About 1 % of women suffer from premature ovarian failure, which leads to a significant deterioration in the life quality. Most often this condition is caused by performed chemotherapy, autoimmune diseases, surgery performed on ovaries, uterus, or fallopian tubes. The aim of this study was to compare different approaches of tissue and cell therapy in restoring the sexual function in case of ovarian failure induced by chemotherapy. The study was carried out in BALB/c mice with the modeled ovarian failure, induced by cyclophosphamide and busulfan. The restoration dynamics of ovarian and sexual function, liver and kidneys after application of cryopreserved explants, cryoextract, placental mesenchymal stem cells, those of adipose tissue has been studied. It has been shown that the use of various methods of cell and tissue therapy has comparable efficacy when treating an ovarian failure induced by chemotherapy. The most rapid and complete restoration of the reproductive system, liver and kidneys was observed when using the placental explants, extract and cells, but not with the use of mesenchymal stem cells of adipose tissue. No recovery of fertility in this experiment was observed. Conclusion: various methods of cellular and tissue therapy are perspective in treatment of the chemotherapy complications. More effective are placental derivates.

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є найчастішою ендокринопатією в жінок репродуктивного віку. Мета роботи - визначення концентрацій деяких есенціальних макро- та мікроелементів в організмі жінок із СПКЯ. Враховуючи досить часте поєднання СПКЯ із запальними процесами геніталій, вирішено дослідити вміст мікроелементів також у цій категорії жінок. Для дослідження було вибрано 3 групи жінок: 30 жінок із СПКЯ на фоні запальних захворювань органів малого тазу (I група), 22 пацієнтки з СПКЯ на фоні відсутності запальних процесів геніталій (II група) та 25 здорових жінок (III група). В усіх групах жінок вивчали вміст макро- та мікроелементів в сироватці крові: магнію (Mg), міді (Cu), марганцю (Mn), нікелю (Ni), цинку (Zn), хрому (Cr), селену (Se), ванадію (V). Проведене дослідження виявило підвищення рівнів цинку та нікелю, зниження рівня марганцю за умов наявності СПКЯ, що надає підстави припустити їх участь у порушенні процесів фолікулогенезу та овуляції, зважаючи на відомі властивості цих мікроелементів щодо активізації перекисного окислення ліпідів та зниження активності антиоксидантної системи, пошкодження клітинних мембран та мітохондрій, розриву молекул ДНК і порушення процесів транскрипції. Дещо вищі концентрації цинку та нікелю в пацієнток із СПКЯ на фоні запального процесу вказують на можливу роль запалення у механізмі розвитку порушень, адже прозапальні цитокіни (інтерлейкінів 1-го, 6-го, 18-го типів, фактору некрозу пухлин <$E alpha>) сприяють накопиченню цинку, а підвищені концентрації нікелю можуть індукувати запалення та пригнічувати функціональну активність макрофагів та натуральних кілерів, створюючи умови для хронізації запального процесу. Зважаючи на викладене вище, можна рекомендувати обстеження жінок із СПКЯ за умов поєднання його із запальними захворюваннями геніталій на вміст мікроелементів, зокрема, цинку, нікелю і марганцю та контролювати їх введення у складі комплексних полівітамінних препаратів.

Оптимальная тактика ведения женщин с преждевременной недостаточностью яичников (ПНЯ) на основе имеющихся наилучших доступных доказательств по данным литературы. Представленное руководство разработано мультидисциплинарной группой экспертов в данной области с использованием методологии разработки руководств Европейского общества по репродукции и эмбриологии человека (ESHRE), в том числе тщательного систематического поиска литературы, оценки качества включенных работ до сентября 2014 года и консенсуса Группы по разработке руководства по всем рекомендациям. В оценку были включены пациентки с типичными признаками ПНЯ. После завершения работы с руководством ознакомились члены ESHRE и профессиональных организаций. Группа разработчиков сформулировала 99 рекомендаций в ответ на 31 ключевой вопрос по диагностике и лечению женщин с ПНЯ. В частности, руководство содержит 17 рекомендаций по диагностике и оценке ПНЯ и 46 рекомендаций по различным осложнениям ПНЯ и их последствиям для мониторинга и лечения. Кроме того, были сформулированы 24 рекомендации относительно заместительной гормональной терапии женщин с ПНЯ и 2 рекомендации по альтернативной и комплементарной терапии. В главе, посвященной началу пубертата, имеется 5 рекомендаций. Основное ограничение руководства - в недостаточном количестве необходимых данных, в связи с чем многие рекомендации основаны на мнении экспертов или косвенных результатах исследований постменопаузальных женщин либо женщин с синдромом Тернера. Несмотря на это, Группа по разработке руководства уверена, что документ позволит координировать (направлять) специалистов в области здравоохранения в обеспечении наилучшей тактики ведения женщин с ПНЯ благодаря имеющимся на сегодня доказательным данным. Кроме того, Группа по разработке руководства сформулировала научные рекомендации в условиях недостаточной информации, полученной по результатам литературного поиска, с целью стимулирования исследований в ключевых вопросах ПНЯ.

На основі ретро- й проспективного клініко-статистичного аналізу 3 437-ми циклів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) та методу математичного моделювання встановлено частоту розвитку тяжкої форми синдрому стимуляції яєчників (СГЯ) під час лікування безплідності методом ЕКЗ в Україні, визначено основні чинники розвитку, розроблено діагностичні критерії прогнозу розвитку тяжкої форми СГЯ. Запропоновано алгоритм проведення контрольованої гіперстимуляції яєчників, модифіковано метод контрольованого дрейфу (МКД). Проведено порівняльний аналіз методів періоперативного введення альбуміну та препаратів гідроксиетилкрохмалю з МКД. Встановлено ефективність застосування методу МКД, що дозволяє не лише уникнути розвитку тяжкої форми СГЯ, але й зберегти високу частоту вагітності в циклах екстракорпорального запліднення (41,7 %). Створено та впроваджено в практику охорони здоров'я комплекс прогностичних та профілактичних заходів, що дозволив знизити частоту розвитку тяжкої форми СГЯ під час лікування методом ЕКЗ в п'ять разів - від 2 % до 0,4 %, а у групі високого ризику СГЯ - більше, ніж у 7 разів.

Наведено аналіз основних гормональних та обмінно-метаболічних порушень у жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) без ожиріння на фоні сучасної терапії препаратом міоксель, що доводить його високу клінічну ефективність і безпечність. Висновок: зважаючи на мультисистемність патогенезу СПКЯ, з метою запобігання фармакологічній поліпрагмазії, пацієнткам у разі СПКЯ рекомендовано призначати комбінований препарат на основі міо-інозитолу міоксель протягом не менш як чотирьох місяців.

Отмечено, что нарушения менструального цикла являются одними из основных симптомов синдрома поликистозных яичников (СПКЯ) и проявляются в различных формах. В исследовании олигоменорея имела место у 80,9 % пациенток, аменорея и дисфункциональные маточные кровотечения наблюдались в 11,8 и 7,4 % соответственно. Ожирение и количество антральных фолликулов в яичниках пациенток с СПКЯ способны влиять на характер нарушений менструальной функции.

Вперше досліджено показники програм допоміжних репродуктивних технологій під час застосування різних видів протоколів низькодозової стимуляції в порівнянні із стандартною стимуляцією у пацієнтів з нормальною відповіддю яєчників. Доведено доцільність вибору між стандартним і низькодозовим протоколами в залежності від кількості антральних фолікулів, рівня антимюлерів гормон, очікуваної кількості ооцитів у жінок з нормальною відповіддю на стимуляцію в програмах допоміжних репродуктивних технологій. Вперше проведено аналіз найбільш вживаних протоколів стимуляції у жінок із поганим яєчниковим резервом - стандартного довгого лютеїнового протоколу, модифікованого природного циклу, в порівнянні із низькодозовим довгим лютеїновим і цетротидним протоколами. Доведено доцільність диференційованого використання протоколів м'яких стимуляцій у програмах допоміжних репродуктивних технології залежно від показників яєчникового резерву та гормонального статусу пацієнтів.

Приведен обзор литературы и отчет о предварительных результатах исследований стимуляции фолликулогенеза препаратами эссенциального эстрогена - эстрадиола гемигидратом, трансдермальной формой эстрадиола, в частности Дивигель<190> (Orion Pharma, Финляндия). Предложенный протокол способствует оптимальному росту эндометрия, программированности фолликулогенеза для контролируемого зачатия, стимуляции фолликулогенеза, снижению риска многоплодных и супермногоплодных беременностей.

Рассмотрены проблемы бесплодия и вспомогательных репродуктивных технологий. Приведены протоколы контролируемой гиперстимуляции яичников (КГЯ) с выключением функции эндогенной секреции гонадотропинов. Ингибирование функции гипофиза осуществлялось с помощью диферелина - агониста гонадотропин-рилизинг-гормонов. Указаны режимы назначения диферелина в длинном (среднелютеиновом и раннем фолликулярном) и коротком протоколах. Снижение эндогенной функции гипофиза с помощью диферелина позволяет проводить более гибкую КГЯ, поскольку снижается риск нежелательного преждевременного пика ЛГ и преждевременной лютеинизации.

Показана эффективность и удобство применения негормонального препарата Зиман для активации продуцирования эндогенных гормонов в комплексной терапии синдрома истощения яичников (СИЯ). Представлена положительная динамика в снижении проявлений симптомов СИЯ, оптимальная доза препарата Зиман и хорошая его переносимость.

Приведены результаты исследования эффективности применения препарата Эстровэл в лечении синдрома преждевременного истощения яичников. Показана выраженная положительная динамика коррекции основных симптомов в процессе лечения. Установлена целесообразность использования предложенного лечения.

Установлено, що у випадку недостатності лютеїнової фази реєструються високі показники опору в судинах стінки домінуючого фолікула та жовтого тіла, а також недостатня систолічна швидкість кровообігу в них.

Виявлено значні порушення функціонального стану ендометрія та яєчників у жінок зі стрес-індукованим безпліддям, що зумовлює неповноцінне внаслідок недостатньої гемодинаміки формування жовтого тіла та недостатні секреторні зміни в ендометрії. Зазначені порушення негативно впливають на стан тканин ендометрія та не забезпечують адекватних умов для імплантації заплідненої яйцеклітини.

Цель работы - изучить связь между сонографическими характеристиками стигмы овуляции и исходами доминантного роста фолликулов, такими как овуляция или персистенция фолликула. Проспективное поперечно-секционное исследование. По результатам предварительного обследования 96 субфертильных женщин были разделены на две группы. В основную группу вошли 78 женщин, у которых была задокументирована овуляция. 18 женщин с различными клиническими проявлениями персистенции фолликула составили группу сравнения. Идентификацию стигмы овуляции проводили с использованием метода трансвагинальной сонографии, выполненной в технике мобильного гидроакустического окна (ТВС+МГО) стандартными датчиками с частотой 6,0 - 10 МГц. Для формирования МГО использованы 3 источника жидкости: содержимое фолликула, содержимое стигмы овуляции, жидкость у апекса яичника. В 52 (66,6 %) случаях были идентифицированы два основных типа стигмы овуляции - Bleb-type и Flat-type (соответственно 48 (61,5 %) и 4 (5,1 %) наблюдений). Еще у 26 (33,3 %) женщин с подтвержденной овуляцией стигму идентифицировать не удалось. В 18 (18,8 %) наблюдений имела место персистенция фолликула: в 10 (10,4 %) - лютеинизация неразорвавшегося фолликула, в 6 (6,3 %) - атрезия фолликула, развитие геморрагических фолликулов зафиксировали в двух (2,1 %) случаях. Наиболее частыми сонографическими признаками формирующейся стигмы овуляции оказались: локальное истончение стенок фолликула в области стигмы (91 %), появление небольшого количества жидкости у апекса (93,6 %) и приобретение фолликулом удлиненной или конусовидной формы (59 %). Подтверждены и описаны основные этапы сонографических изменений в структуре формирующейся стигмы овуляции. Впервые описан сонографический признак стигмы овуляции - феномен кольца констрикции, задокументированный в 30,8 % наблюдений. Тем не менее, овуляция может произойти на любом этапе формирования стигмы, в том числе без ее видимого образования. Увеличение размеров растущего фолликула до 28,5 мм в диаметре и более было связано с повышением риска персистенции. Выводы: изучение фенотипических особенностей формирования стигмы с помощью метода ТВС+МГО может быть полезным при расчете времени получения зрелого ооцита в натуральных циклах оплодотворения in vitro и прогнозе персистенции фолликула при проведении внутриматочных инсеминаций.

Розглянуто питання профілактики розвитку яєчникової дисфункції після емболізації маткових артерій (ЕМА) у жінок з лейоміомою матки великих розмірів. Встановлено, що найбільша частота проявів оваріальної дисфункції спостерігається у жінок старшого репродуктивного віку в перші 3 міс. після ЕМА незалежно від застосування методу як монотерапії або у складі комбінованого лікування, а в подальшому функція яєчників відновлюється. Розроблено алгоритм і математичну модель прогнозування виникнення дисфункції яєчників після ЕМА у жінок фертильного віку з лейоміомою матки великих розмірів. Запропоновано патогенетично обгрунтований профілактичний комплекс, який сприяє зниженню ризику виникнення оваріальної дисфункції у таких жінок.

Обследованы 77 юных и молодых пациенток в возрасте от 16-ти до 27-ми лет. Все обследуемые были разделены на 3 группы: I группа - 34 женщины с ожирением, синдромом поликистозных яичников (СПКЯ) и с яичниковой гиперандрогенией, II - 23 пациентки без ожирения с СПКЯ и гиперандрогенией яичникового генеза и III группа (сравнения) - 20 фенотипически здоровых женщин с нормальной массой тела, без симптомокомплекса СПКЯ с яичниковой гиперандрогенией. Цель исследования - изучение функционального состояния <$E beta>-клеток поджелудочной железы у юных и молодых женщин, характеризующих симптомокомплекс СПКЯ с яичниковой гиперандрогенией и гиперинсулинемией (ГИ), и лечение препаратом ряда бегуанидов - Сиофор-1000. Результаты исследований показали, что во время проведения теста толерантности к глюкозе ГИ выявлена у 39-ти (88,2 %) молодых женщин I группы и у 7-ми (30,4 %) пациенток II группы с нормальной массой тела. ГИ гораздо больше и чаще наблюдается у пациенток с СПКЯ, яичниковой гиперандрогенией и андроидным типом ожирения. Применение препарата Сиофор-1000 у 22 (64,7 %) пациенток I группы способствовало нормализации гормонального фона, восстановлению менструальной функции, снижению индекса массы тела в среднем от 7 - 11 кг и нормализации липидного состава крови. Сделан вывод, применение препарата Сиофор-1000 эффективно у пациенток с СПКЯ, яичниковой гиперандрогенией и андроидным типом ожирения.

Под наблюдением находились 37 женщин, которым проведено комплексное обследование традиционными методами исследования (клинические, гормональные, иммунологические, ультразвуковые). Семейная частота синдрома истощения яичников (СИЯ) определена по всем трем степеням родства. Цитогенетическое исследование проведено путем изучения культуры лимфоцитов периферической крови, приготовленной по стандартной методике. Клинические испытания проведены у 37 пациенток с СИЯ, которые были разделены на три группы. Первую группу составили 14 пациенток с наследственной отягощенностью, получавшие фитоэстроген Климадинон; вторую - 13 пациенток с СИЯ и наследственной отягощенностью, которым назначалось "плацебо"; третью (контрольную) - 10 фенотипически здоровых женщин с нормальной менструальной функцией. Возраст пациенток колебался от 29 до 37 лет. На основании обзора литературы и результатов исследований сделан вывод, что существенную роль в происхождении СИЯ играют наследственные факторы, при этом триггерную роль, по-видимому, играют стрессовые ситуации, воздействующие на эндокринную систему. Климадинон оказывает нормализующее действие на клеточный метаболизм яичников и его можно применять для восстановления менструальной функции и вегетососудистых расстройств, особенно он эффективен у лиц с СИЯ в самом начале возникновения синдрома с задержками менструации в течение 6 месяцев.

Проведено обследование 77 пациенток с субклинической формой синдрома поликистозных яичников (СПКЯ) в возрасте от 22 до 35 лет. Абсолютным признаком субклинической формы СПКЯ явилась ановуляторная дисфункция (АД) и ультразвуковые критерии поликистозных яичников. Диагноз был верифицирован при лапароскопии с последующим гистологическим исследованием. Контрольную группу составили 30 здоровых женщин без нарушения функции яичников. Полученные результаты гормонального исследования показали, что такая дисинхронизация у пациенток с хронической АД и субклинической формой СПКЯ создает пространственно временную мозаику уязвимости различных отделов гипоталамо-гипофизарно-яичниковой системы. Результаты исследования метаболического профиля свидетельствуют, что изменения углеводно-липидного обмена связаны с избыточной массой тела и встречаются у женщин как с субклинической формой СПКЯ, так и без нее. Основное значение в формировании метаболических нарушений имеет избыточная масса тела, а на фоне эндокринной дисфункции, характерной для СПКЯ, нарушения углеводного обмена становятся более выраженными.

Вивчено особливості клінічного перебігу, мікробіоценозу вагіни, гормонального, цитокінового, макро- та мікроелементного гомеостазу, морфологічної структури яєчників у жінок з синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) на тлі запальних процесів органів малого тазу. Під час вивчення клінічного перебігу синдрому встановлено більшу частоту міжменструальних кров'яних виділень (42,25 %), гіпоовуляції, періодичних порушень менструального циклу, переважання акне над гірсутним синдромом, наявність больового синдрому та рясних виділень з вагіни. У пацієнток з СПКЯ та запальним захворюванням органів малого тазу (ЗЗОМТ) морфологічними й імуногістохімічними характеристиками полікістозних яєчників на тлі запалення є лімфо- та плазмоцитарна інфільтрація в стромі яєчників, зниження експресії естрогенових і прогестеронових рецепторів, проліферативно-регенераторного маркеру Кі-67. Важливу роль в механізмі розвитку порушень гормонального гомеостазу за СПКЯ на тлі ЗЗОМТ має підвищення синтезу інтерлейкін-18 (ІЛ-18) та мієлопероксидази. Виявлено підвищення рівнів цінку, нікелю та марганцю за умов наявності СПКЯ та запальних захворювань геніталій надають підстави припустити їх участь у порушенні процесів фолікулогенеза й овуляції, зважаючи на їх властивості. Зазначено підвищення рівня контамінації вагіни у пацієнток із СПКЯ та ЗЗОМТ асоціативними формами мікрофлори з переважанням умовно-патогенних та патогенних мікроорганізмів в патогенних концентраціях. На підставі виявлених особливостей розроблено й апробовано удосконалений комплекс лікування пацієнток з СПКЯ на тлі ЗЗОМТ, що забезпечує більш виражену та тривалу нормалізацію менструальної функції, зменшення клінічних проявів і покращання гормональних показників.

Описано молекулярно-клітинні механізми регуляції репродуктивної функції. Вивчено аутоімунну патологію (АІП) жіночої репродуктивної системи, зокрема яєчників, а також механізми дії антиоваріальних антитіл. Наведено результати досліджень щодо мітохондріальної дисфункції ооцитів і кумулюсних клітин як причини безпліддя у жінок з АІП яєчників під час їх репродуктивного періоду життя. Особливу увагу приділено ролі цитокінів у процесі дозрівання яйцеклітини для вдосконалення та розробки нових методів у регуляції народжуваності, фертильності та лікування безпліддя.