Показано вплив ановуляторної форми і недостатності лютеїнової фази на клінічні прояви, розвиток порушень менструальної та генеративної функцій у цих пацієнток. Розглянуто роль порушень секреції пептидних і стероїдних гормонів, особливо показників розширеного андрогенного статусу в генезі розвитку безпліддя за різних форм поєднаної гіперандрогенії. Запропоновано порівняльні аспекти клінічної симптоматики, проявів менструальної дисфункції, ехографічних змін ендометрія і яєчників за різних форм гіперандрогенії поєднаного генезу. Розроблено найбільш інформативні маркери діагностики порушень репродуктивної функції за ановуляторної форми та недостатності лютеїнової фази у пацієнток з гіперандрогенією поєднаного генезу. Проілюстровано ефективність вдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у жінок репродуктивного віку за гіперандрогенії поєднаного генезу на основі індивідуального підходу до використання комбінованих оральних контрацептивів з антиандрогенним ефектом, прогестагенів і глюкокортикоїдов.

Розкрито проблеми підвищення ефективності лікування безпліддя в програмі допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Об'єктом дослідження є функціональний стан ендометрія у 140 пацієнток з невдалими спробами ДРТ в анамнезі і 30-ти умовно гінекологічно та соматично здорових жінок репродуктивного віку. Використано клініко-анамнестичні, полімеразної ланцюгової реакції, ультразвукові, гістероскопічні, радіоімунологічні, імуноферментні, цитофлюорометричні, морфологічні, імуногістохімічні, сканувальної електронної мікроскопії, статистичні методи дослідження. На підставі вивчення загального імунного статусу, особливостей експресії ендометріальних рецепторів до стероїдних гормонів, формування піноподій, секреції молекул імплантації, загального лейкоцитарного антигену та натуральних кілерних клітин в ендометрії, місцевої імунної, проліферативної та апоптотичної реактивності розроблено та впроваджено схему діагностики та корекції функціонального стану ендометрія, що сприяло підвищенню кількості випадків настання вагітності та закінчення вагітності пологами.

Розглянуто питання підвищення ефективності стратегії збереження та відновлення репродукції людини шляхом направленого застосування інформаційних технологій у разі прийняття рішень під час допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Аналіз теоретичних аспектів медико-соціальних проблем безпліддя подружніх пар і ролі новітніх інформаційних технологій у її вирішенні показав, що сучасне повноцінне інструментальне дослідження подружніх пар, спрямоване на кількісне оцінювання стану здоров'я, повинно виконуватися із застосуванням сукупності математичних, програмних і технічних методів і засобів, враховуючи початковий стан пацієнтів, ступінь впливу зовнішніх і внутрішніх ризиків. Суттєве та швидке зменшення частоти небажаних ефектів під час лікування безпліддя пов'язано з технологічно професійним забезпеченням виявлення знань із даних, що накопичуються, та розробленням на цій основі профілактичних заходів, цілком спрямованих на боротьбу з ускладненнями. Визначено критерій релевантності в завданнях виявлення знань, використання якого дозволяє істотно звузити напрями подальших наукових пошуків і забезпечити спрямованість статистичних досліджень. Про це свідчить суттєве зменшення розкиду даних - середня помилка математичного очікування зменшується в усіх випадках у два і більше разів. Знайшли подальший розвиток ДРТ. Зокрема показано ефективність використання FISH-методу для встановлення наявності збалансованого та незбалансованого каріотипу ембріонів у сім'ї, анамнез якої обтяжений наявністю збалансованої реципрокної транслокації у батька. Прямий FISH-аналіз безпосередньо в інтерфазних клітинах є надійним та інформативним методом швидкого виявлення мозаїцизму з високою чутливістю та специфічністю. Підтвердженням високої валідності методу є значення коефіцієнтів асиметрії та ексцесу. Вони ж можуть використовуватися для швидкої оцінки наявності патології. Показано також, що FISH-метод інформативний на про- і метафазних препаратах та під час аналізу неподільних клітин. Запропоновано концепцію бази знань із медичної діагностики станів пацієнтів у разі естракорпорального запліднення (ЕКЗ). База знань містить модель онтології предметної області, що, в свою чергу, складається з трьох частин: моделі спостережень, моделі знань щодо захворювань, моделі історій хвороб пацієнтів. Запропоновано використання багаторівневої онтології з трансформацією її у дво- або тривимірний графи для рішення окремих діагностичних і прогностичних завдань, а також онтологій знань для діагностики та прогнозування станів у режимі реального часу. Показано можливість досягнення діагностики станів до 92 ± 2,1 %, а прогнозування станів - 87 ± 2,6 %. Загальне факторіальне навантаження клінічних ознак, що можна використовувати для прогнозування результату ДРТ, достатньо велике. В середньому в 77 ± 3,2 % випадків можливо забезпечити успішну предикцію результату. Серед груп ознак найбільше факторіальне навантаження для прогнозування станів у разі ЕКЗ мають показники регуляторних механізмів (р < 0,05). Інші групи клінічних ознак за загальної важливості для прогнозування результатів ЕКЗ кількісно між собою статистично не відрізняються (р > 0,05). Розглянуто проблему оцінювання інформативності окремих симптомів як змінної величини, залежної від стану пацієнта, його симптоматики та тенденцій розвитку процесу. Доведено, що інформативність показників, симптомів і симптокомплексів, а також дослідження в цілому залежить від його місця в діагностичному процесі та від темпоральної логіки появи окремих ознак.

Показано переважання вторинної жіночої неплідності порівняно з первинною у жінок з генітальнім ендометріозом. Встановлено взаємозв'язок між анамнестичними, клінічними та лабораторними змінами в пацієнток з різними формами неплідності та генітальним ендометріозом. Обгрунтовано необхідність удосконалення алгоритму прогностичних і діагностичних заходів, що дозволить своєчасно проводити та коригувати лікувально-профілактичні заходи. Запропоновано алгоритм прогностичних заходів щодо підвищення ефективності ранньої діагностики генітального ендометріозу в пацієнток з неплідністю на основі використання тест-таблиці основних чинників ризику зазначеної патології

Дослідження присвячено актуальній в науковому і практичному аспекті проблемі порушення репродуктивної системи у жінок з синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) та трубно-перитонеальним безпліддям, а також методу профілактики розвитку спайкового процесу та реабілітації у післяопераційний період після лапароскопічного лікування. Розроблено новий спосіб профілактики розвитку спайкового процесу під час лікування СПКЯ у сполученні з трубно-перитонеальним безпліддям, який включає застосування радіохвильової енергії або променевої аргонової коагуляції після резекції 1/3 яєчників з інтраопераційним введенням сполучення поліетиленоксиду з найтрій-карбоксиметилцеллюлозою для профілактики розвитку спайкового процесу. Розроблено спосіб реабілітації репродуктивної функції пацієнток з СПКЯ у сполученні з трубно-перитонеальним безпліддям, що включає застосування L-аргініну, комбінованих оральних контрацептивів з антиандрогенним ефектом, стимуляцію скоротливої функції маткових труб. Проведено порівняльне оцінювання ефективності застосування під час лікування пацієнток з СПКЯ у сполученні з трубно-перитонеальним безпліддям радіохвильової енергії, променевої аргонової коагуляції та застосування загальноприйнятого методу профілактики розвитку спайкового процесу з інтраопераційним введенням сполучення поліетиленоксиду з натрій-карбоксиметилцеллюлозою для профілактики розвитку спайкового процесу, застосування комбінованих оральних контрацептивів з антиандрогенним ефектом, L-аргініну та стимуляції маткових труб у післяопераційний період.

Вивчено патогенетичні аспекти розвитку доброякісної патології молочних залоз у жінок з безплідністю з метою підвищення ефективності діагностики та лікування безплідності, створення системи діагностичних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на відновлення репродуктивної функції та профілактику патології молочних залоз. Визначено частоту та структуру доброякісної патології молочних залоз у жінок з поєднаною безплідністю. Встановлено залежність змін молочних залоз від виду безплідності, характеру супутньої ендокринної патології (особливо тиреоїдної) та впливу способів реабілітації репродуктивної функції. Вивчено гістологічні, імуногістохімічні особливості, морфофункціональний стан ендометрія, цитологічні й імуноцитохімічні зміни в секреті М3, показано їх залежність від виду дисгормональних змін в молочних залозах з урахуванням рецептивності ендометрія, апоптозу клітин, проліферативних маркерів та особливостей стану імунної системи. Виявлено особливості фолатного обміну та гомоцистеїну, оцінено їх діагностичну значимість як метаболічних маркерів росту новоутворень. Досліджено гени FSHr, IFN, ESR2, визначено наявність 3 мажорних мутацій в генах BRCA1 та BRCA2 та визначено їх роль у формуванні патології молочних залоз у жінок з безплідністю. Науково обгрунтовано та розроблено систему активного скринінгу, лікувально-профілактичних заходів з покращення стану репродуктивного здоров'я, реабілітації репродуктивної функції та запобігання мамологічній патології у жінок з безплідністю.

Мета дослідження - підвищення ефективності допоміжних репродуктивних технологій у жінок із безпліддям шляхом оптимізації методів діагностики та лікування даного порушення з вдосконаленням алгоритму запропонованих лікувально-профілактичних заходів, щодо усунення повторних невдалих спроб запліднення in vitro. Встановлено вагомість дисбалансу цитокінів та субпопуляцій лімфоцитів, зокрема збільшення рівня й активності NK- і антифосфоліпідних антитіл (АФА) в генезі невдалих спроб запліднення ін. вітро (ЗІВ). Визначено маркери повторних невдалих спроб ЗІВ. Доведено, що підвищення рівня фактору некрозу пухлин (ФНП-а), інтерлейкіну (ІЛ-2) і зниження рівнів ІЛ-6, ІЛ-4 і ІЛ-10 у периферичній крові є прогностичними маркерами повторних невдач ЗІВ і переносу ембріонів (ПЕ). Одержано нові дані щодо прогностичної цінності успішності програм ЗІВ комплексного дослідження маркерів аутоімунних процесів, рівнів та активності NK-клітин та антифосфоліпідних антитіл (АФА) в периферичній крові. Розширено дані щодо особливостей гормонального балансу у жінок з повторними невдалими спробами ЗІВ. Визначено показання до застосування імунокорекції у веденні жінок з повторними невдалими спробами ЗІВ та доведено ефективність запропонованої імунокоригувальної терапії. Одержані результати надали змогу науково обгрунтувати необхідність вдосконалення діагностично-лікувального алгоритму ведення пацієнток з повторними невдалими спробами ЗІВ. Проведення запропонованого діагностично-лікувального комплексу на етапі контрольованої стимуляції яєчників з врахуванням імунологічних маркерів повторних невдалих спроб ЗІВ надає змогу підвищити результативність настання клінічної вагітності у 1,8 раза та в 1,7 раза частоту імплантації та зменшити репродуктивні втрати на етапі гестації у 1,6 раза.

Мета дослідження - підвищення ефективності відновлення репродуктивної функції у жінок після різних методів оперативного лікування патології шийки матки на основі вивчення у них клініко-функціональних і морфологічних особливостей, а також удосконалення і впровадження алгоритму хірургічних і лікувально-профілактичних заходів з використанням допоміжних репродуктивних технологій. Визначено роль різної патології шийки матки, а також наявність супутньої генітальної патології в генезі жіночого безпліддя. Встановлено кореляційні взаємозв'язки між характером патології шийки матки та методами оперативного лікування в клінічному перебігу жіночого безпліддя. Це дозволило науково обгрунтувати необхідність оперативного лікування патології шийки матки на етапі підготовки і тактику проведення допоміжних репродуктивних технологій з урахуванням конкретної патології шийки матки та наявності дисгормональних порушень. Встановлено показання для оперативного лікування конкретної патології шийки матки з використанням радіохвильової хірургії і кріодеструкції. Розроблено критерії показань і відмітні аспекти тактики проведення допоміжних репродуктивних технологій у пацієнток з різною патологією шийки матки та наявністю супутніх дисгормональних порушень.

Розкрито можливості підвищення ефективності діагностики та лікування порушень репродуктивної функції у пацієнток з ановуляцією на основі вивчення клініко-морфологічних, ендокринологічних, ехографічних і допплеро-метричних особливостей, а також удосконалення та впровадження алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Розширено дані про причини та патогенез порушень репродуктивної функції у жінок з ановуляцією на основі встановлених взаємозв'язків між клінічними, морфологічними, ехографічними, допплерометричними й ендокринологічними порушеннями у віковому аспекті. Показано роль морфологічних змін яєчників і порушень їх артеріального кровотоку, у тому числі і у віковому аспекті, в розвитку ановуляції та порушень репродуктивної функції. Вдосконалено й упроваджено алгоритм діагностичних і лікувально-профілактичних заходів щодо зниження частоти порушень репродуктивної функції у жінок з ановуляцією на основі поетапного підходу з використанням ендоскопічних методів, направленої гормональної корекції і стимуляції овуляції.

Розкрито можливості підвищення ефективності лікування безпліддя програмами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) шляхом покращання оваріальної відповіді у жінок з низьким оваріальним резервом (НОР) за рахунок гормональної корекції оксидативних порушень під час контрольованої стимуляції яєчників. На підставі проведених клініко-імунологічних досліджень у 96-ти жінок досліджено патогенетичні механізми розвитку порушень оваріального резерву за застосування ДРТ. Доведено, що низька оваріальна відповідь виникає на фоні оксидативного стресу в судинному руслі та фолікулярній рідині під час контрольованої оваріальної стимуляції (КОС) гонадотропінами, гормонального дисбалансу, дисфункції роботи антиоксидантної системи (АОС) і НОР. Доведено, що запропонована комплексна схема КОС, яка дозволяє в короткі терміни нормалізувати роботу АОС та блокувати процеси оксидантного стресу, виявляє високу ефективність ДРТ під час лікування безпліддя у жінок з НОР. Зазначено, що комплексна схема КОС з мелатоніном за застосування ДРТ у жінок з НОР сприяє покращанню якості та кількості одержаних ооцитів і рівня настання клінічних вагітностей порівняно з традиційними схемами КОС.

Проаналізовано клінічний перебіг захворювання та фенотипічні особливості у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників. Надано оцінювання ендокринно-метаболічних порушень у хворих з безпліддям і синдромом полікістозних яєчників. Вивчено частоту носійства поліморфізмів генів рецепторів естрадіолу (\i ESRA \i0-T397C і \i ESRB \i0-G1730A) та прогестерону (\i PGR \i0-PROGINS) у обстежених пацієнток. Досліджено морфофункціональний стан ендометрії та яєчників, експресію рецепторів естрогенів і прогестерону в залежності від молекулярногенетичних особливостей хворих із синдромом полікістозних яєчників. Розроблено оптимізований алгоритм діагностики та лікування безпліддя, асоційованого із синдромом полікістозних яєчників, з урахуванням клінічних, ендокринно-метаболічних, молекулярно-генетичних особливостей, морфофункціонального стану ендометрія та яєчників, а також оцінено його ефективність у порівнянні з традиційним лікуванням.

Представлены работы, посвященные андрологическим аспектам бесплодия супружеской пары (этиология и патогенез мужского бесплодия, возможности и перспективы консервативного лечения мужского бесплодия, диагностика и лечение бесплодия в браке и др.), а также актуальным вопросам сексопатологии (психотерапевтическая коррекция личностных особенностей при сексуальных расстройствах невротического генеза, причины и условия нарушения сексуального здоровья у женщин, особенности нарушения сексуального здоровья взрослого населения в современных условиях и др.).

Досліджено частоту виявлення антиспермальних антитіл у пацієнток з безпліддям, яка складає 16,2 %. Вивчено показники Т- і В-ланки імунної системи у жінок з антиспермальними антитілами, що використовуються у програмі екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Застосування реакції пригнічення прилипання лімфоцитів дало змогу впровадити її як тест визначення настання вагітності й обгрунтувати необхідність проведення імунокорекції для пацієнток з імунними порушеннями. Розроблено та впроваджено схеми діагностики та лікування для даних пацієнток, і доведено їх ефективність.

На основі вивчення та порівняння стану порожнини матки, ендометрія та мікробіоценозу слизової оболонки матки у репродуктивно здорових жінок та у пацієнток з безплідністю, які лікуються за програмою допоміжних репродуктивних технологій, доведено важливість нормального функціонального стану вищезазначених структур для процесів фізіологічної імплантації заплідненої яйцеклітини в програмах допоміжної репродукції. Розглянуто структуру патології, що може порушувати фізіологічну імплантацію та потребує вчасної корекції, доведено доцільність застосування гістероскопії з додатковим (морфологічним та мікробіологічним) дослідженням біоптатів ендометрія. Запропоновано підходи щодо проведення лікувального етапу діагностованої патології.

Визначено прогностичну значимість нейроендокринних порушень за наявності синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), який супроводжується безпліддям, у виникненні остеопенії та остеопорозу, а також важливість діагностичних технологій, насамперед, периферичної денситометрії для доклінічного виявлення системного остеопорозу і мамографії для профілактики патології молочних залоз. На основі математичної моделі визначено клінічні предиктори ефективності гормонального та інших видів лікування у початкових проявах остеопорозу у хворих на ендокринне безпліддя, зважаючи на преморбідний фон та раніше проведену терапію. Розроблено диференційовані показання для своєчасної профілактики та фармакологічної корекції остеопорозу у хворих з СПКЯ надниркового генезу з функціональною гіперпролактинемією з використанням препаратів кальцію та вітаміна Д, системної ензимотерапії, фітоестрогенів, збалансованої дієти, режиму рухової активності.

Дисертацію присвячено питанням діагностики і лікування ендокринної безплідності у жінок, поєднаної з субклінічними формами гіпотиреозу, для виявлення якого в сумнівних випадках доцільно проводити пробу з метоклопрамидом із визначенням рівня тиреотропного гормону і пролактину у сироватці крові до внутрішньовенного введення препарату, потім за 30, 90 і 120 хвилин після першої ін'єкції. Виявлено: субклінічний гіпотиреоз викликає порушення гіпоталамо-гіпофізарних взаємовідносин, а це призводить у більшості випадків до виникнення гіперпролактинемії, на фоні якої розвивається стійка ановуляція, що не піддається корекції навіть на фоні її індукції. Показано, що проведення стимуляції у жінок з ендокринною безплідністю, поєднаною з субклінічними формами гіпотиреозу, доцільно проводити після нормалізації лабораторних показників тиреотропного гормону та пролактину в сироватці крові шляхом призначення тиреоїдних і пролактинінгібуючих препаратів. Тривалість прийому та дозу останніх безпосередньо зумовлено ступенем імунологічних порушень. Впровадження запропонованого підходу до стимуляції та овуляції у жінок з ендокринною безплідністю, поєднаною з субклінічними формами гіпотиреозу, дозволило підвищити ефективність запліднення з 16,7 % до 46,7 %.

Уперше вивчено основні причини порушень репродуктивної функції у жінок з функціональною гіперпролактинемією (ФГ) з урахуванням наявної супутньої генітальної патології ендокринного та запального генезу. Установлено взаємозв'язок між клінічними, функціональними й ендокринологічними змінами у пацієнток з ФГ за умов використання загальноприйнятих діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Доведено необхідність розробки нового патогенетичного підходу до проведення диференціальної діагностики та патогенетично обгрунтованої поетапної терапії.

Встановлено особливості стану репродуктивного та соматичного здоров'я у жінок, евакуйованих після аварії на Чорнобильській АЕС, і мешканок територій контролю, які проходили обстеження протягом 12 років. Визначено клініко-параклінічні критерії порушень генеративної системи пацієнток, математичну модель та алгоритм прогнозування їх виникнення. На підставі вивчення особливостей імунного гомеостазу, нейроендокринного статусу, мікробіоценозу піхви, морфологічних особливостей внутрішніх органів розроблено диференційовані схеми профілактики та лікування неплідності за умов радіаційного випромінювання, що дозволяє значно підвищити відсоток позитивних результатів.

На підставі клініко-мікробіологічних, ехографічних та ендокринологічних методів дослідження встановлено особливості акушерської та перинатальної патології у жінок з неплідністю запального генезу в анамнезі. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти інтраамніальної інфекції у жінок даної групи на основі удосконалення комплексу лікувально-профілактичних заходів з включенням в нього системного та місцевого використання антибактеріального та антивірусних препаратів. Це дозволило поліпшити результати розродження жінок з неплідністю запального генезу в анамнезі.

Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 500 жінок з поєднаними формами неплідності, визначені основні і другорядні чинники, що негативно впливають на репродуктивну функцію. Встановлені не тільки анатомічні і функціональні зміни в органах і системах, але й визначена локалізація і глибина пошкодження репродуктивної системи, що важливо при подальшій розробці тактики корекції виявлених змін. Визначені нові дані про місце продукції антиспермальної ізосенсебілізації, автоімунні реакції у неплідних жінок, встановлена розбалансованість показників загального імунітету в біологічних рідинах, неоднозначні зміни гіпофізарно-гонадної системи, які залежать від виду патології, глибини пошкодження, тривалості захворювання і поєднання декількох чинників. Вивчений енергетичний обмін в органах-мішенях, фолікуло- і оогенез у жінок в спонтанному і стимульованому менструальних циклах. Розроблені алгоритми прогнозування ефективності лікування, вдосконалена і науково обгрунтована концепція поетапного, диференційованого, з урахуванням етіологічних і патогенетичних чинників підходу до системи заходів по профілактиці і лікуванню жінок з неплідністю поєднаного генезу, що дозволяє значно підвищити відсоток позитивних результатів.