Проведено комплекс клініко-інструментальних досліджень, моделювання динамічного стенозу поперекового відділу хребтового каналу. Проаналізовано історії хвороби пацієнтів з різними варіантами стенозу поперекового відділу хребтового каналу. Всім хворим проведено комплексне обстеження з використанням розширеного переліку методів інструментальної діагностики. Визначено, що сагітальні та парамедіанні розміри хребтового каналу закономірно зменшуються за рухів його сегментів від згинання до розгинання. Нестабільність хребтово-рухового сегмента істотно впливає на кількісні параметри динамічного стенозу хребтового каналу. Запропоновано вирішення науково-практичної проблеми діагностики та хірургічного лікування стенозів поперекового відділу хребта. Визначено основні критерії та схему діагностики, розроблено оптимальні методи хірургічного лікування, запропоновано схему вибору оперативного втручання у хворих з даною патологією.

Мета роботи - оцінювання стану системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та метаболізму сполучної тканини у пацієнтів з поперековим спінальним стенозом (ПСС). Об'єктом дослідження стали 317 пацієнтів з неврологічним дефіцитом та без на фоні ПСС. Продемонстровано грубіші біохімічні зміни в оксидантній системі у хворих з неврологічними порушеннями. Аналіз кореляцій між накопиченням продуктів ПОЛ у сироватці крові і біохімічними змінами, які характеризують стан сполучної тканини, встановив, що ступінь накопичення дієнових кон'югат та продуктів тіобарбітурової кислоти як маркерів стану системи ПОЛ пацієнтів впливає на запальні та, як наслідок, деструктивні процеси у сполучній тканині у разі ПСС і вносить, вірогідно, свій вклад у механізм маніфестації клінічної симптоматики захворювання.

Вирішено важливу для нейрохірургії науково-практичну проблему - підвищено ефективность хірургічного лікування хворих різних вікових груп із нейрокомпресійними синдромами, обумовленими стенозом хребтового каналу на поперековому рівні, із попередженням реоперацій, покращанням якості життя пацієнтів. На основі аналізу 570-ти спостережень пацієнтів, які оперовані з приводу стенозу хребтового каналу на поперековому рівні. Визначено особливості формування захворювання в різних вікових групах. Відмічено, що особливості розвитку та клінічні прояви патології обумовлюються віковими змінами різних структур хребтового стовпа. Основним методом лікування нейрокомпресійних синдромів у разі стенозу хребтового каналу на поперековому рівні є хірургічний. Запропоновано обирати метод хірургічного втручання із урахуванням віку пацієнта. Це дозволяє досягти стійкого позитивного ефекту, суттєво підвищити якість життя хворого, що в сукупності свідчить щодо адекватності застосованих хірургічних підходів. Проведено комплекс досліджень, який дозволив створити та впровадити в клінічну практику вітчизняну систему динамічної фіксації хребта у разі стенозу хребтового каналу на поперековому відділі.

Мета - поліпшити результати оперативного лікування хворих із стенозом поперекового відділу хребта із застосуванням оптимізованого підходу до вибору методу оперативного втручання з урахуванням медико-соціальних критеріїв. Проаналізовано результати оперативних втручань у 48 хворих зі стенозом поперекового відділу хребта, які перебували на лікуванні в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова АМН України за період з 2008 до 2010 р. Вік хворих становив від 39 до 72 років. За даними МРТ, КТ і спондилографії, центральний стеноз виявлено у 26 пацієнтів, латеральний - у 15, поєднаний - у 7, стеноз на рівні 1 сегмента - у 12, на рівні 2 сегментів - у 26, 3 і більше сегментів - у 10, грижі міжхребцевих дисків - у 16, спондилолістез - у 4. Каудогенна переміжна кульгавість відзначалася в 43 хворих, люмбалгія та люмбоішіалгія - у 42 і 34 відповідно, рухові розлади - у 23, порушення чутливості - у 19, дисфункція тазових органів - у 5. Ламінектомію виконано 9 (18,8 %) хворим, білатеральну мікрохірургічну фенестрацію - 20 (41,9 %), геміламінектомію - 7 (14,6 %), інтерламінектомію - 12 (25 %), дискектомію і транспедикулярну стабілізацію - відповідно 16 і 4 хворим. На момент виписки зі стаціонару результати лікування були оцінені як добрі у 39 (81,2 %), як задовільні - в 7 (14,6 %) хворих. Висновки: раціональний підхід до вибору методу та обсягу хірургічного втручання при поперековому стенозі дає змогу провести повноцінну декомпресію нервово-судинних структур при збереженні стабільності хребта.