Доведено залежність показників виживаності й якості життя після хірургічного лікування пацієнтів з пухлинами області III шлуночка від радикальності втручання, локалізації пухлини, її гістобіологічних особливостей. Розширено наукові уявлення щодо визначення прогностичних факторів, які впливають на показники якості та тривалості життя хворих, залежно від радикальності операції, локалізації пухлини та її гістоструктури. Обгрунтовано диференційовану тактику хірургічного лікування хворих з пухлинами області III шлуночка на основі вивчення катамнезу після хірургічного та комбінованого лікування.

Досліджено особливості ускладнень з боку органа зору в хворих з новоутвореннями мосто-мозочкового кута (ММК). Вивчено динаміку та особливості ускладнень з боку органа зору в хворих з новоутвореннями ММК в ранньому післяопераційному періоді після видалення пухлини та зівставлено з доопераційним станом. Визначено у хворих на новоутворення ММК в сльозовій рідині за постопераційного лагофтальму рівня показників, що супроводжують запалення: інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлин ⍺ та активності протеолітичного ферменту - матричної металопротеїнази-9. Розроблено методику лікування кератопатії за постопераційного лагофтальму у хворих на новоутворення ММК та досліджено клінічну ефективність. Визначено динаміку змін показників цитокінозого профілю в сльозовій рідині в процесі комплексного лікування кератопатії в хворих, прооперованих з приводу новоутворення ММК.

Досліджено актуальні питання покращання результатів діагностики та лікування хворих з супратенторіальними утвореннями головного мозку шляхом розробки нових та удосконалення існуючих стереотаксичних методик. Проведено порівняльний аналіз результатів рамкової та безрамкової стереотаксичної біопсії, у т.ч. частоти виникнення ускладнень, уточнені показання до їх диференційного використання. Місце забору тканини з патологічного вогнища за стереотаксичної біопсії визначали за даними доопераційної нейровізуалізації. Визначено інформативність результатів стереотаксичної біопсії, їх відповідність даним гістологічного дослідження операційного матеріалу у хворих з пухлинами головного мозку. Вдосконалено методику стереотаксичної біопсії та хірургічного лікування новоутворень головного мозку з кістозним компонентом.

Представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної науково-прикладної проблеми нейрохірургії - покращання результатів хірургічного лікування кістозних утворень головного мозку, оклюзійної гідроцефалії інфекційної та пухлинної етіології у дорослих хворих шляхом розробки нових і вдосконалення існуючих ендоскопічних хірургічних втручань із застосуванням нової оптимальної хірургічної тактики. На основі вивчення ендоскопічної топографічної анатомії арахноїдальних кіст середньої черепної ямки, їх взаємовідношення із оточуючими структурами та субарахноїдальними просторами головного мозку визначено нові додаткові ендоскопічні орієнтири, котрі забезпечують безпечне проведення кістоцистерностомій. Наведено результати застосування нових методів кістоцистерностомій, які враховують нові ендоскопічні орієнтири (окорухово-тенторіальний трикутник, окорухово-каротидний простір), під час лікування дорослих хворих на арахноїдальні кісти середньої черепної ямки. Удосконалено способи тривентрикулостомії для лікування оклюзійної гідроцефалії інфекційної етіології. Проаналізовано клінічну ефективність удосконаленої ендоскопічної тривентрикулостомії та вентрикулоперитонеального шунтування у дорослих хворих із зазначеною патологією. Запропоновано хірургічну тактику у разі оклюзійної гідроцефалії пухлинної етіології у дорослих пацієнтів, що полягає у одночасному виконанні ендоскопічної тривентрикулостомії для ліквідації проявів гідроцефалії та мікрохірургічному видаленні новоутворення головного мозку. Доведено клінічну ефективність розробленої хірургічної тактики у разі оклюзійної гідроцефалії пухлинної етіології, проведено її порівняльний аналіз із ефективністю лікування із застосуванням традиційних методів хірургічного лікування зазначеної патології у дорослих хворих. Обгрунтовано клінічну ефективність удосконаленої ендоскопічної тривентрикулостомії та вентрикулоперитонеального шунтування під час паліативного лікування оклюзійної гідроцефалії пухлинної етіології у дорослих. Удосконалено методи ендоскопічного хірургічного лікування у разі оклюзійної гідроцефалії бічного шлуночку, кістах середнього мозку з оклюзією лікворних шляхів, кісти прозорої перетинки, кісти тім’яно-потиличної локалізації та шпаруватому вентрикулярному синдромі у дорослих.

Теоретично обгрунтовано та по новому вирішено актуальне науково-прикладне завдання нейрохірургії - підвищення ефективності діагностики та покращання результатів хірургічного лікування хворих похилого та старечого віку на гліальні пухлини півкуль великого мозку шляхом оптимізації інструментально-діагностичного комплексу для підвищення якості життя. Проаналізовано семіотику візуалізації гліальних пухлин великого мозку у хворих зазначеного віку. Проведено клінічно-морфологічне зіставлення гліом різної гістологічної структури та локалізації. Визначено особливості проліферативної й апоптотичної активності та фактори ризику післяопераційних ускладнень за гліом півкуль великого мозку у пацієнтів похилого та старечого віку. Розроблено та впроваджено схему діагностичних і лікувальних заходів за гліом півкуль великого мозку у таких хворих, що базується на даних загального стану хворого, локалізації гліальної пухлини та передбачає диференційований підхід до лікування з використанням іноваційних навігаційних і лазерних технологій, що дозволило знизити показники післяопераційної летальності до 1,5 %.

Оптимізовано оцінку результатів радіохірургічного лікування хворих на вестибулярну шваному (ВШ) шляхом запровадження показника локального контролю без ризику професії (ЛКБП) як більш точного аналога загальноприйнятого показника локального контролю. Зазначено, що ЛКБП дозволяє враховувати ризик можливої подальшої прогресії опроміненої пухлини, яка є стабільною протягом нейровізуалізуючого післяпроменевого моніторингу. За розрахунку ЛКБП до позитивних результатів включаються тільки випадки регресії пухлини. Розроблено та впроваджено в клінічну практику нову модифікацію радіохірургічного опромінення, яка грунтується на поєднанні опромінення з модуляцією інтенсивності та конформної динамічної ротації (Dyn Arc + IMRT) та дозволяє підвищити рівень локального контролю у порівнянні зі стандартними методиками опромінення. Через один рік після її застосування показник ЛКБП на 14,3 % перевищує такий після інших застосованих методик радіохірургічного опромінення. За даними нейровізуалізуючого післяпроменевого моніторингу встановлено предиктори прогнозування відповіді ВШ на радіохірургічне лікування, які характеризуються показниками мозкової перфузії, динамікою розмірів пухлини та часовим проміжком між опроміненням і контрольним перфузійним дослідженням.

Вперше проведено дослідження тканини медулобластом у дорослих на наявність стовбурових пухлинних клітин (СПК) і герпес-вірусної контамінації. У медулобластомах дорослих СПК виявлено у 68,2 % випадків, у медулобластомах дітей - у 85,4 %. Вперше визначено, що найчастіше у тканині пухлин виявляються два віруси - цитомегаловірус (ЦМВ) і вірус Епштейна-Барр (ВЕБ). Залежно від контамінації пухлинного вогнища медулобластоми у дорослих розподіляють на чотири групи: пухлини без вірусів, пухлини з двома вірусами, пухлини з ЦМВ і пухлини з ВЕБ. Доведено, що пацієнти з пухлинами, контамінованими двома вірусами, мають більший розмір пухлин і коротший безрецидивний період. Досліджено експресію на клітинах медулобластом у дорослих молекулярних активаційних рецепторів і фенотипічних маркерів (СD-25, СD-45, СD-3, СD-34, СD-38, СD-56(NCАМ), СD-95, p-53). Визначено, що медулобластоми у дорослих містять меншу кількість клітин з активаційними рецепторами порівняно з медулобластомами у дітей. Показано необхідність застосування індивідуальної лікувальної тактики з урахуванням морфологічних, вірусологічних і клітино-молекулярних характеристик медулобластом. Підтверджено гістологічну подібність медулобластом у дорослих та дітей. За даними електронно-мікроскопічних досліджень виявлено відмінності у будові ядра, хроматину, кількості ядерець, структурі мітохондрій, довжині та ширині міжклітинних контактів між медулобластомами у дорослих та дітей. Встановлено, що використання нейровізуалізуючих методів надає змогу діагностувати первинне вогнище медулобластоми у дорослих, а також виявляти ранні ознаки їх метастазування, що визначає тактику лікування. Кількість медулобластом, які під час первинної діагностики мали ознаки метастазування в головному мозку та хребтовому каналі, не перевищує 1,5 %. Поглиблено наукове уявлення щодо впливу променевої терапії на гістоструктуру медулобластоми у дорослих і визначено 3 варіанти патоморфологічних змін у тканині медулобластом: цитостатичні, цитодеструктивні та цитостатично-цитодеструктивні. Найбільші терміни безрецидивного періоду життя спостерігали за цитостатично-цитодеструктивними діями променевої терапії, розпочатої в ранній період після хірургічної операції. Встановлено, що у 22,5 % від загальної кількості досліджених спостережень була відсутня чутливість до дії променевої терапії, що надало підставу розподілити медулобластоми дорослих на чутливі та резистентні до опромінення.

Досліджено вплив антагоністів брадикініна та похідних 4-тіазолідинонів на життєздатність клітин гліоми людини. Охарактеризовано вплив комбінацій темозоломіда з антагоністами брадикініна та похідними 4-тіазолідинонів на життєздатність клітин гліоми людини. Вивчено вплив антагоністів брадикініна та похідних 4-тіазолідинонів, а також їх комбінацій з темозоломідом, на життєздатність незлоякісних клітин первинної культури ембріональних фібробластів миші. Охарактеризовано вплив білка СНІ3L2, а також його комбінацій з антагоністами брадикініна та темозоломідом, на життєздатність клітин гліоми людини. Вивчено вплив білка СНІ3L2 на індукцію апоптозу та клітинний цикл. Досліджено вплив СНІ3L2 на білки, залучені до регуляції клітинного циклу, а саме pRb, циклін D, p53 і р21.

Вивчено неврологічні прояви посттравматичних кістозних утворень головного мозку й оптимізації шляхів їх корекції на основі комплексного аналізу клініко-морфологічних і функціональних характеристик посттравматичних кістозних утворень головного мозку (клініко-неврологічне, нейро-психологічне, нейровізуалізаційне (КТ-, МР-томографія, електроенцефалографія) дослідження). Проведено комплексне обстеження 315 хворих, яке дозволило уточнити особливості формування посттравматичних кістозних утворень головного мозку, характеристики неврологічної симптоматики, зокрема, цефалгічного синдрому, вогнищевої неврологічної симптоматики, симптоматичної епілепсії, когнітивних порушень, емоційних порушень і вегетативної дисфункції у залежності від морфологічної структури, розмірів, кількості, локалізації кістозних утворень, у тому числі у зв’язку з черепно-мозковою травмою, що перенесли хворі. Надано результати лікування когнітивних порушень у хворих, які мали також симптоматичну епілепсію препаратом нейропетидів.

Вивчено можливості однофотонної емісійної комп'ютерної томографії (ОФЕКТ) у діагностиці пухлин головного мозку. Доведено доцільність її застосування у комплексі з іншими інтроскопічними методами діагностики. Оптимізовано показання до застосування цього методу у нейроонкологічних хворих. Визначено кількісні та якісні показники ОФЕКТ з вогнищевих утворень головного мозку та критерії диференційної діагностики новоутворень. Установлено чутливість ОФЕКТ і доцільність її зстосування залежно від характеру пухлини, її гістоструктурних особливостей, кровопостачання, меж росту та розповсюдженості перифокального набряку. Застосовано й обгрунтовано диференційований підхід до вибору радіофармацевтичних препаратів для уточненої діагностики пухлин головного мозку та розповсюдження перифокального набряку. Впроваджено проведення ОФЕКТ моніторингу хворим для виявлення продовженого росту пухлини головного мозку, оцінювання ефективності лікування. Установлено переваги ОФЕКТ у діагностуванні малігнізації та рецидиву пухлини. Розроблено методику комплексного радіонуклідного обстеження хворих з метастазами головного мозку з метою виявлення первинного вогнища та додаткових метастатичних уражень. Наведено методику застосування зображень, одержаних внаслідок проведення магнітно-резонансної терапії та ОФЕКТ. Доведено доцільність цього методу у хворих з пухлинами головного мозку для проведення стереотаксичної біопсії.

Встановлено основні причини та патофізіологічні механізми розвитку післяопераційних вітальних порушень у хворих з позамозковими доброякісними субтенторіальними пухлинами - гіпоксичне ушкодження мозку та порушення метаболізму основних макроенергетичних субстрактів (аденотрифосфорної кислоти, аденозидифосфорної кислоти, 2-3 дифосфоглицеринової кислоти) внаслідок пухлинного процесу й оперативного втручання. Уточнено характер порушень функціонального стану стовбурових відділів мозку, зумовлених позамозковими пухлинами задньої черепної ямки, до операції та у ранньому післяопераційному періоді за даними реєстрації слухових викликаних потенціалів мозкового стовбура. Надано кількісну оцінку прогностичного значення гістекстури, розмірів і локалізації пухлини, її зв'язку зі стовбуровими відділами мозку, магістральними судинами, виразністю гідроцефалії та перифокального набряку мозку. Визначено роль вікового фактора, тривалості плину захворювання, якості життя до операції (індекс Карновського), виразності загально-мозкової та осередкової симптоматики у визначенні вірогідності розвитку порушень основних життєвих функцій під час і після операції. Вивчено вплив особливостей оперативного втручання на його результат з урахуванням радикальності, тривалості, об'єму крововтрати, порушень гемодинаміки. Вперше встановлено вплив післяопераційних інтерацеребральних та загально-соматичних ускладнень (крововиливу в мозок, його набряку, гнійно-септичних, бронхолегеневих, тромбоемболічних, великих крововтрат, гострої серцево-судинної недостатності) на результат операції. Досліджено головні прогностично несприятливі сполучення

Застосовано диференціальний підхід до планування променевої терапії (ПТ) хворим на злоякісні пухлини головного мозку (ЗПГМ) й обсягу опромінених тканин залежно від локалізації патологічного процесу, його поширеності та гістологічної структури. Запропоновано індивідуальну комп'ютерну анатомо-топометричну карту опромінення, яка складена за даними магнітно-резонанснотомографічного (МРТ) та комп'ютерних томографічних (КТ) досліджень і дозволяє наблизити ПТ до умов конформної. Визначено залежність вибору анатомо-топометричних меж полів опромінення від гістологічної структури та локалізації ЗРГМ. Розроблено варіанти просторово-часового розподілу дози, разові та сумарні дози гіперфракціонованого опромінення залежно від гістологічних і радіобіологічних характеристик первинних ЗПГМ. Оцінено ефективність застосування різних варіантів гіперфракціонованого опромінення. Визначено найбільш оптимальні варіанти ПТ хворих з метастатичними ЗРГМ залежно від гістологічної структури первинної пухлини, її анатомо-топографічних особливостей, кількості екстра- й інтракраніальних метастазів. Розроблено схеми просторово-часової оптимізації опромінння в дитячій нейроонкології залежно від локалізації пухлини, її гістологічної структури та віку хворого. Уперше у вітчизняній та закордонній практиці застосовано як радіомодифікатор препарат фторпіримідинового ряду "Капецитабін" ("Кселода") під час лікування хворих на ЗПГМ.

Вивчено діагностичні можливості комплексного використання магніто-резонансної томографії (МРТ) та ангіографії (МРА) у виявленні захворювань судин головного мозку. Показано їх роль і місце в діагностичному алгоритмі обстеження хворих з судинною патологією головного мозку. Розроблено методики постобробки МР ангіограм з використанням алгоритму проекції максимальної інтенсивності (MIP - maximum intensite projection) та мультипланарної реконструкції (MPR), що дозволяє істотно поліпшити якість діагностики. Визначено роль застосування контрастуючих агентів у МР ангіографії та можливості її застосування за різних видів захворювань головного мозку. Показано, що використання розроблених підходів дає можливість значно скоротити терміни обстеження хворих з судинною патологією головного мозку та точно встановити діагноз на етапі амбулаторного діагностичного процесу, що зумовлює кращий прогноз перебігу судинних захворювань головного мозку. На підставі одержаних даних МРТ та МРА рекомендовано використовувати як об'єктивні методи визначення ефективності проведеного лікування.

Проведено удосконалення методики магніторезонансних (МРТ) дослідження структур задньої черепної ямки (ЗЧЯ) з використанням додаткових можливостей та програм, спеціального алгоритму згідно з належністю пухлин до внутрішньо- та позамозкових пухлин, гліом стовбуру мозку і метастазів ЗЧЯ. Розроблено спеціальний алгоритм для диференціальної діагностики пухлин мосто-мозочкового кута, в першу чергу, акустичним невріном, гліом стовбуру та навколостовбурових пухлин ЗЧЯ. За даними МРТ досліджень визначено семіотику різних груп і видів пухлин ЗЧЯ. Досліджено кореляцію форми та контурів пухлин з характером їх росту та ступенем злоякісності. Висвітлено критерії диференціальної діагностики різних груп і видів пухлин ЗЧЯ.

Запропоновано шляхи підвищення ефективності лікування хворих з множинними менінгіомами головного мозку. Вивчено механізм розвитку множинних менінгіом та здійснено поділ хворих з даною патологією на три групи. Вперше визначено гістологічні особливості одномоментно видалених множинних менінгіом. Визначено гістобіологічні та структурні особливості вторинно-множинних менінгіом головного мозку. Вперше встановлено відмінність в проліферативному потенціалі (експресії білка Кі-67 в тканині пухлини) первинно-множинних та вторинно-множинних менінгіом. Розроблено алгоритм використання нейровізуальних методів обстеження (комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії) в передопераційній діагностиці множинних менінгіом. Запропоновано диференційований підхід щодо хірургічного лікування хворих з множинними менінгіомами. Розроблено раціональну тактику лікування пацієнтів з даною патологією.

Визначено морфологічні особливості медулобластом мозочка, які впливають на перебіг цього захворювання. Установлено, що інфільтрація дна IV шлуночка з вростанням у стовбурові відділи головного мозку та поширення пухлини у суміжні анатомічні ділянки є прогностично несприятливим чинником. Виявлено вірогідну різницю між показниками трирічного виживання у разі десмопластичної медулобластоми та медулобластоми "класичного" типу (35 % і 65 % відповідно) у дітей віком після трьох років. На підставі порівняння гістологічних і цитологічних показників, морфофункціонального стану ядерець установлено три цитоморфологічні типи медулобластом мозочка. Установлено, що пухлини III типу рецидивують частіше у порівнянні з медулобастомами I та II цитоморфологічних типів. Доведено, що за значень апоптозного індексу, більших 1,5 %, зростає ризик метастатичного ураження, незалежно від гістологічного варіанта медулобластоми. На підставі встановлених прогностично-вагомих клініко-морфологічних критеріїв розроблено алгоритм визначення групи ризику медулобластоми у пацієнтів.

Дисертацію присвячено актуальним питанням комбінованого лікування гліальних пухлин головного мозку з використанням різних видів ад'ювантної моно- та поліхіміотерапії на експериментальному і клінічному матеріалі за допомогою статистичних, клінічних та морфологічних (світлова та електронна мікроскопія) методик досліджень. Серед препаратів, які використовувалися для монохіміотерапевтичного лікування, найвищу антибластичну активність проявили алкілуючі препарати ССNU та хлофіден. Використання циклічної монохіміотерапії показало її вищу антибластичну ефективність у порівнянні з іншими досліджуваними препаратами у режимі монохіміотерапії. Проведені клінічні випробування нових поліхіміотерапевтичних комплексів VDB, VDF показали їх високу ефективність у лікуванні гліальних пухлин мозку різного ступеня анаплазії.

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих з аденомами гіпофізу (АГ) шляхом виконання трансназальної трансфеноїдальної стереотаксичної селективної кріодеструкції (ТТССК) з застосуванням жорсткого ендоскопа. Наведено результати аналізу історій хвороби 117-ти пацієнтів з АГ, з яких 59 прооперовано за методом ТТССК, 21-го - трансназальної трансфеноїдальної стереотаксичної кріодеструкції (ТТСК) з ендоскопією (основна група), 37 - трансназальної трансфероноїдальної мікрохірургічної аденомектомії (ТТМА) (група порівняння) віком від 15-ти до 80-ти років (у середньому <$E37,2~ symbol С ~1,6> років). На підставі аналізу результатів дослідження встановлено, що ТТССК найбільш ефективна у разі мікроаденом, пухлин гіпофізу невеликих розмірів, зокрема, рефрактерних до консервативної терапії, а також у разі непереносимості пацієнтами призначених медикаментозних засобів. Відзначено, що ТТСК більш ефективна у разі АГ середнього та великого розмірів. Установлено, що кріохірургічні методи лікування хворих з АГ на 60 % менш травматичні, ніж ТТМА.

Дисертацію присвячено проблемі удосконалення хірургічного лікування гліом супратенторіальної локалізації. Вперше на матеріалі 119 випадків комплексно досліджено особливості гліом лобово-скроневої ділянки мозку. Визначено топографічні варіанти нейроектодермальних пухлин цієї ділянки головного мозку та простежено шляхи їх переважного поширення. Вивчено характер взаємовідносин гліальних пухлин різного ступеня злоякісності з шарами стінок магістральних судин. Проведено об'єктивізацію ступеня злоякісності гліом за даними вивчення апоптозу.

Вперше виділено клініко-анатомічні варіанти росту гліом лобово-скроневої локалізації, на підставі яких обгрунтовано вибір хірургічного доступу й оптимізовано методологію їх видалення. Удосконалено хірургічні доступи у процесі видалення гліом лобово-скроневої локалізації з урахуванням їх топографії, напрямку росту та взаємозв'язків з суміжними анатомічними утвореннями. Оптимізовано диференційовані підходи щодо раціонального застосування сучасних мікрохірургічних, ультразвукових, лазерних і кріогенних технологій у процесі видалення гліом лобово-скроневої локалізації. Розроблено методологію мікрохірургічного, лазерного, ультразвукового, кріогенного видалення гліом лобово-скроневої локалізації з урахуванням гістоструктури пухлини, ступеня васкуляризації, особливостей взаємовпливу прилеглих мозкових структур і магістральних гілок середньої мозкової артерії. Встановлено ефективність розроблених методів хірургічного лікування гліоми лобово-скроневої локалізації.