Проаналізовано результати лікування 22-х пацієнтів з ішемічними захворюваннями сітківки, зорового нерва та наявністю антифосфоліпідного синдрому (АФС). Розроблено та застосовано схему лікування. Ефективність лікування оцінено за станом зорових функцій і показниками гемокоагуляційної системи. Отримані результати дозволили рекомендувати проведення такого лікування у пацієнтів з судинною патологією ока й АФС.

Проанализированы результаты лечения 22-х пациентов с ишемическими заболеваниями сетчатки, зрительного нерва и наличием антифосфолипидного синдрома (АФС). Разработана и применена новая схема лечения. Эффективность лечения оцененивалась по состоянию зрительных функций и показателям гемокоагуляционной системы. Полученные результаты позволяют рекомендовать проведение такого лечения у пациентов с сосудистой патологией глаз и АФС.

Експериментально та клінічно обгрунтовано диференційоване лікування діабетичних ангіоретинопатій з використанням препаратів антиоксидантів залежно від форми діабетичної ретинопатії та сезону обстеження. Встановлено, що у щурів у разі введення алоксану виникають значні порушення вуглеводного та ліпідного обмінів, посилення процесів вільнорадикального перекисного окиснення ліпідів, що призвело до змін у судинній та сітчастій оболонках ока на фоні зниження рівня головних компонентів системи антиоксидантного захисту. Зазначено, що застосування композиції антиоксидантів за даних умов призводить до гальмування зростання глікемії, зниження рівня вільнорадикального перекисного окиснення ліпідів і підвищення антиоксидантної забезпеченості. На підставі результатів експерименту проведено клінічне дослідження протекторних властивостей синтетичних і природних сполучень антиоксидантної дії у хворих з різними формами діабетичної ретинопатії залежно від сезону обстеження. Показано, що синтетичний антиоксидант "Пробукол" найбільш виражений ефект виявляє у літньо-осінній період у хворих з простою та проліферативною діабетичною ретинопатією. Розроблено метод лікування різних форм діабетичної ретинопатії антиоксидантами залежно від пори року.

Вивчено шляхи підвищення ефективності лікування хворих на тромбоз центральної вени сітківки (ЦВС) та її гілок шляхом впливу плазмаферезу (ПФ) на локальні та загальні гемостатичні потенціали. Досліджено вплив ПФ на зорові функції, електрофізіологічні показники, коагуляційну активність сльози, агрегаційні властивості еритроцитів і тромбоцитів, ліпідний спектр крові. Встановлено, що використання ПФ сприяє швидкому й ефективному підвищенню гостроти зору та запобігає розвитку ускладнень, сприяє зниженню та нормалізації рівня холестерину та beta-ліпопротеїдів, позитивно впливає на мікроциркуляцію в організмі в цілому та очей зокрема.

Дисертацію присвячено проблемі лікування передньої ішемічної нейропатії та ішемічних тромбозів вен сітківки. Запропоновано метод фракційного внутрішньоартеріального введення спазмалітичних препаратів на фоні традиційної консервативної терапії. Зроблено порівняльну оцінку ефективності запропонованої методики та традиційної консервативної терапії з внутрішньовенним введенням спазмалітичних препаратів. Доведено, що запропонована методика дозволяє підвищити показники гемодинаміки у басейні очної артерії та тонографічні показники, а також досягти більш високих функціональних результатів після лікування та у віддалені строки спостереження (4 роки) порівняно з традиційною консервативною терапією.

Удосконалено експериментальну модель субретинального крововиливу шляхом введення в субретинальний простір ока кроля нативної негепаринізованої аутокрові. З використанням даної моделі субретинального крововиливу та його дислокації шляхом інтравітреального введення перфторпропану встановлено, що у разі дислокації згустку крові у термін до 21 доби з моменту його утворення спостерігається часткове збереження фоторецепторних клітин і пігментного епітелію сітківки. Встановлено, що оптимальний для дислокації субретинальної крові з макулярної області у нижні відділи очного дна є об'єм газового міхура в склоподібному тілі - 40 %, а кут нахилу голови пацієнта вперед у післяопераційному періоді - <$E45~ symbol Р>.

Висвітлено актуальну проблему клінічної офтальмології - лікування ішемічних уражень сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом. На підставі проведених імунологічних, клінічних досліджень розроблено патогенетично обгрунтовану схему лікування ішемічних захворювань сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом. Проведено порівняльну оцінку ефективності запропонованої схеми та традиційної терапії. За результатами аналізу показано, що лікування хворих на ішемічні ураження сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом, за розробленою схемою дозволяє досягти кращих функціональних результатів, значно зменшити кількість ускладнень та частоту рецидивів судинних захворювань у віддалені періоди спостереження (1 рік) у порівнянні з традиційною терапією.

Встановлено, що до основних патогенитичних чинників розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії належать порушення мікрогемоциркуляції сітківки ока, імунної реактивності та активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, пригнічення антиоксидантних систем захисту з розвитком синдрому капіляротрофічної недостатності, що в кінцевому результаті призводить до зниження гостроти зору, кольоросприйняття та контрастної чутливості у хворих на цукровий діабет. Показано, що включення в комплексну терапію інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту "Моексиприл" та препарату для системної ензимотерапії "Вобензим" дозволяє суттєво покращити або нормалізувати кровопостачання сітківки ока, параметри вільнорадикального окиснення ліпідів та імунної реактивності у всіх хворих з васкулярною діабетичною ретинопатією, у 92 % - з ексудативною, у 86,4 % - з геморагічною та в 50 % - з проліферативною ретинопатією, що супроводжується покращанням показників функціональної здатності зорового аналізатора.

Вивчено вплив <$E alpha>-ліпоєвої кислоти на функціональний стан центральних та периферійних відділів сітківки хворих на непроліферативну діабетичну ретинопатію в комплексному лікуванні. Виявлено ефективніше відновлення та покращання функціонального стану сітківки у разі використання препарату <$E alpha>-ліпоєвої кислоти в комплексному консервативному лікуванні непроліферативної діабетичної ретинопатії у порівнянні з базисним.

У 31-го больного (41 глаз) с кистозным диабетическим отеком макулы, которые были разделены на две группы по возрасту (первая группа - 40 - 59 лет, 16 больных, 19 глаз; вторая группа - 60 и больше лет, 15 больных, 22 глаза) изучались реографический коэффициент RQ и альфа/Т к интравитреальной инъекции ранибизумаба (ИИР), а через 1, 3, 6 и 12 мес. после ИИР показатели сравнивали с вековой нормой. Сразу после ИИР, а также через 3 и 6 мес. после начала лечения проводились повторные курсы метаболической и сосудистой терапии.

У 31-го хворого (41-не око) на кістозний діабетичний набряк макули, що були розділені на дві групи за віком (перша група - 40 - 59 років, 16 хворих, 19 очей; друга група - 60 та більше років, 15 хворих, 22 ока) вивчено реографічний коефіцієнт RQ та альфа/Т до інтравітреальної ін'єкції ранібізумабу (ІІР), а через 1, 3, 6 і 12 міс. після ІІР показники порівнювали з віковою нормою. Одразу після ІІР, а також через 3 і 6 міс. після початку лікування проводилися повторні курси метаболічної та судинної терапії.