Рассмотрены вопросы распространенности и клинической характеристики хламидиоза и трихомониаза у мужчин и женщин в Украине на современном этапе. Показана экстрагенитальная патология, вызываемая этими возбудителями. Обсуждены особенности клинического течения хламидиоза и трихомониаза у детей и подростков.

Приведены результаты комплексного клинико-лабораторного обследования 116-ти женщин, страдавших мочеполовым кандидозом (МПК). Установлена доминирующая роль С. ablіcans в развитии МПК, а также влияние особенностей вагинального микроценоза на характер клинических проявлений МПК. Приведены результаты микробиологических исследований микроценоза кишечника у данной категории больных. При этом у 64-х (55,2 %) женщин установлен дисбактериоз различной степени тяжести, а у 58-ми (90,6 %) пациенток видовой состав грибов рода Candіda совпадал с таковым, выделенным из вагины. Это указывает на тесную взаимосвязь между состоянием микроэкологии желудочно-кишечного тракта и мочеполовых органов.

Проведено электронно-микроскопическое исследование эякулята 9 здоровых доноров спермы и 19 мужчин, живущих в бесплодном браке, имеющих нормальную спермограмму в световом микроскопе и маркеры хламидийно-трихомонадно-бактериальной инфекции. В группе доноров доля патологических сперматозоонов (ПСО) составляла от 53 до 94,0 %. В группе бесплодных мужчин доля ПСО составляла от 92,6 до 98,6 %. У них выявлены характерные повреждения сперматозоонов на ультраструктурном уровне. Обсуждено положение о том, что ультраструктурные повреждения зрелых мужских половых клеток, не выявляемые на обычной спермограмме, могут быть причиной бесплодия "неясного генеза" у больных с урогенитальной инфекцией, вызванной Chlamydya trachomatis, Trichomonas vaginalis и условно патогенной бактериальной флорой.

Представлены результаты литературного обзора и собственных исследований относительно подходов к клинико-лабораторной диагностике рецидивирующих заболеваний, которые передаются половым путем. Очерчены перспективы разработки алгоритма комплексных диагностических и лечебных мероприятий.

Досліджено проблему підвищення ефективності діагностики та лікування сечостатевого кандидозу в жінок з урахуванням особливостей етіології, патогенезу та клінічного перебігу запального процесу. Установлено велике етіологічне значення грибів виду Cadida albicans та певне значення ряду інших видів грибів, зокрема, C. krusei, C. tropicalic, C. pseudotropicalis, C parapsilosis у розвитку сечостатевого кандидозу в жінок. Вивчено особливості перебігу цієї хвороби. Доведено наявність впливу порушень піхвого мікроценозу та ступеня дисбактеріозу кишечнику на характер клінічного перебігу сечостатевого кандидозу в жінок. Запропоновано раціональну методологію комплексного обстеження таких хворих. Патогенетично обгрунтовано доцільність лабораторного виділення, ідентифікації та визначення чутливості грибів роду Candida до антимікотичних препаратів. За методом електронної мікроскопії експериментально вивчено структурно-морфологічні зміни у виділених з піхви та кишечнику хворих культурах грибів C. albicans та C. krusei у разі інкубації за присутності антимікотиків "Ітраконазол" та "Флуконазол". Розроблено метод лікування сечостатевого кандидозу в жінок, який передбачає ідивідуалізоване застосування одного з системних антимікотиків триазолового ряду ("Ітраконазол", "Флуконазол") і антимікотичних препаратів місцевої дії, а також терапевтичної корекції порушень мікроценозу піхви та кишечнику, що дозволяє досягти повного етіологічного та клінічного виліковування хворих.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.017 + Р696.017

Рубрики:

Паразитарні хвороби жіночих статевих органів

Паразитарні хвороби сечостатевої системи

Шифр НБУВ: РА351643 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Науково обгрунтовано підходи до підвищення ефективності лікування хворих на змішану кандидо-герпетичну урогенітальну інфекцію. Наведено дані про клініко-анамнестичні особливості, етіологічні фактори запального процесу, супутню патологію з використанням сучасних методів діагностики у 120-ти жінок, хворих на урогенітальний кандидоз, серед яких у 90-та була діагностована герпесвірусна інфекція. У групі порівняння обстежено 30 хворих тільки на герпесвірусну інфекцію. У динаміці спостереження визначено стан неспецифічних факторів захисту, активності нейтрофілів, показників клітинного та гуморального імунітету, а також рівень фактора некрозу пухлин-<$Ealpha>, <$Ealpha>-інтерферону, секреторного імуноглобуліну класу A у крові та вагінальному вмісті, диференційовані показання до призначення терапії шляхом порівняльного аналізу клінічних особливостей, перебігу захворювання, етіологічних факторів і стану імунного статусу. Виділено різні рівні клініко-лабораторних порушень у обстежених хворих, відповідно до яких об'єднали хворих на мікст-інфекцію у конкретні клініко-терапевтичні групи. Розроблено методику індивідуалізованої комплексної терапії з диференційованим призначенням специфічних засобів, патогенетичних препаратів, а також місцевих лікарських форм, що дозволило за відсутності ускладнень і небажаних ефектів одержати у дослідній групі хворих на мікст-інфекцію на 30 - 32-й день лікування виразний терапевтичний ефект, зменшити кількість рецидивів герпесвірусної інфекції протягом року у 2,1 раза, а також тривалість з 6,7 до 3,3 дня, досягти клініко-лабораторного одужання від кандидозу у 86,9 % хворих,

Комплексно досліджено особливості патогенезу кандидних уражень органів сечостатевої системи у чоловіків, що розвиваються на фоні порушень антимікробної резистентності організму та виникнення синдрому вторинного імунодефіциту, а запальний процес набуває характеру тривалого хронічного перебігу з частними рецидивами та стертими проявами клінічних симптомів. Розроблено концептуальні підходи до диференціювання кандидоносійства та власне кандидозу на підставі порівняльного аналізу різних методів дослідження. Науково доведено доцільність застосування діагностичного комплексу, який передбачає проведення бактеріологічного, бактеріоскопічного, серологічного (імуноферментного аналізу), імунологічного (клітинного та гуморального ланцюгів) і полімеразної ланцюгової реакції досліджень. Установлено імуносупресивний вплив на хворих грибів роду Candida й асоційованої з ними інфекції нижніх сечових шляхів і статевих органів, який супроводжується нейтропенією та зменшенням концентрації CD3- і CD8-лімфоцитів і науково обгрунтовано використання імунотропних лікарських засобів за умов комплексної терапії. Установлено високу місцеву розповсюдженість грибів у тканині передміхурової залози у хворих на доброякісну гіперплазію з їх локалізацією у м'язовому прошарку залози, а її морфогенез має прояв як фіброз, склероз і кальцифікація. На підстаі вивчення характеру структурних змін передміхурової залози за умов вісцерального кандидозу науково обгрунтовано доцільність емпіричної терапії антимікотиками антибіотикорезистентних форм інфекційно-запальних захворювань нижніх сечових шляхів і статевих органів.

Проблема урогенітального мікоплазмозу є надзвичайно актуальною. Поширеність захворювання, складність діагностики, латентність виявів і тенденція до ускладнень - усе це потребує значних зусиль від лікаря у формуванні діагностично-лікувальної концепції. 12 пацієнтів з урогенітальним мікоплазмозом (8 чоловіків і 4 жінки віком від 21 до 47 років) пройшли курс лікування із застосуванням у комплексній терапії нового перорального ліпосомального інтерферону альфа-2b. Цей препарат добре переносять хворі, він не має побічної дії. Усі пацієнти вказали на швидкий регрес клінічної симптоматики. Клініко-лабораторне одужання реєстрували в 91,5 % хворих. Дослідження довело, що "Ліпоферон" є потужним і раціональним та безпечним імуностимулятором для лікування хворих на урогенітальний мікоплазмоз.

Кандидоз мочеполовых органов у мужчин разных возрастов является частой патологией, особенно часто встречаются такие больные во время амбулаторного приема уролога. Детально рассмотрены неблагоприятные (екзогенные и ендогенные) факторы, которые способствуют появлению и развитию кандидоза у мужчин и женщин. Проанализирован контингент больных с разной патологией, принятых в поликлинике. Изучен дискутабельный вопрос о роли полового пути в возникновении кандидоза и "супружеской молочницы". Рассмотрены диагностические критерии и клиническая картина различных форм болезни с акцентом на кандидозный баланопостит. Даны актуальные советы по гигиене половых органов и половой жизни партнеров.

Определены некоторые простейшие (Trichomonas tenax, Trichomonas hominis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, Enthamoeba gingivalis) у пациентов с урогенитальными инфекциями методом полимеразной цепной реакции в реальном времени. Показана возможность существования отдельных простейших в мочеполовой системе человека. Trichomonas tenax идентифицированы у 13 (29 %) пациентов, Giardia lamblia - у 2 (4,4 %), Enthamoeba gingivalis - у 2 (4,4 %). Высказано предположение относительно приобретения некоторыми простейшими способности колонизировать мочеполовую систему в результате определенного патоморфоза, связанного со сменой стереотипа сексуального поведения современного человека с расширением практики орального и анального секса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.017

Рубрики:

Паразитарні хвороби сечостатевої системи

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Визначено рівень інфікованості й особливості клінічних проявів трихомонадної інфекції у хворих на хронічний простатовезикуліт. Доведено негативний вплив на фертильність трихомонадної інфекції у чоловіків, хворих на хронічний простатовезикуліт. Визначено взаємозв'язок між біохімічними, імунометаболічними, мікробіологічними, сперматологічними показниками та високим ризиком порушень фертильності з формуванням антиспермальних антитіл у хворих на трихомоніаз.

У дослідження було включено 195 пацієнтів на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ). За допомогою полімеразної ланцюгової реакції зіскрібків із сечівника, секрету передміхурової залози та інтраопераційно видаленої тканини передміхурової залози одержано результати інфікованості збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) хворих на ДГПЗ (46,6 %). В результаті досліджень генітальних екскретів і видаленої тканини передміхурової залози було ідентифіковано ДНК 145-ти збудників ЗПСШ у 91-го хворого. Доведено, що у 92,3 % інфікованих хворих на ДГПЗ відмічається розбіжність результатів дослідження генітальних екскретів та тканини передміхурової залози на збудники ЗПСШ. Зазначено, що інфікованість хворого на Trichomonas vaginalis призводить до розвитку активного запального процесу в передміхуровій залозі та сечівнику у хворих на ДГПЗ, що в свою чергу є фактором ризику розвитку інфекційно-запальних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді після черезміхурової простатектомії, зокрема довготривалої або профузної макрогематурії та гострого пієлонефриту. Обгрунтовано необхідність періопераційної ідентифікації Trichomonas vaginalis, що дає можливість адекватного планування консервативного та проведення профілактики ускладнень хірургічного лікування цієї категорії пацієнтів.

Виявлено поширеність трихомонадної та асоційованих інфекцій у хворих, що страждають виключно на хронічні урогенітальні запальні захворювання з в'ялим перебігом, з урахуванням гендерних та вікових особливостей. Вивчено стан мікрофлори у даної категорії хворих та проаналізовано розповсюдженість сателітних інфекцій.

Выявлена распространенность трихомонадной и ассоциированных инфекций у больных, страдающих исключительно хроническими урогенитальными воспалительными заболеваниями с вялым течением, с учетом гендерных и возрастных особенностей. Изучено состояние микрофлоры у данной категории больных и проанализирована распространенность сателитных инфекций.