На основе сравнения разных хирургических способов рекомендовано для закрытия дна гайморовой пазухи использовать в качестве биологического тампона жировой комок щеки. Метод способствует сохранению интактных зубов.

Описаны методика взятия аутотрансплантата со стопы (плюснефаланговый сустав с метатарзальной костью) и методика костной пластики дефекта донорской кости на мягкотканной мышечной ножке из соседней метатарзальной кости стопы с замещением дефекта деминерализованной костной тканью и без замещения дефекта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.43-99

Рубрики:

Операції на щелепно-лицьовій ділянці

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито процес репаративної регенерації і можливість його регуляції різними чинниками. Розглянуто перспективу застосування мембран направленої тканинної регенерації і остеопластичних матеріалів при аутоодонтопластичних операціях. Проведений аналіз літератури дає можливість підійти до розробки способу направленої регенерації тканин при операції реплантації зуба з урахуванням фаз регенерації і чинників, які впливають на цей процес, для скорочення термінів і підвищення ефективності способу лікування, що розробляється.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.43-99

Рубрики:

Операції на щелепно-лицьовій ділянці

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Розглянуто проблему застосування місцевого кістково-пластичного матеріалу у разі переломів виличного комплексу. Вивчено показники активності остеогенних клітин попередників кісткового мозку місцевих кісткових фрагментів кісток черепа та можливість їх застосування як аутотрансплантатів для лікування переломів середньої частини лиця за давністю травми до 3-х діб. Особливо цінними є фрагменти передньої стінки верхнєщелепного синусу та виличноальвеолярного гребню у ділянці носового та вилицного контрфорсу, тім'яної кістки завдяки великому регенеративному потенціалу остеогенних клітин попередників кісткових осколків.

Детально охарактеризовано методику субперіостальної імплантації та детально описано всі клінічні та лабораторні етапи. Висвітлено проблеми, з якими зустрічається лікар-імплантолог у процесі виготовлення імплантата і на наступних етапах. Надано практичні рекомендації щодо вирішення цих проблем у повсякденній практиці.

Обговорено проблеми, що виникають при утрудненому прорізуванні нижніх третіх молярів. Запропоновано новий метод хірургічного лікування цієї патології, який полягає в резекції частини гілки нижньої щелепи в ретромолярній ділянці. За допомогою даного методу виникає можливість збереження нижніх третіх молярів, які можна використовувати в подальшому протезуванні. Особливо це має велике значення за відсутності молярів і примолярів нижньої щелепи.

Досліджено питання застосування скальпеля з фігурним вигином леза з метою покращення результатів хірургічного лікування та підвищення естетичності післяопераційних рубців. Проведено експериментальні (36-ти кролів) та клінічні (83-х пацієнтів) дослідження. Експериментальне дослідження було здійснено з метою вивчення морфологічних особливостей перебігу репаративних процесів у шкірі після її розтину "чреватим" скальпелем, що традиційно використовується, і скальпелем з фігурним вигином леза. На підставі даних, одержаних під час проведення морфологічного дослідження тканин, взятих у зоні хірургічної травми, і, зокрема післяопераційного рубця, показано, що найбільш активно репаративні процеси відбуваються у тварин, де рана формувалась скальпелем з фігурним вигином леза. Результатами клінічного дослідження є дані обстеження та лікування 83-х пацієнтів з аденомою привушної залози. Обстежених пацієнтів розподілено на дві клінічні групи залежно від застосованого для розсічення шкіри скальпеля та конфігурації розрізу. Проведено клінічні, термометричні, цитологічні дослідження, а також вимір електропровідності шкіри хворих. Установлено, що в основній групі симптоми стихання запальних явищ реєструвались на 3-тю добу післяопераційного періоду, у контрольній групі ознаки запалення зберігались до 7-ми діб. На 14-й день у мазках-зскрібках представників основної групи переважали епітеліальні клітини, що є ознакою активного процесу епітелізації поверхні рани та відновлення травмованих тканин. На підставі одержаних результатів дослідження підтверджено доцільність застосування для хірургічного розсічення шкіри

Проаналізовано літературні джерела, які висвітлюють питання особливостей іннервації щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД). Виявлено топографо-анатомічні фактори, що можуть вплинути на ефективність виконаних провідникових анестезій в ЩЛД. Знання аномалій розгалуження гілок трійчастого нерва, додаткових джерел іннервації зубощелепної системи дозволяють вибрати адекватну методику знечулення цих анатомічних утворень.

Проаналізовано літературні дані та клінічний досвід щодо проблеми хірургічного лікування новоутворень та сторонніх тіл крилопіднебінної та підскроневої ямок. Зокрема обговорено питання вибору хірургічного доступу до вказаної анатомічної зони. В історичному аспекті наведено дані щодо існуючих варіантів хірургічних доступів. Визначено основні вимоги на сучасному етапі розвитку хірургії основи черепа. Проведено порівняльний аналіз найбільш поширених способів хірургічного доступу, вказано їх основні переваги та недоліки. Визначено основні показання та протипоказання до застосування тих чи інших хірургічних підходів залежно від клінічної ситуації. Зазначено, що методом вибору в лікуванні більшості доброякісних пухлин та сторонніх тіл крилопіднебінної та скроневої ямок слід вважати вінцевий доступ, що характеризується низкою технічних, естетичних та функціональних переваг. Наведено клінічні приклади його застосування.

Отмечено, что результаты устранения деформаций костных и мягких тканей челюстно-лицевой области зависят не только от анатомической формы трансплантата (имплантата), величины и локализации дефекта, но и от состояния местной и общей резистентности организма больного. Под наблюдением находилось 19 больных. На основании клинико-лабораторного обследования больных, которым для контурной пластики лица был применен гидрофильный полиакриламидный гель (ПААГ) Ринапласт, установлено, что данный препарат не изменяет общую и местную неспецифическую резистентность организма больного после введения ПААГ в мягкие ткани.

New polyurethane-epoxy biodegraded polymeric compositions with osteotropic action are developed. The reactive oligomer-oligomer and oligomer-polymer mixtures containing urethane fragments, drug substances, and hydroxyapatite are used to obtain composition materials. Such composition design provides the solution of post-operation complication problems and the bioactivity-biocompatibility of the composition. The dependences of mechanical properties of the composition material on the polyurethane/epoxy oligomer ratio, polyurethane molecular mass, urethane group concentration, and hydroxyapatite content are analyzed.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.43

Рубрики:

Операції на щелепно-лицьовій ділянці

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.43

Рубрики:

Операції на щелепно-лицьовій ділянці

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ефективність лікування післяопераційних ран м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки з застосуванням активного дренування та клейової пов'язки Тегадерм у післяопераційному періоді. Встановлено, що поєднане застосування активного дренування та клейової плівкової пов'язки за умов експерименту зумовлює менш виражений прояв місцевих запальних реакцій (стазу судин, периваскулярного набряку, ранньої контракції країв рани). З'ясовано, що у клініці загоєння ран у хворих з застосуванням активного дренування та клейової прив'язки відбувається на фоні менш виражених проявів набряку, локальної гіпертермії та больового компоненту. Відзначено, що рановий процес супроводжується більш вираженою ексудацією у першу добу, про що свідчить зростання кількості ранового відокремлюваного. Загоєння первинним натягненням з епітелізацією рани на сьому добу відзначено у всіх хворих (в основній групі - 100 %, контрольній - 87,04 %). Віддалені результати лікування свідчать про більш високі функціональні й естетичні характеристики післяопераційних рубців, що формувалися за умов використання запропонованого методу закриття рани. Відзначено, що тонкі рубці через один рік після операції зареєстровано у 96,66 % представників основної групи (в контролі - у 87,51 %, <$Eroman p~<<~0,05>). За результатами термометричного, реографічного та цитологічного методів дослідження підтверджено ефективність запропонованого методу лікування.

Наведено результати порівняльної експериментальної оцінки перебігу репаративного остеогенезу в штучно створених кісткових дефектах щелеп піддослідних тварин, заповнених різними остеопластичними матеріалами. Використано кальцій-фосфатні (алопластичні) біоматеріали і біокераміку Кергап, остеопластичний матеріал Коллапан та біоінертний полімерний матеріал у поєднанні з гідроксиапатитом.

Представлены все основные разделы челюстно-лицевой хирургии, в частности, изложена методика обследования больных, приведены основные данные о применении общего и местного обезболивания, рассмотрены современные местные анестетики и осложнения, связанные с их применением. Описана операция удаления зуба, указаны возможные осложнения и способы их предупреждения. Уделено внимание этиологии, патогенезу, особенностям клинического течения, дифференциальной диагностике и лечению острых и хронических (неспецифических и специфических) воспалительных заболеваний челюстей и мягких тканей, представлены особенности течения воспалительных процессов у больных разных возрастных групп. Описаны неогнестрельные повреждения мягких тканей и переломы костей челюстно-лицевой области, вывихи нижней челюсти, особенности клинического течения и оказания помощи больным при термических поражениях. Рассмотрены заболевания слюнных желез, опухолеподобные образования мягких тканей и костей лицевого скелета, доброкачественные и злокачественные опухоли данной локализации, предраковые заболевания. Описаны заболевания височно-нижне-челюстного сустава, заболевания и повреждения нервов челюстно-лицевой области.

Наведено результати порівняльної експериментальної оцінки остеоінтегративних властивостей різних остеопластичних матеріалів, імплантованих у штучно створені кісткові дефекти щелеп піддослідних тварин. Використано кальцій-фосфатні синтетичні (алопластичні) біоматеріали і біокераміку Кергап, остеопластичний матеріал Коллапан та біополімерний матеріал на основі полілактиду у поєднанні з гідроксиапатитом.

Розглянуто особливості застосування новітньої методики з використанням остеокондуктивного синтетичного матеріалу на основі <$E beta>-трикальційфосфату Easy Graft<191> та його клінічну повноцінність в регенерації кісткової тканини.