Доведено залежність показників виживаності й якості життя після хірургічного лікування пацієнтів з пухлинами області III шлуночка від радикальності втручання, локалізації пухлини, її гістобіологічних особливостей. Розширено наукові уявлення щодо визначення прогностичних факторів, які впливають на показники якості та тривалості життя хворих, залежно від радикальності операції, локалізації пухлини та її гістоструктури. Обгрунтовано диференційовану тактику хірургічного лікування хворих з пухлинами області III шлуночка на основі вивчення катамнезу після хірургічного та комбінованого лікування.

Вперше розроблено метод лікування хворих з продовженим ростом гліом супратенторіальної локалізації. Визначено діагностичну інформативність комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії, однотонної емісійної КТ за продовженого росту гліальних пухлин. Запропоновано топографічні варіанти продовженого росту гліальної пухлини півкуль великого мозку (ГППВМ), що дозволяє оптимізувати тактику оперативного втручання, прогнозувати його результати. Виявлено чинники, які прогностично визначають доцільність і можливість проведення реоперацій за продовженого росту гліом. Доведено, що проведення реоперацій за продовженого росту ГППВМ дозволяє покращити якість життя не менше, ніж 60 % хворих.

Розглянуто проблему поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з оклюзійною гідроцефалією, обумовленою пухлинами ділянки ІІІ шлуночка. Досліджено особливості гіпертензійно-гідроцефального синдрому у разі таких пухлин. Апробовано сучасні методи діагностики й особливості методик лікворошунтуючих операцій у випадку пухлин різних відділів ділянки ІІІ шлуночка. Вивчено ефективність застосування лікворошунтуючих операцій на різних етапах комплексного хірургічного лікування хворих із пухлинами різної локалізації. Розроблено показання та протипоказання до застосування різних видів лікворошунтуючих операцій у разі пухлин ділянки ІІІ шлуночка головного мозку. Проведений порівняльний аналіз результатів використання вентрикулоперитонеальних шунтів і вентрикулоцистерностомії за Торкільдсеном показав, що в більшості спостережень найефективнішим для стабілізації загального стану хворих на початкових етапах лікування виявилося вентрикулоперитонеальне шунтування.

На світлооптичному рівні встановлено патоморфологічні властивості олігоастроциту (ОА) півкуль великого мозку. Виявлено неоднорідність їх гістологічної структури та різноманітність взаємодії складових компонентів. Встановлено критерії анаплазії ОА. Вивчено особливості генної експресії ОА та показано їх генетичну неоднорідність за рівнем експресії генів MBP і GFAP. Проведено генетично-морфологічне співставлення для ОА. Встановлено динаміку змін гістоструктури ОА у разі продовженого росту пухлини, що визначає результативність повторних операцій. Встановлено залежність клінічних проявів ОА від гістологічної структури та ступеня анаплазії пухлини. Обгрунтовано тактику хірургічного лікування хворих на ОА півкуль великого мозку з урахуванням особливостей їх гістологічної структури. Оптимізовано тактику нейрохірургічного лікування хворих з продовженим ростом ОА. Встановлено ефективність розроблених методів хірургічних втручань з диференційованим застосуванням мікрохірургічної та лазерної техніки для ОА різної гістологічної структури.

Одержано дані, що підтверджують доцільність використання математичного аналізу серцевого ритму (варіабельність серцевого ритму - ВСР) у пацієнтів з новоутвореннями центральної нервової системи (ЦНС) різної локалізації для оцінювання стану стрес-системи, з огляду на виявлений зв'язок між параметрами ВСР та зміною параметрів кортизолу, серотоніну, гістаміну та глюкози крові. Вивчено клінічні дані, що характеризують стан стрес-системи таких пацієнтів залежно від локалізації основного патологічного процесу. Розкрито роль змін показників стрес-системи і ВСР для оцінювання адекватності анастезії під час операції з приводу видалення новоутворень ЦНС різної локалізації. Запропоновано гіпотезу про необхідність дослідження кисневотранспортної функції крові для оцінювання адекватності анестезії під час таких операцій, а саме виявлення порушень доставки та споживання кисню на травматичних етапах операцій.

На підставі результатів досліджень вивчено перебіг атипових і анапластичних менінгіом головного мозку, клінічні симпатокомплекси, які виникають у таких хворих, залежно від їх локалізації. Розглянуто сучасні методи нейровізуалізації, їх діагностичну цінність. Виявлено окремі рентгенологічні ознаки, характерні для атипових і анапластичних менінгіом головного мозку. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування хворих з цією патологією. Вивчено ефективність застосування різних нейрохірургічних доступів, методи та тактики проведення оперативних втручань за атипових і анапластичних менінгіом головного мозку різної локалізації. Виявлено гістологічні й електронно-мікроскопічні особливості, характерні для досліджених новоутворень головного мозку.

Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 до 2006 рр. і були прооперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

Освещены ключевые позиции относительно этиологии периферического нейрофиброматоза и возможной его связи с ортопедическими проявлениями заболевания у 156-ти пациентов. Методы исследований: клинический, рентгенологический, денситометрический, биохимический, магниторезонансной томографии. Установлено, что наиболее информативными признаками НФ1 у больных с ортопедическими проявлениями заболевания являются: пигментные пятна (94,2 %), веснушки (47,4 %), нейрофибромы на коже (5,8 %), опухоли ЦНС и черепно-мозговых нервов (3,8 %), наследственность кожных проявлений (75 %). Характерные рентгенологические признаки поражения опорно-двигательной системы: ложные суставы, лизис и дисплазия костей (85 %), тяжелый ангулярный сколиоз (16,6 %), остеопороз. Установлены нарушения метаболизма как органической, так и минеральной основы ремоделирования костной ткани у больных с ортопедическими проявлениями НФ1, что с достаточной вероятностью указывает на врожденный генез остеопороза.

Зазначено, що метод видалення пухлини із застосуванням відеоендоскопів дозволив домогтися радикальності операції, зменшити ступінь травматизації мозку й операційних ускладнень, скоротити час проведення операції. Використання вдосконалених малоінвазивних хірургічних доступів дозволило радикально видаляти пухлину без травматизації стовбура мозку. Інтраопераційний ЕЕГ-моніторинг функціональної діяльності ствола мозку дозволив скоротити летальність завдяки запобіганню інтраопераційним вітальним ускладненням.

Отмечено, что метод удаления опухоли с применением видеоэндоскопии позволил добиться радикальности операции, уменьшить степень травматизации мозга и операционных осложнений, сократить время проведения операции. Использование усовершенствованных малоинвазивных хирургических доступов позволило радикально удалять опухоль без травматизации ствола мозга. Интраоперационный ЭЭГ-мониторинг функциональной деятельности ствола мозга позволил сократить летальность благодаря предупреждению интраоперационных витальных осложнений.

Проаналізовано результати хірургічного лікування пухлин головного мозку, а також метастатичні ураження головного мозку залежно від терміну захворювання та продемонстровано на конкретних прикладах можливості відновлення функцій головного мозку.

На матеріалі 28 спостережень розглянуто використання лазерних технологій під час операцій з приводу олігоастроцитом півкуль великого мозку. Визначено роль лазерного випромінювання в хірургії глибоких олігоастроцитом і функціонально важливих ділянок. Диференційне застосування лазерних технологій залежно від ступеня анаплазії та структури пухлини сприяє поліпшенню результатів лікування.

Отмечено, что генную терапию (ГТ) можно определить как применение нуклеиновых кислот в качестве лекарства. По существу, это позволяет модифицировать генетическую структуру клеток-мишеней, чего нельзя достичь при использовании иных терапевтических средств. Злокачественные глиомы являются наиболее распространенными первичными опухолями головного мозга (ГМ) человека и характеризуются высокой инвазивностью. Даже при комбинации хирургии, химио- и радиотерапии глиобластом (наиболее агрессивных глиом ГМ) рецидивы развиваются через 6 - 12 мес, а в случае анапластических астроцитом - через 18 - 36 мес. В обзоре внимание сфокусировано на таком терапевтическом методе лечения глиом, как ГТ. Хотя на экспериментальных моделях показана эффективность многих подходов ГТ, клинические испытания не имели такого успеха. Проанализированы противоопухолевые механизмы действия генов, используемых в ГТ, преимущества различных векторных систем, методы доставки векторов к опухолям, а также проблемы этих подходов, которые еще необходимо решить. Обоснованы предположения, что ГТ в комбинации с другими классическими стратегиями лечения поможет продлить жизнь пациентов и даст возможность контролировать и лечить глиальные опухоли ГМ.