Обследовано 27 больных хроническими простатитами на фоне хламидиоза, 21 практически здоровых лиц соответствующего возраста составляли контрольную группу. Диагностика хламидиоза произведена иммуноферментным методом. Иммуноферментное исследование на урогенитальный герпес и цитомегаловирус дало отрицательный результат. Исследование имунного статуса включало определение субпопуляций иммунорегуляторных лимфоцитов с помощью моноклональных антител и гуморального иммунитета, неспецифических факторов защиты, интерферонового статуса. Установлено явление приобретенного иммунодефицита, со снижением общей популяции Т-лимфоцитов (36,7 +- 4,11, в контроле 50,1 +- 4,11), Т-хелперов (26,9 +- 3,31, в контроле 32,11 +- 3,07), NK-клеток (11,02 +- 1,18, в контроле 12,03 +- 2,07) при увеличении количества B-лимфоцитов. В крови уменьшается количество IgA (3,2 +- 0,31, в контроле 3,82 +- 0,19), при увеличении IgG (26,86 +- 0,67, в контроле 13,9 +- 0,64) и IgM (2,02 +- 0,11, в контроле 1,81 +- 0,16). Интерферонпродуцирующая реакция лейкоцитов и их фагоцитарная активность снижены.

Описаны этиология, патогенез, клиника, дифференциальная диагностика, лабораторные методы исследования и современные методы терапии болезней, передаваемых половым путем. Большое внимание уделено генитальному герпесу, гонорее, донованозу, сифилису, хроническому простатиту, болезни Рейтера и др.

Освещена проблема заболеваний, передаваемых половым путем (ЗППП), которые в настоящее время носят глобальный характер. Приведены основные принципы обследования данных больных, а также общее положение о лечении ЗППП, в частности, сифилиса, гонореи, мочеполовой трихомонозы, хламидиоза, урогенитального микоплазмоза, кандидоза и герпеса. Охарактеризованы средства, предупреждающие заражение ЗППП.

Рассмотрены вопросы распространенности и клинической характеристики хламидиоза и трихомониаза у мужчин и женщин в Украине на современном этапе. Показана экстрагенитальная патология, вызываемая этими возбудителями. Обсуждены особенности клинического течения хламидиоза и трихомониаза у детей и подростков.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016 + Р514,0 + Р696.016

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні хвороби людини

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проліковано 29 хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз із застосуванням гатифлоксацину (тебрису). В процесі лікування хворих на хламідіоз тебрис призначався протягом 10-ти днів по 400 мг внутрішньовенно один раз на день. Найближчий і віддалений клінічний ефект лікування склав 93 - 97 %. Мікробіологічний ефект склав 97 - 100 %. "Гатифлоксацин" (тебрис) є ефективним етіотропним засобом для лікування урогенітального хламідіозу в чоловіків і жінок.

Пролечено 29 больных хроническим урогенитальным хламидиозом с применением гатифлоксацина (тебриса). При лечении больных хламидиозом тебрис назначался на протяжении 10-ти суток по 400 мг внутривенно один раз в день. Ближайший и отдаленный клинический эффект лечения составил 93 - 97 %. Микробиологический эффект составил 97 - 100 %. Гатифлоксацин является эффективным этиотропным средством для лечения урогенитального хламидиоза у мужчин и женщин.

Проведено электронно-микроскопическое исследование эякулята 9 здоровых доноров спермы и 19 мужчин, живущих в бесплодном браке, имеющих нормальную спермограмму в световом микроскопе и маркеры хламидийно-трихомонадно-бактериальной инфекции. В группе доноров доля патологических сперматозоонов (ПСО) составляла от 53 до 94,0 %. В группе бесплодных мужчин доля ПСО составляла от 92,6 до 98,6 %. У них выявлены характерные повреждения сперматозоонов на ультраструктурном уровне. Обсуждено положение о том, что ультраструктурные повреждения зрелых мужских половых клеток, не выявляемые на обычной спермограмме, могут быть причиной бесплодия "неясного генеза" у больных с урогенитальной инфекцией, вызванной Chlamydya trachomatis, Trichomonas vaginalis и условно патогенной бактериальной флорой.

В комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит із хронічною хламідійною інфекцією застосовувався препарат "Протефлазід", який є індуктором синтезу ендогенного альфа- і гамма-інтерферонів та сприяє підвищенню неспецифічної резистентності організму та нормалізує імунний статус організму. Проведені клініко-лабораторні дослідження до і після лікування, зокрема визначення концентрації лізоциму та секреторного IgA в ротовій рідині, а також інтерлейкінів 1<$E beta> і 4 (IL-1<$E beta>, IL-4), туморнекротичного фактора (TNF<$E alpha>), інтерферону <$E gamma> (IFN-<$E gamma>) в крові свідчать про високу ефективність даного методу лікування.

На підставі вивчення імунних механізмів визначено особливості імунопатогенезу хронічного сечостатевого хламідіозу (ХССХ) та оптимізовано методи його діагностики та прогнозування перебігу. Обгрунтовано шляхи оптимізації лікування хворих з даною патологією з використанням методів імунокорекції. Досліджено частоту розповсюдженості ХССХ. У хворих на ХССХ виявлено активацію гуморальної ланки зі зниженням показників клітинного імунітету. На підставі дослідження цитокінової ланки імунітету обгрунтовано концепцію імунопатогенезу ХССХ. Зокрема, виявлено, що за умов генетично детермінованої високої продукції протизапального цитокіну ІЛ-10 пригнічується функція моноцитів-макрофагів і Т-хелперів I типу, що обумовлює зниження продукції ІЛ-12, необхідного для переходу Т-хелперів нульових у Т-хелпери I типу (ТХI). Встановлено, що новоутворені ТхI підлягають супресивному впливу ІЛ-10, результатом якого є зниження продукції ІЛ-12 та <$Egamma>-ІФ, необхідних для активації таких факторів протихламідійного імунітету як NO та природні кілери для руйнування, відповідно, хламідій та інфікованих ними клітин. Проведено in vitro дослідження впливу препаратів "Манакс" і "Мікотон" і показано доцільність їх використання для лікування хворих на ХССХ. Патогенетично обгрунтовано й впроваджено у практику 3-етапне лікування хворих з використанням антибіотиків та імунотропних препаратів (тималіну, мікотону, лаферону, манаксу). За даними клініко-лабораторних показників встановлено, що запропонована методика лікування більш ефективна у порівнянні з традиційною терапією. Запропонований підхід рекомендовано для практичного використання.

Визначено синдромологічні особливості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень у осіб, інфікованих Chlamydia pneumoniae. Розглянуто зміни в імунній відповіді, захисному бар'єрі слизових оболонок респіраторного тракту та системі сурфактанта легень залежно від характеру перебігу та ступеня тяжкості патології. Описано патогенетичні механізми становлення та прогресування хронічного обструктивного захворювання легень залежно від ідентифікації або відсутності хламідійної інфекції. Обгрунтовано можливість покращення ефективності комплексної терапії хронічного обструктивного захворювання легень в осіб, інфікованих Chlamydia pneumoniae за допомогою диференційованого призначення лікування з включенням протефлазіду та кверцетину. Показано високу ефективність даного підходу, що сприяє нормалізації процесів кооперації лімфоцитарних субпопуляцій, системи інтерлейкінів, ендогенних інтерферонів, сурфактанта легень, а також локальному захисту слизових оболонок респіраторного тракту хворих, зменшенні тривалості лікування та є засобом профілактики ускладнень і підвищення елімінації хламідійної інфекції з організму хворих.

Показано негативний вплив урогенітального хламідіозу на перебіг вагітності та розвиток плода. Обгрунтовано необхідність паралельного обстеження і лікування хламідіозу в обох статевих партнерів.

Показано негативное влияние урогенитального хламидиоза на течение беременности и развитие плода. Обоснована необходимость параллельного обследования и лечения хламидиоза у обоих половых партнеров.

Порівняльні дослідження цитокінпродукувальної здатності клітин у 30-ти хворих з хронічними інфекціями сечової системи (ХІСС) і 25-ти практично здорових осіб показали достовірне підвищення спонтанної та стимульованої секреції інтерлейкінів (ІЛ)-1, ІЛ-8 (достовірної різниці з нормою рівня ІЛ-6 не виявлено), зниження мітогеніндукованої секреції <$E gamma>-інтерферону. У хворих з ХІСС відзначено зниження спонтанної й індукованої продукції ІЛ-10 і високу активність T-лімфоцитів, яку оцінено за рівнем продукції трансформуючого фактора росту-бета. У сечі хворих виявлено високий рівень цих медіаторів (особливо ІЛ-6), що свідчить про продукцію in situ прозапальних цитокінів, рівень яких дозволяє визначити наявність запалення та його динаміку. Високий рівень секреторних інгібіторів лейкоцитарних протеаз у сироватці крові та сечі, як і продукцію цитокінів, можна використовувати як додаткову ознаку для діагностики та спостереження за перебігом ХІСС у процесі лікування.

Вперше в клінічній практиці використано методику визначення ступеня секреторства для дослідження місцевого імунітету. Встановлено зв'язок між типом перебігу інфекції сечостатевих шляхів у чоловіків (ІССШЧ) та їх здатності до хронізації, а також зі ступенем секреторства. Вперше проведено дослідження та з'ясовано природу протективного ефекту секреторства, що полягає в утворенні на поверхні клітин уроепітелію секреторів шару з аглютиногенів, які не дають збудникам ІССШЧ наблизитися до клітин уроепітелію та відтворити запальний процес. Вперше встановлено зв'язок між ступенем секреторства й імунологічною відповіддю пацієнта на інфекційного збудника.

Наведено методичні рекомендації, розроблені в межах програми Establishment of a network for aspects of Sexual and Reproductive Health and Rights in Countries of Central and Easten Europe, мета якої полягає у розробленні практичних рекомендацій з діагностики, лікування і профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, для країн Центральної та Східної Європи. Програма фінансується Шведським королівським інститутом з контролю за інфекційними захворюваннями. Головний координатор - професор Маріус Домейка - директор шведської філії Центру ВООЗ з контролю за інфекціями, що передаються статевим шляхом. Даний протокол всебічно та точно охоплює інформацію про гонорею, розглядає практичні питання лабораторної діагностики даного захворювання.

Приведены методические рекомендации, разработанные в рамках программы Establishment of a network for aspects of Sexual and Reproductive Health and Rights in Countries of Central and Easten Europe, цель которой состоит в разработке практических рекомендаций по диагностике, лечению и профилактике инфекций, передающихся половым путем для стран Центральной и Восточной Европы. Программа финансируется Шведским королевским институтом по контролю за инфекционными заболеваниями. Главный координатор - профессор Мариус Домейка - директор шведского филиала Центра ВООЗ по контролю за инфекциями, передающимися половым путем. Данный протокол всесторонне и точно охватывает информацию о гонорее, рассматривает практические вопросы лабораторной диагностики этого заболевания.

Анонимное анкетирование 226 больных с рецидивирующим генитальным герпесом (134 женщины и 92 мужчины) позволило определить клинико-эпидемиологические и социально-поведенческие факторы, влияющие на распространенность генитального герпеса. Определены особенности психологического реагирования пациентов на наличие у них этого заболевания. Предложены основные мероприятия профилактической и санитарно-просветительной работы, направленные на снижение распространения генитального герпеса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.016 + Р715.016

Рубрики:

Інфекційні урологічні захворювання

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предложены рациональные схемы комбинированной противовирусной и иммунокоррегирующей терапии рецидивирующего генитального герпеса, способствующие существенному ускорению негативации клинических проявлений рецидива инфекции, а также удлинению сроков ее ремиссии.

Рассмотрены вопросы этиологии, патогенеза, клиники, морфологической диагностики и лечения заболеваний, передающихся половым путем. Показана роль урогенитальной инфекции при онкологической патологии. Доказана необходимость метода цитологической диагностики, как наиболее раннего и достаточно информативного, с целью своевременного назначения этиопатогенетической терапии и контроля за полнотой излечения. Предложены наиболее эффективные современные методы и схемы лечения заболеваний, передающихся половым путем. Описаны гонорея, бактериальные вигинозы, лептотрихоз, кандидоз, трихомониоз, хламидиоз, микоплазменная инфекция, генитальный герпес, папилломавирусные инфекции.

Вивчено стан системи L-аргінін - оксид азоту та ензиматичної ланки антиоксидантного захисту у крові хворих на урогенітальний хламідіоз. Одержані дані свідчать про інтенсифікацію процесів окисно-відновного шляху утилізації аргініну в організмі хворих. Виявлено істотне підвищення у крові загальної активності NO-синтази та незначне аргінази на тлі вірогідного збільшення вмісту нітрит-аніона в еритроцитах і лімфоцитах у 1,7 і 1,4 раза відповідно. Встановлено, що у випадку урогенітальної інфекції система глутатіону активізується, про що свідчить підвищена активність глутатіонпероксидази та вірогідно високий рівень відновленого глутатіону. Припущено, що виявлені особливості обміну оксиду азоту відіграють значну роль у формуванні патологічного стану організму у разі урогенітальної хламідійної інфекції.

Науково обгрунтовано підходи до підвищення ефективності лікування хворих на змішану кандидо-герпетичну урогенітальну інфекцію. Наведено дані про клініко-анамнестичні особливості, етіологічні фактори запального процесу, супутню патологію з використанням сучасних методів діагностики у 120-ти жінок, хворих на урогенітальний кандидоз, серед яких у 90-та була діагностована герпесвірусна інфекція. У групі порівняння обстежено 30 хворих тільки на герпесвірусну інфекцію. У динаміці спостереження визначено стан неспецифічних факторів захисту, активності нейтрофілів, показників клітинного та гуморального імунітету, а також рівень фактора некрозу пухлин-<$Ealpha>, <$Ealpha>-інтерферону, секреторного імуноглобуліну класу A у крові та вагінальному вмісті, диференційовані показання до призначення терапії шляхом порівняльного аналізу клінічних особливостей, перебігу захворювання, етіологічних факторів і стану імунного статусу. Виділено різні рівні клініко-лабораторних порушень у обстежених хворих, відповідно до яких об'єднали хворих на мікст-інфекцію у конкретні клініко-терапевтичні групи. Розроблено методику індивідуалізованої комплексної терапії з диференційованим призначенням специфічних засобів, патогенетичних препаратів, а також місцевих лікарських форм, що дозволило за відсутності ускладнень і небажаних ефектів одержати у дослідній групі хворих на мікст-інфекцію на 30 - 32-й день лікування виразний терапевтичний ефект, зменшити кількість рецидивів герпесвірусної інфекції протягом року у 2,1 раза, а також тривалість з 6,7 до 3,3 дня, досягти клініко-лабораторного одужання від кандидозу у 86,9 % хворих,