Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016 + Р696.016

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Инфекции мочевыводящих путей (ИМП) являются наиболее распространенной бактериальной патологией, лечение которой проводят в амбулаторных условиях. Эти заболевания могут варьировать по тяжести от цистита с минимальной симптоматикой до тяжелого септического шока. Диагноз неосложненного цистита устанавливают на основании анамнеза и физикального обследования и подтверждают при помощи анализа мочи. Лишь в некоторых случаях необходимо проведение бактериального посева мочи: при осложненных ИМП, рецидивирующих инфекциях и в случаях, когда эмпирическое лечение оказалось неэффективным. Компьютерную томографию или ультразвуковую визуализацию проводят пациентам с тяжелым или не отвечающим на лечение пиелонефритом. Адекватная противомикробная терапия должна быстро уменьшать выраженность симптомов при всех ИМП. Выбор противомикробной терапии следует проводить, руководствуясь антибиотикограммами данного региона, с большой осторожностью, с целью свести к минимуму возрастающую устойчивость к антибиотикам. Врачи неотложной помощи должны рассматривать 5-дневный курс нитрофурантоина при неосложненных циститах и 7-дневный курс фторхинолонов при неосложненных пиелонефритах в качестве терапии первой линии. Лечение может быть в дальнейшем адаптировано в соответствии с тяжестью заболевания, анализом индивидуальных факторов риска и устойчивости к противомикробным препаратам.

Досліджено популяційну розповсюдженість поліморфних варіантів Arg753Gln гена TLR2 та Asp299Gly, Thr399Ile гена TLR4 серед осіб, що проживають у Полтавській області, а також зв'язок поліморфізмів із наявністю захворювань, викликаних урогенітальною інфекцією. Групу популяційного контролю склала випадкова вибірка жителів Полтавської області (n = 299), група хворих із урогенітальними захворюваннями включала 156 осіб. Генотипування цих груп за поліморфізмами гена TLR2 Arg753Gln та гена TLR4 Asp299Gly, Thr399Ile проводили з використанням полімеразної ланцюгової реакції і наступним рестрикційним аналізом. Встановлено статистично значущий зв'язок алеля А гена TLR2 (р = 0,0018) і алеля G гена TLR4 (р = 0,085) із наявністю урогенітальних захворювань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*446.33 + Р715.016 + Р696.016

Рубрики:

Біологія людини

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Описаны этиология, патогенез, клиника, дифференциальная диагностика, лабораторные методы исследования и современные методы терапии болезней, передаваемых половым путем. Большое внимание уделено генитальному герпесу, гонорее, донованозу, сифилису, хроническому простатиту, болезни Рейтера и др.

Проведено дослідження істинної поширеності та виразності симптомів уретриту / вагініту / цевіциту в популяції чоловіків та жінок, що були обстежені внаслідок виявлення інфекції у партнерів.Визначено цінність присутності симптомів уретриту / вагініту / цевіциту, лекореї, підвищених сироваткових концентрацій молекул міжклітинної адгезії ІСАМ-1, VCAM як предикторів інфікованості С. trachomatis, U. urealyticum та M. genitalium.

Проведено исследование истинной распространенности и выраженности симптомов уретрита / вагинита / цервицита в популяции мужчин и женщин, которые были обследованы в результате выявления инфекции у партнеров. Определена ценность присутствия симптомов уретрита / вагинита / цевицита, лекореи, повышенных сывороточных концентраций молекул межклеточной адгезии ИСАМ-1, VCAM в качестве предикторов инфицированности С. trachomatis, U. urealyticum и M. genitalium.

Розглянуто патологічні стани організму людини, спричинені Mycoplasma genitalium. Висвітлено біологічні властивості збудника, питання патогенезу, класифікації, клінічних ознак. Наведено дані результатів діагностичних досліджень та лікування станів, спричинених M. genitalium.

Представлено дані літератури, результати власних спостережень і досліджень ефективних методів лікування урогенітальних інфекцій. Встановлено, що використання препарату Генферон дозволяє оптимізувати схеми лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, які спрямовані на зменшення кількості рецидивів, ускладнень і збереження репродуктивного здоров'я.

Обследовано 27 больных хроническими простатитами на фоне хламидиоза, 21 практически здоровых лиц соответствующего возраста составляли контрольную группу. Диагностика хламидиоза произведена иммуноферментным методом. Иммуноферментное исследование на урогенитальный герпес и цитомегаловирус дало отрицательный результат. Исследование имунного статуса включало определение субпопуляций иммунорегуляторных лимфоцитов с помощью моноклональных антител и гуморального иммунитета, неспецифических факторов защиты, интерферонового статуса. Установлено явление приобретенного иммунодефицита, со снижением общей популяции Т-лимфоцитов (36,7 +- 4,11, в контроле 50,1 +- 4,11), Т-хелперов (26,9 +- 3,31, в контроле 32,11 +- 3,07), NK-клеток (11,02 +- 1,18, в контроле 12,03 +- 2,07) при увеличении количества B-лимфоцитов. В крови уменьшается количество IgA (3,2 +- 0,31, в контроле 3,82 +- 0,19), при увеличении IgG (26,86 +- 0,67, в контроле 13,9 +- 0,64) и IgM (2,02 +- 0,11, в контроле 1,81 +- 0,16). Интерферонпродуцирующая реакция лейкоцитов и их фагоцитарная активность снижены.

Показано негативний вплив урогенітального хламідіозу на перебіг вагітності та розвиток плода. Обгрунтовано необхідність паралельного обстеження і лікування хламідіозу в обох статевих партнерів.

Показано негативное влияние урогенитального хламидиоза на течение беременности и развитие плода. Обоснована необходимость параллельного обследования и лечения хламидиоза у обоих половых партнеров.

На підставі вивчення імунних механізмів визначено особливості імунопатогенезу хронічного сечостатевого хламідіозу (ХССХ) та оптимізовано методи його діагностики та прогнозування перебігу. Обгрунтовано шляхи оптимізації лікування хворих з даною патологією з використанням методів імунокорекції. Досліджено частоту розповсюдженості ХССХ. У хворих на ХССХ виявлено активацію гуморальної ланки зі зниженням показників клітинного імунітету. На підставі дослідження цитокінової ланки імунітету обгрунтовано концепцію імунопатогенезу ХССХ. Зокрема, виявлено, що за умов генетично детермінованої високої продукції протизапального цитокіну ІЛ-10 пригнічується функція моноцитів-макрофагів і Т-хелперів I типу, що обумовлює зниження продукції ІЛ-12, необхідного для переходу Т-хелперів нульових у Т-хелпери I типу (ТХI). Встановлено, що новоутворені ТхI підлягають супресивному впливу ІЛ-10, результатом якого є зниження продукції ІЛ-12 та <$Egamma>-ІФ, необхідних для активації таких факторів протихламідійного імунітету як NO та природні кілери для руйнування, відповідно, хламідій та інфікованих ними клітин. Проведено in vitro дослідження впливу препаратів "Манакс" і "Мікотон" і показано доцільність їх використання для лікування хворих на ХССХ. Патогенетично обгрунтовано й впроваджено у практику 3-етапне лікування хворих з використанням антибіотиків та імунотропних препаратів (тималіну, мікотону, лаферону, манаксу). За даними клініко-лабораторних показників встановлено, що запропонована методика лікування більш ефективна у порівнянні з традиційною терапією. Запропонований підхід рекомендовано для практичного використання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.016

Рубрики:

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що дуже часто уропатогенна інфекція присутня в персистувальних, рецидивних, стійких до антибіотикотерапії формах. Стійкість до терапії, скоріше за все, пов'язана з внутрішньоклітинним персистуванням. Наголошено на необхідності розробки нових діагностичних і лікувальних методик, які дозволяють виявити хворих з ускладненими інфекціями сечових шляхів і успішно їх лікувати.

Отмечено, что очень часто уропатогенная инфекция присутствует в персистирующих, рецидивирующих, устойчивых к антибиотикотерапии формах. Устойчивость к терапии, по всей видимости, связана с внутриклеточным персистированием. Существует необходимость в разработке новых диагностических и лечебных методик, позволяющих выявить больных с осложненными инфекциями мочевых путей и успешно их лечить.

Цель исследования - изучение эффективности препарата канефрон Н для фитопрофилактики рецидивирующей неосложненной инфекции нижних мочевых путей (ИНМП) (N30,2) у женщин и оценка влияния проводимого лечения на качество жизни. Данные, полученные в ходе исследования, позволяют утверждать, что прием растительного препарата канефрон Н ("Бионорика", Германия) по 2 таблетки 3 раза в день в течение 3 мес приводит к снижению числа случаев лейкоцитурии и степени микробной нагрузки. Кроме того, происходит снижение числа случаев дизурии, что приводит к улучшению качества жизни пациенток с рецидивирующей ИНМП. Благодаря выраженному антиадгезивному эффекту препарат канефрон Н предупреждает формирование латентных очагов инфекции на этапе обновления уротелия, сокращая тем самым вероятность рецидивирования инфекции, что подтверждается достоверным снижением риска рецидивирования уже с 12-й недели фитопрофилактики.

З'ясовано особливості змін NO-залежної активності нейрофілів і моноцитів крові щурів на формування у них фагоцитарного імунодефіциту за наявності глибоких структурних змін цих клітин у разі експериментального хронічного гіперімунокомплексного синдрому. Досліджено хворих на цей синдром за наявності хламідійної інфекції на фоні проявів імунодефіциту за кількісним і функціональним типом. Оцінено прояви імунодефіциту у хворих на хламідійну інфекцію на підставі адаптаційної гуморальної імунної відповіді, взаємопов'язаної з інтенсивністю синтезу специфічних антитіл та їх авідністю. Охарактеризовано внутрішньоклітинні цитокіно-регуляторні механізми T-хелперів I та II типів у хворих на зазначену інфекцію за наявності гіперімунокомплексного синдрому й імунодефіциту.

Науково обгрунтовано підходи до підвищення ефективності лікування хворих на змішану кандидо-герпетичну урогенітальну інфекцію. Наведено дані про клініко-анамнестичні особливості, етіологічні фактори запального процесу, супутню патологію з використанням сучасних методів діагностики у 120-ти жінок, хворих на урогенітальний кандидоз, серед яких у 90-та була діагностована герпесвірусна інфекція. У групі порівняння обстежено 30 хворих тільки на герпесвірусну інфекцію. У динаміці спостереження визначено стан неспецифічних факторів захисту, активності нейтрофілів, показників клітинного та гуморального імунітету, а також рівень фактора некрозу пухлин-<$Ealpha>, <$Ealpha>-інтерферону, секреторного імуноглобуліну класу A у крові та вагінальному вмісті, диференційовані показання до призначення терапії шляхом порівняльного аналізу клінічних особливостей, перебігу захворювання, етіологічних факторів і стану імунного статусу. Виділено різні рівні клініко-лабораторних порушень у обстежених хворих, відповідно до яких об'єднали хворих на мікст-інфекцію у конкретні клініко-терапевтичні групи. Розроблено методику індивідуалізованої комплексної терапії з диференційованим призначенням специфічних засобів, патогенетичних препаратів, а також місцевих лікарських форм, що дозволило за відсутності ускладнень і небажаних ефектів одержати у дослідній групі хворих на мікст-інфекцію на 30 - 32-й день лікування виразний терапевтичний ефект, зменшити кількість рецидивів герпесвірусної інфекції протягом року у 2,1 раза, а також тривалість з 6,7 до 3,3 дня, досягти клініко-лабораторного одужання від кандидозу у 86,9 % хворих,

Наведено вирішення сучасної наукової задачі, яка полягає у дослідженні біологічних властивостей (морфокультуральних особливостей циклу розвитку, патогенного потенціалу штамів з визначенням ступеню вірулентності під час інфікування лабораторних тварин, ультраструктурних відмінностей, метаболічної активності) штамів хламідій, ізольованих з різних екобіотопів ураженого макроорганізму, та встановленні на цій підставі їх етіологічної ролі за різних нозологічних форм захворювань, спричинених збудниками видів С. trachomatis та С. pneumoniae. Визначено розходження у динамиці повного циклу розвитку штамів при культивуванні у системі in vitro з використанням перещеплюваних клітинних ліній за світлової й електронної мікроскопії. Встановлено різну метаболічну активність досліджених збудників. Виявлено наявність вірулентних властивостей штамів різного ступеню. Розроблено, апробовано та запропоновано спосіб вилучення штамів хламідій з різних осередків ураження.

Порівняльні дослідження цитокінпродукувальної здатності клітин у 30-ти хворих з хронічними інфекціями сечової системи (ХІСС) і 25-ти практично здорових осіб показали достовірне підвищення спонтанної та стимульованої секреції інтерлейкінів (ІЛ)-1, ІЛ-8 (достовірної різниці з нормою рівня ІЛ-6 не виявлено), зниження мітогеніндукованої секреції <$E gamma>-інтерферону. У хворих з ХІСС відзначено зниження спонтанної й індукованої продукції ІЛ-10 і високу активність T-лімфоцитів, яку оцінено за рівнем продукції трансформуючого фактора росту-бета. У сечі хворих виявлено високий рівень цих медіаторів (особливо ІЛ-6), що свідчить про продукцію in situ прозапальних цитокінів, рівень яких дозволяє визначити наявність запалення та його динаміку. Високий рівень секреторних інгібіторів лейкоцитарних протеаз у сироватці крові та сечі, як і продукцію цитокінів, можна використовувати як додаткову ознаку для діагностики та спостереження за перебігом ХІСС у процесі лікування.

Освещена проблема заболеваний, передаваемых половым путем (ЗППП), которые в настоящее время носят глобальный характер. Приведены основные принципы обследования данных больных, а также общее положение о лечении ЗППП, в частности, сифилиса, гонореи, мочеполовой трихомонозы, хламидиоза, урогенитального микоплазмоза, кандидоза и герпеса. Охарактеризованы средства, предупреждающие заражение ЗППП.

Проведено обстеження та лікування 236-ти пацієнтів з екскреторно-токсичним безпліддям, викликаним інфекціями урогенітального тракту. Дослідження сім'яної рідини проводилось згідно з протоколом Всесвітньої організації охорони здоров'я "Дослідження еякуляту та спермоцервікальної взаємодії". Лікування проводилось за індивідуально підібраними схемами для кожного окремого пацієнта. З'ясовано, що зміни клінічної картини під час комплексних курсів лікування виявлялися достатньо швидко. Результати продемонстрували високу ефективність запропонованого метода лікування інфекції з використанням противовірусних та антибактеріальних препаратів у поєднанні з фізіотерапевтичним лікуванням.

Проведено обследование и лечение 236-ти пациентов с экскреторно-токсическим бесплодием, вызванным инфекциями урогенитального тракта. Исследование семенной жидкости проводилось согласно протоколу Всемирной организации здравоохранения "Исследование эякулята и спермоцервикального взаимодействия". Лечение проводилось по индивидуально подобранным схемам для каждого отдельного пациента. Выяснено, что изменения клинической картины при комплексных курсах лечения проявилось достаточно быстро. Результаты продемонстрировали высокую эффективность предложенного метода лечения инфекции с использованием противовирусных и антибактериальных препаратов в сочетании с физиотерапевтическим лечением.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016 + Р696.016 + Р591

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні урологічні захворювання

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ