За допомогою анатомічного дослідження 79 препаратів плодів і новонароджених людини та ультразвукового дослідження 32 дітей визначено типові макромікроскопічні ознаки сигморектального сегмента, варіантну анатомію сигмоподібної ободової кишки, хронологічну послідовність становлення топографо-анатомічних взаємовідношень сигморектального сегмента із суміжними органами і структурами живота в перинатальному періоді, його ультрасонографічні параметри у новонароджених та грудних дітей.

В развитии железистых образований предстательной железы в течение плодного периода онтогенеза установлены стадии интенсивного (середина 5-го, 8-й и 10-й месяцы) и замедленного (с конца 5-го до начала 8-го месяца) их формирования. У плодов разных возрастных групп лучше развиты железистые образования, которые открываются в предстательную часть мочеиспускательного канала ниже семяизвергающих протоков. Железистые образования, которые разветвляются в толще боковых отделов задней стенки предстательной части мочеиспускательного канала, составляют основную массу и наибольшую численность желез предстательной железы.

У ході дослідження 7-місячних плодів жіночої статі виявлено варіанти топографії внутрішніх органів та кровоносних судин таза. Описано особливості форми та синтопії яєчників, маткових труб, наведено морфометричні особливості загальної, зовнішньої та внутрішньої клубових артерій.

Оптимальная тактика ведения женщин с преждевременной недостаточностью яичников (ПНЯ) на основе имеющихся наилучших доступных доказательств по данным литературы. Представленное руководство разработано мультидисциплинарной группой экспертов в данной области с использованием методологии разработки руководств Европейского общества по репродукции и эмбриологии человека (ESHRE), в том числе тщательного систематического поиска литературы, оценки качества включенных работ до сентября 2014 года и консенсуса Группы по разработке руководства по всем рекомендациям. В оценку были включены пациентки с типичными признаками ПНЯ. После завершения работы с руководством ознакомились члены ESHRE и профессиональных организаций. Группа разработчиков сформулировала 99 рекомендаций в ответ на 31 ключевой вопрос по диагностике и лечению женщин с ПНЯ. В частности, руководство содержит 17 рекомендаций по диагностике и оценке ПНЯ и 46 рекомендаций по различным осложнениям ПНЯ и их последствиям для мониторинга и лечения. Кроме того, были сформулированы 24 рекомендации относительно заместительной гормональной терапии женщин с ПНЯ и 2 рекомендации по альтернативной и комплементарной терапии. В главе, посвященной началу пубертата, имеется 5 рекомендаций. Основное ограничение руководства - в недостаточном количестве необходимых данных, в связи с чем многие рекомендации основаны на мнении экспертов или косвенных результатах исследований постменопаузальных женщин либо женщин с синдромом Тернера. Несмотря на это, Группа по разработке руководства уверена, что документ позволит координировать (направлять) специалистов в области здравоохранения в обеспечении наилучшей тактики ведения женщин с ПНЯ благодаря имеющимся на сегодня доказательным данным. Кроме того, Группа по разработке руководства сформулировала научные рекомендации в условиях недостаточной информации, полученной по результатам литературного поиска, с целью стимулирования исследований в ключевых вопросах ПНЯ.

Методом гістологічного дослідження, пластичного та графічного реконструювання досліджено 24 препарати зародкового та передплодового періодів онтогенезу. Визначено закономірності закладки, джерела походження та морфологічні перетворення носової перегородки людини. Зачаток носової перегородки з'являється наприкінці зародкового періоду внаслідок зрощення середніх носових відростків. Упродовж передплодового періоду розвитку відбувається диференціація структурних складових носової перегородки, яка продовжується і в наступні вікові періоди онтогенезу.

Дисертацію присвячено вивченню морфофункціональних особливостей гемомікроциркуляторного русла ембріонів і плодів людини. Встановлено наявність в міокарді людини двох типів первинних кровоносних мікросудин, які суттєво розрізняються за будовою стінки. Виявлено гетерохронність утворення первинних кровоносних мікросудин в різних відділах передсердь людини. Визначено для міокарда людини строки заміщення первинного кровоносного мікрорусла вторинним гемомікроциркуляторним руслом. Описано ультраструктурні особливості кровоносних мікросудин в різні строки пренатального онтогенезу. Виявлено та описано внутрішньоендотеліальний та міжендотеліальний способи утворення бруньок росту кровоносних мікросудин в міокарді ембріонів та плодів людини.

Проаналізовано особливості будови та формоутворення стінки передсердь, шлуночків, міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок у пре- та постнатальному онтогенезі. Досліджено гетероморфність структур стінки серця та функціональну неоднорідність структурних компонентів стінки шлуночків і передсердь, виділено 14 регіональних зон, їх формування й особливості розвитку та будови протягом онтогенезу. Вивчено процес формування сухожильних струн передсердно-шлуночкових клапанів і соскоподібних м'язів шлуночків серця. З'ясовано, що формування цих структур відбувається за наявності процесів делямінації міокарда шлуночків на ранніх етапах кардіогенезу. Досліджено механізми трабекуляції та компактизації міокарда, васкулогенезу та проліферативних процесів у різних ділянках серцевої стінки. За результатами зіставлення певних розмірів передсердь і шлуночків показано їх залежність від віку та форми серця людини. Установлено, що внутрішній рельєф стінок серця, якого визначають всі анатомічні утворення, розташовані на внутрішній поверхні стінок серця (гребенясті м'язи, овальна ямка та заслінка овального отвору у передсердях, м'ясисті перекладки, соскоподібні м'язи, сухожилкові струни у шлуночках) збільшуються з віком.

Изложены результаты исследования региональных особенностей стенки сердца человека. Исследовано развитие структурно неоднородных участков сердца в пренатальном и их становление в постнатальном онтогенезе. Прослежено становление гетероморфности сердечной стенки человека в пренатальном онтогенезе. Рассмотрены особенности строения сердечной стенки человека в постнатальном онтогенезе. Проведен биометрический анализ стенки левого желудочка в плодном периоде, у новорожденного, в детском и зрелом возрасте. Определены региональные различия электролитного и минерального состава в стенке сердца человека в течении всего онтогенеза. Изучены изменения структурно-функциональной неоднородности стенки сердца при моделировании сердечной недостаточности. Эта информация используется для разработки новых методов оперативного вмешательства на сердце, в частности, при коронарной патологии и сердечной недостаточности.

Исследовано развитие центрального брыжеечного лимфоузла крыс первого месяца простнатального онтогенеза в норме и при внутриутробном введении антигена - человеческого иммуноглобулина. Установлено, что внутриутробное антигенное воздействие вызывает ускоренное созревание лимфоидных структур брыжеечного лимфатического узла и определяет фазные изменения в его развитии.

Вивчено етапи розвитку гемомікроциркуляторного русла сечоводу людини в пренатальному періоді онтогенезу на світлооптичному та ультраструктурному рівні. Уперше описано закономірності первинного та вторинного ангіогенезу сечовода в пренатальному онтогенезі, установлено особливості внутрішньоендотеліального та міжендотеліального способу утворення "бруньок росту" кровоносних капілярів. Виявлено терміни формування та встановлено особливості світлооптичної та ультраструктурної організації первинних кровоносних мікросудин сечовода ембріонів людини в зв'язку з визначенням морфоархітектоніки оболонок.

Виявлено різні варіанти формування поперечних пазух, а саме: з продовження та роздвоєння верхньої стрілоподібної; анастомозів із прямою пазухою; перехід - у сигмоподібні пазухи є плавним, заокругленим, різко прямолінійним, майже під кутом. Вікові зміни поперечних пазух протягом пренатального періоду розвитку людини знаходяться у морфологічно-функціональній єдності з поступовим ростом кісток, швів, тім'ячок, основи черепа.

Зазначено, що зародковий період визначає характер формування нервової трубки, мозкових міхурів, диференціацію численних типів нейронів і гліальних клітин; у перимендулярній мезенхімі започатковує розвиток сітки первинних щілин. Зачаток стінок пазух твердої мозкової оболони відбувається внаслідок утворення епітеліального шару та сполучнотканинного каркасу - клапаноподібних трабекул, перетинок, тяжів, хорд - сформованих із фібробластів, епітеліоцитів, еластичних і колагенових волокон різної просторової орієнтації.

Примітивну верхню сагітальну пазуху виявлено у передплодів 2 - 3 міс., розвиток якої пов'язаний із формуванням венозного сплетення та дрібнокапілярної сітки мозкового міхура. На стадії 3 - 4 міс. відбувається інтенсивний процес росту всіх ділянок верхньої сагітальної пазухи. Друга половина внутрішньоутробного розвитку характеризується активним становленням верхньої сагітальної пазухи твердої мозкової оболонки, збільшенням розмірів, що пов'язано з процесами формування головного мозку.

Наведено дані комплексного дослідження про закладини, становлення та формування пазух твердої мозкової оболонки у пренатальному періоді онтогенезу з використанням методів ін'єкції, корозії, макро- та мікроскопії, виготовлення серійних гістологічних зрізів, звичайного та тонкого препарування, комп'ютерної обробки медико-біологічних зображень і лазерної поляриметрії. Встановлено час і джерела закладин, розвиток, а також формування верхньої та нижньої стрілоподібних, прямої, поперечних, сигмоподібних, потиличної та стоку пазух. Виявлено різні варіанти будови верхньої стрілоподібної, поперечних та стоку пазух. Вперше доведено, що ріст, становлення та формування пазух твердої мозкової оболонки знаходиться у морфофункціональній єдності з поступовим ростом склепіння та основи черепа. Показано, що в ембріогенезі людини існують корелятивні додатні взаємозв'язки між метричними параметрами пазух твердої мозкової оболонки залежно від вікової індивідуальної мінливості будови черепа.

За допомогою сучасних адекватних анатомічних і морфостатистичних методів дослідження встановлено закономірності розвитку привушної залози, стравохідно-шлункового замикального апарату, гастродуоденального сегмента, дванадцятипалої кишки, печінкових вен, підшлункової залози, прямої кишки та сечового міхура в перинатальному періоді онтогенезу людини. При проведенні інтегрованого багатофакторного регресійного аналізу параметрів указаних органів виявлено певні форми діаграм, які підтверджують періоди прискореного розвитку і період відносного сповільнення.

С помощью современных адекватных анатомических и морфостатистичних методов исследования установлены закономерности развития околоушной железы, пищеводно-желудочного замыкающего аппарата, гастродуоденальной сегмента, двенадцатиперстной кишки, печеночных вен, поджелудочной железы, прямой кишки и мочевого пузыря в перинатальном периоде онтогенеза человека. При проведении интегрированного многофакторного регрессионного анализа параметров указанных органов выявлены определенные формы диаграмм, подтверждающие периоды ускоренного развития и период относительного замедления.

Анатомічне дослідження проведено на 78 препаратах трупів плодів методами макромікроскопії, морфометрії, рентгенографії, ін'єкції кровоносних судин. Ультразвукове дослідження 32 дітей першого року життя проведено в межах планового обстеження за допомогою апарата "SonoLine G60S" з використанням високощільного лінійного датчика 7,5 МГц. Найбільш суттєві одержані результати полягають у визначенні типових анатомічних ознак гастродуоденального переходу в перинатальному періоді, варіантної проекції воротаря шлунка стосовно серединної площини, морфологічної основи формування дуоденального закутка, гістоструктурної організації гастродуоденального переходу, хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами і структурами живота та ультрасонографічних параметрів у новонароджених і грудних дітей.

Викладено гістотопографію оболонок маткової труби та її частин (лійки, ампули, перешийка та маткової частини) у плодовому періоді онтогенезу. Товщина стінки маткової труби у динаміці плодового періоду зростає в напрямку від лійки до маткової частини труби.

На підставі розтинів трупів 7 - 9-місячних плодів з використанням комплексу методів морфологічного дослідження (соматоскопії, антропометрії, морфометрії, макроскопії) вивчали анатомічну мінливість сигмоподібної ободової кишки та органометричні показники сигморектального сегмента залежно від соматотипу та статі плодів людини. Встановлено, що доліхоморфному типу плодів 7 - 9 місяців властива коротка сигмоподібна ободова кишка. В 3-му триместрі внутрішньоутробного розвитку простежується прискорений ріст сигмоподібної ободової кишки в довжину та збільшення діаметрів дистальної частини сигмоподібної ободової кишки, сигморектального переходу та очеревинного відділу прямої кишки. Діаметр сигморектального переходу сильно корелює з діаметром очеревинного відділу прямої кишки (r = 0,9; p << 0,001).

Розглянуто актуальні питання ембріонального розвитку та становлення топографії внутрішніх органів і структур людини. Класичні методи досліджень (мікроскопія послідовних серій гістологічних зрізів, графічне та пластичне реконструювання) доповнено лектиногістохімічними методиками. Результати ембріотопографічного, анатомічного та літературного досліджень проаналізовано в контексті їх теоретичного та практичного значення, що сприятиме поліпшенню профілактики та діагностики природжених вад.

Рассмотрены актуальные вопросы эмбрионального развития и становления топографии внутренних органов и структур человека. Классические методы исследований (микроскопия последовательных серий гистологических срезов, графическое и пластическое реконструирование) дополнены лектиногистохимическими методиками. Результаты эмбриотопографического, анатомического и литературного исследований проанализированы в контексте их теоретического и практического значений, что будет способствовать улучшению профилактики и диагностики врожденных аномалий.

Наведено результати наукових досліджень з актуальних питань перинатальної анатомії людини. Вперше подано визначення перинатальної анатомії як розділу вікової анатомії, показано її значення для перинатальної медицини. Розкрито проблеми розробки й обгрунтування раціональних діагностичних і лікувальних прийомів у перинатальній медицині. Охарактеризовано анатомію структур ротової ділянки у третьому триместрі внутрішньоутробного розвитку. Вивчено анатомічні особливості гастродуоденального переходу у новонароджених. Висвітлено клінічно-діагностичні аспекти природженого пілоростенозу. Проведено кореляційний аналіз грушоподібного жовчного міхура в перинатальному періоді. Описано механізми виникнення природжених вад спільної жовчної протоки. Увагу приділено морфогенезу анатомічних варіантів загрудинної залози.