Both cleavage-stage and blastocyst-stagf embryo transfer policies have advantages and drawbacks. Our data presented in this study has shown better outcomes using 5 day ET, but not always extended culture will turn into a blastocyst provided enough eggs retrieved. Our data support the observation of an altered sex ratio imbalance favoring male offspring with blastocyst transfer. However further studies and researches are needed.

Наведено результати клініко-статистичного аналізу та вивчено гормональний гомеостаз пацієнток програми екстракорпорального запліднення з поєднаними формами безплідності. Проведено формування тестів оваріального резерву, які клінічно апробовано в лікувальному циклі. Визначено закономірності та виявлено причинно-наслідкові зв'язки між гормональними порушеннями та ступенем виразності оваріальної відповіді, що дає змогу вибрати оптимальну схему овуляторної індукції. Розроблено та впроваджено у практику схему оваріальної індукції з використанням оральних контрацептивів для пацієнток з очікуваним високим ступенем оваріальної відповіді, з застосуванням якої можна проводити профілактику синдрому гіперстимуляції яєчників у передлікувальному циклі, а також знизити ступінь оваріальної відповіді до такої, що відповідає нормальним показникам. Впроваджено у діяльність закладів системи охорони здоров'я додаткові критерії ультразвукового контролю за станом фолікулогенезу залежно від ступеня виразності оваріальної відповіді, що дає змогу проводити диференційоване призначення протоколів індукції овуляції. Розроблено підходи до призначення різних схем індукції овуляції залежно від наявності патології у репродуктивній системі, що підвищує результативність лікування за методом екстракорпорального запліднення.

Проведено мікробіологічне дослідження ендометрія в жінок з безплідністю в програмі з використанням допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Установлено персистенцію збудників урогенітальних інфекцій в ендометрії обстежених жінок і доведено необхідність застосування даних методів обстеження в програмі підготовки до початку ДРТ.

Розглянуто питання підвищення ефективності стратегії збереження та відновлення репродукції людини шляхом направленого застосування інформаційних технологій у разі прийняття рішень під час допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Аналіз теоретичних аспектів медико-соціальних проблем безпліддя подружніх пар і ролі новітніх інформаційних технологій у її вирішенні показав, що сучасне повноцінне інструментальне дослідження подружніх пар, спрямоване на кількісне оцінювання стану здоров'я, повинно виконуватися із застосуванням сукупності математичних, програмних і технічних методів і засобів, враховуючи початковий стан пацієнтів, ступінь впливу зовнішніх і внутрішніх ризиків. Суттєве та швидке зменшення частоти небажаних ефектів під час лікування безпліддя пов'язано з технологічно професійним забезпеченням виявлення знань із даних, що накопичуються, та розробленням на цій основі профілактичних заходів, цілком спрямованих на боротьбу з ускладненнями. Визначено критерій релевантності в завданнях виявлення знань, використання якого дозволяє істотно звузити напрями подальших наукових пошуків і забезпечити спрямованість статистичних досліджень. Про це свідчить суттєве зменшення розкиду даних - середня помилка математичного очікування зменшується в усіх випадках у два і більше разів. Знайшли подальший розвиток ДРТ. Зокрема показано ефективність використання FISH-методу для встановлення наявності збалансованого та незбалансованого каріотипу ембріонів у сім'ї, анамнез якої обтяжений наявністю збалансованої реципрокної транслокації у батька. Прямий FISH-аналіз безпосередньо в інтерфазних клітинах є надійним та інформативним методом швидкого виявлення мозаїцизму з високою чутливістю та специфічністю. Підтвердженням високої валідності методу є значення коефіцієнтів асиметрії та ексцесу. Вони ж можуть використовуватися для швидкої оцінки наявності патології. Показано також, що FISH-метод інформативний на про- і метафазних препаратах та під час аналізу неподільних клітин. Запропоновано концепцію бази знань із медичної діагностики станів пацієнтів у разі естракорпорального запліднення (ЕКЗ). База знань містить модель онтології предметної області, що, в свою чергу, складається з трьох частин: моделі спостережень, моделі знань щодо захворювань, моделі історій хвороб пацієнтів. Запропоновано використання багаторівневої онтології з трансформацією її у дво- або тривимірний графи для рішення окремих діагностичних і прогностичних завдань, а також онтологій знань для діагностики та прогнозування станів у режимі реального часу. Показано можливість досягнення діагностики станів до 92 ± 2,1 %, а прогнозування станів - 87 ± 2,6 %. Загальне факторіальне навантаження клінічних ознак, що можна використовувати для прогнозування результату ДРТ, достатньо велике. В середньому в 77 ± 3,2 % випадків можливо забезпечити успішну предикцію результату. Серед груп ознак найбільше факторіальне навантаження для прогнозування станів у разі ЕКЗ мають показники регуляторних механізмів (р < 0,05). Інші групи клінічних ознак за загальної важливості для прогнозування результатів ЕКЗ кількісно між собою статистично не відрізняються (р > 0,05). Розглянуто проблему оцінювання інформативності окремих симптомів як змінної величини, залежної від стану пацієнта, його симптоматики та тенденцій розвитку процесу. Доведено, що інформативність показників, симптомів і симптокомплексів, а також дослідження в цілому залежить від його місця в діагностичному процесі та від темпоральної логіки появи окремих ознак.

Вивчено можливість використання третього і четвертого статистичних моментів для виявлення "прихованого" мозаїцизму. Показано значення використання FISH-методу на інтерфазних клітинах із застосуванням центромерних ДНК-зондів на хромосоми X і Y для виявлення "прихованого" мозаїцизму статевих хромосом (гоносом) серед подружніх пар.

Полученные результаты показали значение аллогенности супружеских пар по системе HLA II класса в формировании иммунологического бесплодия как самостоятельной нозологической формы и как фактора, который может сопровождать другие формы бесплодия, что прогнозирует неэффективность его излечения. Все это делает необходимым исследование комплекса гистосовместимости супружеской пары при бесплодии неясного генеза, а особенно при неудачах вспомогательных репродуктивных технологий.

Вивчено причини виникнення безпліддя в жінок, мешканок Ужгородського району Закарпатської області, для якого є характерною помірна йодна недостатність. Установлено, що найпоширенішими сексуально-трансмісивними захворюваннями є гарднерельоз і хламідіоз. Майже в половини випадків діагностовано відхилення в рівнях гормонів, зокрема у третини пацієнток виявлено субклінічний гіпотиреоз. Основними причинами безпліддя є спайковий процес у малому тазі і/або патологія маткових труб і зовнішній генітальний ендометріоз.

Роль репродуктивного здоров'я як передумови народжуваності зростає. Одним із показників стану репродуктивного здоров'я є безплідність. Методи допоміжних репродуктивних технологій надали змогу досягнути настання вагітності за різних форм жіночого та чоловічого безпліддя. Сучасні патогенетично обгрунтовані діагностичні та лікувальні технології в репродуктології сприяють ефективній боротьбі з безпліддям у жінок різного репродуктивного віку.

Хламидийный белок теплового шока 60 (хбтш60) является основным белком при персистентной хламидийной инфекции. Хбтш60 - высокоиммуногенный белок, индуктор гиперчувствительности замедленного типа, взаимодействует с Toll-like receptor 4, участвует в защите инфицированных клеток от апоптоза, одновременно индуцируя апоптоз окружающих неинфицированных клеток. Хбтш60 - филогенетически высококонсервативный белок, имеет 80 % гомологию с сероварами C. trachomatis, 60 % - с бтш60 прокариот, 50 % - с бтш60 эукариот, 48 % - с бтш60 человека. Результаты анализа данных литературы свидетельствуют, что наличие антител хбтш60 может быть признаком: хронической инфекции верхнего генитального тракта, но не острой инфекции нижнего генитального тракта; персистентной инфекции; риска трубных повреждений в результате C. trachomatis инфекции верхних отделов генитального тракта; риска эктопической и эндометриоз-ассоциированной беременностей, потери беременности на ранних стадиях, преждевременных родов; слабого результата оплодотворения in vitro. Для оценки риска развития трубного бесплодия лучший результат достигается при комплексном обследовании: уровня специфических антител к хбтш60, хбтш10 и бтш60 человека; антител к C. trachomatis; пролиферативного ответа на хбтш60; пролиферативного ответа на элементарные тельца C. trachomatis; уровней C-реактивного белка; уровней интерферона-<$E gamma> в цервикальных образцах. Обсуждена возможная роль антител к хбтш60 и бтш60 человека в патогенезе воспалительных заболеваний органов малого таза хламидийной этиологии.

В опытах на мышах линии СВА установлено, что поликлональные антиовариальные и моноклональные, специфические к оолемме антитела угнетают мейотическое созревание ооцитов in vitro и потенциально могут быть причиной женского бесплодия. В механизмах угнетающего действия антител на мейотическое созревание, вероятно, лежит изменение електрогенных свойств и кальциевых каналов оолеммы.

Відзначено, що антифосфоліпідні тіла (АФА) спричиняють невиношування вагітності, а також знижують ефективність in vitro фертилізації (ІВФ). Анти-ідиотипові антитіла проти АФА (АіАФА) є важливою ланкою регуляції АФА. Одним з варіантів терапії АФА є інфузія інтравенозного імуноглобуліну (ІвІг), хоча механізми впливу ІвІг на імунну систему вивчені недостатньо. Досліджено вплив низькодозової терапії ІвІг на систему АФА - АіАФА у ІВФ пацієнток. Досліджено зразки сироваток крові у АФА позитивних пацієнтів ІВФ клініки, взяті безпосередньо до інфузії ІвІг і через п'ять днів після. У сироватках до та після інфузії ІвІг проаналізовано вміст АФА (анти-кардіоліпіну та анти-фосфатидилсерину), АіАФА, інтерлейкіну 4 (IL4), IL6, <$Eroman TNF alpha>, sTNFR1, ЦІК, IgG, IgM, IgA. З сироватками, взятими до інфузії ІвІг, проведено тест щодо інгібіції АФА внаслідок інкубації у препаратом ІвІг. На підставі результатів проведених досліджень виявлено вірогідне зниження АіАФ у АФА позитивних пацієнток ІВФ групи. Показано, що інфузія ІвІг призводить до зниження рівня АФА та підвищення рівня АіАФА (<$Eroman p~<<~0,05>). Ці зміни корелюють між собою (коефіцієнт кореляції становить 0,55) (<$Eroman p~<<~0,05>). З'ясовано, що рівні IL6, <$Eroman TNF alpha>, sTNFR1, ЦІК, IgG, IgM, IgA вірогідно не змінювались. Виявлено зниження концентрації IL4 у сироватці на 28 % (<$Eroman p~<<~0,05>) у порівнянні з показниками до інфузії, інкубація АФА-позитивної сироватки з препаратом ІвІг призводили до зниження рівня АФА (<$Eroman p~<<~0,05>). Це зниження прямо корелювало з зниженням АФА у сироватці на п'ятий день після інфузії ІвІг (коефіцієнт кореляції становив 0,77)

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-5 + Р716.2-5

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Патологічне акушерство

Шифр НБУВ: РА361853 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто причини та профілактику безпліддя подружньої пари. Профілактика безпліддя подружньої пари зводиться до своєчасного виявлення та лікування вад розвитку нейроендокринної і сечостатевої систем з дитинства, їх запальних і травматичних захворювань, ретельного дотримання принципів морально-статевого виховання, психогігієни інтимного життя в контексті здорового способу існування людини в сучасному суспільстві.

Показано вплив ановуляторної форми і недостатності лютеїнової фази на клінічні прояви, розвиток порушень менструальної та генеративної функцій у цих пацієнток. Розглянуто роль порушень секреції пептидних і стероїдних гормонів, особливо показників розширеного андрогенного статусу в генезі розвитку безпліддя за різних форм поєднаної гіперандрогенії. Запропоновано порівняльні аспекти клінічної симптоматики, проявів менструальної дисфункції, ехографічних змін ендометрія і яєчників за різних форм гіперандрогенії поєднаного генезу. Розроблено найбільш інформативні маркери діагностики порушень репродуктивної функції за ановуляторної форми та недостатності лютеїнової фази у пацієнток з гіперандрогенією поєднаного генезу. Проілюстровано ефективність вдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у жінок репродуктивного віку за гіперандрогенії поєднаного генезу на основі індивідуального підходу до використання комбінованих оральних контрацептивів з антиандрогенним ефектом, прогестагенів і глюкокортикоїдов.

Визначено причини порушеня репродуктивної функції у жінок пізнього репродуктивного віку (ПРВ) та показання для застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Відзначено найбільш інформативний маркер оваріального резерву (ОР) у жінок ПРВ, що дозволило встановити нові ланки партогенезу жіночого безпліддя у пацієнток ПРВ. Встановлено показання щодо використання донорських ооцитів в залежності від віку пацієнток і ступеня зниження ОР. Доведено, що ефективність лікування безпліддя визначається станом ОР пацієнтки і не залежить від схем стимуляції функції яєчників і характеру ембріологічних посібників. Науково обгрунтовано підхід до вирішення проблеми надання медичної допомоги за умов лікування безпліддя у жінок ПРВ.

На підставі результатів опитування 2 000 жінок фертильного віку виявлено, що розповсюдженість неплідності у Буковинському регіоні становить 14,2 %. Рівні первинної (48,6 %) та вторинної (51,4 %) неплідності у даному регіоні суттєво не відрізняються. За результатами статистичної обробки одержаних даних визначено основні чинники ризику розвитку неплідності у подружніх пар, а саме: контакт з токсичними речовинами чоловіка та жінки; ускладнення попередніх вагітностей і пологів; тривалі, болючі та нерегулярні менструації; використання малоефективних методів контрацепії (календарного, перерваного статевого акту); гірсутний синдром; хвороби, що передаються статевим шляхом, особливо хламідіоз. ПРоведено аналіз результатів повного клініко-параклінічного обстеження 150-ти неплідних шлюбних пар. У дослідженій популяції неплідність тільки у жінок виявлено в 63,4 % обстежених пар, тільки у чоловіків - у 5,3 %, у обох партнерів - у 30 %, нез'ясовано причину неплідності у 1,3 %. Установлено, що провідними етіологічними чинниками жіночої неплідності в регіоні є трубно-перитонеальний (54,9 %) й ендокринний (49,3 %), частота яких висока у порівнянні з іншими регіонами. Визначено ефективність різних методів лікування неплідності у жінок регіону, а саме: консервативних - 52,0 %, хірургічних - 38,8 %, допоміжних репродуктивних технологій - 31,3 %. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення методів профілактики та лікування неплідності на регіональному рівні.

Висвітлено віддалені результати ендоскопічного лікування поєднаних форм неплідності з використанням ендохірургічного методу у 186-ти жінок з хронічним сальпінгітом, СПКЯ, генітальним ендометріозом і маточними факторами безпліддя. Внаслідок проведеної терапії нормалізацію менструальної функції спостерігали у 141-ї пацієнтки, у перші 2 роки завагітніло 50 жінок, 48 з них народили здорових немовлят. Показано, що метод ендоскопії доцільно широко використовувати у ході комплексного лікування неплідних жінок, проте цей метод необхідно проводити з урахуванням виду безпліддя, характеру анатомічних змін матки і труб, ступеня спайкового процесу, області оклюзії труб, а у випадках лейоміоми - розмірів і локалізації вузлів.

Вперше встановлено особливості функціонування репродуктивної системи у жінок з ендокринним безпліддям і різними формами гіпотиреозу. Вперше встановлено взаємозв'язок між даними лабораторного контролю тиреоїдної активності, апаратних методів дослідження стану біоелектричних властивостей організму, гідратації тканин та основними показниками репродуктивної функції за зниженої функціональної активності щитовидної залози. Розроблено системний комплекс лікувально-реабілітаційних заходів для відновлення репродуктивної функції у жінок з субклінічним (латентним) гіпотиреозом. Вперше на підставі проведення дослідження гіпотиреоїдних набряків виявлено їх роль у розвитку зниження кровопостачання яєчників та ендометрію, обгрунтовано необхідність проведення корекції відповідних порушень.

Наведено дані обстеження та лікування жінок із безплідністю та хронічним тазовим болем (ХТБ). Проведений аналіз результатів комплексного обстеження жінок із безплідністю на тлі ХТБ надав можливість розробити оптимальну тактику діагностики та лікування ХТБ у жінок із безплідністю, які перенесли хронічні запальні захворювання статевих органів. Вагітність протягом 1-го року після комплексного лікування настала у 26 (48,3 %) обстежених жінок, які одержували розроблений комплекс (у 4 (20 %) пацієнток групи порівняння). Найбільшу кількість вагітностей спостережено в період з 6 до 12 міс після комплексного лікування жінок із безплідністю та ХТБ.

Розкрито проблеми підвищення ефективності лікування безпліддя в програмі допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Об'єктом дослідження є функціональний стан ендометрія у 140 пацієнток з невдалими спробами ДРТ в анамнезі і 30-ти умовно гінекологічно та соматично здорових жінок репродуктивного віку. Використано клініко-анамнестичні, полімеразної ланцюгової реакції, ультразвукові, гістероскопічні, радіоімунологічні, імуноферментні, цитофлюорометричні, морфологічні, імуногістохімічні, сканувальної електронної мікроскопії, статистичні методи дослідження. На підставі вивчення загального імунного статусу, особливостей експресії ендометріальних рецепторів до стероїдних гормонів, формування піноподій, секреції молекул імплантації, загального лейкоцитарного антигену та натуральних кілерних клітин в ендометрії, місцевої імунної, проліферативної та апоптотичної реактивності розроблено та впроваджено схему діагностики та корекції функціонального стану ендометрія, що сприяло підвищенню кількості випадків настання вагітності та закінчення вагітності пологами.

Представлено випадок використання інгібітора фактора некрозу пухлин (ФНП) етанерцепту в жінки з первинною безплідністю та багаторазовими невдалими програмами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Пацієнтці проведено п'ять програм запліднення in vitro, після яких вагітність не настала. Під час дослідження імунологічних параметрів крові в пацієнтки виявлено підвищення внутрішньоклітинної продукції ФНП і збільшення відношення CD4+TNF<$E alpha>+: CD4+IL10+. У двох програмах ДРТ (IVF ICSI), перед проведенням яких було призначено етанерцепт (інгібітор ФНП), наставали вагітності: у першому циклі - позаматкова, у другому - маткова, що закінчилась народженням живої дитини. У доступній літературі знайдено поодинокі повідомлення (дві статті і дві тези доповідей) щодо використання інгібіторів ФНП для лікування безплідності та невиношування вагітності. Розглянуто проблеми безпечності, дієвості та доцільності такого лікування для корекції репродуктивних проблем.