Comparative Anatomy is a subspecialty of Anatomical Sciences that deals with/involves the possible existing structural relaiedness in organisms. By careful description of specific structures, organs or systems, comparisons are made that draw similarities or differences between organs. The aim of this area in Anatomy was to provide evolutionary or adaptive explanations for detected characteristics - including maintaining the ancestral line. Permission for this descriptive and observational study was obtained from the research and ethics committee of the Department of Human Anatomy and Cell Biology, Delta State University7, Abraka (Number DELSU/CHS/ANA/118). Five female animals of the vertebrate class were used for the study (one from each vertebrate class). The animals included: cat fish (Clariasgariepinus); toad (Bufobufo): agama lizard (Agama agama); domestic chicken (Gallus gallusdomcsticus) and the Wistar rat (Rattusnorvegicus). All the studied vertebrates except mammals showed growth and maturation of several follicles confirming the characteristic of multiple gestation characteristic of these animals. The phases of growth were very similar in all of the studied organisms. These follicles were disposed in a fibrous stroma capable of influencing the activity of the ovary, Lacunae were only found in birds and mammals. Conclusion: the index study revealed several significant findings especially the occurrence of multiple stages of germ cell development in the female vertebrate gonads. These observations provided a vivid histologic basis for the argument of a common ancestral origin of the animal phylum albeit against the background of extensive impact of adaptational factors.

Встановлено, що тривала ушкоджувальна дія негативних чинників на фоні індивідуального сприйняття підвищених навантажень є причиною функціональної гіперпролактінемії, дисфункції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, гіпофункції яєчників і ранньої менопаузи. Показано, що інволюційна гормональна перебудова ініціює взаємообтягувальні порушення обміну речовин - ліпідного, вуглеводного, кальцій - фосфорного, кісткового ремоделювання та приводить до підвищення ризику розвитку метаболічних захворювань скелета й урогенітальних розладів. Розроблено математичну модель, яка прогнозує вірогідність розвитку метаболічних змін кісткової тканини шляхом кількісної оцінки чинників ризику зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), а також визначено клінічні предиктори які сприяють зниженню МЩКТ у разі гіпофункції яєчників. Розроблено й апробовано диференційовану систему ведення жінок з метаболічними порушеннями у разі гіпофункції яєчників. Одержано результати лікування, які свідчать про патогенетичну обгрунтованість та доцільність використання замісної гормональної терапії.

Цель работы: изучить в сравнении информативность гормонального и ультразвукового исследования в оценке эффективности овуляции и качества циклических превращений эндометрия в секреторной фазе. Сравнены результаты гормонального и ультразвукового исследования 23 женщин (в возрасте 21 - 35 лет) с ановуляцией и 25 - фертильных с овуляцией. В 11 - 14-й дни цикла определен уровень фолликулостимулирующего и лютеинизирующего гормонов и эстрадиола (E2), а в 21 - 23-й - прогестерона, проводили трансвагинальное ультразвуковое исследование (ТВ УЗИ). Выводы: большой разброс нормативных значений гормонов репродуктивной системы затрудняет интерпретацию полученных данных; ТВ УЗИ является доступным и информативным методом оценки соответствия функционального состояния яичника и эндометрия фазе данного менструального цикла.

Цель работы - изучение клинических проявлений и морфологических особенностей доброкачественных опухолей (ДО) яичников для своевременного решения вопроса о необходимости их оперативного лечения. В процессе исследования показано, что ДО и опухолевидные образования яичников чаще встречаются среди женщин активного репродуктивного возраста - от 20 до 39 лет, что несколько отличается от данных литературы. Клиническая картина ДО неспецифична и проявляется в некоторых случаях нарушениями менструального цикла, бесплодием. Показано, что определение онкомаркера СА-125 позволяет в предоперационном периоде с высокой степенью вероятности прогнозировать характер образования яичника и определить хирургическую тактику, что подтверждается результатами других исследователей. Сделаны выводы, что скудная и неспецифичная клиническая симптоматика объемных образований и многообразие их гистологических форм указывают на необходимость тщательного дооперационного обследования, включая определение онкомаркера СА-125. Необходимо проведение экспресс-диагностики во время операции лапароскопии для решения вопроса об объеме оперативного вмешательства и дальнейшей тактики.

На 47 нефіксованих трупах жінок, померлих у віці 29 - 77 років, встановлено, що яєчникові вени мають розвинену сітку анастомозів. Права яєчникова вена у 5 випадках впадала в праву ниркову вену, в 3 випадках - у верхню брижову. За наявності оваріоцеле у більшості випадків виявлено ознаки незавершеного повороту Ледда.

Проаналізовано результати загального аналізу крові у 137 пацієнток із гострим апендицитом та у 55 - з апоплексією яйника, у яких визначено діагностичну чутливість показників лейкоцитарних індексів інтоксикації в диференціальній діагностиці гострого апендициту та апоплексії яйника. За результатами дослідження встановлено, що використання лейкоцитарного індексу інтоксикації Я. Я. Кальф-Каліфа, як і інтегрального гематологічного показника та нейтрофільно-моноцитарного співвідношення для диференціальної діагностики гострого апендициту та апоплексії яйника не інформативне, оскільки наведені показники істотно не відрізняються у даних групах пацієнтів. З цією метою доцільно застосовувати визначення рівня лейкоцитів, лейкоцитарний індекс інтоксикації В. К. Островського, нейтрофільно-лімфоцитарне та нейтрофільно-монолімоцитарне співвідношення, оскільки діагностична чутливість даних показників є високою та їхні значення достовірно відрізняються та можуть слугувати ефективним диференціально-діагностичним критерієм. У пацієнтів з катаральним апендицитом з цією метою доцільно застосовувати лімфоцитарно-моноцитарне співвідношення.

Проаналізовано результати лікування 2 001-го хворого, оперованого внаслідок наявності підозри на гострий апендицит (ГА). З'ясовано, що найбільшу кількість діагностичних помилок припущено в жінок, у 21,1 % яких інтраопераційно діагностовано гостру гінекологічну патологію, у структурі якої найбільшу кількість становлять випадки апоплексії яєчника (АЯ) (61,4 %). Встановлено значення лейкоцитозу та нейтрофільного зсуву для диференціальної діагностики ГА та АЯ. На підставі результатів вивчення клітинного складу лейкоцитарної формули виявлено значущість лейкоцитарних індексів інтоксикації та клітинних співвідношень у диференціальній діагностиці зазначених нозологій. Впроваджено методику визначення рівня сорбційної здатності еритроцитів для диференціальної діагностики ГА та АЯ. Розроблено алгоритм ультразвукового обстеження хворих з підозрою на ГА, використання якого дозволило підвищити специфічність і чутливість методу. Визначено показання до діагностичної лапароскопії у цієї групи хворих. На підставі результатів досліджень опрацьовано диференціально-діагностичний алгоритм у пацієнток з підозрою на ГА, використання якого сприяло зменшенню кількості діагностичних помилок до 2 % і покращанню безпосередніх і віддалених результатів їх лікування.

Дисертацію присвячено вивченню морфо-функціональних змін при гострих і хронічних алкогольних інтоксикаціях. На основі морфо-функціонального аналізу яєчників експериментальних тварин (білих щурів) і трупів осіб жіночої статі репродуктивного віку, які мали достовірний алкогольний катамнез, визначено кореляційні зв'язки та проведено зіставлення змін яєчників в умовах гострого отруєння етанолом і тривалого впливу етилового спирту. Виявлено зниження загальної кількості фолікулів та ознаки сполучнотканинної трансформації органа, що свідчать про розвиток стійкого гіпоовуляторного статусу.

Наведено сучасні уявлення щодо розвитку автоімунного оофориту (АІО). Проаналізовано відомості щодо різноманітних методів лікування АІО, які мають побічні дії. Наведено і обгрунтовано методи лікування АІО.

Рассмотрена роль Диферелина ("Ипсен Фарма", Франция) - аналога гипофизарного гонадотропин-релизинг-гормона - в усовершенствовании вспомогательных репродуктивных технологий. Приведены протоколы контролируемой гиперстимуляции яичников с акцентом на выключении с помощью Диферелина эндогенной секреции гонадотропинов гипофизом. Подчеркивается эффективность его применения в фармако- и оперативной терапии гормонально-зависимых заболеваний - миомы матки и эндометриоза.

Рассмотрены проблемы патогенеза и лечения синдрома поликистозных яичников (СПКЯ), сочетающиеся с ожирением. Современные взгляды на терапию метаболических расстройств при СПКЯ основаны на том, что частым расстройством при СПКЯ является резистентность к инсулину и компенсаторная гиперинсулинемия, т.н. гиперинсулинемическая резистентность. Применение гуаровой смолы не только снижает массу тела, но и оптимизирует ряд метаболических параметров.

Проведено оцінку результатів комбінованого методу лікування ендометріозу яєчників із застосуванням оперативного втручання, імуномодулючої терапії, а також використанням агоністів гонадотропін-рилізинг-гормону. Запропонований метод лікування має суттєву перевагу в плані ефективності та відсутності рецидивів протягом 2 років спостережень.

Показана эффективность и удобство применения натурального витамина Е в форме препарата Енат-400 в комплексной терапии синдрома истощения яичников (СИЯ). Установлена положительная динамика в снижении проявлений симптомов СИЯ, оптимальность дозы витамина Е и хорошая переносимость препарата.

Метою дослідження була оптимізація алгоритму прогнозування перебігу гіперандрогенних станів (ГАС) різного генезу у жінок. Під час аналізу клініко-анамнестичних даних встановлено, що у обстежених пацієнток з ГАС перебіг захворювання відзначався стереотипністю. Порушення менструального циклу відзначалося у 97,0 % пацієнток, з них у 75 % - у вигляді олігоменореї, а у 12,0 % - у вигляді аменореї. Ановуляція у 80 % жінок була підтверджена тестами функціональної діагностики та змінами гормонального профілю, зокрема низьким рівнем прогестерону. Серед клінічних гінекологічних варіантів ГАС у обстежених жінок найбільш часто зустрічався овуляторний синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) (62,0 %), тоді як класичний СПКЯ був визначений лише у 38,0 %. У пацієнток з хронічною гіперандрогенною ановуляцією (ХГА) співвідношення ЛГ/ФСГ у II фазі зростало до 2,7. У 71 % жінок визначалися прояви метаболічного синдрому при помірних змінах з боку ліпідограми. Найбільш виражені порушення гормонального та метаболічного профілю були асоційовані з низьким рівнем секреції ФСГ в I фазі менструального циклу. Це робить доцільним проведення додаткових досліджень експресії рецепторів до ФСГ та її генетичних детермінант.

Проведено оцінку оваріального резерву та прогноз відповіді на контрольовану стимуляцію яєчників у жінок із синдромом резистентних яєчників (СРЯ). Детально з практичної точки зору розглянуто етапи ультразвукового та гормонального моніторингу фолікулогенезу в циклах моно- та суперовуляції в жінок із СРЯ.

За наявності синдрому рефрактерних яєчників спостерігаються зміни імунного статусу за типом вторинного імунодефіциту. Проведено вивчення функції імунної системи в обстежених жінок після лікування препаратом енгістол. Запропоноване лікування сприятливо впливало на показники імунітету, а саме: збільшувалися загальне число Т- та В- лімфоцитів і імунорегуляторний індекс та зменшувалася концентрація циркулюючих імунних комплексів. Отже, застосування препарату енгістол для корекції виявлених змін призводить до нормалізації функції імунної системи.

Освещены вопросы этиологии и патогенеза апоплексии яичника, так как с внедрением новой технологии в последние годы изменился подход к диагностике и лечению этой патологии. Результаты исследования указывают на необходимость проведения после перенесенной операции апоплексии яичника различных реабилитационных мероприятий, направленных на регуляцию функции яичника и профилактику рецидивов заболевания для сохранения репродуктивности функций.

Представлено дані, що стосуються аутоімунної патології яєчників у жінок. Розглянуто експериментальні моделі аутоімунної патології яєчників з використанням тварин. Наведено результати власних досліджень експериментальної імунної патології яєчників у мишей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*550.38 + Р715.52-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби яєчників

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Результаты исследований свидетельствуют, что изменения активности протеиназ имеют большое значение в патогенезе развития наружного эндометриоза. В результате снижения катепсиновой активности эндометрия апоптотическая активность слизистой оболочки матки снижается и десквамированные клетки эндометрия не подвергаются запрограммированной гибели. Попадая в результате ретроградной менструации в брюшную полость, патологически измененный эндометрий также не подвергается гибели в связи с угнетением проапоптотических агентов перитонеальной жидкости. Полученные результаты необходимо использовать при разработке диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.