Проведено комплексне епідеміологічне обстеження фахових робітників Одеського морського пароплавства з метою раннього виявлення осіб, що страждають на хламідійну інфекцію, реєстрацію їх статевих та тісних побутових контактів, із наступним їх лікуванням та своєчасною санацією осередків сімейного хламідіозу. Вперше досліджено особливості клінічного перебігу хламідійної інфекції у даного контингенту хворих. Охарактеризовано сімейні форми зазначеної інфекції та її патологоанатомічні особливості у 125 загиблих дітей. Запропоновано новий спосіб діагностики C.trachomatis. Розроблено комплексний метод лікування хламідійної інфекції у жінок, що запобігає медикаментозним ускладненням. Запропоновано профілактичні заходи, які запобігають розповсюдженню хламідійної інфекції.

Дисертацію присвячено створенню оптимального складу і технології вагінальних супозиторіїв і гелю з метронідазолом і мебетизолом. Досліджені різні групи допоміжних речовин і способи виготовлення вказаних м'яких лікарських форм. Розроблені методики визначення метронідазолу у поєднанні з мебетизолом у супозиторіях, гелях, біологічних рідинах - сироватці крові, вагінальному секреті, слині. Вивчені нешкідливість, специфічна активність розроблених вагінальних супозиторіїв і гелю, а також їх стабільність і протимікробна активність у процесі зберігання. Складені і впроваджені в практику інформаційні листи і рацпропозиції на склад і виготовлення м'яких лікарських форм для комплексної терапії вагінальних інфекційних захворювань.

Наведено теоретичне обгрунтування і нове рішення наукової задачі, яка полягала в розробці комплексного методу лікування хворих на рецидивний генітальний герпес (РГГ) із використанням ацикловіру та фітопрепарату "Бакплану" на підставі вивчення цитогенетичних та імунологічних порушень з метою зниження тривалості та частоти рецидивів. За умов ускладення клінічного перебігу у хворих на РГГ виникав високий рівень аберацій хромосом, посилювалась імунологічна недостатність, яка виражалась зниженням числа активованих лімфоцитів без і з двома асоціюючими акроцентричними хромосомами, абсолютної кількості лімфоцитів та їх субпопуляцій CD2⁺, CD4⁺ і CD16⁺, зменшенням функціональної активності Т-лімфоцитів на тлі збільшення супресивної активності Т-лімфоцитів та зниження функції Т-хелперів/індукторів. Відзначено зниження концентрації специфічних протигерпетичних IgG і підвищення вмісту ЦІК. Комплексний метод лікування коригував імунологічні та цитогенетичні порушення, забезпечив позитивний клінічний ефект у 96,7 % хворих, зменшив тривалість клінічних проявів у 2,4 рази та частоту наступних рецидивів - у 1,7 рази; добре переносився хворими та не викликав побічних ефектів.

Описаны этиология, патогенез, клиника, дифференциальная диагностика, лабораторные методы исследования и современные методы терапии болезней, передаваемых половым путем. Большое внимание уделено генитальному герпесу, гонорее, донованозу, сифилису, хроническому простатиту, болезни Рейтера и др.

Обстежено 86 хворих жінок із цервікальними інтранеоплазміями і cancer in situ, індукованими папіломавірусами, та 10 відповідних їм за віком та статтю клінічно здорових осіб. Встановлено, що незалежно від ступеня важкості перебігу захворювання та його нозологічної форми в сироватці крові хворих жінок зростав вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Клінічне одужання пацієнток після застосування методу комплексної терапії, який включає інтерферонотерапію чи використання циклоферону після кріодеструкції, супроводжувалось зниженням рівня ЦІК. Отримані результати можна використовувати як додатковий критерій для діагностики папіломавірусних інфекцій - інфекцій статевих органів жінок та оцінки клінічної ефективності терапії цих захворювань.

Подано інформацію про хламідії та уреплазми як збудники урогенітальних інфекцій, розглянуто патогенез урогенітального хламідіозу та мікоплазмозу. Наведено рекомендації щодо лікування зазначених статевих захворювань препаратами нового покоління - фромілідом та ципринолом.

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз шляхом застосування у комплексній терапії вітчизняного рекомбінантного інтерферонового препарату "Лаферон" на підставі визначення його імуномодулювальних властивостей. Встановлено, що призначення лаферону зумовлює підвищення здатності імунокомпетентних клітин до спонтанної та мітогеніндукованої продукції <$Egamma>-інтерферону (<$Egamma>ІФН), підвищення індукованої продукції інтерферонового препарату "Лаферон" (ІЛ)1 та нормалізації рівня синтезу NO. Запропоновано розроблену схему терапії використовувати для лікування пацієнтів, хворих на хронічний урогенітальний хламідіоз, у випадку, коли традиційні схеми лікування були не ефективні.

На підставі клініко-лабораторних і функціональних методів дослідження встановлено особливості акушерської та перинатальної патології за наявності у вагітних сифілітичної та хламідійної інфекції у "чистому" та в поєднаному варіанті. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень на підставі використання вільпрофена та хофітола за розробленою схемою, що дозволило знизити частоту перинатальної смертності та захворюваності у вагітних з поєднаною сифілітичною та хламідійною інфекціями.

На підставі проведеного порівняльного експерименту надано оцінку антисептичних супозиторіїв з декаметоксином і бензалконієм хлориду. Наведено результати дослідження щодо швидкості формування резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів. В експерименті досліджено сперміцидну, токсичну й алергізувальну дію супозиторіїв. Експериментально доведено антимікробну активність супозиторіїв з декаметоксином, визначено спектр їх дії щодо музейних і клінічних штамів мікроорганізмів, відмічено відсутність у речовин алергізувальної та токсичної дії на макроорганізми.

Обстежено 113 пацієнток, хворих на урогенітальний хламідіоз, і 111 здорових жінок. Здійснено порівняння діагностичної цінності методів визначення хламідіозу (культурального, реакції зв'язування комплементу (РЗК), імуноферментного аналізу (ІФА), методу прямої імунофлюоресценції (ПІФ) і полімеразної ланцюгової реакції (ПАР)). Відзначено високу інформативність методів ПІФ та ІФА. Значну кількість псевдопозитивних результатів (20 %) отримано методом ПЛР. Висвітлено роль гіпоетрогенії, зниженого рівня прогестерону та імунних зрушень у патогенезі урогенітального хламідіозу. Відзначено високу ефективність комплексного з аміксином лікування хламідіозу у порівнянні з використанням традиційних імуномодуляторів. Доведено, що використання аміксину в комплексному лікуванні хламідіозу сприяє раціональній підготовці жінок до вагітності.

Аеробні умовно патогенні бактерії, ізольовані у жінок з різними запалвними процесами репродуктивної системи, були представлені стафілококами (62 %), ентеробактеріями (30 %), стрептококами (11 %), псевдомонадами (7 %). Грампозитивні коки (стафілококи, стрептококи, за винятком Streptococcus faecium) виявили найбільшу чутливість до амоксициліну/клавуланової кислоти. Клінічні ізоляти ентеробактерій характеризувались високим процентом штамів, чутливих до ципрофлоксацину, цефалоспоринів третьої генерації. Більшість виділених штамів Pseudomonas aeruginosa була чутливою до фторхінолонів.

Досліджено актуальну проблему сучасної гінекології - діагностику та лікування хламідійної інфекції на фоні генітального кандидозу т бактеріального вагінозу в жінок репродуктивного віку. Для вирішення даної проблеми вивчено стан мікрофлори піхви, клінічний перебіг, стан специфічного та неспецифічного, загального та місцевого імунітету. Висвітлено залежність між клінічними проявами та функціональним станом імунної системи. Розроблено математичну модель прогнозування вираженості запального процесу органів малого тазу. Обгрунтовано, запропоновано та впроваджено раціональну схему використання імунокоректорів залежно від показників імунної системи. Наведено порівняльну характеристику клініко-лабораторних та імунологічних показників після проведеного лікування за запропонованими схемам. На основі вивчення даних анамнезу, клінічного та лабораторного обстеження відзначено, що обстеженню на хламідійну інфекцію підлягають жінки з патологічним виділенням із статевих шляхів, вираженим лейкоцитозом ( > 10 у полі зору) в мазках з піхви та цервікального каналу на фоні зміщення pH в лужну сторону (> 4, 5); з запальними захворюваннями геніталій, рецидивуючим генітальним кандидозом та бактеріальним вагінозом. Встановлено, що найчастішим клінічним проявом хламідійної інфекції у поєднанні з генітальним кандидозом та бактеріальним вагінозом були запальні захворювання придатків матки (63 та 69 %) на фоні наявного вторинного імунодефіциту. Розроблено математичну модель прогнозування вираженості запального процесу залежно від функціонального стану імунної системи. На підставі проведених досліджень розроблено та науково обгрунтовано раціональну схему

Вивчено показники гормонального гомеостазу та імунного статусу, клініко-морфологічної структури яєчників. Виявлено значне коливання рівня фолікулостимулювального та лютеїнізуючого гормонів, естрадіолу та прогестерону в жінок з безплідністю, які перенесли запалення геніталій хламідійної етіології з тривалістю процесу більше трьох років. В імунологічному статусі виявлено модифікації: підвищення рівнів В-лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів класів A, G та E, зниження рівня <$Ealpha>-інтерферону та дефіцит Т-клітинного імунітету. Використано тканинну терапію, що позитивно впливає на всі вивчені показники гормонального гомеостазу та імунологічного статусу. Розроблено схему лікування гормональних порушень з використанням гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти, яка дозволила збільшити до 81 % випадків овуляції та до 42 % - вагітності жінок.

Представлены данные литературы, а также результаты собственных клинических лабораторных и инструментальных исследований, проведенных у больных урогенитальным хламидиозом женщин. Проведен анализ существующих классификаций урогенитального хламидиоза. Обращено внимание на необходимость дальнейшего более глубокого изучения сложных механизмов возникновения заболевания и его многочисленных осложнений, а также на разработку тактически рациональных подходов к комплексной этиотропной, патогенетической и реабилитационной терапии больных.

Наведено дані клінічного обстеження та мікроскопії препаратів зі зскребків зі слизової оболонки статевих органів 68-ми чоловіків та жінок, віком від 16 до 50-ти років, у яких діагностований урогенітальний мікоз, а також результати цитохімічного дослідження тканинного пулу лімфоцитів у вогнищі запалення. Пацієнтам проведені 1 - 2 курси пульс-терапії з використанням препарату "Орунгал" за наявності клініко-лабораторного контролю. Такий режим лікування забезпечив одужання 99,8 % пацієнтів. Як прогностичний критерій доцільно використовувати показники інтенсивності та типу запальної реакції, а також функціонально-метаболічної активності лімфоцитів у вогнищі ураження.

В аналітичному огляді літератури розглянуто патогенетичні та імунологічні зміни, які виникають у випадку хламідіозів і за певних умов ведуть до неплідності жінок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-52

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-52 + Р696.016-52

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано доцільність застосування реніцину в гінекологічній, урологічній та дерматовенерологічній практиці, що обумовлено низкою його переваг порівняно з іншими макролідами та доступною вартістю лікування.

Отмечено, что роль хламидий, уреаплазм в возникновении женского бесплодия связана с тем, что они вызывают поражение канала шейки матки, эндометрия, маточных труб, яичников. В патогенезе нарушения репродуктивной функции при хламидиозе и уреаплазмозе, кроме механического фактора, который является основным, важную роль играет и эндокринный фактор, возникающий вторично, вследствие нарушений нейрогуморальной регуляции овуляторной функции половых желез. Нарушение репродуктивной функции у мужчин при хламидиозе и уреаплазмозе корригирует с длительностью, тяжестью течения заболевания и вовлечением в патологический процесс предстательной железы, семенных пузырьков и придатков яичек. Снижение репродуктивных свойств эякулята чаще выявляют при хламидиозе, чем уреаплазмозе, и особенно часто - при смешанной хламидийно-уреаплазменной инфекции.