<^>3, granules diameter 0,15 - 0,25 mm, BET pore surface 2162 m<^>2/g, therapeutic dosage 900 mg/kg) diminishes and mitigates negative side effects caused by single intravenous injection of melphalan. Carbon enterosorbent C2 have rather more expressed positive effect than C1 for practically all indices. The most important curative effect due to C2 administration is prominent myeloprotection of bone marrow of experimental animals. Conclusion: carbon enterosorbent C2 is promising and perspective sorbent for prophylaxis and treatment of side effects of cytostatic chemotherapy including myelotoxicity, mucositis, kidney injuries, gonadotoxicity, etc.