Комплексно оцінено особливості клінічного застосування внутрішньокісткових імплантатів систем Mis Uno, AB dental і U-impl Mono для протезування пацієнтів незнімними конструкціями зубних протезів на етапах лікування. Вперше з метою оцінки стану м'яких тканин у зоні імплантації та загального гігієнічного стану порожнини рота у пацієнтів з ортопедичними конструкціями на внутрішньокісткових імплантатах застосовано адаптований комплекс, що складається з гігієнічного індексу за Федоровим - Володкіною, індекс "зубної бляшки" за Sillness J.-Loe Н. та проби Шиллера - Писарєва. Вперше обгрунтовано та застосовано методику гістограмної морфометрії з метою порівняльного оцінювання стану кісткової тканини навколо внутрішньокісткових імплантатів систем Mis Uno, AB dental і U-impl Mono, що базується на комп'ютерному аналізі цифрової ортопантомографії, ключовим показником якої є індивідуальний індекс архітектоніки кісткової тканини. Вперше проведено клініко-лабораторне порівняння ефективності застосування різних конструкцій внутрішньокісткових імплантатів Mis Uno (Ізраїль), AB dental (Ізраїль) і U-impl Mono (Україна - Швейцарія).

Мета дослідження - підвищення ефективності реабілітації стоматологічних хворих з дефектами зубних рядів зі складними анатомо-топографічними умовами щелеп на підставі розробки удосконаленого алгоритму хірургічного етапу дентальної імплантації. Доведено переваги застосування плазми, збагаченої факторами росту, за збереження адекватного обсягу кісткової тканини для досягнення остеоінтеграції дентальних імплантатів, що характеризується підвищенням коефіцієнта стабільності дентальних імплантатів і найнижчими показниками рівня резорбції кісткової тканини. Розроблено алгоритм оптимізації хірургічного етапу дентальної імплантації за формування ложа у пацієнтів зі складними анатомо-топографічними умовами в бугорно-крилоподібній ділянці та доведено клінічну ефективність його застосування. Розроблено та впроваджено алгоритм негайної імплантації у лунку видаленого зуба зі встановленням одноетапних імплантатів без відшарування слизово-окісного клаптя, застосуванням плазми крові пацієнта, збагаченої факторами росту, використанням 10 % розчину повідон-йоду й ербієвого лазеру для стерилізації кісткового ложа під імплантат. На основі результатів клінічних і лабораторних методів дослідження доведено високу клінічну ефективність запропонованої методики стоматологічної реабілітації пацієнтів із дефектами зубних рядів у разі значної атрофії альвеолярних відростків щелеп із застосуванням оптимізованого хірургічного етапу дентальної імплантації у комплексі з лікувально-профілактичними заходами (плазма, збагачена факторами росту людини, повідон-йод, ербієвий лазер).

Експериментально обгрунтовано оптимальні дози опромінення хворих на рак слизової оболонки порожнини рота (РСОПР) для безпечного виконання реконструктивних операцій, застосування металоконструкцій і створення ретенційних пунктів за допомогою дентальних імплантатів. Удосконалено методики крайової та сегментарної резекції нижньої щелепи за хірургічного лікування хворих на місцево-розповсюджений РСОПР шляхом створення умов для ортопедичної реабілітації післяопераційних дефектів. Проаналізовано результати використання розробленого способу попередження патологічного перелому кута беззубої нижньої щелепи у хворих на місцево-розповсюджений РСОПР для покращення результатів лікування хворих. Оцінено якість життя та психоемоційний статус хворих на місцево поширені злоякісні новоутворення слизової порожнини рота після ортопедичної реконструкції дефектів нижньої щелепи з використанням дентальних імплантатів та знімних ортопедичних конструкцій. Охарактеризовано віддалені результати ортопедичного лікування хворих на місцево поширені зазначені злоякісні новоутворення з використанням дентальних імплантатів і знімних ортопедичних конструкцій і порівняно їх з такими за традиційних методик лікування.

Вперше в клініці досліджено активність маркерів остеогенезу та резорбції безпосередньо у гомогенаті кісткової тканини (КТ) з місця встановлення імплантату та визначено кореляцію цих біохімічних параметрів із щільністю КТ щелеп за даними рентгеноморфометричних індексів та комп’ютерної томографії, щільністю КТ скелету за даними ультразвукової денситометрії та статтю пацієнта. Уперше в клініці з'ясовано зв'язок зміни рівня КТ навколо імплантату без навантаження та після протезування з показниками маркерів остеогенезу, визначеними безпосередньо у КТ, та з морфологічними параметрами. Уперше визначено рівняння регресії для цього зв'язку, запропоновано показники, які можуть бути використані як предиктори ступеня інтеграції імплантату. Уперше в експерименті досліджено активність ферментів-маркерів остеогенезу та резорбції у КТ, безпосередньо прилеглої до внутрішньокісткового імплантату. Уперше наведено дані щодо рентгенологічних та патоморфологічних особливостей інтеграції внутрішньокісткового імплантату та загоєння кісткової рани у стегновій кістці щурів із експериментальним системним остеопорозом та розширено уявлення про перебіг цих процесів у кістковій тканині нормальної щільності. Уперше розроблено схему основних ланок патогенезу дезінтеграції внутрішньокісткового імплантату за умов експериментального системного остеопорозу. Доповнено дані щодо частоти остеопенічних змін КТ скелету у пацієнтів, що звертаються за встановленням дентальних імплантатів в Україні, зокрема у людей старше 50 років. Розширено уявлення про можливості визначення зниження щільності КТ скелету у цього контингенту пацієнтів за даними панорамних рентгеноморфометричних індексів. Поглиблено дані щодо кореляції щільності КТ щелеп за даними комп'ютерної томографії та панорамних рентгеноморфометричних індексів.

Вперше розроблено метод комп'ютерного планування функціонально-естетичних хірургічних втручань, який за рахунок побудови і деформації віртуальних моделей обличчя nf носової порожнини людини з урахуванням даних комп'ютерної томографії та фотограмметрії дозволяє прогнозувати функціональний результат операції у процесі коригування анатомічних структур. Розвинено метод об'ємної деформації віртуальної моделі анатомічних структур, який відрізняється від існуючих аналогів використанням математичної моделі системи взаємопов'язаних елементів томографічного об'єму, що дозволяє за рахунок використання цього математичного апарату виконувати віртуальну модифікацію анатомічних структур з урахуванням механічних характеристик біологічних тканин. Удосконалено метод просторової деформації полігональної моделі анатомічних структур, який відрізняється від відомих можливістю реалістичної візуалізації моделей обличчя і верхніх дихальних шляхів пацієнта та дозволяє за рахунок застосування моделі деформівного інструмента з відповідними біофізичними параметрами виконувати в інтерактивному режимі модифікацію структур верхніх дихальних шляхів і обличчя людини під час проведення комп'ютерного планування хірургічних втручань.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності профілактики та лікування запальних процесів слизової оболонки у пацієнтів похилого віку з внутрішньокістковими імплантатами шляхом розробки лікувально-профілактичного комплексу та методики раціонального гігієнічного догляду за порожниною рота та протезними конструкціями з опорою на імплантати. Запропоновано оральний гель, який практично усуває усі прояви запалення, які розвиваються за умов експериментального пародонтиту. Мікробіологічні дослідження показали високу антибактеріальну активність запропонованих композицій стосовно тест-штамів і змішаної мікрофлори. Проведене вивчення видового складу мікрофлори слизової оболонки навколо імплантатів підтвердило клінічну ефективність запропонованих композицій. Показано більшу ефективність застосування запропонованих лікувально-профілактичних композицій у пацієнтів похилого віку з імплантатами у найближчі та віддалені терміни у порівнянні з контрольною групою. Під впливом лікування відзначено більш сприятливий стан мікробіоценозу періімплантаційної ділянки, що підтверджує ефективність лікування.

Наведено результати обстеження 53-х пацієнтів, яким проводили кісткову пластику дефектів щелепних кісток після операцій кістектомії, операцій атипового видалення зуба та типових екстракцій. Експериментальну частину проведено на 150-ти білих щурах (самцях, масою 270 - 380 г). В результаті клініко-експериментального дослідження встановлено особливості відновлення місцевого кровообігу та автентичної структури кістки за умов застосування різних типів кісткових замінників та у випадках, де загоювання відбувалось під кров'яним згустком. Визначено, що реваскуляризація за умов використання різних кісткових трансплантатів відбувається в різні терміни. Встановлено, що у разі використання матеріалів на основі тваринної кістки формування кровоносних судин відбувалось швидше, а також, при морфогістологічній оцінці кісткового регенерату, активніше відбувалось формування кісткової тканини у порівнянні з матеріалами на основі кальцій-фосфату та в порівнянні з контролем. У разі використання аутологічного кісткового трансплантату кількість судин різних калібрів залишалась у середньому на сталому рівні впродовж всього періоду спостереження. Зростання рівня остеокальцину крові у разі застосування матеріалів на основі тваринної кістки відмічалось у швидші терміни в порівнянні з матеріалами на основі кальцій-фосфату та в порівнянні з контролем.

Проаналізовано підвищення ефективності ортопедичної стоматологічної допомоги пацієнтам із складними анатомічними умовами шляхом застосуванням гвинтових дентальних імплантатів з різним кутом нахилу абатмента та використанням конусно-променевої комп'ютерної томографії. Проаналізовано результати лікування 120-ти пацієнтів. На підставі комплексного оцінювання результатів клінічних, біомеханічних, рентгенологічних досліджень обгрунтовано дентальну імплантацію за складних анатомічних умов. Визначено функціональну залежність між геометричними параметрами гвинтового імплантата та напруженим станом кісткової тканини щелепного сегмента. Обгрунтовано алгоритм планування дентальної імплантації за даними конусно-променевої комп'ютерної томографії. Розроблено хірургічний протокол для встановлення гвинтового імплантата за складних анатомічних умов. Одержано математичну формулу, що дозволяє обчислити запас міцності в залежності від діаметра, довжини та кута нахилу абатмента. Запропоновано метод препарування імплантаційного ложа за допомогою п’єзохірургічного устаткування, метод ортопедичної корекції за допомогою примірочних абатментів, а також метод застосування пластинкових знімних протезів за нефіксованої висоти прикусу. Застосування методики встановлення імплантатів та абатментів під різними кутами дозволило за складних анатомічних умов уникнути кістково-пластичних операцій, скоротити терміни та вартість лікування, підвищити якість реабілітації пацієнтів із втратою зубів.

За допомогою ретроспективного аналізу архівного матеріалу за 2004-2014 роки вивчено динаміку травматизму кісток лицевого черепа, проаналізовано спектр ускладнень металоостеосинтезу. На підставі одержаних даних здійснено пошук матеріалу з метою виготовлення фіксаторів для остеосинтезу в щелепно-лицевій ділянці, позбавлених недоліків металу. Розроблено біодеградуючий матеріал біоактивної дії епоксиполіуретан та його композиції з гідроксиапатитом та левамізолом (ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) на основі епокси-поліуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту та 6 % левамізолу. Результати експериментальних досліджень були підставою переходу до клініко-рентгенологічних досліджень. Проведено порівняльний аналіз результатів та оцінено ефективність лікування хворих із переломами та деформаціями кісток лицевого черепа з застосуванням різних фіксаторів для остеосинтезу (ЕПУ-ГАП-ЛЕВ та титанових), обгрунтовано застосування ЕПУ-ГАП-ЛЕВ фіксаторів на різних анатомо-топографічних ділянках, доведено ефективність їх використання.

Вивчено питання лікування хворих зі складними дефектами тканин обличчя. Проаналізовано результати комплексного обстеження та хірургічного лікування 64-х хворих з приводу складних дефектів тканин обличчя. Вивчено причини незадовільних результатів лікування хворих групи порівняння. Преламінація є однією із небагатьох реконструктивних методик, що здатна створювати необхідні за складом комплекси тканин та покращати результати хірургічного лікування складних дефектів тканин. В експерименті на 40-ки тваринах (щурах) проведено вивчення морфологічних змін, що виникають в преламінованих комплексах тканин, а також в слизових та хрящових аутотрансплантатах під час їх простої та складної преламінації. Залежно від анатомічних характеристик складного дефекту тканин обличчя визначено найбільш перспективні для преламінації комплекси тканин. Вдосконалено існуючі та розроблено нові методи хірургічного лікування складних дефектів обличчя з використанням преламінованих клаптів. Визначено основні морфологічні зміни преламінованих аутотрансплантатів у віддаленому післяопераційному періоді та встановлено їх реконструктивний потенціал. На основі аналізу результатів хірургічного лікування хворих зі складними дефектами обличчя в досліджуваних групах обгрунтовано покази до їх застосування. Застосування методу преламінації васкуляризованих комплексів тканин дозволило збільшити частоту хороших результатів оперативного лікування складних дефектів обличчя в порівнюваних групах хворих з 36 до 63 % та зменшити кількість коригувальних операцій з 77,3 до 35 %.

Наведено результати порівняльної експериментальної оцінки перебігу репаративного остеогенезу в штучно створених кісткових дефектах щелеп піддослідних тварин, заповнених різними остеопластичними матеріалами. Використано кальцій-фосфатні (алопластичні) біоматеріали і біокераміку Кергап, остеопластичний матеріал Коллапан та біоінертний полімерний матеріал у поєднанні з гідроксиапатитом.

Остеокондуктивный синтетический материал "Easy Graft<190>", разработанный швейцарской компанией "DS Dental" (Zurich), был представлен в 2005 году в Кельне и через 2 года, т. е. в 2007 году, был зарегистрирован в Украине как материал для замещения костных дефектов в стоматологии. Цель исследования - клиническая оценка использования Easy Graft<190> как остеотропного материала при проведении операций по поднятию мембраны гайморовой пазухи и определению эффекта заживления и регенерации костной ткани через 4 и 6 месяцев после операции. Морфология материала "Easy Graft<190>" представлена в виде гранулированного материала с размером гранул от 300 до 1000 мкм и с межгранульной пористостью в пределах 77 %. Проведенные исследования показали, что через 4 и 6 месяцев после подсадки материала у 17-ти пациентов не отмечались какие-либо существенные различия в процентном отношении вновь сформированной костной фракции. В результате исследования сделан вывод, что остеокондуктивный материал "Easy Graft<190>" на основе <$E beta>-трикальцийфосфата является биосовместимым материалом, полностью резорбирующимся, замещающимся собственной костью и может использоваться при синуслифтинге как материал, создающий адекватный объем костной ткани для установки имплантатов.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми залежності будови м'яких тканин різних топографоанатомічних ділянок голови людини від індивідуальних мінливостей. Деталізовано гістотопографічну будову м'яких тканин голови щодо підйому та мобілізації клаптів у залежності від сили напруги на клапоть, часу деформації, форми голови, віку та статі. Визначено морфологічні особливості м'яких тканин різних топографоанатомічних ділянок голови щодо підйому та мобілізації шкірно-жирових клаптів за виконання місцевопластичних операцій.

Наведено результати порівняльної експериментальної оцінки остеоінтегративних властивостей різних остеопластичних матеріалів, імплантованих у штучно створені кісткові дефекти щелеп піддослідних тварин. Використано кальцій-фосфатні синтетичні (алопластичні) біоматеріали і біокераміку Кергап, остеопластичний матеріал Коллапан та біополімерний матеріал на основі полілактиду у поєднанні з гідроксиапатитом.

Полученные в рамках данного исследования результаты подтвердили, что применение мембранной технологии обеспечивает образование новой кости при замещении больших костных дефектов. При больших по объему костных дефектах очень важным моментом является обеспечение неподвижности помещенного в дефект материала. Неподвижный, стабильный материал становится платформой, на которой происходит процесс регенерации и формирования новой костной ткани. Используя в таких клинических случаях в качестве мембраны материал "easy-graft<190> 150", удается добиться надежного закрытия дефекта от прорастания соединительной ткани и обеспечить неподвижность находящегося под ней материала, что способствует хорошей регенерации костной ткани.

Розглянуто особливості застосування новітньої методики з використанням остеокондуктивного синтетичного матеріалу на основі <$E beta>-трикальційфосфату Easy Graft<191> та його клінічну повноцінність в регенерації кісткової тканини.

Присвячено розробці та застосуванню нових остеопластичних матеріалів на основі аутологічного кісткового мозку та штучних замінників кістки для заповнення післяопераційних кісткових дефектів щелеп. На підставі клініко-рентгенологічних, антропометричних, ехоостеометричних досліджень доведено, що використання загальноприйнятих методик лікування радикулярних кіст щелеп супроводжується частими ускладненнями, а утворення кісткового регенерату є довготривалим. Клінічні та біохімічні дослідження не виявили місцевого чи загального впливу новостворених комбінованих матеріалів на організм пацієнтів. Розроблено, обгрунтовано й апробовано нові методи заповнення післяопераційних кісткових порожнин шляхом поєднання штучних замінників кістки з аутологічним кістковим мозком, які дозволили попередити розвиток ускладнень запального й атрофічного характеру.

Вивчено ефективність лікування післяопераційних ран м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки з застосуванням активного дренування та клейової пов'язки Тегадерм у післяопераційному періоді. Встановлено, що поєднане застосування активного дренування та клейової плівкової пов'язки за умов експерименту зумовлює менш виражений прояв місцевих запальних реакцій (стазу судин, периваскулярного набряку, ранньої контракції країв рани). З'ясовано, що у клініці загоєння ран у хворих з застосуванням активного дренування та клейової прив'язки відбувається на фоні менш виражених проявів набряку, локальної гіпертермії та больового компоненту. Відзначено, що рановий процес супроводжується більш вираженою ексудацією у першу добу, про що свідчить зростання кількості ранового відокремлюваного. Загоєння первинним натягненням з епітелізацією рани на сьому добу відзначено у всіх хворих (в основній групі - 100 %, контрольній - 87,04 %). Віддалені результати лікування свідчать про більш високі функціональні й естетичні характеристики післяопераційних рубців, що формувалися за умов використання запропонованого методу закриття рани. Відзначено, що тонкі рубці через один рік після операції зареєстровано у 96,66 % представників основної групи (в контролі - у 87,51 %, <$Eroman p~<<~0,05>). За результатами термометричного, реографічного та цитологічного методів дослідження підтверджено ефективність запропонованого методу лікування.

Вивчено вплив різних способів анестезії на стан когнітивних функцій у хворих молодого віку з щелепно-лицьовою патологією. Встановлено залежність рівня стрес-маркерів, стану вегетативної нервової системи і когнітивних функцій від способу анестезіологічного забезпечення. Обгрунтовано використання інгаляційної анестезії під час проведення операцій на щелепно-лицьовій зоні у хворих молодого віку з метою забезпечення стабільності гемодинаміки, мінімізації впливу на стрес-реалізуючу систему. Доведено, що відновлення когнітивних функцій у хворих молодого віку в післяопераційному періоді залежить від способу проведення анестезії. Визначено оптимальний спосіб анестезіологічного забезпечення за оперативного лікування хворих молодого віку з щелепно-лицьовою патологією.

Вперше надано клініко-морфологічне обгрунтування наявності скарг у пацієнтів з келоїдними рубцями. За допомогою гістохімічних та імуногістохімічних методик забарвлення доведено вплив кількісного й якісного складу судинних компонентів на розвиток місцевої гіпоксії. Морфологічно обгрунтовано виникнення рецидивів келоїдних рубців після хірургічного висічення. Вперше для визначення просторової будови патологічних рубців і розміщення судинних компонентів застосовано власні методики забарвлення гістологічних препаратів. Вперше визначено активність загальної NOS та вміст нітрит-аніонів у гомогенатах келоїдних і гіпертрофічних рубців голови та шиї після різних методик консервативного лікування. Клініко-біохімічно обгрунтовано комплекс змін патологічних рубців за комбінованого застосування внутрішньорубцевих ін'єкцій емоксипіну й ультрафонофорезу з гелем контрактубекс у порівнянні з традиційним методом лікування. Розроблено та впроваджено в практичну медицину спосіб діагностики типу рубцевої тканини та визначено критерії оцінки ефективності консервативного лікування патологічних рубців на доопераційному етапі.