Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.016-5 + Р715.016-5

Рубрики:

Інфекційні урологічні захворювання

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Однією з реальних загроз здоров'ю майбутніх поколінь є захворювання, що передаються статевим шляхом, частота яких неухильно зростає, особливо серед молоді. Серед інфекцій, що передаються статевим шляхом, найпоширенішим є урогенітальний трихомоніаз. Проведене дослідження показало високу ефективність запропонованого комплексного лікування торпідних форм вказаного захворювання. Висока етіотропна активність, добра переносимість, відсутність вираженої токсичної дії, зручність застосування дають можливість рекомендувати застосування антипротозойного препарату "Мератин" у різних формах випуску для широкого використання в комплексному лікуванні торпідних форм урогенітального трихомоніазу.

Вивчено ефективність лікування урогенітального хламідіозу препаратом "Зомакс". Установлено, що препарат має виражену антихламідійну активність, добре переноситься пацієнтами. Підтверджено відсутність токсико-алергійної дії препарату "Зомакс" на макроорганізм у разі як монотерапії, так і комплексної терапії. Препарат рекомендовано для широкого застосування в комплексному лікуванні хламідійних інфекцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-5 + Р696.016-5

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-5 + Р696.016-5

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що захворювання, які передаються статевим шляхом щорічно вражають понад 250 млн чоловік; причому 30 % з них становлять люди молодше 25 років. Останніми десятиліттями поряд зі зростанням рівня захворюваності відзначаються і значні зміни у структурі урогенітальної патології, в лікуванні якої значне місце посідає джозаміцин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-5 + Р696.016-5

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Лечение 60-ти пациенток с верифицированным урогенитальным хламидиозом показало, что "Азитромицин (Зомакс)", применяемый по схеме пульс-терапии по 1 г на 1,7 и 14-й дни терапии, является высокоэффективным препаратом для лечения урогенитальной хламидийной инфекции (микробиологическая эффективность - 93,3 %), который хорошо переносится и является экономически выгодным.

Отмечено, что предложенная комплексная схема лечения урогенитального хламидиоза с использованием антибиотика "Юнидокс Солютаб<190>" из группы тетрациклинов в сочетании с гепатопротекторами, корректорами иммунитета и фунгицидными препаратами удобна при использовании в амбулаторных условиях, хорошо переносится пациентами и обладает достаточно высокой эффективностью.

Вивчено ефективність і переносимість пульс-терапії хронічного урогенітального хламідіозу у 30-ти хворих з застосуванням препарату Зомакс. Клінічна ефективність становила 93,3 %.

Просвітня кампанія щодо наслідків хламідіозу може бути ефективним способом залучення до обстеження більшої кількості безсимптомних осіб з метою їх лікування і профілактики хламідіозу та його ускладнень.

Препарати групи макролідів належать до найбезпечніших антибіотиків. Вони характеризуються незначною кількістю побічних ефектів і доброю переносністю. З групи макролідів увагу привертає кларитроміцин ("Фромілід") - напівсинтетичний кислотостійкий антибіотик. Щодо внутрішньоклітинних збудників кларитроміцин приблизно у 8 разів активніший за еритроміцин, що забезпечує зручніше дворазове його застосування в амбулаторній практиці. Кларитроміцин ("Фромілід") є ефективним засобом у боротьбі з асоційованою урогенітальною інфекцією, що дає змогу досягти успіху в лікуванні хворих.

На основании изучения показателей ПОЛ и АОСЗ, обмена микроэлементов (Zn, Cu, Fe) у больных урогенитальным хламидиозом разработан новый комплексный метод терапии, который включает применение антиоксидантного антибиотика "Кверцетин", индуктора интерферона, энзима, витаминотерапии. Показана высокая терапевтическая эффективность этого метода лечения.

Досліджено проблему вдосконалення діагностики та лікування хронічних інфекцій сечової системи у жінок репродуктивного віку. Проведено вивчення та порівняльний аналіз особливостей клінічного перебігу, ультрасонографічних і доплерографічних змін, етіологічного спектра, імунологічного стану в жінок даного віку з хронічною інфекцією сечової системи, а також визначено характерні клінічно-параклінічні ознаки, встановлені у разі поєднання хронічної інфекції цієї системи та запалення геніталій. Вивчено особливості перебігу хронічних інфекцій сечової системи в жінок репродуктивного віку, наведено клініко-діагностичні критерії, визначені за результатами мікробіологічних, імунологічних досліджень (аналізу індивідуальних імунограм), запропоновано проводити лікування за певними етапами (після проведення антибактеріальної терапії) з використанням препарату імуномодулювальної дії "Протефлазід".

Проведено комплексне епідеміологічне обстеження фахових робітників Одеського морського пароплавства з метою раннього виявлення осіб, що страждають на хламідійну інфекцію, реєстрацію їх статевих та тісних побутових контактів, із наступним їх лікуванням та своєчасною санацією осередків сімейного хламідіозу. Вперше досліджено особливості клінічного перебігу хламідійної інфекції у даного контингенту хворих. Охарактеризовано сімейні форми зазначеної інфекції та її патологоанатомічні особливості у 125 загиблих дітей. Запропоновано новий спосіб діагностики C.trachomatis. Розроблено комплексний метод лікування хламідійної інфекції у жінок, що запобігає медикаментозним ускладненням. Запропоновано профілактичні заходи, які запобігають розповсюдженню хламідійної інфекції.

Надано комплексну оцінку структурно-функціональних змін у маткових трубах жінок з хламідійним сальпінгітом. На підставі даних гістохімічних і поляризаційно-оптичних досліджень показано, що морфологічні зміни супроводжуються поступовим наростанням структурно-функціональних змін у стінці маткової труби. Установлено, що морфологічні зміни у маткових трубах не за всіх випадків відповідають ступеню важкості сальпінгіту, який перебігає у більшості хворих латентно або малосимптомно. Виявлено, що клінічні симптоми захворювання, лабораторні показники та лапароскопічні дані часто не дозволяють прогнозувати тяжкі морфологічні зміни у маткових трубах. З'ясовано, що між клінічними та морфологічними показниками ступеня важкості сальпінгіту спостерігається кореляція (<$Echi sup 2 ~=~46,22>, c = 0,78, <$Eroman p~<<~0,05>. Це доводить, що хламідійний сальпінгіт не завжди виявляється клінічно, призводячи до трубного безпліддя (або позаматкової вагітності). З урахуванням одержаних результатів щодо структурних змін у маткових трубах за умов хламідійного сальпінгіту розроблено метод комбінованого застосування спіраміцину у поєднанні з лазерним опроміненням крові хворих на ускладнений хламідіоз.

Визначено особливості факторів міжклітинної кооперації імунної системи (продукції цитокінів, експресії рецепторів до <$Egamma>-ітерферону (ІФ), молекул адгезії, про- й антиапоптотичних маркерів) у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз та механізми впливу на них нових імуномодулювальних препаратів "Манакс" і "Ербісол". Показано особливості стану цитокінової ланки імунітету у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз (ХССХ) у порівнянні з нормою у здорових донорів і пацієнтами з хронічними запальними захворюваннями сечостатевої системи нехламідійної етіології. У хворих на ХССХ виявлено зниження спонтанної та стимулювальної продукції <$Egamma>-ІФ Т-хелперами з підвищеним рівнем клітин, що несуть рецептори до лімфокіну (CD119+-лімфоцитів), підвищення активності Т-хелперів 2 за продукцією інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) та високу активність Т-регуляторних клітин за продукцією ІЛ-10 та трансформувального фактора росту-бета. Показано особливості експресії молекул міжклітинної адгезії (1САМ-1) на клітинах периферичної крові та in situ у хворих. З'ясовано можливість впливу сучасних імунотропних препаратів ("Манакс", "Ербісол") на цитокінову ланку та продукцію оксиду азоту у хворих на ХССХ. Виявлено у хворих на хламідіоз високий рівень лімфоцитів з про- та антиапоптотичними маркерами, їх співвідношення не відрізнялись від норми, in vitro продемонстровано відсутність достовірних змін кількості CD95+ та Bcl-2-клітин за впливу досліджених препаратів.

Розкрито проблеми підвищення ефективності лікування хворих хронічним сечостатевим хламідіозом (ХССХ) з урахуванням порушень метал-металоферментних систем і функціонального стану печінки. У хворих ХССХ встановлено розбалансованість мікроелементного гомеостазу (дефіцит цинку та заліза, збільшення вмісту міді у крові), порушення балансу оксидантно-антиоксидантної системи (посилення процесів перекисного окиснення ліпідів і зниження антиоксидантної системи захисту). Запропоновано метод комплексного лікування хворих ХССХ з використанням гепатопротекторної (глутаргін) і антиоксидантної терапії (кверцетин), який дозволяє скоротити терміни нормалізації клінічних ознак захворювання та санації організму від хламідій, а також нормалізації біохімічних показників організму.

На підставі визначення особливостей гормонального й імунного гомеостазу поглиблено існуючі уявлення щодо патогенезу розвитку порушень репродуктивної функції у жінок з урогенітальними інфекціями. Доведено, що наявність внутрішньоклітинних урогенітальних інфекцій супроводжується змінами клітинної та гуморальної відповіді, що проявляється реакціями системного та місцевого імунітету й обумовлює дисбаланс субпопуляцій T-лімфоцитів, B-лімфоцитів, зміну рівнів імуноглобулінів G, M, A та циркулюючих імунних комплексів, зміну рівня NK-клітин, вмісту лізоциму і sig A. Встановлено, що характерні зміни цитокінового балансу (підвищення рівня прозапальних цитокінів IL-1, TNFalpha, INFgamma і зниження синтезу IL-10) відображують співвідношення регуляторних Th -клітин з хелперною функцією. Визначено, що переважання Th хелперів 1 типу, особливо на фоні зниженної продукції IL-10 та NK-клітин внаслідок перенесеної урогенітальної інфекції, створює умови для запобігання настанню вагітності й її успішного завершення. Визначені імунні зсуви поглиблюють дисбаланс статевих стероїдних гормонів, що обумовлює порушення репродуктивної функції. Встановлено фактори ризику розвитку порушень репродуктивної функції на фоні урогенітальних інфекцій і визначено показники, що можуть бути критеріями оцінювання формування їх різних форм. Доведено ефективність етіотропної терапії урогенітальних інфекцій з включенням гормонотерапії й імуномодуляторів, що мають протизапальну дію, яка здійснюється за рахунок пригнічення надлишкового синтезу активованими макрофагами прозапальних цитокінів (IL-1, TNFalpha, INFgamma) і посилення синтезу IL-10, що сприяє відновленню рівноваги в імуногормональних взаємовідношеннях і нормалізації репродуктивної функції.