Both cleavage-stage and blastocyst-stagf embryo transfer policies have advantages and drawbacks. Our data presented in this study has shown better outcomes using 5 day ET, but not always extended culture will turn into a blastocyst provided enough eggs retrieved. Our data support the observation of an altered sex ratio imbalance favoring male offspring with blastocyst transfer. However further studies and researches are needed.

Показано переважання вторинної жіночої неплідності порівняно з первинною у жінок з генітальнім ендометріозом. Встановлено взаємозв'язок між анамнестичними, клінічними та лабораторними змінами в пацієнток з різними формами неплідності та генітальним ендометріозом. Обгрунтовано необхідність удосконалення алгоритму прогностичних і діагностичних заходів, що дозволить своєчасно проводити та коригувати лікувально-профілактичні заходи. Запропоновано алгоритм прогностичних заходів щодо підвищення ефективності ранньої діагностики генітального ендометріозу в пацієнток з неплідністю на основі використання тест-таблиці основних чинників ризику зазначеної патології

Проведено лабораторно-инструментальное обследование 102 бездетных семейных пар, изучение этиологических факторов воспалительных процессов. Представлен спектр микроорганизмов - вирусы, бактерии, простейшие, которые приводили к хроническим воспалительным процессам. Отмечено, что у бездетных женщин микробный гомеостаз влагалища нарушен вследствие отсутствия различий в микробном обсеменении влагалища в фолликулиновую и лютеиновую фазы (у здоровых женщин в фолликулиновую фазу в 100 раз меньше облигатно-анаэробных микроорганизмов). Сделан вывод о том, что желательно проводить лечение поэтапно (лечить вначале кандидоз и трихомониаз, затем бактериально-вирусные инфекции, применяя одновременно иммунокоррегирующие препараты), в процессе лечения необходимо контролировать его эффективность.

Вивчено роль генітального ендометріозу (ГЕ) в генезі різних форм жіночої неплідності, показано переважання вторинної неплідності, у порівнянні з первинною. Показано найінформативніші чинники ризику розвитку ГЕ та порушення репродуктивної функції у пацієнток з неплідністю. Вивчено порівняльні аспекти частоти та структури основних анамнестичних даних і клінічних симптомів у пацієнток з ГЕ. Запропоновано алгоритм прогностичних заходів щодо підвищення ефективності ранньої діагностики ГЕ у пацієнток з неплідністю з використанням тест-таблиці основних чинників ризику даної патології.

Установлено, що використання в практичній охороні здоров'я розробленої тест-анкети дозволяє оцінити ймовірність розвитку ендометріозу та тим самим виділяти групи ризику з даного захворювання. Цей прийом можна використовувати для прогнозування виникнення ендометріозу, а отже, для своєчасного й адекватного лікування даної патології.

Проведено ретроспективний аналіз частоти та причин порушення репродуктивної функції в безплідних хворих з різними видами аномалій розвитку статевих органів. Показано значення лапароскопії та гістероскопії для точної верифікації виду аномалії та встановлення причин безпліддя. Відзначено високу частоту в обстежених жінок зовнішнього ендометріозу І - ІІ ступеня тяжкості (55,2 %). Оцінено ефективність комплексного лікування даних жінок з мюлеровими аномаліями із застосуванням ендохірургії, що включає кореляцію аномалій та лікування супутньої гінекологічної патології, яка в більшості випадків є основним фактором безпліддя. Здійснено порівняння ефективності їх лікування з аномаліями розвитку статевих органів і без них. Установлено, що за високої ефективності лікування пацієнток з мюлеровими аномаліями спостерігається різниця в частоті настання вагітності (53,3 % і 67,4 %) у груп жінок з аномаліями та без них. Зазначено найбільш низьку результативність лікування безплідних жінок з асиметричними формами аномалій та у разі поєднання мюлерових аномалій та трубного фактора безплідності. Розроблено алгоритм їх обстеження та лікування з мюлеровими аномаліями або підозрою на них.

Наведено методичні рекомендації, які є узагальненням майже 20-річного досвіду роботи відділення реабілітації репродуктивної функції жінок Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України. Обстежено близько 20 тисяч жінок з неплідністю. Досліджено принципи лікування подружньої пари з поєднаними формами неплідності. Викладено характерні ознаки гормонального стану яєчників у жінок з поєднаними формами неплідності. Запропоновано схему комплексної протизапальної терапії. Розглянуто загальні принципи профілактики спайкового процесу органів малого тазу.

Висвітлено віддалені результати ендоскопічного лікування поєднаних форм неплідності з використанням ендохірургічного методу у 186-ти жінок з хронічним сальпінгітом, СПКЯ, генітальним ендометріозом і маточними факторами безпліддя. Внаслідок проведеної терапії нормалізацію менструальної функції спостерігали у 141-ї пацієнтки, у перші 2 роки завагітніло 50 жінок, 48 з них народили здорових немовлят. Показано, що метод ендоскопії доцільно широко використовувати у ході комплексного лікування неплідних жінок, проте цей метод необхідно проводити з урахуванням виду безпліддя, характеру анатомічних змін матки і труб, ступеня спайкового процесу, області оклюзії труб, а у випадках лейоміоми - розмірів і локалізації вузлів.

Проведено клініко-параклінічне обстеження 1221 жінки з неплідністю з 1986 по 1996 рр., 211 із них були евакуйовані з міст Чорнобиля та Прип'яті у перші три дні після аварії на ЧАЕС і після цього мешкали у Києві, 560 - постійно проживали на забруднених радіонуклідами контрольованих територіях (КТ), 450 жінок проживали у Полтаві ("чистий" район). Встановлено зростання кількості гінекологічних захворювань у жінок з КТ через 6 років після аварії, тоді як у евакуйованих така тенденція спостерігалася вже у перші роки. В евакуйованих та жінок з КТ збільшилась кількість випадків запальних захворювань внутрішніх статевих органів, доброякісних пухлин яєчників, фіброміоми матки, генітального ендометріозу, патології шийки матки, порушення менструального циклу, а саме наявність гіпоменструального синдрому в жінок з КТ, що свідчить про ознаки старіння яєчників під впливом тривалої дії малих доз радіації.

С 1986 по 1996 гг. проведено клинико-параклиническое обследование 1221 женщины с бесплодием, из которых 211 были эвакуированы из городов Чернобыля и Припяти в первые три дня после аварии на ЧАЭС и жили затем в Киеве, 560 постоянно живут на загрязненных радионуклидами контролируемых территориях (КТ) и 450 проживают в Полтаве ("чистый" район). Установлен рост гинекологической заболеваемости у женщин с КТ через 6 лет после аварии, тогда как у эвакуированных эти заболевания наблюдались уже в первые годы. У эвакуированных женщин и женщин с КТ увеличилось количество случаев воспалительных заболеваний внутренних половых органов, доброкачественных опухолей яичников, фибромиомы матки, генитального эндометриоза, патологий шейки матки, нарушений менструального цикла,в частности, гипоменструального синдрома у женщин с КТ, что свидетельствует о старении яичников при длительном воздействии малых доз радиации.

Clinical and paraclinical examination of 1221 women with infertility was carried out in the period of 1986 - 1996. 211women were evacuated from Chornobyl and Prypjat in the first three days after the Chornobyl catastrophe and lived in Kyiv; 560women permanently lived in radiocontrolled territories (RCT). 450women who lived in Poltava were studied as a control. An increase of gynecologic sickness rate in women from RCT 6 years after the Chornobyl accident was found. In women who were evacuated from Chornobyl areas this increase was found already in the first years after the Chornobyl accident. High frequency of internal sex organ inflammatory diseases, tumors of the ovary, fibromioma of uterus, genital endometriosis, pathology of the cervix, disturbances of the menstrual cycle were showed for women exposed to radiation in both studied groups. Data about an increase of hypomenstrual syndrome frequency in women from RCT suggest premature exhaustion of the ovary induced by radiation.

Проведено огляд літератури з проблеми розповсюдженості та етіологічної структури неплідного шлюбу (НПШ). Наведено дані про частоту та структуру НПШ в різних географічних регіонах світу. Виявлено, що розповсюдженість і структура неплідності в різних регіонах суттєво відрізняється та залежить від цілого ряду соціально-гігієнічних і медико-біологічних факторів. Описано епідеміологічні дослідження неплідності в межах програми ВООЗ і визначено їх важливість для розробки адекватних та оптимальних методів профілактики та лікування НПШ в певному географічному регіоні.

Вивчено функцію гіпофізарно-гонадної системи у жінок з неплідністю, які зазнали різної радіаційної дії після аварії на ЧАЕС. Аналіз отриманих результатів свідчить про дисфункцію і, можливо, дезадаптацію центральної та периферичної систем ендокринної регуляції у жінок, що проживають в зоні радіоактивного впливу. Виявлено гіперпролактинемічну недостатність яєчників за відсутності даних про безпосередню пошкоджуючу дію несприятливих чинників зовнішнього середовища на яєчники (гіпергонадотропна аменорея). Значний відсоток гіперпластичних процесів у матці (органах-мішенях) на тлі відносної гіпоестрогенії свідчить про переважний регуляторний характер даних порушень у гіпофізарно-гонадній системі.

Проаналізовано ефективність лікування безпліддя у жінок з герпесвірусною інфекцією в програмах допоміжних репродуктивних технологій. Застосування лікувально-профілактичного комплексу дозволяє підвищити ефективність лікування жіночого безпліддя у разі герпесвірусної інфекції. Доцільність комплексу лікувально-профілактичних заходів доведено дослідженням мікробіоценозу, показників гормонального гомеостазу, факторів і механізмів неспецифічного та специфічного імунного протиінфекційного захисту, оцінки оваріального резерву та рівня цитокінів. Розроблений комплекс лікувально-профілактичних заходів забезпечує нормалізацію імунного та гормонального гомеостазу, а також функцію яєчників. Запропоновані лікувально-профілактичні заходи у жінок з безпліддям у разі герпесвірусної інфекції виявляються досягненням стійкої та повноцінної клініко-лабораторної ремісії захворювання, забезпечуючи високу частоту настання спонтанної вагітності (52,8 %) у них, в порівняні з жінками, яким призначали традиційне лікування (23,5 %). Під час застосування програм допоміжних репродуктивних технологій вагітність настала в 29,6 % жінок I групи та в 15,4 % жінок II групи.

Вперше наведено дані про морфологію ендометрія секреторної фази менструального циклу у разі неплідності невизначеного та запального генезу на підставі комплексного гістологічного, імуногістохімічного та електронномікроскопічного аналізу біоптатів ендометрія. Вперше виявлено морфологічні зміни, які відбуваються в ендометрії таких жінок, основними з яких є відставання розвитку ендометрія від хронологічного дня менструального циклу та гіпотрофічні процеси. Визначено одну з ланок формування неплідності у вигляді достовірного зменшення кількості та порушення стадійності розвитку піноподій в ендометрії. Встановлено наявність корелятивних зв'язків між порушенням експресії рецепторів до естрогенів і прогестерону в ядрах клітин залоз і строми ендометрія та зміною динаміки формування та розвитку піноподій у разі неплідності невизначеного генезу. З використанням методу сканувальної електронної мікроскопії вперше встановлено порушення структури та кількості циліарних клітин у разі зміни дозрівання піноподій в ендометрії жінок з неплідністю запального генезу.

Уперше вивчено основні причини порушень репродуктивної функції у жінок з функціональною гіперпролактинемією (ФГ) з урахуванням наявної супутньої генітальної патології ендокринного та запального генезу. Установлено взаємозв'язок між клінічними, функціональними й ендокринологічними змінами у пацієнток з ФГ за умов використання загальноприйнятих діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Доведено необхідність розробки нового патогенетичного підходу до проведення диференціальної діагностики та патогенетично обгрунтованої поетапної терапії.

Цель работы: изучить возможности двумерной эхографии, цветного доплеровского картирования (ЦДК), импульсно-волнового режима при использовании трансвагинального доступа у женщин с первичным или вторичным бесплодием. Трансвагинальная эхография (ТВЭ) проведена 49 бесплодным женщинам в возрасте 23 - 37 лет (в среднем (<$E 28~symbol С~2>) года). Бесплодием считалась неспособность к зачатию желаемой беременности после 12 мес регулярной половой жизни без предохранения. Среди обследуемых у 13 (26,5 %) бесплодие носило вторичный характер, ранее имелись 1 - 3 беременности, закончившиеся искусственным абортом, самопроизвольным выкидышем или преждевременными родами. В анализ включались эхографические данные пациенток с поликистозными яичниками, мультифолликулярными яичниками, нарушениями процесса овуляции в различных его фазах. Выводы: ТВЭ с применением ЦДК позволяет в большинстве случаев обнаружить отклонение от нормы в физиологических циклических изменениях в фолликулярном аппарате и диагностировать причины бесплодия.

Изучены особенности овариального кровотока при различных формах ановуляторного эндокринного бесплодия с помощью трансвагинальной эхографии в режиме цветного и импульсного Доплера.

Проведено гормональное исследование системы гипоталамус - гипофиз - яичники у 14 больных с бесплодием и у 15 больных без него с доброкачественной опухолью или опухолевидным образованием. Контрольная группа включала 6 здоровых женщин. Изучена концентрация гормонов в сыворотке крови (ФСГ, ЛГ, пролактина, тестостерона, эстрадиола, прогестерона) в динамике менструального цикла. Сопоставление результатов гормональных и гистологических исследований капсулы образования и биопсии ткани яичника этих больных показало, что, независимо от гистологического типа, образование приводит к угнетению фолликулярного аппарата, более выраженное у больных с эпителиальной кистомой и бесплодием. Выявлено, что эти нарушения могут быть причиной бесплодия. Репродуктивная функция после оперативного лечения восстанавливалась самостоятельно только у 35 %, в некоторых случаях необходима была гормональная коррекция. Эффективность оперативного лечения и реабилитационной терапии в течение первого года составила 60 %.

Представлены современные данные о роли инсулинорезистентности в патогенезе синдрома поликистозных яичников (СПКЯ). Инсулинорезистентность обуславливает обменно-эндокринные нарушения у больных с СПКЯ, играет решающую роль в возникновении хронической ановуляции, нарушений менструального цикла, бесплодия. Проведена комплексная терапия 10 больных с эндокринным бесплодием (СПКЯ) с использованием метформина - препарата, повышающего чувствительность инсулиновых рецепторов, гиполипидемических (аторвастатин) и гипотензивных средств (ингибиторы АПФ), диетотерапии (увеличение физической активности). По данным оценки клинико-биохимических и гормональных показателей положительные результаты лечения получены у всех больных: снижение массы тела, улучшение метаболизма глюкозы и показателей липидограммы, улучшение менструальной функции. У семи пациенток наступила спонтанная овуляция, в т.ч. у 3-х наступила беременность. Таким образом, при бесплодии на фоне СПКЯ, который протекает с инсулинорезистентностью, целесообразно проводить комплексное лечение по предложенной схеме.

При проведении цитогенетических исследований 336 супружеских пар (672 человека) с нарушением репродуктивной функции и отягощенным акушерским анамнезом установлено, что среди супружеских пар с первичным бесплодием хромосомная патология выявляется чаще, чем у пациентов с вторичным бесплодием и с врожденными пороками развития плода в анамнезе. Также установлено, что вариабельность гетерохроматиновых сегментов хромосом, обнаруженных во всех группах обследуемых, чаще выявляется у лиц с репродуктивными потерями.

Результаты исследований свидетельствуют, что развитие пограничных психических расстройств вызывает сочетание нескольких факторов, таких, как неадаптивное поведение, которое усиливает внутреннее напряжение, приводит к дисфункции вегетативной нервной системы, что проявлялось в вегетативных нарушениях. Длительное внутреннее напряжение вызывало развитие высокого уровня тревоги, выброс кортикостероидов и в дальнейшем иммунодефицитное состояние, что приводило к обострению хронических соматических заболеваний. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.