Comparative Anatomy is a subspecialty of Anatomical Sciences that deals with/involves the possible existing structural relaiedness in organisms. By careful description of specific structures, organs or systems, comparisons are made that draw similarities or differences between organs. The aim of this area in Anatomy was to provide evolutionary or adaptive explanations for detected characteristics - including maintaining the ancestral line. Permission for this descriptive and observational study was obtained from the research and ethics committee of the Department of Human Anatomy and Cell Biology, Delta State University7, Abraka (Number DELSU/CHS/ANA/118). Five female animals of the vertebrate class were used for the study (one from each vertebrate class). The animals included: cat fish (Clariasgariepinus); toad (Bufobufo): agama lizard (Agama agama); domestic chicken (Gallus gallusdomcsticus) and the Wistar rat (Rattusnorvegicus). All the studied vertebrates except mammals showed growth and maturation of several follicles confirming the characteristic of multiple gestation characteristic of these animals. The phases of growth were very similar in all of the studied organisms. These follicles were disposed in a fibrous stroma capable of influencing the activity of the ovary, Lacunae were only found in birds and mammals. Conclusion: the index study revealed several significant findings especially the occurrence of multiple stages of germ cell development in the female vertebrate gonads. These observations provided a vivid histologic basis for the argument of a common ancestral origin of the animal phylum albeit against the background of extensive impact of adaptational factors.

Показано можливості підвищення ефективності збереження та відновлення репродуктивного здоров’я у жінок з апоплексією яєчника шляхом вдосконалення методів неінвазивної діагностики внутрішньочеревних кровотеч яєчникової етіології, розробки патогенетично обгрунтованого діагностично-лікувального алгоритму та реабілітаційно-профілактичної програми з урахуванням виявлених патогенетичних і морфофункціональних особливостей захворювання, а також можливостей сучасних інноваційних медичних технологій. На підставі теоретичного узагальнення даних епідеміологічних, гормональних досліджень, особливостей клінічних проявів соно-, відео- та морфоструктури джерела оваріальної кровотечі, стану мікро-біоценозу статевих шляхів, системи гемостазу у разі апоплексії яєчника патогенетично обгрунтовано та розроблено систему діагностики, диференційовані способи консервативного та оперативного лікування, а також систему комплексного реабілітаційно-профілактичного ведення, що в сукупності сприяло зменшенню кількості випадків рецидиву захворювання та відновленню репродуктивної функції у разі цієї патології.

Представлены современные данные литературы об этиологии, патогенезе, диагностике и лечении апоплексии яичников. Рассмотрены проблемы дифференциальной диагностики апоплексии яичника с острым аппендицитом, методы консервативного и хирургического лечения.

Освещены вопросы этиологии и патогенеза апоплексии яичника, так как с внедрением новой технологии в последние годы изменился подход к диагностике и лечению этой патологии. Результаты исследования указывают на необходимость проведения после перенесенной операции апоплексии яичника различных реабилитационных мероприятий, направленных на регуляцию функции яичника и профилактику рецидивов заболевания для сохранения репродуктивности функций.

Представлено дані, що стосуються аутоімунної патології яєчників у жінок. Розглянуто експериментальні моделі аутоімунної патології яєчників з використанням тварин. Наведено результати власних досліджень експериментальної імунної патології яєчників у мишей.

Изучено влияние препарата "Бодимарин" ("Ядран", Хорватия) на нарушенный эндокринный и метаболический статус у больных с синдромом поликистозных яичников. 12-недельное применение Бодимарина приводило к снижению массы тела, уменьшению гирсутизма и нормализации менструальных нарушений. Бодимарин может быть препаратом выбора при лечении метаболических нарушений больных с синдромом поликистозных яичников.

Вивчено характер міжгормональних співвідношень андрогенів і глюкокортикоїдів у хворих на вторинний полікістоз яєчників (ПКЯ). Вивчення даних співвідношень дозволило чітко й обгрунтовано оцінити частоту гіперандрогенії у хворих на ПКЯ та визначити її характер (яєчниковий, наднирковий). Науково обгрунтовано і впроваджено у практику лікувальні заходи для корекції яєчникової та надниркової форм гіперандрогенії у жінок з вторинним ПКЯ. Запропоновано методику негормональної стимуляції продукції андрогенів - естрогенів за умов вираженого дизкортицизму.

Изучены результаты применения препаратов серии "Биотроф+фитокомплекс" в сочетании с эстрогенгестагенной терапией при синдроме поликистозных яичников. Установлено положительное влияние препаратов "Биотроф N 4.1+фитокомплекс" и "Биотроф N 10+фитокомплекс" на состояние процессов метаболизма и гормональный уровень при данном заболевании.

Исследовано влияние препарата "Криоцелл-криоэкстракт плаценты" (КП) на индукцию суперовуляции у лабораторных мышей при реактивном хроническом воспалении яичников. Показано, что хроническое воспаление яичников у самок мышей оказывает выраженное влияние на результаты индукции суперовуляции. При этом существенно снижается количество ооцитов, зигот и 2-клеточных эмбрионов, также отмечено ухудшение морфологии эмбрионов. Введение животным КП оказывает выраженный терапевтический эффект и способствует более эффективной индукции суперовуляции под влиянием экзогенных гонадотропных гормонов, в результате чего увеличивается общий уровень выхода гамет и ранних эмбрионов, улучшается их морфологическое качество.

Визначено рівень продукції антимюллерівського фактора (АМФ) у фолікулярному апараті 26 жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) і 22 жінок зі збереженим фолікулогенезом і овуляцією. Імуногістохімічне визначення вмісту АМФ у фолікулярних клітинах біоптатів яєчників виявило, що у хворих із СПКЯ спостерігається більш високий рівень АМФ у гранульозних клітинах на всіх стадіях фолікулогенезу, а також відсутнє зниження рівня АМФ у міру росту антральних фолікулів, яке спостерігається в нормі. Висунуто гіпотезу, що гіперпродукція АМФ, який має виражений інгібувальний вплив на фолікулярний апарат, може бути результатом порушення диференціювання біпотентних гонад плода внаслідок генетичних чи інших причин і призводити до порушення фолікулогенезу і овуляції.

Результати проведених досліджень свідчать про актуальність наукового завдання, що вивчається, - поєднана патологія матки та яєчників. Розроблений алгоритм діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів дозволяє підвищити ефективність оперативного лікування, а за бажанням пацієнток і відсутності протипоказань - відновити репродуктивну функцію.

Проаналізовано результати лікування 2 001-го хворого, оперованого внаслідок наявності підозри на гострий апендицит (ГА). З'ясовано, що найбільшу кількість діагностичних помилок припущено в жінок, у 21,1 % яких інтраопераційно діагностовано гостру гінекологічну патологію, у структурі якої найбільшу кількість становлять випадки апоплексії яєчника (АЯ) (61,4 %). Встановлено значення лейкоцитозу та нейтрофільного зсуву для диференціальної діагностики ГА та АЯ. На підставі результатів вивчення клітинного складу лейкоцитарної формули виявлено значущість лейкоцитарних індексів інтоксикації та клітинних співвідношень у диференціальній діагностиці зазначених нозологій. Впроваджено методику визначення рівня сорбційної здатності еритроцитів для диференціальної діагностики ГА та АЯ. Розроблено алгоритм ультразвукового обстеження хворих з підозрою на ГА, використання якого дозволило підвищити специфічність і чутливість методу. Визначено показання до діагностичної лапароскопії у цієї групи хворих. На підставі результатів досліджень опрацьовано диференціально-діагностичний алгоритм у пацієнток з підозрою на ГА, використання якого сприяло зменшенню кількості діагностичних помилок до 2 % і покращанню безпосередніх і віддалених результатів їх лікування.

На базі проведених досліджень з метою пояснення залежності виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ) при стимуляції суперовуляції в циклах допоміжних репродуктивних технологій та тяжкості його ступеня від застосування оригінального каберголіну в дозі 0,5 мг/день, починаючи з наступного дня від пункції фолікулів, впродовж 5 - 8 днів для запобігання цього стану, підтверджено зниження частоти виникнення СГЯ середнього і тяжкого ступенів, а у разі його виникнення пом'якшення гостроти симптомів та скорочення тривалості їх протікання, без впливу на частоту настання вагітності та її подальший перебіг. Проведено аналіз динаміки перебігу СГЯ за клінічними і лабораторними показниками. Так, за тривалістю протікання СГЯ, динамікою наростання і спадання його симптомів, відмічено, що у пацієнтів, котрі одержували оригінальний каберголін, тяжкі форми СГЯ розвивалися рідше, тривалість протікання була меншою, що підтверджується кращою динамікою нормалізації лабораторних показників.

Проведено исследование эффективности комплексного лечения антибиотиком гатифлоксацином и физиотерапевтических процедур 117-ти больных с воспалительными заболеваниями органов малого таза (ОМТ) в амбулаторных условиях. Для оценки эффективности терапии использовали: оценку динамики симптомов по 4-балльной шкале, бимануальное гинекологическое исследование, оценку функции яичников по тестам функциональной диагностики, кольпоскопию, микробиологическое исследование, обследование на атипичную флору методом полимеразной цепной реакции, ультразвуковое исследование ОМТ, доплерографию сосудов придатков. К 5-му дню лечения гатифлоксацином удалось достичь выздоровления в 89,0 и улучшения в 11,0 % случаев.

Проведено обстеження 24-х жінок із верифікованим діагнозом синдрому полікістозних яєчників. До контрольної групи увійшли 10 практично здорових жінок. У всіх жінок визначено рівні лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулювального гормону, прогестерону, естрадіолу, пролактину, 17-альфагідроксипрогестерону, тестостерону, андростендіону, дегідроепіандростерону та кортизону в сироватці крові за допомогою методу імуноферментного аналізу. У жінок з синдромом полікістозних яєчників встановлено достовірне зростання співвідношення лютеїнізуючого/фолікулостимулювального гормонів в 2,4 раза та рівня тестостерону і андростендіону в 1,9 та 2,5 разів відповідно у порівнянні з контрольною групою. Дана патологія характеризується значними гормональними змінами, що вимагає застосування патогенетично обгрунтованого лікування синдрому полікістозних яєчників.

Проаналізовано результати загального аналізу крові у 137 пацієнток із гострим апендицитом та у 55 - з апоплексією яйника, у яких визначено діагностичну чутливість показників лейкоцитарних індексів інтоксикації в диференціальній діагностиці гострого апендициту та апоплексії яйника. За результатами дослідження встановлено, що використання лейкоцитарного індексу інтоксикації Я. Я. Кальф-Каліфа, як і інтегрального гематологічного показника та нейтрофільно-моноцитарного співвідношення для диференціальної діагностики гострого апендициту та апоплексії яйника не інформативне, оскільки наведені показники істотно не відрізняються у даних групах пацієнтів. З цією метою доцільно застосовувати визначення рівня лейкоцитів, лейкоцитарний індекс інтоксикації В. К. Островського, нейтрофільно-лімфоцитарне та нейтрофільно-монолімоцитарне співвідношення, оскільки діагностична чутливість даних показників є високою та їхні значення достовірно відрізняються та можуть слугувати ефективним диференціально-діагностичним критерієм. У пацієнтів з катаральним апендицитом з цією метою доцільно застосовувати лімфоцитарно-моноцитарне співвідношення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.52 + Р569.715.2 + Р410

Рубрики:

Хвороби яєчників

Пухлини яєчників

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Проведен анализ клинических и ультразвуковых признаков у 79 пациенток с кровоизлиянием в яичник, сопровождающимся формированием кистозного образования яичника с кровоизлиянием (КОЯК). Все ультразвуковые изображения были подразделены на 4 типа: тип 1 - опухолевидное образование с плотным, аморфным гиперэхогенным содержимым; тип 2 - на плотном гипоэхогенном фоне сетчатый или в виде губки рисунок с нитевидными полосами, проходящими в разных направлениях; тип 3 - опухолевидное образование, состоящее отдельно из жидкостного и плотного компонентов; тип 4 - большая кистозная полость с маленькой твердой частью - капсулой кистозного образования. Ультразвуковые изображения 1, 2 и 3 типов со временем трансформировались в кистозный вариант типа 4, затем исчезали. Чаще КОЯК обнаруживались у нерожавших женщин - 47 (59,4 %), во второй фазе менструального цикла - 63 (79,7 %). Диагностика КОЯК, не сопровождающихся интраперитонеальным кровотечением, основывается на комплексной оценке в динамике ультразвуковых и клинических данных. В большинстве случаев КОЯК полностью регрессируют за 2 - 4 недели без хирургического вмешательства.

Цель работы - изучение клинических проявлений и морфологических особенностей доброкачественных опухолей (ДО) яичников для своевременного решения вопроса о необходимости их оперативного лечения. В процессе исследования показано, что ДО и опухолевидные образования яичников чаще встречаются среди женщин активного репродуктивного возраста - от 20 до 39 лет, что несколько отличается от данных литературы. Клиническая картина ДО неспецифична и проявляется в некоторых случаях нарушениями менструального цикла, бесплодием. Показано, что определение онкомаркера СА-125 позволяет в предоперационном периоде с высокой степенью вероятности прогнозировать характер образования яичника и определить хирургическую тактику, что подтверждается результатами других исследователей. Сделаны выводы, что скудная и неспецифичная клиническая симптоматика объемных образований и многообразие их гистологических форм указывают на необходимость тщательного дооперационного обследования, включая определение онкомаркера СА-125. Необходимо проведение экспресс-диагностики во время операции лапароскопии для решения вопроса об объеме оперативного вмешательства и дальнейшей тактики.

На підставі результатів обстеження 137-ми жінок репродуктивного віку з синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) доведено, що порушення у церебральному та внутрішньояєчниковому кровотоках призводять до підвищення рівня <$Ebeta>-ендорфіну у сироватці периферичної крові пацієнток з СПКЯ, що погіршує їх психоемоційний стан і може бути одним з факторів порушення репродуктивного здоров'я за умов СПКЯ. Показано, що застосування препарату Інстенон у комплексній схемі корекції репродуктивних порушень у разі СПКЯ зумовлює нормалізацію порушень у церебральному та внутрішньояєчниковому кровотоках, зниження рівня <$Ebeta>-ендорфіну у сироватці периферичної крові, а також покращує психоемоційний стан жінок з СПКЯ, що сприяє відновленню у них репродуктивного здоров'я.